№ 580/3809/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 580/3809/24

адміністративне провадження № К/990/3504/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №580/3809/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О. та Кузьмишиної О.М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин та судових рішень у справі

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з проведення ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року, перерахунку пенсії у порядку пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року №1381 (далі - постанова КМУ №1381) без обчислення збільшення основного розміру пенсії на коефіцієнт збільшення у порядку визначеному постановами Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118), «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168) та «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185) відповідно та з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі №580/2806/23 від 11 серпня 2023 року;

- визнати протиправними та скасувати протоколи/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 від 14 лютого 2024 року підстава перерахунку: рішення суду №580/2806/23 від 11 серпня 2023 року та від 27 березня 2024 року підстава перерахунку: рішення суду в частині збільшення основного розміру пенсії (25%) без урахування в 2023 та в 2024 роках на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховується для обчислення пенсії відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1381 з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2806/23 від 11 серпня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни з 01 березня 2023 року і з 01 березня 2024 року пенсії та обчислити її відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1381 (в редакції постанови КМУ №118) з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в 2022 році - у розмірі 1,14 (пункт 1 постанови КМУ №118), в 2023 році - у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови КМУ №168) та в 2024 році - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови КМУ №185) з урахуванням її збільшення на 25% (з врахуванням сум індексації під час подальшого перерахунку пенсії) та без обмеження сумою 1500 грн, встановлених абзацом другим пункту 10 постанови КМУ №168 та частини 3 постанови КМУ №185 з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2806/23 від 11 серпня 2023 року;

- звернути до негайного виконання стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 різницю між належними до виплати та виплаченими сумами збільшенням пенсії на 25% в березні-грудні 2023 року та січні-лютому 2024 року (12 місяців) в сумі 14809,08 грн, яка виникла внаслідок бездіяльності управління з належного виконання приписів постанови КМУ №1381 (із змінами) з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2806/23 від 11 серпня 2023 року.

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, закрито провадження у справі.

Закриваючи апеляційне провадження, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Позивач обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, на виконання рішення суду, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Таким чином суди дійшли висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що за наявності у справі ухвали про задоволення заяви щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, суд апеляційної інстанції позбавив його можливості реалізувати надані законом процесуальні права, безпідставно не запросивши його, у визначений в ухвалі час, в судове засідання в режимі відеоконференції.

5. Також позивач вважає безпідставними висновки судів про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тобто з тих підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Разом із цим суди зазначили, що позивач має право звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

6. Крім того, закриття судом першої інстанції провадження на підставі статті 238 КАС України для вже відкритих проваджень цієї категорії справ не передбачено за змістом положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, так як після відкриття провадження у справі за відповідною позовною заявою суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні.

7. Таким чином суд першої інстанції неправомірно закрив провадження в справі, а суд апеляційної інстанції, погодившись з таким висновком, фактично легалізував відмову в доступі до правосуддя, так як підстав для закриття провадження в цій справі фактично не було.

8. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2025 року, визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №580/3809/24.

11. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 19 лютого 2025 року о 02:15, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

12. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 19 лютого 2025 року о 02:15, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

13. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14 травня 2025 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

15. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з відзивом на касаційну скаргу не зверталося.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

16. Заслухавши суддю-доповідача, всебічно перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

17. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

18. Отже, захисту підлягає порушене право.

19. Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

20. Суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі №580/2806/23) та перейшли до стадії виконання судового рішення. На думку судів, обраний позивачем спосіб захисту шляхом подання нового позову про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з виконанням попереднього рішення, не відповідає належному способу захисту, який у даному випадку передбачений статтею 383 КАС України (судовий контроль за виконанням судового рішення).

21. Колегія суддів Верховного Суду не може повною мірою погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на помилковому ототожненні предмета даного спору з питаннями, що належать до сфери судового контролю за виконанням раніше ухваленого рішення. Принципове розмежування полягає в тому, що судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями статті 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов`язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

22. Водночас, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється статтею 383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв`язку з виконанням попереднього рішення суб`єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у попередній справі, хоча й виникли у зв`язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок щорічної індексації (як-от згадані постанови КМУ №168 та №185), стосуються нових розрахункових періодів (2023 та 2024 роки) та приймаються у формі окремих індивідуальних актів (протоколів/розпоряджень від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року), що безпосередньо впливають на права та обов`язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.

23. Водночас, існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтею 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання попереднього рішення, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, коефіцієнтів індексації за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

24. У даній справі ОСОБА_1 оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо проведення перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року, а також конкретні протоколи/розпорядження від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року. Позивач стверджує, що ці дії та рішення відповідача, хоч і вчинені з посиланням на виконання попереднього рішення суду у справі №580/2806/23, є самостійними актами, які, на його думку, здійснені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, щодо порядку індексації пенсії та застосування відповідних коефіцієнтів.

25. Слід наголосити, що оскаржувані протоколи/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року, якими оформлено перерахунки пенсії позивача, за своєю суттю та правовими наслідками є новими рішеннями суб`єкта владних повноважень. Вони стосуються визначення розміру пенсії за нові періоди (з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року), застосовують нові коефіцієнти індексації, встановлені відповідними урядовими постановами №168 та №185, і безпосередньо впливають на обсяг пенсійних прав позивача на майбутнє. Такі акти не є простою арифметичною дією на виконання попереднього рішення, а є самостійними актами індивідуальної дії, що породжують нові правовідносини та, відповідно, можуть бути предметом окремого судового оскарження.

26. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що ключовим для розмежування цього спору від питань, що підлягають вирішенню виключно в порядку статті 383 КАС України, є те, що позивач оскаржує не сам факт невиконання чи арифметичну помилку при виконанні рішення у справі №580/2806/23, а законність та правильність застосування відповідачем норм матеріального права при здійсненні нових перерахунків пенсії за наступні, після ухвалення попереднього рішення, періоди - зокрема, індексацій пенсії з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року.

27. Ці перерахунки зумовлені новими юридичними підставами (щорічні постанови Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій, зокрема постанови КМУ №168 та №185) та оформлені новими, самостійними рішеннями пенсійного органу - протоколами/розпорядженнями від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року.

28. Суди попередніх інстанцій не врахували позицію позивача, що нові акти відповідача, зокрема протоколи від 14 лютого та 27 березня 2024 року, не лише формально пов`язані з виконанням рішення, але й містять нову юридичну оцінку права позивача, що суперечить підходу, визначеному в рішенні у справі №580/2806/23, а саме:

(а) не застосовано передбачені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти індексації повною мірою;

(б) обчислення пенсії обмежено фіксованою сумою (1500 грн), попри пряму норму, яка передбачає повну індексацію розміру пенсії.

29. Таким чином, предметом цього позову є не усунення перешкод у виконанні вже встановлених судом у справі №580/2806/23 зобов`язань, а перевірка правомірності нових рішень та дій відповідача, які стосуються нових обставин та періодів, що не були і не могли бути предметом судового розгляду та оцінки в межах справи №580/2806/23. Оскарження правильності застосування коефіцієнтів індексації за 2023 та 2024 роки, визначених відповідними постановами Уряду, та законності протоколів Пенсійного фонду України, якими ці перерахунки оформлені, становить самостійний публічно-правовий спір, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

30. Колегія суддів вважає, що зазначені протоколи/розпорядження від 14 лютого та 27 березня 2024 року є окремими індивідуальними актами, які мають самостійне правове значення та породжують нові правові наслідки для позивача, навіть якщо формально пов`язані з виконанням попереднього рішення. Вони не є лише способом реалізації вже визначених судом зобов`язань, а тому можуть бути предметом нового позову.

31. Суд також зазначає, що протоколи/розпорядження від 14 лютого та 27 березня 2024 року за своєю формою та змістом відповідають ознакам рішень суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки мають зовнішню визначеність, є актами індивідуальної дії, ухваленими на підставі нових нормативних актів, і породжують нові юридичні наслідки для позивача.

32. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення, не врахували повною мірою позицію позивача про те, що виконання одного судового рішення може породжувати нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які також можуть бути протиправними та підлягати окремому судовому оскарженню, якщо вони виходять за межі визначеного законодавством механізму виконання вже встановлених судом зобов`язань.

33. Суди закрили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, який передбачає, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Однак, як вбачається з позовних вимог, спір виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області з приводу реалізації позивачем права на пенсійне забезпечення, зокрема, правильності нарахування та перерахунку пенсії. Такі спори є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів відповідно до статті 19 КАС України.

35. Посилання судів на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та вказуючи на необхідність застосування статті 383 КАС України, саме по собі не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

36. Посилання судів на те, що позивач мав би звертатися в порядку статті 383 КАС України, не свідчить про те, що справа не підлягає розгляду адміністративними судами в принципі, а, щонайбільше, могло б стосуватися оцінки належності обраного способу захисту для окремих аспектів спору. Однак, якщо деякі з позовних вимог могли б розглядатися в порядку статті 383 КАС України (наприклад, якщо б вони стосувалися виключно невиконання вже чітко визначеного обов`язку за попереднім рішенням), це не є підставою для закриття провадження у всій справі за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, якщо інші позовні вимоги, як-от оскарження нових рішень Пенсійного фонду України щодо індексацій за 2023 та 2024 роки, становлять самостійний адміністративний спір. Питання правильності обраного способу захисту для кожної конкретної вимоги та можливого дублювання з механізмами судового контролю має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті, що може мати наслідком відмову в задоволенні частини позову, а не закриття провадження у справі в цілому з мотивів непідвідомчості.

37. Висновок судів попередніх інстанцій про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України є помилковим, оскільки спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо правильності нарахування та перерахунку пенсії, а також оскарження відповідних рішень (протоколів) та дій пенсійного органу, є типовим публічно-правовим спором, що прямо віднесений до юрисдикції адміністративних судів статтею 19 КАС України .

38. Верховний Суд вважає, що за наявності частини вимог, які могли би розглядатися в порядку статті 383 КАС України, суд не мав законних підстав для повного закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, адже ця підстава стосується виключно справ, які в цілому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. У випадку комплексного спору, суд має визначити допустимість розгляду кожної вимоги окремо.

39. Сам факт існування попереднього судового рішення у справі №580/2806/23 не означає автоматично, що будь-які подальші спори, пов`язані з нарахуванням пенсії цій особі, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження та мають вирішуватися виключно в межах судового контролю за виконанням попереднього рішення, особливо, коли ці подальші спори стосуються нових рішень відповідача (протоколи від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року ), прийнятих щодо нових періодів (індексації пенсії з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року ) та на підставі нових обставин і нормативно-правових актів (постанови КМУ №168 та №185), які виникли вже після ухвалення рішення від 11 серпня 2023 року у справі №580/2806/23 і, відповідно, не могли бути предметом його розгляду.

40. Це свідчить про відсутність тотожності предмету та правової підстави позову з попередньою справою №580/2806/23, оскільки нові позовні вимоги стосуються інших періодів (індексації пенсії з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року), інших нормативних підстав (постанови КМУ №168 і №185) та оскарження інших актів індивідуальної дії (протоколи/розпорядження Пенсійного фонду України від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року), які не були і не могли бути предметом судової оцінки у справі №580/2806/23, оскільки виникли вже після її вирішення. Відповідно, підстави для закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України (у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) також відсутні.

41. Якщо відповідач при виконанні судового рішення (або посилаючись на його виконання) приймає нові акти індивідуальної дії (протоколи, розпорядження про перерахунок), які, на думку позивача, є протиправними та порушують його права інакше, ніж питання невиконання попереднього рішення, то спір щодо правомірності таких нових актів може бути предметом нового позову.

42. Такі протоколи/розпорядження про перерахунок пенсії, які є предметом оскарження у цій справі, відповідають ознакам рішень суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та статті 19 КАС України, оскільки є актами індивідуальної дії, прийнятими суб`єктом владних повноважень, безпосередньо впливають на права та обов`язки позивача у сфері пенсійного забезпечення, мають зовнішню визначеність та породжують для нього конкретні правові наслідки, відмінні від тих, що були предметом оцінки у попередньому судовому рішенні.

43. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції позбавив його можливості реалізувати процесуальні права, не забезпечивши його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, незважаючи на наявність ухвали про задоволення відповідного клопотання.

44. Позивач зазначає, що за десять хвилин до визначеного судом часу о 12:00 годині 22 січня 2025 року підключився через систему відео-конференц зв`язку (ВКЗ) підсистеми ЕСІТС «Електронний суд» з використанням ЕЦП та персонального комп`ютера до системи.

45. Однак, у визначений судом час 12:10 годин, ні протягом наступної години, аж до 13:15 запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні в режимі відео-конференції не отримав.

46. Будь-яких повідомлень як від секретаря судового засідання про відкладення або перенесення часу судового засідання позивач також не отримував.

47. Перевіривши наведені позивачем доводи на предмет їх обґрунтованості колегія суддів встановила таке.

48. Згідно з матеріалами справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 22 січня 2025 року о 12:10, в режимі відеоконференції. Однак, апеляційний суд, здійснивши підключення в судове засідання 22 січня 2025 року о 13:21, встановив, що сторони не з`явились та не перебувають на зв`язку. Наслідком цього стало те, що колегія суддів визнала можливим розглядати справу у порядку письмового провадження.

49. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом), учасник справи має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості.

50. Верховний Суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на доводи скаржника щодо позбавлення його можливості участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, незважаючи на задоволене судом клопотання. Незабезпечення участі сторони у судовому засіданні в режимі відеоконференції за наявності відповідної ухвали суду та висловленого бажання сторони, без належного з`ясування причин непідключення учасника справи та без документованої перевірки технічної можливості проведення такої конференції з боку суду, становить істотне порушення норм процесуального права, зокрема статті 195 КАС України, та фундаментального права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

51. Хоча у цій справі рішення судів попередніх інстанцій скасовуються з інших вагомих підстав, що стосуються неправильного застосування норм процесуального права (статті 238 КАС України), Верховний Суд наголошує на абсолютній неприпустимості таких процесуальних упущень. Суди всіх інстанцій зобов`язані неухильно дотримуватися процесуальних гарантій учасників справи та вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації їхніх прав, зокрема права на дистанційну участь у судовому засіданні, що є особливо актуальним в умовах воєнного стану та для забезпечення доступності правосуддя. При новому розгляді справи суди мають забезпечити неухильне дотримання цих прав.

52. Однак, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування норм процесуального права (статті 238 КАС України) та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, детальна оцінка цього процесуального порушення на даному етапі не є вирішальною, хоча суд першої та апеляційної інстанції (у разі відповідного апеляційного оскарження) при новому розгляді мають забезпечити дотримання процесуальних прав учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Судам належало ретельніше дослідити характер позовних вимог, розмежувати їх від питань, що стосуються виключно механізму судового контролю за виконанням попереднього рішення, та надати оцінку кожній з позовних вимог по суті, або, у разі встановлення, що деякі з них дійсно стосуються виключно контролю за виконанням, розглянути можливість відмовити в їх задоволенні з цих підстав, а не закривати провадження у всій справі, якщо інші вимоги становлять новий предмет спору.

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України), що призвело до передчасного закриття провадження у справі та, як наслідок, до нерозгляду позовних вимог по суті, ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

56. При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати висновки, викладені в цій постанові, ретельно дослідити кожну позовну вимогу на предмет її самостійності та відмежування від питань, що підлягають вирішенню в порядку статті 383 КАС України, та, в залежності від встановленого, вирішити спір по суті заявлених вимог, які не стосуються виключно судового контролю за виконанням попереднього рішення.

57. При цьому, суду першої інстанції для чіткого розмежування належить встановити: 1) чи стосуються позовні вимоги виключно факту невиконання (неналежного виконання) відповідачем тих конкретних зобов`язань, які були чітко визначені резолютивною частиною рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2806/23 (що підпадає під дію статті 383 КАС України); 2) чи позовні вимоги спрямовані на оцінку правомірності нових рішень (протоколів/розпоряджень) відповідача, прийнятих після ухвалення зазначеного рішення (зокрема, протоколів від 14 лютого 2024 року та 27 березня 2024 року), якими визначено розмір пенсії позивача за нові періоди (зокрема, з 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року) із застосуванням, на думку позивача, неправильних коефіцієнтів індексації або з іншими порушеннями чинного законодавства, що не були предметом розгляду у справі №580/2806/23 (що становить предмет нового позову). Суд повинен дослідити, чи оскаржувані рішення/дії відповідача створюють нові права та обов`язки для позивача, або ж змінюють чи припиняють існуючі, що виходить за межі простого виконання раніше ухваленого рішення.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа