№ 592/14598/18

Постанова

Іменем України

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 592/14598/18

провадження № 61-2530ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ректор Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка Лянной Ю. О., Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми, у складі судді Котенко О. А., від 06 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткачук С. С.,Кононенко О. Ю. , Орлова І. В., від 18 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»№ 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ректор Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка Лянной Ю. О., Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка,про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді доцента кафедри права та міжнародних відносин.

20 серпня 2018 року її було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

З наказом про звільнення вона не погоджується та вважає його протиправним, оскільки відповідач здійснив її звільнення без погодження з профспілковим органом - комітетом Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренко, головою якого вона є. Крім того, зазначає, що у день звільнення відповідач не провів із нею остаточного розрахунку та не надав відповідної письмової інформації про всі нараховані та виплачені ним суми.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним наказ № 107-к від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» у частині звільнення доцента ОСОБА_1 , поновити її на посаді доцента Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, стягнути з Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка належну їй заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити до негайного виконання рішення у частині поновлення на роботі та стягнення присуджених виплат із заробітної плати за один місяць.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Сумського державного педагогічного університету іменіА. С. Макаренка на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 21 373,50 грн, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 вересня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудовим законодавством для науково-педагогічних працівників передбачена контрактна форма трудових договорів. При укладенні такого контракту сторонами був встановлений строк його дії. Разом із тим, звільнення з підстав закінчення строку дії контракту не потребує отримання згоди профспілкового органу і за таких обставин підстави для задоволення позовних вимог у частині поновлення позивача на роботі та скасування наказу про її звільнення в зв`язку із закінченням строку дії контракту відсутні. Також місцевий суд вважав необґрунтованими вимоги позивача у частині недоплати належної заробітної плати у день звільнення.

Короткий зміст постанови та узвали суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2019 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення ненарахованої заробітної плати та нарахування суми індексації на заробітну плату та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 9 366, 86 грн, без урахування податків та обов`язкових платежів, у тому числі ненараховану заробітну плату за період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року у розмірі 9 255,70 грн і суму індексації на заробітну плату у розмірі 111,16 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано, на користь позивача підлягає стягненню ненарахована заробітна плата у період з 04 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 у розмірі 9 255,70 грн, оскільки позивачу у зазначений період була виплачена сума заробітної плати у меншому розмірі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року виправлено описку у постанові Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, вказано, що в абзаці 3 резолютивної частини постанови замість дати - «01 вересня 2017» необхідно вважати правильною дату - «04 вересня 2017».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, зокрема не прийнято до уваги на те, що її звільнення проведено відповідачем без згоди профспілкового органу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу 14 липня 2006 року мала прізвище ОСОБА_2 ) перебувала у трудових відносинах із Сумським державним педагогічним університетом імені А. С. Макаренка з 01 вересня 2005 року. Вперше була прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри всесвітньої історії з посадовим окладом 357,00 грн на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету відповідно до виписки з наказу № 55-к від 25 серпня 2005 року (т.2, а.с. 36).

Наказом в.о. ректора університету від 31 листопада 2005 року № 80-к ОСОБА_1 призначено на 0,25 ставки посади викладача кафедри всесвітньої історії за сумісництвом строком з 01 листопада 2005 року до 30 червня 2006 року з посадовим окладом 175,25 грн на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 37).

Відповідно до витягу з наказу № 2-к від 23 січня 2006 року ОСОБА_1 збільшено навчальне навантаження до 0,5 ставки у період з 03 січня 2006 року по 30 червня 2006 року із розміром посадового окладу 350,50 грн на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 38).

Згідно з витягом з наказу № 38-к від 23 червня 2006 року ОСОБА_1 звільнено 30 червня 2006 року з посади викладача кафедри всесвітньої історії, яку вона обіймала за сумісництвом (т.2, а.с. 39).

Відповідно до витягу з наказу від 01 вересня 2006 року № 53-к ОСОБА_1 з 01 вересня 2006 року переведено з посади старшого лаборанта кафедри всесвітньої історії на посаду викладача цієї кафедри до оголошення конкурсу з посадовим окладом 791,00 грн на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т. 2, а.с. 40).

Наказом від 15 грудня 2006 року за № 90-к ОСОБА_1 на період з 01 грудня 2006 року по 30 листопада 2009 року призначено на посаду викладача кафедри всесвітньої історії на умовах контракту з посадовим окладом 844,00 грн на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 42).

У період з 17 квітня 2007 року по 18 лютого 2010 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною з оплатою (т. 2, а.с. 43).

Під час перебування у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_1 отримала дозвіл працювати на умовах неповного робочого дня у період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року викладачем кафедри історії України та всесвітньої історії з посадовим окладом 656,50 грн (0,5 ставки) на місяць за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 44).

Наказом № 15-к від 10 лютого 2009 року ОСОБА_1 з 01.02.2009 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 10 % посадового окладу (т.2, а.с. 45).

З 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 приступила до роботи на умовах повного робочого дня з посадовим окладом 1 521,00 грн на місяць та надбавкою у розмірі 10 % від посадового окладу згідно з наказом № 87-к від 02 вересня 2009 року (т.2, а.с. 46).

13 листопада 2009 року ОСОБА_1 звільнилася з посади викладача кафедри всесвітньої історії за власним бажанням у зв`язку із вступом до аспірантури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (наказ № 118-к від 12 листопада 2009 року, т.2, а.с. 47).

Відповідно до наказу від 18 листопада 2009 року № 119-к ОСОБА_1 призначено на посаду викладача кафедри всесвітньої історії за сумісництвом з 16 листопада 2009 року по 30 червня 2010 року з посадовим окладом 456,30 грн (0,3 ставки) на місяць та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 48).

Наказом від 30 червня 2010 року № 60-к ОСОБА_1 звільнено з роботи із займаних посад у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (т.2, а.с. 49).

Відповідно до витягу з наказу відповідача від 17 серпня 2010 року ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2007 рік у кількості 42 календарних днів та за 2009 рік у кількості 14 календарних днів (т.2, а.с. 50).

Після закінчення аспірантури, з 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача кафедри всесвітньої історії строком до 31 серпня 2015 року з посадовим окладом 1 722,00 грн (0,75 ст.) на місяць та встановлено їй надбавку у розмірі 10 % від посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (т.2, а.с. 51).

Згідно з витягом з наказу від 02 вересня 2013 року № 88-к з 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого викладача кафедри всесвітньої історії по 31 серпня 2014 року з посадовим окладом 2 556,00 грн на місяць із надбавкою в розмірі 10 % від посадового окладу за вислугу років на термін до проведення конкурсу (т.2, а.с. 52).

З 02 грудня 2013 року терміном 126 календарних днів ОСОБА_1 була надана соціальна відпустка у зв`язку із вагітністю та пологами (наказ № 253-к від 04 квітня 2014 року).

З 07 квітня 2014 по 04 лютого 2017 року ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ № 69-в від 04 грудня 2013 року, т.2, а.с. 54).

Під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 отримала дозвіл працювати у період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року на умовах неповного робочого часу старшим викладачем кафедри всесвітньої історії з посадовим окладом 1 278,00 грн на 0,5 ставки на місяць з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу і встановленням надбавки за науковий ступінь кандидата наук - 15 %; за вислугу років - 10%, виплати передбачені за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (наказ № 97-к від 01 вересня 2014 року, т.2, а.с. 55).

Наказом № 102-к від 08 вересня 2014 року ОСОБА_1 з 08 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року було переведено на 0,6 ставки старшого викладача кафедри всесвітньої історії з посадовим окладом 1 533,60 грн із збереженням усіх раніше передбачених доплат, а наказом № 39-к від 17 березня 2015 року розмір ставки було збільшено до 0,9 і її посадовий оклад збільшився до 2 300,40 грн (т.2, а.с. 56, 57).

У зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною наказом № 160-к від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року почала працювати повний робочий час на посаді старшого викладача кафедри всесвітньої історії (т.2, а.с.58).

Відповідно до наказу № 163-к від 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 переведено з посади старшого викладача кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на посаду доцента цієї кафедри з 02 вересня 2015 року на термін до проведення конкурсу по 31 серпня 2016 року з посадовим окладом 2 914,00 грн на місяць із збереженням надбавки за науковий ступінь у розмірі 15 % від посадового окладу та за вислугу років - 10%. (т.2, а.с. 59).

За результатами проведеного конкурсу, згідно з наказом № 202-к від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 продовжено термін роботи на посаді доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін з 02 листопада 15 по 31 серпня 2018 на умовах контракту з посадовим окладом за 19 тарифним розрядом та встановлено доплата за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу (т.1, а.с. 54-57, 58).

30 жовтня 2015 року між Сумським державним педагогічним університетом ім. А.С. Макаренка та ОСОБА_1 укладено контракт № 132/2015, відповідно до умов якого ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін. Строк дії вказаного контракту визначено з 02 листопада 2015 по 31 серпня 2018 року (т.1, а.с. 54-57).

Згідно з наказом № 144-к від 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 переведено з посади доцента кафедри всесвітньої історії на посаду доцента кафедри культурології і права з 08 вересня 2016 року на умовах попереднього контракту по 31 серпня 2018 року з посадовим окладом 4 053,00 грн на місяць із збереженням раніше встановлених виплат. Контракт від 30 жовтня 2015 року № 132/2015 вважати чинним.

Переведення ОСОБА_1 відбулось за її згодою без проведення конкурсу.

Відповідно заяви ОСОБА_1 від 07 вересня 2016 року остання просила перевести її на посаду доцента іншої кафедри на умовах попереднього контракту по 31 серпня 2018 року (т.1, а.с.59)

08 вересня 2016 року сторонами укладена додаткова угода № 28/2016 до контракту від 30 жовтня 2015 року № 132/2015, якою передбачено, що у зв`язку із необхідністю укомплектування новоствореної кафедри культурології і права до абзацу першого контракту внесено зміни у назві кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на кафедру культурології і права. Всі інші умови контракту з науково-педагогічним працівником університету від 30 жовтня 2015 року № 132/2015 залишені без змін і сторони підтвердили щодо них свої зобов`язання.

01 жовтня 2016 року сторонами було укладено додаткову угоду № 34/2016, якою у зв`язку із зміною назви кафедри культурології і права на кафедру права, політології та міжнародних відносин, тому були внесені зміни до абзацу 1 контракту в назві кафедри на кафедру права, політології та міжнародних відносин. Всі інші умови контракту з науково-педагогічним працівником університету від 30 жовтня 2015 року № 132/2015 залишені без змін і сторони підтвердили щодо них свої зобов`язання.

Згідно з наказом № 112-к від 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 з 04 вересня 2017 року встановлено посадовий оклад за 17 тарифним розрядом у зв`язку із перевищенням терміну перебування на посаді доцента без присвоєння вченого звання зі збереженням раніше встановлених виплат. Розмір посадового окладу за цим тарифним розрядом було зменшено до 4 800,00 грн.

Наказом № 317 від 12 вересня 2018 року на посаду доцента кафедри всесвітньої історії, міжнародних відносин та методики навчання історичних дисциплін і на посаду доцента на повну ставку та 0,25 ставки кафедри права та методики викладання правознавства оголошувався конкурс на посади науково-педагогічних працівників у якому позивач участі не приймала.

Відповідно до довідки від 26 липня 2019 року № 2356 розрахунок стажу педагогічної роботи ОСОБА_1 розпочато з 01 вересня 2006 року, який визначався згідно з даними трудової книжки, та складає 9 років 9 місяців 4 дні, у зв`язку з чим розмір надбавки за вислугу років їй визначався на рівні 10 % від посадового окладу. Період її роботи на 0,25 ставки на посаді викладача кафедри всесвітньої історії з 01 листопада 2005 по 30 червня 2006 року не зараховано (т.2, а.с. 35).

Як пояснила представник університету, через відсутність такого запису у трудовій книжці та прийняття наказу № 80-к від 31 листопада 2005 року, притому, що у місяці листопаді тільки 30 календарних днів, період її роботи на 0,25 ставки на посаді викладача кафедри всесвітньої історії з 01 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року не брався до розрахунку педагогічного стажу.

У копії трудової книжки, наданої позивачем, відображені записи її прийняття, переведення з посади на посаду та звільнення, крім запису щодо роботи на 0,25 ставки, а потім на 0,5 ставки посади викладача кафедри всесвітньої історії за сумісництвом у період з 01 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року роботи старшим лаборантом цієї кафедри.

Апеляційним судом було оглянуто завірену фотокопію журналу обліку наказів щодо особового складу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка за період з 10 жовтня 2002 року по 25 серпня 2009 року у якому 10 листопада 2005 року зареєстровано наказ № 80-к щодо особового складу, а також розрахункові листи, видані університетом, про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з листопада 2005 року по березень 2006 року, які відображають оплату окладу за сумісництвом на 0,25 та 0,5 ставки посади викладача.

Наказом № 317 від 12 вересня 2018 року оголошено конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників у тому числі на кафедру права та методики викладання правознавства на посаду доцента 0,25, в якому ОСОБА_1 брати участь бажання не виявила.

З наданої довідки про нараховані та виплачені суми заробітної плати за період з 01 вересня 2013 року по 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 , починаючи з 01 вересня 2017 року було зменшено посадовий оклад до розміру за 17 тарифним розрядом без попереднього повідомлення працівника про зміни істотних умов праці за два місяці до таких змін та без узгодження з позивачем шляхом внесення змін до укладеного з нею контракту.

Відповідно до наказу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка від 20 серпня 2018 року № 107-к ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри права та міжнародних відносин з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як матері, що має двох дітей віком до 15 років, та за 10 календарних днів 2017 року і 10 календарних днів 2018 року (т.1, а.с. 6).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Укладений з позивачем з 02 вересня 2015 року строковий трудовий контракт згідно з наказом № 163-к від 01 вересня 2015 року на термін до настання події - проведення в університеті конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, який було продовжено після проходження позивачем такого конкурсу і укладення 30 листопада 2015 року письмової форми контракту на узгоджений сторонами умовах і період по 31 серпня 2018 року, був оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства.

Підписання позивачем 30 листопада 2015 контракту з подальшим внесенням узгоджених сторонами змін до нього, вказують на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначені у контракті.

Доводи касаційної скарги про те, що позивача звільнено з роботи без згоди на це профспілкового комітету не заслуговують на увагу.

Статтею 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Вказана норма встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі статтею 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін чинне трудове законодавство України не передбачає.

Враховуючи викладене, місцевий таапеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним наказу № 107-к від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» у частині звільнення доцента ОСОБА_1 , поновлення її на посаді доцента Сумського державного педагогічного університету іменіА. С. Макаренка, стягнення з Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, у частині вирішення питання про поновлення позивача на роботі.

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін,у частині вирішення питання про поновлення позивача на роботі.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська