№ 580/2475/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 580/2475/19

адміністративне провадження № К/9901/18416/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №580/2475/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду 25.10.2019 (суддя Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Ганечко О.М.. Василенко Я.М.),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0004841404, від 26.04.2019 №0004841408, №0004851408, №0004861408, №0004871408, №0004881408, №0004891408, №0004901408.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено повністю.

Так, судами встановлено, що на підставі направлень від 14.12.2018 №2128/23-00-14-0806, від 20.03.2019 №309/23-00-14-0806, від 20.03.2019 №303/23-00-14-0806, від 17.12.2018 №2137/23-00-13-0409, від 19.03.2019 №291/23-00-13-0411, від 20.03.2019 №308/23-00-14-0806, від 22.03.2019 №315/23-00-14-0406, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області, посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі пп. 78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 року з урахуванням п.102.1 ст.102 ПК України, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2019 № 112/23-00-14-0807/34150627 (далі - акт перевірки).

На виконання наказу ДФС України від 11.12.2018 №821, наказу Головного управлінням ДФС у Черкаській області від 14.12.2018 №2554, 18.12.2018 розпочато документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», в ході якої встановлено, що станом на 18.12.2018 частина первинних бухгалтерських документів за період, охоплений перевіркою, відсутня.

Директор ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» листом від 18.12.2018 №432 повідомив, що у результаті затоплення приміщенні архіву пошкоджено та знищено первинні бухгалтерські документи та звернувся до ГУ ДФС у Черкаській області з клопотанням про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку з неможливістю надати до перевірки частину документів фінансово-господарської діяльності Товариства в зв`язку з їх затопленням.

У зв`язку з вищевикладеним, складено акт від 19.12.2018 №2097/23-00-14-0808/34150627 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», винесено податкове повідомлення-рішення №0014511408 від 20.12.2018 на суму 510 грн 00 коп.

Копію наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.12.2018 №2621 «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» вручено 19.12.2018 директору товариства Овчаренку О.А. під розпис.

Перевірка проводилась з 18.12.2018 по 19.12.2018 та з 20.03.2019 по 26.03.2019.

Термін проведення перевірки продовжувався з 25.03.2019 по 26.03.2019 на підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.03.2019 року №604, копію якого вручено 21.03.2019 під підпис головному бухгалтеру Товариства Лебідь А. М.

Згідно акта перевірки до ГУ ДФС у Черкаській області надійшов лист ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.08.2018 №3546/7/02-32-52-03 (вх. від 17.08.2018 №5326/7) щодо неправомірності перебування ТОВ ВП «Імпульс Плюс» на єдиному податку четвертої групи у 2015-2016 роках у зв`язку з наявністю податкового боргу станом на 01.01.2015 та 01.01.2016 по Барському відділенні Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області із завіреними належним чином копіями інтегрованих карток, згідно з якими наявний борг в розрізі платежів станом на 01.01.2015 та 01.01.2016.

В акті перевірки зазначено, що за результатами опрацювання отриманої від ГУ ДФС у Вінницькій області інформації встановлено, що податковий борг ТОВ ВП «Імпульс Плюс» виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум, а саме:

- станом на 01.01.2015 позивачем не сплачено єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% по Гулівській сільській раді (код платежу 1805050021) в сумі 457,09 грн.;

- станом на 01.01.2016 не сплачено орендну плату за землю по Гулівській сільській раді (код платежу 1801060021) в сумі 4728,52 грн.

Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ ВП «Імпульс Плюс» неправомірно було платником єдиного податку четвертої групи в 2015 та 2016 роках.

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем:

- вимог п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами і доповненнями), ч.2 ст.3, ч.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні", п.8 П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868, п.5,п.7, п.21 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, ст.20 П(С)БО №16 "Витрати", п.3.2 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 18499101 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 13815540 грн., за 2016 рік на суму 4683561 грн.;

- вимог п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в результаті чого не подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік та за 2016 рік;

- вимог ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість, з урахуванням норм п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України, всього на суму 7048200 грн., в тому числі: за лютий 2015 на суму 5820 грн., за березень 2015 на суму 460411 грн., за липень 2015 на суму 2510970 грн., за грудень 2015 на суму 4070999 грн.;

- вимог ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 декларації) за вересень 2017 року на 309830 грн.;

- вимог п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму єдиного податку четвертої групи в сумі 328013,02 грн. по КОАТУУ 520281401 (Жмеринський район, Вінницької області), в тому числі: за І квартал 2016 року на суму 32801,30 грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 32801,30 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 164006,51 грн., за IV квартал 2016 року на суму 98403,91 грн.;

- вимог п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного подання податкової декларації з плати за землю (№ 9031469953 від 01.03.2017) за 2017 рік;

- вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого не подано звіт про контрольовані операції за 2016 рік.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0004841404 від 24.04.2019, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання звіту про контрольовані операції з трансфертного ціноутворення у сумі 413 400 грн 00 коп.;

- № 0004851408 від 26.04.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 19 669 991 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 18 499 101 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 1 170 890 грн 00 коп.

- № 0004861408 від 26.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання декларації з податку на прибуток за 2015 рік та 2016 рік на загальну суму 340 грн 00 коп.;

- № 0004871408 від 26.04.2019, яким зменшено податкові зобов`язання позивача по єдиному податку четвертої групи по с. Гули Барського району Вінницької області на суму 328 013 грн 02 коп.;

- № 0004881408 від 26.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік на суму 170 грн 00 коп.;

- № 0004891408 від 26.04.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8 810 259 грн 00 коп., а саме збільшено податкове зобов`язання на суму 7 048 200 грн 00 коп., нараховано штрафні санкції на суму 1 762 050 грн 00 коп.;

- № 0004901408 від 26.04.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 309 830 грн 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень останні залишено без змін.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку, однак, у даному випадку, відповідачем таке рішення щодо позивача не приймалося, а відтак позовні вимоги останнього є обґрунтованими.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що в порушення ч.3 ст.351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин абз.2 п.299.11 ст.299 ПК України, який прямо встановлює право контролюючого органу нараховувати Товариству податки та збори, від сплати яких воно звільнялося як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, у разі виявлення під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.

Також скаржник вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 26.02.2019 у справі №816/513/18, від 10.12.2019 у справі №806/499/16, від 06.02.2018 у справі №816/543/17 та від 29.03.2018 у справі №804/2321/17, оскільки такі не є подібними до спірних правовідносин, адже предметом спору у всіх зазначених справах було скасування рішення контролюючого органу щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку та відновлення такого статусу в Реєстрі платників єдиного податку.

Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Так, згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Приписами п. «а» ч.4 п.291.4 ст.291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку: 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 14.1.234 ст.14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу- продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу- юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п.14.1.235п.14.1ст.14 ПК України).

Частка сільськогосподарського товаровиробництва (для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу) - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп.14.1.262 ст.14 ПК України).

Підпунктом 291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України визначено, що не може бути платником єдиного податку четвертої групи, зокрема, суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 299.10 та абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статі 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Проаналізувавши зміст наведених норм (п. 299.10 та абзац 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України), суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Таким чином, як зазначено судами, способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Разом з тим, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалось рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, такий платник податку звільняється від обов`язку нарахування та сплати податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку, оскільки у нього наявне право на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.

Також суди вказали на безпідставність доводів відповідача про наявність у позивача податкового боргу як на обставину відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з таких підстаав. Приписами абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо передбачена можливість донарахування для платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, того податку, від якого він був звільнений як платник єдиного податку та не передбачає обов`язку для контролюючого органу щодо прийняття попередньо рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку. На підтвердження вказаного також свідчить той факт, що приписи абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо вказують на обов`язок платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, без вказання на необхідність наявності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.

Отже, абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 у справі №560/323/20.

Водночас, обставини одночасної невідповідності Товариства вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України (сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків) та пункту 291.5-1 статті 291 (суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)) судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджувалися, але встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд касаційної інстанції своєю чергою позбавлений можливості згідно з частиною другою статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте, внаслідок неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасні та такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанцій не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасувати, а справу №580/2475/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін