№ 580/2466/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 580/2466/19

касаційне провадження № К/9901/32124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 (суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Землячна Г.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 07.03.2019 № 498 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».

На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послалася на те, що контролюючий орган видав наказ від 07.03.2019 № 498 з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки в розпорядчій частині наказу не зазначені фактичні підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. Зі спірного наказу неможливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу (а не юридичну) для призначення відповідної перевірки.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 28.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2019, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що: на офіційному сайті ДФС України розміщений план-графік проведення документальних перевірок на 2019 рік (з урахуванням коригування) (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/362017.htm), згідно з яким до такого плану включено: І група - платників податків - фізичних осіб, у яких обсяг доходу за рік не перевищує 20 млн. грн, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , місяць перевірки - 5; аналіз змісту оскаржуваного наказу свідчить про те, що останній містить відомості про юридичні підстави проведення документальної планової невиїзної перевірки, а саме: ст. 75 77 79 82 Податкового кодексу України, фактичну підставу проведення перевірки, а саме, що перевірка є плановою, дату початку і тривалість проведення перевірки, місце її проведення. Також, суди виходили з того, що на підставі вказаного наказу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 24.06.2019 №361/23-0-13-0214-2457414984, що свідчить про те, що оскаржуваний наказ №498 від 07.03.2019 вичерпав свою дію і не може бути самостійно оскаржений у суді. Наявність порушень при призначенні перевірки підлягає оцінці судом при розгляді позову про протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки.

ФОП ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 12.01.2021 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди, ухвалюючи оспорювані рішення, неправильно застосували норми матеріального права, а саме - підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 818/532/16, від 10.06.2020 у справі № 520/4590/19, від 23.04.2020 у справі № 823/5028/15, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.10.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 24.10.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на офіційному сайті ДФС України був розміщений план-графік проведення документальних перевірок на 2019 рік (з урахуванням коригування) (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/362017.htm), згідно з яким до такого плану включено: І група - платників податків - фізичних осіб, у яких обсяг доходу за рік не перевищує 20 млн. грн, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , місяць перевірки - 5.

07.03.2019 Управління прийняло наказ № 498, згідно з яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75 77 79 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, прийнято рішення провести документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з 27.05.2019 тривалістю 10 робочих днів. У разі відсутності відомостей про отримання фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 наказу та повідомлення про проведення перевірки, перевірка розпочнеться через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 27.05.2019. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.218 з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№1800209089262) таке поштове відправлення подано на поштове відділення 11.03.2019, проте було повернуте відправнику з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» поштове відправлення за №18000209089262 було повернуте за зворотною адресою 13.04.2019, а 15.04.2019 - відправлення було вручене у точці видачі.

Також, судами було встановлено, що на підставі вказаного наказу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої оформлені актом від 24.06.2019 №361/23-0-13-0214-2457414984, на підставі висновків якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009341302 від 16.08.2019.

Вважаючи протиправним наказ відповідача про проведення перевірки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому, приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова / позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Таким чином, аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Разом з цим, щодо визнання протиправним та скасування наказу від 07.03.2019 № 498 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин зазначає таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови задоволення позову про протиправність наказу про призначення перевірки від 07.03.2019 № 498, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В свою чергу, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважує, що хоча провадження у справі закрите саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, проте суд роз`яснює, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

Отже, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 і скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 та закриття провадження у цій справі.

Керуючись п.1 ч.1ст. 238, п.5 ч.1 ст. 349, ст. 354, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 скасувати.

Закрити провадження у справі № 580/2466/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова