ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
м. Київ
справа №580/4398/22
адміністративне провадження № К/990/7268/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, прийняте у складі судді Білоноженко М.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Беспалова О.О. (головуючий), Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд:
1.1. скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А. В. про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2022 року ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №580/8438/21 про зобов`язання Головного управління ПФУ в Черкаській області вчинити певні дії на користь ОСОБА_1 ;
1.2. зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №580/8438/21.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №580/8438/21. На думку позивача, державний виконавець передчасно закрив виконавче провадження, оскільки нарахована, на виконання рішення суду, сума пенсії залишається не виплаченою. Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові взагалі не вказано, які конкретно виконавчі дії були вчинені державним виконавцем, що були спрямовані на повне та своєчасне виконання судового рішення, а також не вказано в мотивувальній частині постанови, яка причина невиконання Головним управлінням ПФУ в Черкаській області виконавчого документу зобов`язального характеру. На думку позивача, відповідачем не було вжито достатніх заходів щодо примусового виконання рішення, а саме: державним виконавцем не було спрямоване подання до суду про обмеження керівника Головного управління ПФУ в Черкаській області у праві виїзду за межі кордону України, а також не було ініційоване питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Крім того, вказано, що ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено одночасне закінчення виконавчого провадження в день направлення державним виконавцем повідомлення до Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення, натомість в матеріалах виконавчого провадження відсутній витяг про відкриття кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по факту невиконання керівником ГУ ПФУ в Черкаській області судового рішення у справі №580/8438/21. На думку позивача, саме відкриття кримінального провадження може свідчити про неможливість виконання судового рішення зобов`язального характеру без участі боржника (оскільки вказаним правовідносинам надається правова кваліфікація правоохоронним органом). Крім того, у даному випадку державний виконавець не звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду (в частині стягнення із ГУ ПФУ в Черкаській області грошової суми різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум за весь період перерахунку).
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/8438/21 від 15 листопада 2021року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31 серпня 2021 року №ФР33090, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
5. Вказане рішення набрало законної сили - 16 грудня 2021року, у зв`язку із чим Черкаським окружним адміністративним судом видано 17 січня 2022 року виконавчий лист №580/8438/21, у зазначеній частині рішення суду.
6. 21 січня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
7. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , сума перерахунку становить 224378,69 грн. Щодо виплати перерахованих сум пенсії вказано, що ГУ ПФУ у Черкаській області не наділено повноваженнями щодо самостійного розпорядження коштами фонду, виплата нарахованої заборгованості буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат та у порядку черговості у разі наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Вказано, що Головним управлінням здійснено усіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі №580/8438/21, зокрема, проведено перерахунок пенсії та нараховано суму доплати в розмірі 224378,69 грн., рішення суду включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
8. Відповідно до Акту державного виконавця від 20 травня 2022 року рішення суду боржником не виконано, виплата заборгованості по пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Черкаського обласного територіального не здійснена, у зв`язку із чим на Головне управління ПФУ в Черкаській області накладено штраф у розмірі 5100 грн.
9. Відповідно до Акту державного виконавця від 25 серпня 2022 року, рішення суду боржником не виконано, виплата заборгованості по пенсії ОСОБА_1 не здійснена, у зв`язку із чим на Головне управління ПФУ в Черкаській області накладено штраф у розмірі 10200 грн.
10. 07 вересня 2022 року постановою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 згідно п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із застосуванням до боржника штрафів та направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
11. Вважаючи прийняту державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, з підстав наведених у позові, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті спірної постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець діяв у чіткій послідовності, в межах та спосіб встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що матеріалами справи підтверджується вжиття виконавцем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 усіх передбачених Законом заходів спрямованих на виконання рішення суду.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, яким скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А. В. про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2022 року ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №580/8438/21 про зобов`язання Головного управління ПФУ в Черкаській області вчинити певні дії на користь ОСОБА_1 .
15. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
16. Скаржник вказав, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, які викладено в постановах від від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, від 27 березня 2019 року у справі 750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 04 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.
16.1. Також скаржник зазначає, що Черкаський окружний адміністративний суд безпідставно провів судовий процес у справі №580/4398/22 в порядку спрощеного позовного провадження без участі ОСОБА_1 не зважаючи на заявлене у позові клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи за участі позивача. На вказані порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не звернув.
16.2. Позивач звертає увагу, що в оскаржуваних судових рішеннях у справі №580/4398/22 не наведено правових підстав невиконання відповідачем судового рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області провести перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31.08.2021 р. №ФР33090, натомість в мотивувальній частині оскаржуваних рішень наведено правову позицію, що повністю суперечить висновкам, які викладені у постановах КАС ВС від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 та від 13.12.2021 р. у справі №520/6495/2020.
16.3. На думку касатора, судом першої та апеляційної інстанції у даній справі невірно застосовано положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
16.4. Скаржник звертає увагу, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в наведених вище рішеннях прийшов до висновку, що накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
16.5. Позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не спростовано доводи позивача, що в актах державного виконавця від 20.05.2022 року, від 25.08.2022 року відсутні відомості, які саме заходи вживалися державним виконавцем для повного та своєчасного виконання судового рішення по справі №580/8438/21 протягом лютого - серпня 2022 року, задля виплати ОСОБА_1 224378,69 грн. У матеріалах АСВП, які долучені до справи, відсутні будь-які відомості про перевірку державним виконавцем стану виконання судового рішення (відвідування державним виконавцем ГУ ПФУ в Черкаській області з приводу виконання зазначеного судового рішення). Вказана обставина також не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи.
16.6. На думку касатора, судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якою дійсно передбачено порядок накладення штрафу та звернення державного виконавця з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, однак не передбачено одночасне закінчення виконавчого провадження в день направлення-державним виконавцем повідомлення до Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення.
16.7. Скаржник також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій свідомо проігноровано вимоги ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачено такий етап виконання судового рішення відносно органів державної влади, як звернення з поданням про зміну способу й порядку виконання судового рішення (про виплати грошових сум із бюджету), а відтак не враховані висновки КАС ВС у постановах від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 та від 13.12.2021 р. у справі №520/6495/2020 стосовно державним виконавцем всіх заходів для забезпечення виконання судового рішення.
17. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
20. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
22. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
23. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
24. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
25. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
26. Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
27. Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
28. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
32. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
33. Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках виконавчого провадження, з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/8438/21 від 15.11.2021 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області проведено перерахунок пенсії позивачу, сума перерахунку становить 224378,69 грн. Проте, нарахована сума позивачу не виплачена.
34.1. Згідно Актів державного виконавця від 20.05.2022 року та 25.08.2022 року встановлено невиконання та повторне невиконання рішення суду в частині невиплати нарахованих сум пенсії та відповідно застосовано штрафи. За наслідками встановленого повторного невиконання рішення суду, виконавцем надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
35. На основі цих фактів суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державний виконавець вжив усіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження.
36. Суд не може погодитися з цим висновком з огляду на таке.
37. З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
38. Також колегія суддів Верховного Суду наголошує, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
39. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
40. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
41. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
42. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
43. За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
44. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
45. Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
46. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
47. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
48. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
49. ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
50. Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
51. Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
52. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
53. При цьому, Верховний Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
54. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
55. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
56. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
57. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
58. Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
59. Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
60. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, відмовляючи в задоволенні позову, дійшли висновку, що державним виконавцем здійснено належні заходи, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення.
61. Водночас слід зауважити про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
62. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.
63. Окрім цього, відповідно до доводів скаржника й установлених обставин справи, зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
64. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваної постанови.
65. Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого ухвалили незаконні судові рішення про відмову в задоволенні позову, Верховний Суд вважає за необхідне ці рішення скасувати й ухвалити нову постанову.
66. Юридична оцінка обставин справи дає підстави для задоволення позовної вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 07.09.2022 року, позаяк вона винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення.
67. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, Суд відхиляє, оскільки ця справа, згідно з частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України, не належить до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
68. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
69. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
70. На основі викладеного Суд вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому оскаржувані судові рішення належить скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
71. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
72. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, а саме: у суді першої інстанції 1007,40 грн судового збору; у суді апеляційної інстанції 1488,60 грн судового збору; у суді касаційної інстанції 1984,80 грн судового збору, наявні підстави для їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
4. Скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар А. В. про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2022 року ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №580/8438/21 про зобов`язання Головного управління ПФУ в Черкаській області вчинити певні дії на користь ОСОБА_1 .
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (18000, м.Черкаси, вул. Хіміків, 50, ЄДРПОУ - 43315602) судовий збір у розмірі 4480 (чотири тисячі вісімдесят) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська