Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 591/7349/17
провадження № 61-18291св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3 ,
відповідачі: Сумська міська рада, виконавчий комітет Сумської міської ради, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3 , звернулись до суду з позовом до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про визнання права на користування квартирою в якості наймачів та права на її приватизацію без копії ордера на заселення
Позов мотивований тим, що в 1988 році радгоспом «Сумський» їм була надана кімната АДРЕСА_1 , куди вони вселилися та зареєструвалися на підставі ордеру, який був зданий для обліку та зберігання відповідній службі господарства, відповідно до законодавства. У 1992 році радгоспом з метою покращення житлово-побутових умов кожній сім`ї своїх працівників, яка офіційно проживала в гуртожитку, додатково надано по одній кімнаті, в тому числі їх сім`ї, була надана сусідня кімната, з об`єднанням їх під уже існуючим НОМЕР_1.
У 1993 році гуртожиток був реконструйований у впорядкований житловий будинок під АДРЕСА_2 з двокімнатними квартирами, внаслідок чого позивачі стали проживати в двокімнатній квартирі загальною площею 54,9 кв. м і жилою площею 31,4 кв. м, під НОМЕР_1 жилого будинку АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку з 1988 по 1992 рік, а з 1993 року та після народження в 2006 році дитини ОСОБА_3 , всі вони зареєстровані в установленому законодавством порядку.
У 2006 році будинки житлового фонду ліквідованого радгоспу «Сумський», які не увійшли до статутного капіталу ТОВ АФ «Червоносільське», залишилися в державній власності, але з тих пір не обслуговуються будь-якою організацією. Не зважаючи на це, самі мешканці власними силами та коштами утримують жилий будинок АДРЕСА_2 в належному санітарно-технічному стані.
Рішенням Сумської міської ради від 24 вересня 2014 року № 3563-МР «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду від регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області» надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми житлового будинку з вбиральнею по АДРЕСА_2 .
Рішенням Сумської міської ради від 25 липня 2018 року № 3660-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24 вересня 2014 року № 3563 Р «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду від регіонального відділення державного майна України по Сумській області» встановлено, що кожний жилий будинок житлового фонду ліквідованого радгоспу «Сумський», який не увійшов до статутного капіталу ТОВ АФ «Червоносільське», а залишився в державній власності та перебуває в належному технічному стані, у тому числі по АДРЕСА_2 , буде прийматися не єдиним об`єктом, а поквартирно.
Посилаючись на те, що ордер на вселення у двокімнатну квартиру у них відсутній, а уточнивши позовні вимоги, позивачі остаточно просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на користування квартирою АДРЕСА_1 , в якості наймачів, та право на її приватизацію без копії ордеру на заселення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на користування квартирою за адресою АДРЕСА_3 в якості наймачів та право на приватизацію цієї квартири без наявності ордеру.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачі на законних підставах вселилися в спірну квартиру та протягом тривалого часу добросовісно використовують її як єдине для себе житло, на яке ніхто, окрім них, не претендує, проте позбавлені можливості приватизувати житло, оскільки не мають ордера на вселення і їх квартира не передана у комунальну власність з вини відповідачів. Суд вважав, що права позивачів на приватизацію житла порушені і підлягають захисту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що будинок по АДРЕСА_2 знаходиться у безпосередньому управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області. Право на приватизацію квартири НОМЕР_1 виникне у позивачів лише після прийняття її до комунальної власності територіальної громади міста Суми, а тому висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними. Крім того, право користування займаним позивачами жилим приміщенням відповідачами не оспорюється, а питання приватизації житла віднесено до виключної компетенції органів приватизації і суд не може замінювати владні функції даного органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, проте суд відкрив апеляційне провадження на підставі апеляційної скарги, яка не відповідала вимогам статті 185 ЦПК України. Апеляційний суд неповно та не всебічно з`ясував обставини справи щодо суті механізму поквартирного прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Суми житлових об`єктів ліквідованого радгоспу «Сумський», передбаченого рішенням Сумської міської ради від 25 липня 2018 року №3660-МР , і щодо наявності чи відсутності умов для визначення за позивачами права на приватизацію саме займаної ними квартири, з урахуванням обмежень, передбачених частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У грудні 2019 року виконавчий комітет Сумської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що відсутність реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Суми підтверджує той факт, що спірна квартира не перебуває у комунальній власності, а тому не підлягає приватизації.Право на приватизацію вказаної квартири виникне після прийняття її до комунальної власності територіальної громади міста Суми.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 591/7349/17 з Зарічного районного суду м. Суми.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у зв`язку з трудовою діяльністю у радгоспі «Сумський» в 1988 році рішенням його адміністрації та профспілкового комітету сім`ї позивачів в складі 3-х чоловік, у тому числі: ОСОБА_1 , неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , була надана кімната АДРЕСА_1 , куди вони вселилися та зареєструвалися на підставі ордеру, який був зданий для обліку та зберігання відповідній службі господарства, відповідно до законодавства, а пізніше був втрачений.
У 1992 році радгоспом, з метою покращення житлово-побутових умов, позивачам надано ще одну сусідню кімнату у користування, а у 1993 році гуртожиток був реконструйований та впорядкований у жилий будинок з двокімнатними квартирами, у квартирі НОМЕР_1 якого проживають позивачі, що підтверджується технічним паспортом на неї, виданим 11 лютого 2016 року КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради.
Місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1988 по 1992 рік, а з 1993 року та після народження в 2006 році дитини ОСОБА_3 , зареєстровано у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку в установленому законодавством порядку, що підтверджується відповідними відмітками у паспортах позивачів, довідкою з місця проживання та реєстрації.
Факт проживання позивачів у спірній квартирі підтверджується документами про споживання та оплату ними згідно з договорами постачання відповідних комунальних послуг і квитанціями про їх оплату.
У 2006 році будинки житлового фонду ліквідованого радгоспу «Сумський», які не увійшли до статутного капіталу ТОВ АФ «Червоносільське», перейшли безпосередньо в управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, але тривалий час залишаються без балансоутримувача, не відносяться до об`єктів, які згідно зі статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації.
Рішенням Сумської міської ради від 24 вересня 2014 № 3563-МР «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду від регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області» надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми жилого будинку з вбиральнею по АДРЕСА_2 , проте більше 3-х років це рішення не виконується.
Рішенням Сумської міської ради від 25 липня 2018 року № 3660-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24 вересня 2014 року № 3563-Р «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів житлового фонду від регіонального відділення державного майна України по Сумській області», відповідно до якого, кожний жилий будинок житлового фонду ліквідованого радгоспу «Сумський», який не увійшов до статутного капіталу ТОВ АФ «Червоносільське», а залишився в державній власності та перебуває в належному технічному стані, у тому числі, по АДРЕСА_2 , прийматиметься не єдиним об`єктом, а поквартирно.
Також судами установлено, що ОСОБА_1 від імені та в інтересах усіх членів своєї сім`ї - позивачів у цій справі, самостійно та разом з іншими мешканцями цього жилого будинку направлялися письмові звернення до Сумської міської ради, Фонду державного майна України та його регіонального відділення по Сумській області для досудового врегулювання питання щодо забезпечення виконання вищевказаного рішення Сумської міської ради та приватизації займаних квартир, на що отримувались роз`яснення щодо загальних проблем та індивідуальних процедур у вирішенні цих питань.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2018 року розгляд цивільної справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Крім того, в порядку спрощеного позовного провадження справа розглядалась і в апеляційному суді, що вбачається із вступної частини постанови Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
Стаття 274 ЦПК України встановлює порядок розгляду справ в спрощеному позовному провадженні.
Так відповідно до норм статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За положеннями пункту третього частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо приватизації державного житлового фонду.
Предметом даного спору є визнання права на користування квартирою, яка належить до державного фонду, в якості наймачів та права на її приватизацію без копії ордера на заселення.
Апеляційним судом установлено, що будинок по АДРЕСА_2 знаходиться у безпосередньому управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.
Відповідно до положень частин першої та третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з наведеного, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, крім справ з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які розглядаються без повідомлення учасників справи та тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, а підлягають розгляду у порядку загального позовного провадження.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено можливості здійснювати розгляд справ щодо приватизації державного житлового фонду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суди не звернули уваги на вимоги частини четвертої статті 247 ЦПК України про перелік спорів, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, оскільки справа віднесена до категорій справ визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України щодо приватизації державного житлового фонду, суди попередніх інстанцій, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, діяли з порушенням наданих їм цивільним процесуальним законом повноважень.
Вказане свідчить про розгляд указаної справи у порядку спрощеного позовного провадження, тобто з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Пунктами 1, 5 та 7 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув в порядку спрощеного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судові рішення скасовуються з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов