ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа №580/783/19
адміністративне провадження № К/990/13010/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Файдюк В.В., Шелест С.Б.)
у справі №580/783/19
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області,
третя особа Головне управління Національної поліції в Черкаській області
про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У березні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано акти від 29 грудня 2018 року (форми Н-5) розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 19 вересня 2007 року близько 04 год 00 хв з ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, що складений відповідною Комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області; №16 (форми НТ) про нещасний випадок невиробничого характеру щодо факту отримання травми ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, затверджений головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області Кожухівським В.О. 29 грудня 2018 року.
Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в установленому законом порядку та спосіб за результатом розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 19 вересня 2007 року близько 04 год 00 хв на посаді оперуповноваженого Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, скласти акти за формою Н-5 та Н-1* (відповідно до додатків 1 і 4 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. 20 вересня 2022 року представник позивача звернувся з заявою про заміну боржника у виконавчому листі Черкаського окружного адміністративного суду № 580/783/19, виданому 01 квітня 2022 року, про зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в установленому законом порядку та спосіб за результатом розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 19 вересня 2007 року близько 04 год 00 хв на посаді оперуповноваженого Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, скласти акти за формою Н-5 та Н-1* (відповідно до додатків 1 і 4 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346) - з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на Міністерство внутрішніх справ України.
4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року заяву представника позивача задоволено. Замінено боржника - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області у виконавчому листі від 01 квітня 2022 року, що виданий Черкаським окружним адміністративним судом, на процесуального правонаступника, а саме Міністерство внутрішніх справ України.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задоволено частково. Замінено боржника у виконавчому листі № 580/783/19 від 01 квітня 2022 року - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Черкаській області. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
6. Головне управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУ НП в Черкаській області) подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Замінюючи боржника - Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області) на процесуального правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України), суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерств - юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.
9. Посилався на постанову Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 804/8952/15, в якій вказано, що держава не відмовилась від виконання завдань і функцій щодо діяльності з охорони громадського порядку та безпеки, вказані завдання і функції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878 закріплені саме за МВС України. Отже, дане Міністерство являється процесуальним правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.
10. З огляду на відсутність акта розпорядчого характеру щодо правонаступництва діяльності відповідача (боржника), то МВС України є єдиним засновником відповідача (боржника) та є його процесуальним правонаступником, має повноваження забезпечити реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили в цій справі.
11. Суд апеляційної інстанції не погоджувався з висновком окружного суду з огляду на те, що підстави для правонаступництва у спірних правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Черкаській області.
12. Характер спірних правовідносин не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого Управління, зокрема і за виконавчим листом № 580/783/19, є саме та особа, до якої перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.
13. Положення статей 1, 2 Закону України «Про міліцію» та статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» вказують на те, що основні завдання та функції держави, які покладалися на міліцію, є тотожними до завдань та функцій, які покладаються на поліцію. Враховуючи принцип територіальності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що правонаступником прав та обов`язків УМВС України в Черкаській області, що припинене як юридична особа, є саме ГУ НП в Черкаській області.
14. Третя особа у обґрунтування касаційної скарги вказувала на специфіку процесу визначення процесуального правонаступництва юридичних осіб, в якому виділяється певний обсяг обставин, які підлягають встановленню під час вирішення питання, зокрема: визначення кола прав та обов`язків, які перейшли від однієї юридичної особи до іншої (і перейшли вони взагалі чи ні); встановлення обсягу майна та службової документації, яка була передана від однієї юридичної особи до іншої; встановлення вертикалі підпорядкування досліджуваних органів та встановлення органів, які приймали рішення про припинення/створення досліджуваних органів.
15. Проте суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив обставини, не здійснив аналіз положень про УМВС України в Черкаській області та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 804/8952/15, в якій було проаналізовано правовий статус МВС та визначене положення про МВС України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 28 жовтня 2015 року № 878.
16. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником УМВС України в Черкаській області є МВС України, як і володільцем майна; основний вид діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки; рішення про створення та припинення юридичної особи публічного права прийняті МВС України.
17. Вважає, що проаналізувавши положення Законів України «Про міліцію» та «Про Національну поліцію» суд апеляційної інстанцій прийшов до хибних висновків стосовно правонаступництва, а також не врахував що УМВС України в Черкаській області фактично було ліквідовано, а не реорганізовано.
18. МВС України у відзиві на касаційну скаргу просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Вказував на тотожність основних завдань та функцій держави, які покладалися на міліцію, та завдань і функцій, які покладаються на поліцію.
19. Рішення про припинення територіальних органів МВС було прийнято Кабінетом Міністрів України (постанова від 16 вересня 2015 року № 730), а тому твердження про те, що рішення про припинення УМВС України в Черкаській області приймалося МВС України є необґрунтованим та безпідставним.
20. Також вказував на висловлену Верховним Судом у постанові від 17 травня 2023 року у справі №240/11052/20 правову позицію щодо вирішення правових питань, пов`язаних із передачею функцій територіальних управлінь МВС України до відповідних територіальних управлінь Національної поліції.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
23. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
24. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
25. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
26. Статтею 52 КАС України передбачено процесуальне правонаступництво.
Так, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
27. Частиною першою статті 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
28. У постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
29. За правилами частини першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
30. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року за заявою позивача 01 квітня 2022 року видано виконавчий лист № 580/783/19 про зобов`язання Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області вчинити дії. Боржником у виконавчому листі зазначено Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області.
32. 14 квітня 2015 року МВС України видано наказ № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».
33. 16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУ НП в Черкаській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Черкаській області.
34. Судом апеляційної інстанції досліджено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено що УМВС України в Черкаській області припинено 20 січня 2022 року, про що свідчить запис 1000261110014010951 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
35. Отже, на час видання Черкаським окружним адміністративним судом виконавчого листа у справі №580/783/19 УМВС України в Черкаській області припинило свою діяльність як юридична особа.
36. Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Черкаській області за виконавчим листом №580/783/19 є саме та особа, до якої перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.
37. У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
38. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
39. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
40. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі №2а-23895/09/1270.
41. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
42. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
43. Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
44. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
45. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
46. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
47. У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
48. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
49. Вказані правові висновки щодо правонаступництва висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі №9901/348/19. Також Велика Палата Верховного Суду посилалась на пункт 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04), відповідно до якого ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».
50. У постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:
- якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єкту/суб`єктам владних повноважень;
- якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
51. Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ.
52. Обов`язок, покладений на Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року в справі №580/783/19 не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Черкаській області. Проте це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Черкаській області, зокрема і за виконавчим листом від 01 квітня 2022 року в справі №580/783/19, є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.
53. Верховний Суд вже здійснював аналіз і співставлення функцій та завдань, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція.
54. Так, нормами статей 1, 2 Закону України «Про міліцію» передбачалося, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.
55. Своєю чергою приписами статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
56. Поряд із цим, згідно з Положенням про МВС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
57. На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.
58. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно прийшов до висновку про те, що правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Черкаській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції - ГУ НП в Черкаській області.
59. Відповідна правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року в справі №П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі №420/6852/18, від 06 серпня 2020 року в справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20, від 28 червня 2023 року в справі №823/1462/15, від 02 серпня 2023 року у справі №580/2348/21. Правових підстав для відступлення від висловленої Верховним Судом позиції немає.
60. Зокрема, у справах №752/2391/17 (2а-14/09), №240/11052/20 та № 580/2348/21 Верховний Суд надав правову оцінку питанню заміни боржника у виконавчих провадженнях/виконавчих листах і дійшов висновку про заміну боржника з територіального органу УМВС України та відповідний територіальний орган Національної поліції.
61. Своєю чергою, згідно з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 28 червня 2023 року в справі №823/1462/15, правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Черкаській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Черкаській області.
62. У справі № 240/11052/20 Верховний Суд своєю постановою задовольнив заяву позивача про заміну сторони у виконавчих листах та замінив боржника у виконавчих листах про зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти з Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області на її правонаступника - ГУ НП в Житомирській області.
63. За таких обставин, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для заміни боржника у виконавчому листі, виданому Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/783/19, з Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області на правонаступника ГУ НП в Черкаській області.
64. Висновки суду першої інстанції про те, що у цьому випадку правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Черкаській області є МВС України, правомірно були скасовані судом апеляційної інстанції з огляду на зазначені нормативні підстави та практику Верховного Суду у питанні правонаступництва ліквідованих регіональних УМВС України.
65. Посилаючись в оскаржуваній ухвалі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2021 року в справі №804/8952/15, суд першої інстанції не врахував, що у цій справі вирішувалося питання правонаступництва УМВС України на залізничному транспорті, тобто обставини справи №804/8952/15 не є подібними до обставин справи, яка розглядається.
66. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
67. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що ним допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.
68. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 580/783/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду