ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №580/46/19
адміністративне провадження №К/9901/29327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,
суддів - Білак М. В., Радишевської О. Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (судді: Губська Л. В., Карпушова О. В., Степанюка А. Г.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про застосування заходів реагування,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" (далі - відповідач), в якому просило:
- застосувати до відповідача заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС по пр. Броварський, 53-а у м. Києві шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки;
- покласти обов`язок щодо забезпечення виконання рішення на позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатом проведеної планової перевірки щодо додержання ТОВ "Сокар Петролеум" вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, позивачем були виявлені порушення вимоги нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які загрожують життю та здоров`ю людей, які перебувають на АЗС за адресою: пр. Броварський, 53-а, м. Київ, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі у разі її виникнення. У зв`язку з чим на виконання повноважень, які передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в межах цього спору не доведено віднесення об`єкта перевірки до об`єкта підвищеної небезпеки, що є обов`язковим для застосування частини першої статті 53 Кодексу цивільного захисту України. Також судом зроблено висновок, що оскільки центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, відповідач не може бути притягнутий до адміністративно-господарських санкцій у вигляді зупинення діяльності АЗС а адресою: пр. Броварський, 53-а, м. Київ.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задоволено. Застосовано заходи реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС за адресою: пр-т. Броварський, 53-а м. Київ, шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки № 426 від 27 листопада 2018 року. Обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покладено на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» щодо встановлення системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, передбачений статтею 53 Кодексу цивільного захисту України, не ставиться в залежність від функціонування такої системи, заявлені вимоги щодо притягнення до адміністративно-господарської санкції у вигляді зупинення діяльності товариства за вказане порушення є цілком обґрунтованими.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що відповідачем усунуто всі виявлені порушення, окрім обладнання АЗС автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, встановлення якої на цей час є неможливим. Оскільки позивачем не забезпечено функціонування пульта централізованого спостереження, який згідно з ДБН В.2.5-76:2014 є обов`язковим.
Також скаржником зазначено, що відповідно до чинного законодавства відповідач не зобов`язаний влаштовувати на зазначеному об`єкті систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, у зв`язку з неврегулюванням цього питання на законодавчому рівні.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум», в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум», а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на підставі наказу від 17 жовтня 2018 року № 625 «Про проведення планових перевірок», вирішено у листопаді провести планові перевірки питань додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки суб`єктів господарювання згідно із додатком (а.с. 14 т. 1).
У період з 14 листопада 2018 року по 27 листопада 2018 року на підставі зазначеного наказу та посвідчення на проведення перевірки від 09 листопада 2018 року № 3638 посадовими особами позивача проведено планову перевірку з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 53-а (а.с. 19 т. 1).
За результатами проведеної перевірки складено акт № 426 від 27 листопада 2018 року, яким зафіксовані 16 виявлених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей (а.с. 20-28 т. 1).
Наведене обумовило звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до суду з даним позовом щодо застосування до ТОВ «Сокар Петролеум» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
У подальшому відповідач усунув частину порушень і звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з проханням провести позапланову перевірку товариства в частині усунених порушень, вказаних в акті перевірки № 426 від 27 листопада 2018 року.
За результатами позапланової перевірки складено акт № 64 від 15 лютого 2019 року, яким зафіксовано наявність одного порушення відповідачем вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, а саме: АЗК не обладнано системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення (а.с. 120-125 т. 1).
Застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС по пр. Броварський, 53-а у м. Києві шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки і було предметом судового розгляду.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (у редакції, яка діла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Відповідно до пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.
Пунктами 1, 3 та 4 частини першої статті 7 Кодексу цивільного захисту України. передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.
За приписами пункту 21 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.
Статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III "Про об`єкти підвищеної небезпеки" встановлено, що суб`єкт господарської діяльності це юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки; об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Частиною першою та четвертою статті 53 Кодексу цивільного захисту України на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).
Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.
Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
Згідно з частинами першою та другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Позиція Верховного Суду.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.
Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які, у свою чергу, стають основою судового рішення, його мотивувальної частини зокрема.
Вирішуючи в судовому рішенні питання зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з`ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже, оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Таким чином, суд оцінює акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, у свою чергу, підтверджують або спростовують факт усунення виявлених порушень.
Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.
Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стало наявність одного порушення відповідачем вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки (АЗК не обладнано системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення).
Щодо необладнання АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення, колегія суддів зазначає, що положеннями частини першої статті 53 Кодексу цивільного захисту України визначено, що на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.
Встановлення, вимоги до проектування та монтування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення визначено ДБН В.2.5-76:2014 "Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення".
Водночас норма статті 53 Кодексу цивільного захисту України зобов`язує встановлювати автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення тільки на об`єктах підвищеної небезпеки.
Зі змісту касаційної скарги випливає, що скаржник не ставить під сумнів належність АЗС до об`єктів підвищеної небезпеки.
АЗС, як об`єкт підвищеної небезпеки, за законом вважається джерелом небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, тобто таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.
Отже, в силу положень статті 53 Кодексу цивільного захисту України, АЗС ТОВ "Сокар Петролеум" (об`єкт підвищеної небезпеки) при проєктуванні та монтуванні автоматизованих систем на об`єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 20 листопада 2018 року у справі 826/1024/18.
Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він усунув всі виявлені порушення, однак позивачем не забезпечено функціонування пульта централізованого спостереження, що виключає відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум".
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5.2.22 ДБН В.2.5-76:2014 у разі відсутності підтвердження з боку ПЦС (пульт централізованого спостереження) факту отримання тривожного сповіщення СРВНСО (автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення) повинна здійснювати автоматичне телефонне з`єднання з оперативно-диспетчерською службою відповідного аварійно-рятувального підрозділу, на який відповідно до плану локалізації і ліквідації аварії покладено оперативне реагування на НС, з подальшою передачею тривожного мовного повідомлення, що містить ідентифікатор електронної картки аварії. За відсутності Пульту централізованого спостереження існує можливість тривожного сповіщення за допомогою телефонного з`єднання.
При таких обставинах справи та на підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку із наявністю порушення ТОВ "Сокар Петролеум" вимог частини 1 статті 53 Кодексу цивільного захисту України щодо не обладнання АЗС за адресою: пр. Броварський, 53-а у місті Києві системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, яке створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, ухвалене на підставі обставин, які підтверджені доказами та з повним і всебічним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX та статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді М.В. Білак
О.Р. Радишевська