№ 591/3532/17

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 591/3532/17

провадження № 61-46477св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки припиненим, припинення обтяження нерухомого майна.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 07 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» (далі - ПАТ «Промінвестбанк», банк), укладено договір про іпотечний кредит № 4-28-1063, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США, зі сплатою 11 процентів річних за користування кредитом, на строк до

06 листопада 2026 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», укладено договір іпотеки № 3-58-934, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина в тому числі на зазначену квартиру, яку було прийнято його спадкоємцями - нею, як дружиною, неповнолітньою дочкою

ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 . На даний час спірна квартира

АДРЕСА_1 , перебуває у спільній частковій власності спадкоємців ОСОБА_4 , їй належить 4/6 частки квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/6 частці квартири.

Після смерті ОСОБА_4 вона надала банку документи, які свідчили про смерть позичальника, проте банк будь-яких вимог до спадкоємців не заявив.

17 грудня 2012 року ПАТ «Промінвестбанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за договором про іпотечний кредит від 07 листопада 2006 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до неї, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2006 року.

Посилаючись на те, що зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 07 листопада 2006 року та договором іпотеки від 06 листопада 2007 року припинились у зв`язку з його смертю та відсутністю у банка вимог щодо сплати заборгованості спадкоємцями, а також на рішення Зарічного районного суду

м. Суми від 09 квітня 2014 року, яким відмолено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 листопада

2006 року з спадкоємців ОСОБА_4 , просила визнати припиненим договір іпотеки від 06 листопада 2007 року та зняти заборону щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 ,

накладену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А. О.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір іпотеки від 06 листопада 2007 року № 3-58-934 припиненим, знято заборону № 3034 на відчуження однокімнатної квартири

АДРЕСА_1 ,

накладену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу

Ровенською А. О.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, а тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а застосуванню підлягають норми статті 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Спадщина на спірну квартиру відкрилася у день смерті ОСОБА_4 - 12 листопада 2009 року, 26 серпня 2010 року ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було достовірно відомо про смерть ОСОБА_4 , однак протягом шестимісячного строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, вони не заявили через нотаріуса вимоги до спадкоємців померлого боржника, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що дія договору про іпотечний кредит від 07 листопада 2006 року № 4-28-1063 припинена смертю позичальника ОСОБА_4 . Урахувавши, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»), суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору, що відповідає вимогам частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», та зняття заборони відчуження. Суд відхилив доводи відповідача про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором від 07 жовтня 2006 року у розмірі 299 777,75 грн, зазначивши, що вони спростовуються рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року, яким відмовлено у задоволенні позову товариства до спадкоємців померлого позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги, та є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Встановивши, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 червня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності, позов до ОСОБА_1 , як до співвласника іпотечного майна, не заявлявся, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відносно позивача ОСОБА_1 сплив строк позовної давності, чи визначений статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення вимоги за кредитним договором, а відповідно й про припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2018 року, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, а тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що кредитори (ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи»), будучи обізнаними про смерть ОСОБА_4 , у встановлений статтею 1282 ЦК України строк не заявляли вимоги до його спадкоємців, з чого слідує, що договір іпотеки відповідно до частини першої статті 523 ЦК України припинився (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові

від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13). Недотримання встановлених строків пред`явлення вимоги до спадкоємців, які є присічними, позбавляє кредитора можливості реалізовувати своє суб`єктивне право. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 676/1958/16-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

07 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», укладено договір про іпотечний кредит № 4-28-1063, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США, на строк до 06 листопада 2026 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», укладено договір іпотеки № 3-58-934, за умовами якого він передав в іпотеку банку однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 .

12 березня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 серпня 2010 року, ОСОБА_1 , як дружині ОСОБА_4 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно подружжя набуте у шлюбі, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 серпня 2010 року спадкоємцями ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири від 1/2 частини зазначеної квартири, мати - ОСОБА_3 на 1/3 частку від 1/2 частини зазначеної квартири, донька - ОСОБА_2 на 1/3 частку від 1/2 частини зазначеної квартири.

26 серпня 2010 року ПАТ «Промінвестбанк» надіслало Першій Сумській державній нотаріальній конторі оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 квітня 2007 року та оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 квітня 2007 року для оформлення свідоцтва про спадщину спадкоємцям померлого позичальника ОСОБА_4

30 серпня 2011 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , дружина померлого позичальника, зверталася до ПАТ «Промінвестбанк», та 04 квітня 2013 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» із заявами, в яких повідомляла про смерть свого чоловіка ОСОБА_4

17 грудня 2012 року ПАТ «Промінвестбанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за укладеним з ОСОБА_4 кредитним договором

від 07 листопада 2006 року № 4-28-1063.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року у справі

№ 591/8322/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 червня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення з ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2006 року № 4-28-1063. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, визначений статтею 257 ЦК України.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі змістом частини першою статті 509, статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Сплив позовної давності, як підстави припинення зобов`язання, норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, згідно з якою особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, відповідно до ЦК України, сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до частини першої якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом, тобто припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені Законом України «Про іпотеку».

Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17,

від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Такі строки також застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження №14-49цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обгрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, тобто визначити межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року у справі

№ 591/8322/13-ц, яке є преюдиційним, встановлено, що 05 січня 2010 року ПАТ «Промінвестбанк» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 з повідомленням про виконання зобов`язання за кредитним договором, відповідно до якого банк зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , а тому відповідачам у разі прийняття спадщини за померлим пропонувалося погасити заборгованість за кредитом, тобто банк звернувся до спадкоємців ОСОБА_4 з вимогою у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, з чого слідує, що відповідно до вимог статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Посилання суду першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 червня 2014 року, якою залишено без змін рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2014 року та встановлено, що спадщина на спірну квартиру відкрилася у день смерті ОСОБА_4 - 12 листопада 2010 року, а ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 26 серпня 2010 року достовірно знаючи про смерть ОСОБА_4 протягом шестимісячного строку не заявили через нотаріуса вимоги до спадкоємців померлого боржника є необгрунтованими, оскільки апеляційний суд констатував неподання заяви до спадкоємців ОСОБА_4 через нотаріуса, тоді як відповідно до змісту частини другої статті 1281 ЦК України ПАТ «Промінвестбанк», як кредитор у зобов`язаннях щодо повернення кредитної заборгованості, має право реалізувати своє право звернення до спадкоємців померлого боржника, як через нотаріуса так і безпосередньо до самих спадкоємців, чим він і скористався.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 23 Закону «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Положення зазначеної норми визнано таким, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року

№ 8-р/2020.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки апеляційний суд ухвалив по суті правильне судове рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим, однак неправильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду необхідно змінити у частині правового обгрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим, виклавши мотивувальну частину постанови Апеляційного суд Сумської області

від 25 вересня 2018 року в редакції цієї постанови.

У іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Ураховуючи наведене, та керуючись статтями 400 402 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суд Сумської області від 25 вересня 2018 року в частині правового обгрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення у редакції цієї постанови.

У іншій частині постанову Апеляційного суд Сумської області від 25 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко