№ 580/228/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 580/228/19

адміністративне провадження № К/9901/27080/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (суддя Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (судді Бужак Н.П., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. ) у справі № 580/228/19 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2019 року позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС у м. Києві) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (далі - ТОВ «Сокар Петролеум», відповідач) про застосування заходів реагування до ТОВ «Сокар Петролеум», код ЄДРПОУ 38305367, розташованого за адресою: бульвар Дружби Народів, 35 у Печерському районі м. Києва, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Також позивач просив: обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на позивача; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, у тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на позивача.

Позов мотивований тим, що за результатом проведених планових та позапланових перевірок щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, позивачем були виявлені 23 (двадцять три) порушення вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки. Станом на час розгляду справи позивачем частково усунуті виявлені порушення та їх залишилось лише 2 (два), зокрема, не обладнання АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення та на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері. У зв`язку з цим, керуючись нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ГУ ДСНС у м. Києві просить суд застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), оскільки виявлені у ТОВ «Сокар Петролеум» порушення не є формальними та створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019с року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, позов задоволено повністю. Застосовано до ТОВ «Сокар Петролеум» заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення приміщень АЗС за адресою: бульвар Дружби Народів, 35 у Печерському районі м. Києва, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у зв`язку із наявністю порушення ТОВ «Сокар Петролеум» вимог частини першої статті 53 Кодексу цивільного захисту України щодо не обладнання АЗС за адресою: бульвар Дружби Народів, 35 у Печерському районі м. Києва системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, яке створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, існують правові підстави для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Сокар Петролеум» звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, не були затвердженні правила з вимогами до автоматизованих систем. Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження можливості введення в експлуатацію та функціонування СРВНСО на території міста Києва, і не надано доказів затвердження правил у відповідності до вимог статті 53 Кодексу цивільного захисту України. Також відповідач зазначає про відсутність у нього фактичної можливості виявленого усунення порушення, оскільки у ГУ ДСНС у м. Києві відсутній відповідний уповноважений орган, який би забезпечував прийом сигналу з ПЦС (пульт централізованого спостереження) від СРВНСО (автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення) для реагування в разі виявлення загрози чи виникнення надзвичайної ситуації, як того вимагає ДБН В.2.5-76:2014. До того ж, з метою усунення порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, МВС України наказом від 14 травня 2015 року № 562 скасовано Правила пожежного спостерігання та Ліцензійні умови з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення. У зв`язку з цим, органи ДСНС технічно не можуть приймати дані сигнали, а приватні структури не можуть проводити оповіщення через скасування ліцензійних умов. Крім того, що позивачем не доведено віднесення об`єкту перевірки - АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» за адресою: бульвар Дружби Народів, 35 у Печерському районі м. Києва до об`єктів підвищеної небезпеки, що є обов`язковим для застосування пункту 1 статті 53 Кодексу цивільного захисту України.

Ухвалою від 02 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У доповненнях до касаційної скарги ТОВ «Сокар Петролеум» зазначило про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено: неможливість функціонування СРВНСОН згідно вимог ДБН В.2.5-76:2014; наявність повного протипожежного захисту об`єкту відповідача; відсутність реальної загрози життю та здоров`ю людей на об`єкті. Крім того відповідач повідомив, що між ним та Державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС у м. Києві укладено договір на постійне та обов`язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об`єктів та окремих територій від 01 серпня 2015 року. Згідно з умовами вказаного договору, між ТОВ «Сокар Петролеум» та аварійно-рятувальним підрозділом наявний прямий телефонний зв`язок. Постійний автоматичний моніторинг і контроль стану систем та обладнання АЗС Сокар проводиться без СРВНСОН. Єдине, не передається сигнал до нествореного ПЦС. У зв`язку з відсутністю ПЦС неможливо виконати пусконалагоджувальні роботи, ввести в експлуатацію та привести СРВНСОН у відповідність до ДБН В.2.5-76:2014.

У відзиві на касаційну скаргу представник ГУ ДСНС у м. Києві просить касаційну скаргу ТОВ «Сокар Петролеум» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін, оскільки вважає, що вжиття заходів реагування, про які позивач просить у своєму позові, є необхідним та доцільним і відповідає меті захисту життя та здоров`я людей. З проводу доводів скаржника про неможливість функціонування СРВНСОН згідно вимог ДБН В.2.5-76:2014 представник позивача зазначає про їх безпідставність, оскільки такі не відповідають та спростовуються позицією Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року по справі № 826/1024/18.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до наказу ГУ ДСНС у м. Києві від 17 жовтня 2018 року № 625, у період з 15 по 27 листопада 2018 року посадовою особою позивача проведено планову перевірку щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (акт № 396). Вказаною перевіркою виявлені 23 (двадцять три) порушення вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про застосування заходів реагування до ТОВ «Сокар Петролеум».

06 березня 2019 року позивачем повторно здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на АЗС за адресою: бульвар Дружби народів, 35 у Печерському районі м. Києва (акт № 64), в ході якого виявлено 2 (два) порушення вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, а саме: не обладнано АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері.

Позивач, не отримавши доказів усунення усіх зазначених у приписі порушень та вважаючи порушення такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

За приписами пункту 21 частини першої статті 20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до статті 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 67 КЦЗ України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частиною другою статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення передбачені частиною сьомою статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), за змістом якої, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Наведені положення законодавства кореспондують з пунктом 12 частини першої статті 67 КЦЗ України, згідно з яким, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Пунктами 1, 4 ,10 частини першої статті 70 КЦЗ України обумовлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Як зазначалося вище, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стало наявність двох порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу для життю та/або здоров`ю людей (АЗС не обладнано системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері).

Разом із тим, у ході апеляційного розгляду справи судом установлено усунення відповідачем одного із виявлених порушень, а саме заміни фасаду та евакуаційний вихід по АЗС.

Отже, не усуненим залишилось одне порушення - не обладнано АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення.

Щодо вказаного порушення Суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 53 КЦЗ України визначено, що на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Встановлення, вимоги до проектування та монтування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення визначено ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення».

Водночас, норма статті 53 КЦЗ України зобов`язує встановлювати автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення тільки на об`єктах підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 50 КЦЗ України, джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки» встановлено, що суб`єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки; об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій установили, що АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» за адресою: бульвар Дружби народів, 35 у Печерському районі м. Києва включено до переліку об`єктів підвищеної небезпеки, які підлягають обладнанню автоматичними системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Зокрема, відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 31 жовтня 2018 року №5.4/3/18/14875 «Про результат ідентифікації об`єкту підвищеної небезпеки», АЗС за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 35, внесено до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки, про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації об`єктів підвищеної небезпеки № 515 від 26 травня 2015 року. Номер об`єкта підвищеної небезпеки - 06, клас підвищеної небезпеки - 2. Код об`єкта підвищеної небезпеки 32.38305367.06.2.

Згідно з відомостями про об`єкти підвищеної небезпеки по Київській області 2018 ТОВ «Сокар Петролеум» відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки. Крім того, АЗС «Сокар» ТОВ «Сокар», м. Київ, бул. Дружби Народів, 35 включено до Переліку об`єктів підвищеної небезпеки, які підлягають обладнанню автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на 2019 рік, затвердженого протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київради (КМДА) від 28 грудня 2018 року № 63.

Отже, доводи скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково віднесено АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» за адресою: бул. Дружби народів, 35 у Печерському районі м. Києва до об`єктів підвищеної небезпеки, є необґрунтованими.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5.2.22 ДБН В.2.5-76:2014 у разі відсутності підтвердження з боку ПЦС (пульт централізованого спостереження) факту отримання тривожного сповіщення СРВНСО (автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення) повинна здійснювати автоматичне телефонне з`єднання з оперативно-диспетчерською службою відповідного аварійно-рятувального підрозділу, на який відповідно до плану локалізації і ліквідації аварії покладено оперативне реагування на НС, з подальшою передачею тривожного мовного повідомлення, що містить ідентифікатор електронної картки аварії. Тобто, за відсутності ПЦС (пульт централізованого спостереження) існує можливість тривожного сповіщення за допомогою телефонного з`єднання.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, не були затвердженні правила з вимогами до автоматизованих систем. Проте, вимоги до автоматизованих систем установлені ДБН В.2.5-76:2014, які погоджені, зокрема, Міністерством внутрішніх справ (центральний орган, який забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту) та Державною службою України з надзвичайних ситуацій (центральний орган, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Таким чином, у силу положень статті 53 КЦЗ України, АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» (об`єкт підвищеної небезпеки) при проектуванні та монтуванні автоматизованих систем на об`єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014. При цьому, законодавчо визначений обов`язок відповідача встановити автоматизовану систему раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення не залежить від наявності у позивача можливості забезпечувати прийом сигналу ПЦС від СРВНСО для реагування в разі загрози чи виникнення надзвичайної ситуації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 826/1024/18, від 19 листопада 2019 року у справі № 580/31/19 та від 20 травня 2020 року у справі № 580/32/19.

Верховний Суд погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що АЗС, як об`єкт підвищеної небезпеки, за законом вважається джерелом небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, тобто таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Суд вважає, що обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, свідчать про наявність підстав для застосування заходів реагування до ТОВ «Сокар Петролеум» за адресою: бульвар Дружби Народів, 35 у Печерському районі м. Києва, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно, Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк