№ 592/2113/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 592/2113/23

провадження № 61-2955св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- Обласний комунальний заклад «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко Олена Олександрівна, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2023 року у складі судді Онайко Р. А.та постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» (далі - ОКЗ «СОБСМЕ») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала на посаді завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи з 10 травня 2016 року до 13 січня 2023 року.

Повідомленням від 13 січня 2023 року № 01-21-16 позивачка була поінформована, що відповідно до Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників та медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86 від 16 грудня 2022 року їй протипоказана робота на посаді, яку вона обіймає, та запропоновано посаду комірника, від якої позивачка відмовилася.

Наказом № 9-ОС від 13 січня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я та її відмовою від переведення на іншу роботу на підставі Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників та медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) огляду працівника № 86.

Вважає, що фактично підставою її звільнення став сам факт наявності у неї захворювання на туберкульоз, навіть не зважаючи на негативний результат проби на збудника туберкульозу.

Наказ про звільнення вважає незаконним з огляду на те, що роботодавець повинен був встановити чи виділяє вона збудник туберкульозу, і при позитивному результаті тимчасово відсторонити її від роботи до припинення виділення з організму збудника туберкульозу. Проте, не зважаючи, що у відповідності до медичних довідок від 28 листопада 2022 року та 30 січня 2023 року результат бактеріологічної проби на збудники туберкульозу позивачки є негативним, її було звільнено із займаної посади за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Крім того, зазначає, що у Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, професія лікаря судово-медичної експертизи відсутня, а отже, сама по собі наявність захворювання на туберкульоз не може бути підставою для звільнення її з посади завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи.

Крім того, зазначає, що посада, яку вона займала, передбачає виконання адміністративних функцій, а не тільки обов`язків лікаря судово-медичної експертизи.

Також відповідно до медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86 від 16 грудня 2022 року їй рекомендовано раціональне працевлаштування, а не звільнення з посади.

Крім того, позивачка вважає, що незаконними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з тим, що всупереч вимогам законодавства її було звільнено з займаної посади та позбавлено засобів до існування. Незаконне звільнення та упереджене ставлення з боку відповідача спричинило негативні переживання, порушення сну, емоційну напругу, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я та майбутнього взагалі.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ОКЗ «СОБСМЕ» № 9-ОС від 13 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на роботі на посаді завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі на посаді завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи;

- стягнути з ОКЗ «СОБСМЕ» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2023 року;

- стягнути з ОКЗ «СОБСМЕ» моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 не могла продовжувати роботу на займаній посаді за станом здоров`я, згоди на переведення на іншу роботу не надала, та дійшов висновку, що звільнення позивачки на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України проведене з дотриманням вимог трудового законодавства, тому вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивачки на роботі задоволенню не підлягають. Відповідно, суд вважав, що не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Савченко О. О. оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Савченко О. О., залишено без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Савченко О. О. в системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргоюнарішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2023 рокута постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 19 березня 2024 року ОКЗ «СОБСМЕ» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 02 лютого 2015 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з 10 травня 2016 року займала посаду завідувача Охтирського міжрайвідділення бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до довідки КНП «Охтирська центральна районна лікарня» Охтирської міської ради від 11 січня 2023 року № 7, ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у лікаря фтизіатра та проходить амбулаторне лікування з ДS: ВДТБ (01 листопада 2022 року), термін лікування до 29 квітня 2023 року.

Згідно висновку ЛКК № 165 від 05 грудня 2022 ОСОБА_1 за станом здоров`я допускається до роботи лікарем в ОКЗ «СОБСМЕ».

Згідно консультативного висновку ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» від 06 січня 2023 року, ОСОБА_1 , діагноз ВДТБ (01 листопада 2022 року) верхньої частки правої легені, рекомендовано, зокрема продовжити лікування.

З медичних довідок від 28 листопада 2022 року, 30 січня 2023 року результат бактеріологічної проби на збудника туберкульозу позивачки негативний.

Категорії працівників ОКЗ «СОБСМЕ», які підлягали періодичному медичному огляду у 2022 році були визначені Актом визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам від 13 жовтня 2022 року. Медогляд проходив з 12 грудня по 19 грудня 2022 року на базі КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР.

Згідно Витягу зі списку працівників ОКЗ «СОБСМЕ», які підлягають періодичним медичним оглядам у 2022 році ОСОБА_1 , завідувач відділення, лікар судово-медичний експерт, підлягає періодичному медичному огляду у 2022 році, як така, що працює зі шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, визначеного пунктами 1.2; 4.4; 4.5.1; 4.5.2 (збудник туберкульозу (професійний контакт з туберкульозними хворими та інфікованими біосередовищами)) Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 246 від 21 травня 2007 року Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

Згідно медичної довідки КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР від 16 грудня 2022 року № 86 про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника, ОСОБА_1 , лікар судово-медичної експертизи ОКЗ «СОБСМЕ» Д4 пункти 1.2, 4.4, 4.5.1, 4.5.2 пройшла періодичний медогляд відповідно до пунктів переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу при роботі з якими обов`язкові періодичні огляди працівників та переліку робіт для виконання яких є обов`язковим періодичні медичні огляди працівників у комісії КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР. Висновок комісії про стан здоров`я згідно Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI: Не придатний для роботи за професією лікар судово-медичної експертизи згідно наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246, Д 4 пункт 4.5.2. Рекомендовано раціональне працевлаштування, консультація профпатолога.

Як вбачається із Заключного акта з додатками, за результатами періодичного медичного огляду працівників ОКЗ «СОБСМЕ» від 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 підлягає переведенню на іншу роботу за станом здоров`я, не придатна до роботи на займаній посаді на підставі Д4 пункт 4.5.2.

Наказом № 153-ОС від 30 грудня 2022 року позивачку було відсторонено від роботи зі збереженням заробітної плати з 02 січня 2023 року до подальшого вирішення питання працевлаштування. Підстава: Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників за 2022 рік та медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86.

02 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено що відповідно до Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників за 2022 рік та медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86 їй протипоказана робота на посаді, яку вона обіймає. Вакантних посад, які б вона могла обіймати відповідно до свого фаху і кваліфікації, немає. Тому її буде звільнено з 02 січня 2023 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я з виплатою всіх компенсацій, передбачених законодавством про працю.

Наказом № 1-С від 02 січня 2023 року позивачку було звільнено з посади завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я на підставі Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників за 2022 рік та медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86.

Наказом № 4-ОС від 04 січня 2023 року у зв`язку з виявленими обставинами (листком непрацездатності ОСОБА_1 від 02 січня 2023 року) скасовано наказ від 02 січня 2023 року № 1-С про звільнення ОСОБА_1

13 січня 2023 року позивачку повідомлено, що відповідно до Заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників та медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86 їй протипоказана робота на посаді, яку вона обіймає. Запропоновано посаду комірника, повідомлено що інших вакантних посад, які б вона могла обіймати до її фаху і кваліфікації у закладі немає. Роз`яснено що в разі відмови від переведення трудовий договір буде розірвано за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я.

Позивачка відмовилась від переведення на посаду комірника.

Наказом № 9-ОС від 13 січня 2023 року позивачку звільнено з посади завідувача Охтирського районного відділення бюро судово-медичної експертизи за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я та її відмовою від переведення на іншу роботу. Підстава: Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників за 2022 рік та медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 86; повідомлення про переведення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі № 480/1338/23, яке набрало законної сили 11 липня 2023 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР про визнання протиправним та скасування висновку, оформленого у формі № 86 від 16 грудня 2022 року про непридатність до роботи за професією лікар судово-медичної експертизи, зобов`язати здійснити повторний медичний огляд та надати обґрунтоване рішення - відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. Вказаним рішенням суду було встановлено, що висновок відділу медичних оглядів КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР, оформлений у формі довідки № 86 від 16 грудня 2022 року про непридатність ОСОБА_1 до роботи за професією лікар судово-медичної експертизи видано у відповідності до вимог законодавства, у межах повноважень відповідача та за наявності до того підстав.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода

між працівником і власником підприємства, установи, організації

або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску

до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу

до державної таємниці.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю,

чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 зазначено, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України свідчить, що підставою для розірвання трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді.

Як неодноразово вказував Верховний Суд, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я (постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 335/7435/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 621/704/17, від 06 березня 2024 року у справі № 641/3980/19).

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 641/3980/19 (провадження № 61-3356св22) зазначив, що розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України можливе у разі: відсутності вакантного робочого місця, посади, на які роботодавець повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку; відмови працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку; якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров`я.

У частині першій статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Згідно частини другої статті 21 Закону України «Про протидію захворювання на туберкульоз» власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації усіх форм власності не має права звільнити працівника у зв`язку з його захворюванням на туберкульоз, крім випадків, коли захворювання на туберкульоз є протипоказанням для роботи за професією, визначеною в переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, а переведення за його згодою на іншу роботу є неможливим. Перелік таких протипоказань встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами медичного огляду, проведеного у 2022 році, у зв`язку з тим, що у позивачки встановлено ВДТБ (01 листопада 2022 року) верхньої частки правої легені (вогнещевий), медична комісія дійшла висновку про її непридатність для роботи за професією лікаря судово-медичної експертизи, як такої що працює з шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу визначеного пунктом 4.5.2 (Збудник туберкульозу (професійний контакт з туберкульозними хворими та біосередовищами) Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 246 від 21 травня 2007 року Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

Не погоджуючись з медичною довідкою КНП «Клінічна лікарня № 4» від 16 грудня 2022 року № 86, якою позивачку було визнано не придатною для роботи за професією лікар судово-медичної експертизи згідно наказу МОЗ України від 24 травня 2007 року № 246, Д 4 пункту 4.5.2. та рекомендовано раціональне працевлаштування, консультація профпатолога, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі № 480/1338/23, яке набрало законної сили 11 липня 2023 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до КНП «Клінічна лікарня № 4» про визнання протиправним та скасування висновку, оформленого у формі № 86 від 16 грудня 2022 року про непридатність до роботи за професією лікар судово-медичної експертизи, зобов`язати здійснити повторний медичний огляд та надати обґрунтоване рішення - відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. Вказаним рішенням суду було встановлено, що висновок відділу медичних оглядів КНП «Клінічна лікарня № 4» СМР, оформлений у формі довідки № 86 від 16 грудня 2022 року про непридатність ОСОБА_1 до роботи за професією лікар судово-медичної експертизи видано у відповідності до вимог законодавства, у межах повноважень відповідача та за наявності до того підстав.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджав продовженню роботи на займаній посаді.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Оскільки від переведення на іншу запропоновану їй посаду позивачка згоди не надала, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що звільнення позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України проведене з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про визнати протиправним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі відсутні.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вказані доводи не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник- адвокат Савченко Олена Олександрівна, залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 серпня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов