14.05.2025

№ 583/338/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 583/338/23

провадження № 61-12767св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Сумського апеляційного суду

від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, про визначення способу спілкування батька з дитиною.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі

з 04 червня 2016 року до 05 листопада 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1

у сторін народилась донька ОСОБА_4 , яка після розлучення залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 . Після припинення шлюбних відносин між сторонами почали виникати непорозуміння щодо участі батька

у вихованні дитини, що призвели до створення відповідачем перешкод

в побаченнях ОСОБА_1 з донькою та подальшої ізоляції їх один від одного. Відповідачка проігнорувала рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 21 лютого 2018 року, яким встановлено графік зустрічей ОСОБА_1 з донькою. Досягти з ОСОБА_2 домовленості про час зустрічей з дитиною в позасудовому порядку не вдалося.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив зобов`язати

ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити порядок участі у вихованні та спілкуванні батька з донькою таким чином: протягом двох місяців - кожного тижня в понеділок, середу, п`ятницю з 13:00 год. до 16:00 год. в присутності матері ОСОБА_2 з правом батька ОСОБА_1 визначати місце для зустрічей; за спливом двох місяців після набрання рішенням законної сили - визначити побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 протягом двох місяців кожного тижня в понеділок, середу, п`ятницю з 13:00 год. до 16:00 год. без присутності матері дитини ОСОБА_2 з можливістю проведення зустрічі за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , або в іншому місці за вибором

ОСОБА_1 ; через чотири місяці після набрання рішенням законної сили - визначити побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 кожного другого тижня в неділю з 10:00 год. з правом забирати доньку ОСОБА_5 за місцем фактичного проживання матері дитини ОСОБА_2 до житлового будинку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 , з перебуванням протягом дня

в неділю, з ночівлею, та з подальшим відвезенням доньки ОСОБА_5 за місцем фактичного проживання матері дитини ОСОБА_2 в понеділок о 07:30 год.; зобов`язати відповідачку не чинити перешкод та забезпечити можливість спілкування батька з донькою за допомогою будь-яких засобів зв`язку

впродовж тижня кожного дня, особливо в період воєнного стану в понеділок, середу, п`ятницю з 11:00 год. до 11:30 год. та у вівторок, четвер, суботу, неділю

з 20:00 год. до 20:30 год.; визначити побачення ОСОБА_1 з донькою в її день народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю привітати дитину з 08:00 год. до

15:00 год. кожного року; визначити побачення ОСОБА_1 з донькою в день його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з ночівлею за адресою:

АДРЕСА_1 ; визначити побачення ОСОБА_1 з донькою в день народження прабабусі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 з ночівлею за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити побачення ОСОБА_1 з донькою в день народження її діда ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з ночівлею за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити час спільного відпочинку ОСОБА_1 з донькою в період планової відпустки протягом 30 днів за вибором ОСОБА_1 місця відпочинку, за усним попередженням матері дитини ОСОБА_2 за два тижні; визначити час спільного перебування ОСОБА_5 за місцем проживання батька ОСОБА_1 протягом одного дня з ночівлею у дні українських державних свят (кожне друге свято, починаючи відлік зі свята міжнародного жіночого дня у 2023 році), а саме

01 січня 2023 року на Новий рік; 07 січня 2023 року на Різдво Христове;

08 березня 2023 року на Міжнародний жіночий день; 16 квітня 2023 року на Великдень; ІНФОРМАЦІЯ_5 2023 року на День праці; 09 травня 2023 року на День Перемоги; 04 червня 2023 року на свято Трійці; 28 червня 2023 року на День Конституції України; 28 липня 2023 року на День української державності;

24 серпня 2023 року на День Незалежності України; 14 жовтня 2023 року на День захисників і захисниць України; 25 грудня 2023 року на Різдво Христове;

з початком навчання в школі визначити перебування ОСОБА_5 за місцем проживання батька ОСОБА_1 протягом першої половини осінніх, зимових, весняних та літніх канікул.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня

2023 року, з урахуванням ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено ОСОБА_1 такі способи участі у спілкуванні та вихованні

з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- з дати набрання рішенням суду законної сили протягом трьох місяців особисті зустрічі ОСОБА_1 два рази на тиждень у присутності матері ОСОБА_2 та психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини, у місцях загального відпочинку та дитячого дозвілля м. Охтирка Сумської області,

з урахуванням дотримання розпорядку дня дитини, її звичайного режиму життя, стану здоров`я, а також з урахуванням умов воєнного стану, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини;

- після трьох місяців з дати набрання рішенням законної сили особисті зустрічі ОСОБА_1 два рази на тиждень у присутності матері ОСОБА_2 у місцях загального відпочинку та дитячого дозвілля м. Охтирка Сумської області,

- особисту зустріч ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю привітати дитину, у присутності матері ОСОБА_2 у місцях загального відпочинку та дитячого дозвілля м. Охтирка Сумської області з урахуванням стану здоров`я дитини,

а також з урахуванням умов воєнного стану, за попередньою домовленістю

з матір`ю дитини;

- необмежене спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами телефонного та інтернет-зв`язку у зручний для дитини час з урахуванням режиму дня дитини, її стану здоров`я та умов воєнного часу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи порядок побачень батька із дочкою, суд враховував інтереси малолітньої дитини, її вік, особливості розвитку, місце проживання обох батьків, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні своєї малолітньої дочки та спілкуванні з нею, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.

Беручи до уваги стан здоров`я малолітньої ОСОБА_5 , за яким вона потребує постійного нагляду особи, що має навики поводження з медичним пристроєм безперервної подачі інсуліну, її вік, з огляду на те, що у дитини не було спілкування з батьком протягом тривалого періоду, що свідчить про відсутній сталий психологічний зв`язок між ними, та враховуючи постійне проживання

з матір`ю, дитина повноцінно не сприймає позивача як батька, суд вважав, що для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька, становлення такого спілкування має відбуватись виключно у присутності людини, якій дитина довіряє, - матері ОСОБА_2 .

Оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, при зустрічах виникають сварки, що може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дитини, у зв`язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні доньки, суд вважав доцільним проводити побачення доньки з батьком протягом трьох місяців у присутності матері та психолога з метою забезпечення комфортних умов для дитини, запобігання негативного впливу на її психоемоційний стан.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Собини П. М. задоволено частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня

2023 року змінено, викладено абзац третій резолютивної частини в такій редакції:

визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні

з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином:

- з моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців - кожної середи та суботи з 15:00 год. до 18:00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини;

- після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили - кожної середи та суботи з 15:00 год. до 18:00 год. без присутності матері дитини

ОСОБА_2 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку повернути дитину до матері;

- визначити побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 08:00 год. до

12:00 год. кожного року;

- необмежене право спілкування ОСОБА_1 особисто з донькою ОСОБА_5 шляхом телефонного та інтернет зв`язку у зручний для дитини час.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2023 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має право на спілкування з дочкою і учать у її вихованні, однак спосіб його участі суд визначив не конкретний, рішення суду не містить точних днів та часу спілкування батька з дитиною. Крім того, суд першої інстанції визначив, що право батька на побачення з дитиною залежить від попередньої домовленості з матір`ю, при цьому суд не врахував, що позивач звернувся до суду з позовом саме з тих підстав, що він не може досягнути домовленості

з матір`ю дитини.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що більш доцільним буде встановити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, який рекомендований висновком органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області від 12 липня 2023 року № 01-12/1559, який зроблений

з урахуванням її стану здоров`я, віку, зайнятості. Такий спосіб участі

у спілкуванні та вихованні дочки сприятиме налагодженню між дитиною

і батьком довірливих відносин, емоційної прихильності дочки до батька, при цьому забезпечить для дитини нагляд матері перші два місяці.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу

в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.

Врахувавши, що адвокат Собина П. М. в суді апеляційної інстанції надавав правничу допомогу позивачу, брав участь у судових засіданнях 16 травня

2024 року і 20 червня 2024 року, апеляційну скаргу задоволено частково, колегія суддів вважала, що співмірною із складністю вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт буде компенсація за рахунок відповідачки витрат позивача за надану йому правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини і ухвалити

в цій частині нове рішення, яким визначити спосіб участі батька ОСОБА_1

у спілкування та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити для ОСОБА_1 такі способи участі

у спілкуванні та вихованні з малолітньою донькою:

- з дати набрання рішенням суду законної сили особисті зустрічі ОСОБА_1

з донькою ОСОБА_5 два рази на тиждень у присутності матері ОСОБА_2

з 16:00 год. до 18:00 год. кожного понеділка та суботи за місцем проживання дитини за участю матері дитини лише за бажанням дитини з урахуванням її здоров?я, потреб та інтересів, без примусового спілкування та утримування дитини батьком проти її волі;

- визначити побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 а день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 08:00 год. до

12:00 год. кожного року в присутності матері лише за бажанням дитини

з урахуванням її здоров?я, потреб та інтересів, без примусового спілкування та утримування дитини батьком проти її волі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не надали належної оцінки всім поданим відповідачкою доказам, дослідженим обставинам справи та не мотивували відхилення кожного з них; не врахували того, що позивач під час розгляду справи не надав жодного доказу факту існування перешкод на спілкування батька з дитиною, не взяли до уваги висновки спеціалістів щодо психоемоційного стану дитини; не врахували практику ЄСПЛ та не звернули уваги, що задоволення позову в цій частині суперечить інтересам дитини та може негативно вплинути на її емоційний стан, стан здоров?я, не врахували, що дитина має вади здоров?я і є дитиною з інвалідністю, хворіє на цукровий діабет, категорія групи - А, та батько не може надати допомоги дитині без участі матері дитини. Суди не врахували обставини, які пояснювала свідок. Вказує, що відповідачка не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною. Дитина боїться батька і не бажає на даний час з ним спілкуватись.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 500/3507/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 201/13423/19, постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справ № 6-1945цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Інші аргументи учасників справи

02 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Собина П. М. подав до Верховного Суду відзив, у кому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відзив мотивовано тим, що відповідачка зловживає станом здоров?я дитини.

З урахуванням того, що батько і мати мають рівні права відносно дитини, батько має право на спілкування з дитиною, брати участь у вихованні. ОСОБА_1

є тренером дітей віком від 6 років, має педагогічну освіту, а тому має навички спілкування з дітьми. Тривалий час позивач намагався дійти згоди

з відповідачкою щодо участі у спілкуванні і вихованні дитини, проте згоди не дійшли у зв?язку із принциповою позицією останньої.

12 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заперечення на відзив, у яких просить касаційну скаргу задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.Відкрито касаційне провадження

у справі та витребувано її матеріали з Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Зупинено виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня

2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у запереченнях на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який

05 листопада 2016 року розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася їх спільна донька ОСОБА_5 .

Після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин малолітня дитина ОСОБА_5 залишилася проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 , з якою проживає дотепер за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки від 27 січня 2023 року № 26 за підписом квартального уповноваженого Квартального комітету «Ювілейний» ОСОБА_1. проживає разом із своїм батьком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , від 18 листопада 2022 року

ОСОБА_5 має статус дитини з інвалідністю до 18 років.

Відповідно до виписок з медичної карти хворого та довідки КНП ОМР «Охтирський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від

20 червня 2023 року № 01-23/01/499 ОСОБА_5 має діагноз цукровий діабет 1 типу, тяжкий перебіг, затримка мовленнєвого розвитку, плоско-вальгусна деформація стоп. За станом здоров`я дитина знаходиться на замісній терапії, що потребує постійного догляду.

Згідно з консультативним висновком від 15 лютого 2023 року за результатами обстеження дитячим психоневрологом ОСОБА_5 встановлено діагноз моторні тики, тривожно-фобійний розлад, диссомнія, у зв`язку з чим, крім медикаментозного лікування, рекомендовано заняття з психологом для зниження рівня тривожності.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 лютого 2018 року № 35 встановлено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 шляхом зустрічей з дитиною щотижня кожної середи та суботи з 13:00 год. до 14:30 год. за місцем проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_3 та у районі вулиць, що межують з даною вулицею, за попередньою домовленістю із матір`ю дитини з урахуванням стану здоров`я дитини та погодних умов.

Зазначений у рішенні виконавчого комітету Охтирської міської ради від

21 лютого 2018 року № 35 графік побачень з дитиною має формальний характер та не виконується, що сторони не заперечують.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня

2019 року змінено спосіб стягуваних з ОСОБА_1 аліментів за рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2017 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку щомісяця на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 червня

2023 року № 25977 станом на травень 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі

31 722,17 грн.

14 грудня 2022 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області ухвалив рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , і змінив розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 за рішенням Охтирського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року, та стягнув аліменти у твердій грошовій сумі по

2 500,00 грн щомісяця на утримання доньки ОСОБА_5 до її повноліття, які сплачувати матері ОСОБА_2 . Також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 38 761,17 грн.

З пояснень сторін суди встановили, що між ними склались складні, напружені стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися

з дочкою, батьки не можуть самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування (виконавчий комітет) Охтирської міської ради щодо вирішення спору про визначення способу спілкування батька з дитиною від 12 липня 2023 року № 01-12/1559, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, суду рекомендовано встановити наступний графік спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5

з урахуванням її стану здоров`я, віку, зайнятості: з моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців - кожної середи та суботи з 15:00 год. до 18:00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили - кожної середи та суботи з 15:00 год. до 18:00 год. без присутності матері дитини ОСОБА_2 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на ОСОБА_1 обов`язку повернути дитину додому; визначити побачення ОСОБА_1

з донькою ОСОБА_5 в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливісю привітати дитину з 08:00 год. до 12:00 год. кожного року; необмежене право спілкування ОСОБА_1 особисто з донькою ОСОБА_5 шляхом телефонного та інтернет зв`язку у зручний для дитини час.

Сімейний лікар малолітньої ОСОБА_5 , пояснила, що стан її здоров`я

є нестабільним, у зв`язку з чим вона потребує постійного лікування та догляду сторонньої особи. Мати ОСОБА_2 та бабуся постійно займаються лікуванням дитини. ОСОБА_2 має навички роботи з інсуліновою помпою, що встановлена ОСОБА_5 , та проведення постійного моніторингу рівня цукру в її крові. Натомість батько ОСОБА_1 із запитами щодо стану здоров`я доньки до сімейного лікаря не звертався. Крім того, за станом здоров`я малолітній

ОСОБА_5 протипоказано хвилювання та стрес, що може погіршити її самопочуття. Малолітня ОСОБА_5 повністю залежить від матері, яка за зовнішніми проявами може встановити погіршення стану здоров`я доньки та надати їй відповідну допомогу. У довідці, наданій ОСОБА_9 для відвідування

ОСОБА_5 школи, зазначено її діагноз, про який повідомлена шкільна медична сестра, що може надати дитині відповідну медичну допомогу у разі потреби.

За дорученням суду психологом комунальної установи «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» проведено невимушену бесіду з дитиною

у домашніх умовах, під час якої дитина, через відсутність спілкування з батьком протягом останніх 7 років, не змогла чітко визначитися зі своїм бажанням щодо спілкування з ним. При цьому дитина має довірливі відносини з матір`ю,

з якою проживає, жвава, позитивна, відкрита, емоційна та легко йде на контакт.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, що переглядається Верховним Судом, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з донькою, а тому Верховний Суд під час оцінки доводів касаційної скарги керується положеннями Конвенції про права дитини СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство

і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між

їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися

з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції

про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою

статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного

з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання

і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право

на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки

та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15

Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право

на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування

з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні

з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки

та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той

з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати

і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних

і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві

в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися

з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)

від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,

які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою

та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не

в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,

у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня

2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,

що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача

з малолітньою донькою, апеляційний суд, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, обґрунтовано вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.

Апеляційний суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини

та зробив вірний висновок, що визначені дні та години спілкування батька

з донькою мають відбуватися без присутності матері, що не порушує прав

та інтересів дитини. У протилежному випадку присутність матері лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі)

й унеможливить належне спілкування батька з дитиною.

Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком

і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено.

Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 січня 2023 року

у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23).

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом,

а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне

та фізичне здоров`я доньки.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня

2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня

2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська