Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 591/5/18
провадження № 61-10729св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Лермонтова Наталія Миколаївна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенко В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати спадковий договір, укладений між нею та відповідачем 11 липня 2017 року і посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у червні 2017 року до неї звернувся відповідач, який працює головою ОСББ будинку, в якому вона проживає, та запропонував їй допомогу в облаштуванні її побуту, веденні домашнього господарства, приготуванні їжі та пообіцяв доглядати її до смерті за умови укладення спадкового договору у нотаріуса.
11липня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М. було посвідчено спадковий договір,зареєстрований в реєстрі за №871. Вона уклала зазначений правочин з огляду на те, що є самотньою людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому її нікому доглядати.
Відповідно до пункту 2. 1. спадкового договору на відповідача покладено обов`язок виконувати такі розпорядження: регулярно відвідувати відчужувача, забезпечувати будь-якими продуктами харчування, лікувальними засобами згідно рецептів лікарів, надавати допомогу у вигляді прання білизни, прибирання, приготування їжі один раз на тиждень, надавати допомогу по ремонту побутової техніки та комунікацій, допомагати в побуті раз на тиждень, відвідувати у випадку перебування в лікарні, оплачувати за дорученням у встановлені строки комунальні платежі.
Відповідач не виконує свої обов`язки, визначені умовами спадкового договору, жодних коштів не надає, не допомагає у організації та веденні побуту, одягу, взуття не купує. Під час її перебування в лікарні у період з 02 серпня по 22 серпня 2017 року з квартири зникли речі. З вересня 2017 року відповідач систематично не виконує умов договору.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано спадковий договір від 11 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 871, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач під час розгляду справи за допомогою належних та допустимих доказів довела факт неналежного виконання ОСОБА_2 умов спадкового договору, що є підставою для його розірвання на вимогу відчужувача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року і постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди при розгляді справи проявили надмірний формалізм, не долучили до матеріалів справи відзив на позовну заяву з основними доказами у справі, а саме фотографіями, які підтверджують виконання відповідачем умов спадкового договору, розпискою позивача про те, що він належним чином виконує умови спадкового договору, не задовольнив заяву про виклик свідків.
Він був позбавлений можливості своєчасно надати відзив з доказами у справі з поважних причин, що суд першої інстанції не врахував. Апеляційний суд також не взяв до уваги зазначені докази, оскільки вони були надані до суду першої інстанції з порушенням строків та процедури їх надання.
Суди не врахували, що умовами спадкового договору передбачено, що наглядачем за його виконанням є ОСОБА_4 , не допитали його у якості свідка та не залучили до участі у справі у якості третьої особи.
Суд першої інстанції порушив статтю 90 ЦПК України, відповідно до якої показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Під час розгляду справи судом була допитана у якості свідка лише ОСОБА_5 , яка зазначила, що знає все про спірну ситуацію зі слів позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.
10 жовтня 2019 року справа № 591/5/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд встановили, що ОСОБА_1 є одинокою особою похилого віку, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
11 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 871.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору набувач ( ОСОБА_2 ) зобов`язався виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача ( ОСОБА_1 ) і в разі смерті відчужувача набуває право власності на належне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2.1. договору за життя відчужувача на набувача покладається обов`язок виконувати такі розпорядження відчужувача: регулярно відвідувати відчужувача, забезпечувати будь-якими продуктами харчування, лікувальними засобами згідно рецептів лікарів, загальна вартість яких не повинна перевищувати 1 000 грн на місяць, надавати допомогу відчужувачу у вигляді прання білизни, прибирання, приготування їжі один раз на тиждень, надавати допомогу відчужувачу по ремонту побутової техніки та комунікацій, допомагати в побуті один раз на тиждень, відвідувати відчужувача у випадку перебування в лікарні, оплачувати за дорученням у встановлені строки комунальні платежі.
У разі системного, неодноразового невиконання підряд набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку (пункт 6.3. договору).
Відповідно до листа Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» № 01-26/1б/2503 від 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 , 1928 року народження, зверталась до сімейного лікаря 14 липня 2017 року, 26 липня 2017 року, 12 вересня 2017 року, 20 вересня 2017 року, 19 жовтня 2017 року, 20 жовтня 2017 року, 18 грудня 2017 року. З 23 листопада 2017 року по 08 грудня 2017 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в Сумському обласному клінічному госпіталі. ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань серцево-судинної системи, нервової системи, органів травлення та зору.
З висновку торакального хірурга Сумської обласної клінічної лікарні від 24 грудня 2017 року вбачається, що внаслідок падіння ОСОБА_1 отримала закриту травму грудної клітини та забій грудної клітини.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона знайома з позивачем з 2015 року. В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до неї за правовою допомогою щодо невиконання умов спадкового договору відповідачем, оскільки він з вересня 2017 року не забезпечував її продуктами та лікарськими засобами, не готував їжу, не допомагав у відвідуванні лікарень, не сплачував комунальні платежі.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).
Згідно статті 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (стаття 1308 ЦК України).
Аналогічне положення закріплене у пунктах 6.3., 6.4. спадкового договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
Суди встановивши, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів виконання відповідачем умов спадкового договору, зокрема, щодо купівлі продуктів харчування та ліків для позивача, проведення прибирання в будинку, приготування їжі, оплати житлово-комунальних послуг, дійшов обґрунтованого висновку про невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання ним умов спадкового договору, що є підставою для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди при розгляді справи проявили надмірний формалізм, не долучили до матеріалів справи відзив на позовну заяву з основними доказами у справі, не врахували, що він був позбавлений можливості своєчасно надати відзив з доказами у справі з поважних причин з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у цій справі, призначено підготовче засідання на 12 квітня 2018 року та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкритті провадження.
Копію вищевказаної ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками відповідач отримав 26 лютого 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
11 квітня 2018 року ОСОБА_2 надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 12 квітня 2018 року у зв`язку зі складним графіком роботи та необхідністю отримання правової допомоги.
Докази на підтвердження поважності причин неявки суду не надав, не направив у визначений в ухвалі про відкриття провадження 15-денний строк відзив на позовну заяву з доказами, які підтверджують заперечення проти позову.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 травня 2018 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 23 травня 2018 року, представник відповідача ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи пояснень по справі та виклик свідків, проте не навів доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з вказаними клопотаннями у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_2 був заздалегідь обізнаний про перебування вказаної справи у провадженні Зарічного районного суду м. Суми та мав достатньо часу для підготовки відзиву на позов, обґрунтовано не прийняв до уваги надані відповідачем пояснення та докази, які підтверджують заперечення проти позову, з огляду на пропуск позивачем строку на їх подання та недоведеність поважності причин його пропуску.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук