Постанова
Іменем України
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 592/7867/19
провадження № 61-4257св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року у складі судді Хитрова Б. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Сумигаз») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (далі - ТОВ «Сумигаз Збут») про захист прав споживачів.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу. Облік споживчого газу здійснюється побутовим лічильником, покази якого передає оператору газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - АТ «Сумигаз». За період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року від компанії постачальника природного газу - ТОВ «Сумигаз Збут» йому надійшли рахунки на оплату спожитого природного газу, в яких об`єм спожитого природного газу вказано не за показами лічильника, а з урахуванням «коефіцієнту приведення до стандартних умов» із посиланням на пункт 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494. Такі дії відповідачів призвели до завищення об`єму спожитого газу в порівнянні з показами лічильника, що, в свою чергу, має наслідком завищення сум на оплату за спожитий газ, що є заподіяною майновою шкодою, розмір якої станом на 19 липня 2019 року складає 131,28 грн. Вважає, що Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116)поширюється лише на суб`єкти господарювання, які займаються господарсько-виробничою діяльністю та споживають природний газ для виробничих потреб. Облік споживачів газу, які споживають газ для власних побутових потреб, ведеться лише за показами побутових лічильників.
У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії АТ «Сумигаз» по донарахуванню додаткових об`ємів газу до показів лічильника, шляхом «приведення до стандартних умов», що станом на 19 липня 2019 року складає 28,7 куб. м; визнати протиправними дії ТОВ «Сумигаз Збут» щодо стягнення з нього плати за додатково нараховані при «приведенні до стандартних умов» об`єми газу, що станом на 19 липня 2019 року складає 131,28 грн; зобов`язати ТОВ «Сумигаз Збут» відшкодувати надмірно сплачені кошти у розмірі 131,28 грн, шляхом зарахування їх як передплату за газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 ; заборонити АТ «Сумигаз» вчиняти дії по «приведенню об`єму споживчого газу до стандартних умов» до нього як до побутового споживача; заборонити ТОВ «Сумигаз Збут» стягувати з нього як з побутового споживача, плату за обсяг газу, що перевищує значення, визначене за фактичними показами лічильника, а в разі відсутності лічильника, за нормами споживання.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нормами Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодексу ГТС) та Типового договору встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, а оскільки лічильник, встановлений у квартирі позивача не обладнаний таким приладом, тому і розрахунок вартості спожитого газу, починаючи з жовтня 2018 року, проводиться шляхом приведення його об`єму до стандартних умов.
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування або зміни немає. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій, з урахуванням додаткових пояснень і посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували те, що відповідачами не було подано належних доказів їхніх дій, а рішення судів не містить аргументів, на підставі яких було відхилено доводи та докази подані позивачем, що порушує принцип змагальності і рівності сторін та обґрунтованості судового рішення;
- залишили поза увагою те, що Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) визначає окремі правила обліку газу для постачальників газу, побутових споживачів та споживачів, що не є побутовими, зокрема глава 4 «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)» розділу ІХ Кодексу ГРМ не містить вимог щодо застосування регламентованої процедури «приведення до стандартних умов» та переведення об`єму газу в одиниці енергії за правилами глави XV Кодексу ГРМ, натомість така процедура передбачена главою 3 «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими» розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем;
- не врахували, що абзацом другим пункту 2 Методики № 116 визначено, що дія цієї Методики поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами підприємцями для власних потреб.
Також у касаційній скарзі заявник послався на те, щонаразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Крім того, касаційна скарга містить клопотання про направлення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг запиту для тлумачення норм, що регулюють спірні правовідносини, що не підлягає задоволенню судом касаційної інстанції з огляду на положення частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У квітні 2020 року АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз Збут» засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких, відповідачі просять відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
У липні 2020 року до Верховного Суду від АТ «Сумигаз»із застосуванням засобів поштового зв`язку надійшла заява, в якій відповідач просить врахувати долучену до заяви судову практику при розгляді справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 592/7867/19 із Ковпаківського районного суду м. Суми; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 592/7867/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 592/7867/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг газопостачання та розподілу природного газу та використовує газ для опалення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нагріву води та приготування їжі.
На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про укладення та згоду позивача з Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, укладеного між ним та АТ «Сумигаз», а також з Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 укладеного з ТОВ «Сумигаз Збут».
В квартирі позивача встановлено лічильник, який не обладнаний приладом для вимірювання температури та тиску газу.
Відповідач АТ «Сумигаз» є оператором ГРМ та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої за рішенням НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 814.
ТОВ «Сумигаз Збут» на підставі статуту та ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 травня 2017 року № 633, є постачальником природного газу побутовим та не побутовим споживачам.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором № 2498, Типовим договором № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з пунктами 23, 37 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 329-VIIІ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості в кількості та порядку, передбаченого договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами першою - третьою статті 18 Закону № 329-VIIІ передбачено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
У пунктах 1, 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Кодекс розроблений відповідно до Закону № 329-VIIІ.
Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора ГРМ із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Дія цього Кодексу поширюється на операторів ГРМ, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим регулятором для відповідного оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.
Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ врегульовані в пунктах 1?5 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у яких вказано таке.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу (пункт 2).
У пункті 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ зазначено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/Гкал/МДж.
Главою 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ врегульовано порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).
У пункті 1 цієї глави вказано, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць.
У пункті 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ вказано, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж.
Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його
постачальником.
Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
У розділі Х Кодексу ГРМ вказано особливості приладового обліку природного газу. Так, у пунктах 1, 2 глави 1 цього розділу Кодексу ГРМ зазначено, що приладовий облік природного газу в ГРМ організовується та здійснюється з метою отримання та реєстрації за допомогою комерційного ВОГ інформації про об`єми передачі (розподілу, споживання) природного газу в точках вимірювання та подальшого її використання при забезпеченні комерційного обліку природного газу між суб`єктами ринку природного газу.
Передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності лічильника газу споживають природний газ за нормами споживання, встановленими законодавством, до термінів, передбачених Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VІ цього Кодексу.
У розділі XV кодексу ГРМ закріплено порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії, а в главі 1 - порядок розрахунку обсягу енергії.
Так, обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період розраховують шляхом перемноження цього об`єму, приведеного до стандартних умов, на середньозважене значення вищої теплоти згоряння газу за цей період (пункт 1 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ).
Обсяг енергії природного газу, що проходить через комерційний ВОГ, який обладнаний потоковим хроматографом або потоковим густиноміром з калориметром (далі - потокові ЗВТ із визначенням ФХП), визначається: в автоматичному режимі з використанням коректорів або обчислювачів об`єму газу з функцією розрахунку енергії природного газу; у напівавтоматичному режимі з використанням спеціалізованих програм на основі погодинних значень теплоти згоряння з потокових ЗВТ визначення ФХП газу та об`єму газу з коректорів / обчислювачів об`єму газу (пункт 2 глави 1 розділу ХV цього Кодексу).
Обсяг енергії природного газу, що проходить через комерційний ВОГ, який не обладнаний потоковими ЗВТ з визначенням ФХП, розраховується з використанням середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за певний період, що визначається в певній точці (ділянці) газопроводу через аналіз компонентного складу проби природного газу, та розраховують за формулою вказаною в цьому пункті формулою (пункт 3 глави 1 розділу ХV цього Кодексу).
У пункті 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ вказано, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за визначеною в цьому пункті формулою.
Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики № 116.
Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.
При цьому в розділі 1 Методики № 116 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до якої відсилає пункт 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ, передбачено, що Методика № 116 призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.
Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такірозрахунки виконуються споживачами газу самостійно.
Оплата за газ у період, визначений у договорі на постачання газу, здійснюється за об`єми газу, які приведено до стандартних умов.
Газопостачальна організація має право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу.
У розділі 2 Методики № 116 вказано про її галузь використання, а саме що дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
У розділі 6 закріплено порядок розрахунку об`єму газу, який приведено до стандартних умов, та наведено формулу, за якою визначається об`єм спожитого газу за показами лічильника у визначений період (місяць), який приведено до стандартних умов (пункт 6.2).
Також відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Правил № 2496 (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону № 329-VIIІ та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Розділом ІІІ Правил № 2496 врегульовано порядок постачання природного газу побутовим споживачам.
У пункті 2 розділу ІІІ Правил № 2496 указано, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 розділу І Типового договору № 2498 вказано, що терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення, зокрема: норми споживання - об`єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для проведення побутовими споживачами розрахунків за спожитий природний газ у разі відсутності лічильників газу; підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС, затвердженим постановою регулятора від 30 вересня 2015 року № 2493; споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 розділу ІІ Типового договору № 2498).
Розділом VТипового договору № 2498 врегульовано порядок обліку природного газу, що передається споживачу.
У пункті 5.1 цього розділу вказано, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
У пункті 5.3 розділу VТипового договору № 2498 передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ.
Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням вимог цього договору (пункт 5.4).
Відповідно до пункту 5.5 розділу V Типового договору № 2498 споживач, що є побутовим, який за умовами цього договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.
У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача.
У пункті 5.6 розділу VТипового договору № 2498 зазначено, що після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.
Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.
Розділом VІТипового договору № 2498 врегульовано порядок розрахунків.
Відповідно до пункту 6.1 цього розділу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
Тариф, установлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 розділу VІ Типового договору № 2498).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ (пункти 6.3, 6.4 розділу VІ Типового договору № 2498).
У розділі І Типового договору № 2500 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містяться загальні положення, у яких вказано таке.
Цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником (пункт 1.1).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону № 329-VIIІта Правил
№ 2496 та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633 634 641 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил № 2496 та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника зі спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього договору) (пункт 1.3).
У пункті 1.4 розділу І Типового договору № 2500 надано визначення споживача, яким є фізична особа, об`єкт якої фізично підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Розділом ІV Типового договору № 2500 врегульовано питання ціни, порядку обліку та оплати природного газу.
У пунктах 4.1, 4.2, 4.3 розділу ІV Типового договору № 2500 вказано, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що становить . Ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін на природний газ суми, вказані в рахунках, відображають кожну таку диференційовану ціну окремо. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 4.6 розділу ІV Типового договору № 2500 передбачено, що усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
Відповідно до пункту 4.11 розділу ІV Типового договору № 2500 якщо споживач не погоджується з рахунком постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється.
При цьому споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до постачальника за відповідними роз`ясненнями.
У разі отримання такого звернення постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок споживачу.
До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних постачальника.
У даній справі суди установили, що ОСОБА_1 одержує послуги з постачання природнього газу на підставі договору № 2498, укладеного з АТ «Сумигаз» на основі типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам.
Разом з тим на час виникнення спірних правовідносин був чинний Типовий договір № 2500, який є договором приєднання та містить умови, однакові для всіх побутових споживачів України.
Оскільки ОСОБА_1 сплачував рахунки за поставлений природний газ після затвердження постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до спірних правовідносин застосовуються норми Типового договору № 2500.
ОСОБА_1 посилався на те, що за період із жовтня 2018 року по квітень 2019 року відповідачем протиправно здійснено приведення об`ємів спожитого ним природного газу до стандартних умов, що призвело до завищення об`єму спожитого газу в порівнянні з показами лічильника і станом на 19 липня 2019 року складало 28,7 куб. м, що в свою чергу, має наслідком завищення сум на оплату за спожитий газ і заподіяння майнової шкоди, розмір якої станом на 19 липня 2019 року складає 131,38 грн.
Дійсно, у законодавстві, яке діяло на час виникнення спірних відносин, а саме у пункті 5.3 розділу V Типового договору № 2498, передбачалося, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ. Також у пункті 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ передбачалося, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за визначеною в цьому пункті формулою.
Отже, нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора.
Можна зробити висновок, що на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.
Аналогічного правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 23 листопада 2021 року № 161/11800/19 (провадження № 14?119цс20) у подібних правовідносинах.
Крім іншого, у цій постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20), Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що наказом Міненергетики від 25 грудня 2015 року № 847 не були затверджені та не ввійшли до встановленого НКРЕКП тарифу розподілу природного газу обсяги питомих втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов та обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормативні витрати. Тому вказані втрати були скомпенсовані шляхом приведення об`ємів природного газу, облікованих побутовими лічильниками у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу до стандартних умов.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин.
Лише 06 листопада 2020 року НКРЕКП прийняло постанову № 2033 «Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та змін до деяких постанов НКРЕКП» (далі - постанова НКРЕКП № 2033), яка набрала чинності 07 листопада 2020 року та у якій було прямо зазначено, що приведення об`єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов поширюється виключно на випадки обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.
Отже на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, правильно виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що абзацом другим пункту 2 Методики № 116 визначено, що дія цієї Методики поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами підприємцями для власних потреб є безпідставними, оскільки зазначена норма Кодексу ГТС пов`язує приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, визначеними Методикою № 116, а з числовим значенням коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики.
Посилання в касаційній скарзі на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах станом на час відкриття провадження є доречним, але на час розгляду справи такий висновок вже викладений у подібних правовідносинаху постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року № 161/11800/19 (провадження № 14?119цс20).
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачами не було подано належних доказів їхніх дій зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Посилання заявника на те, що рішення судів не містить аргументів, на підставі яких було відхилено доводи та докази подані позивачем, що порушує принцип змагальності і рівності сторін та обґрунтованості судового рішення Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аргументи касаційної скарги про те, що Кодекс ГРМ визначає окремі правила обліку газу для постачальників газу, побутових споживачів та споживачів, що не є побутовими, не містить вимог щодо застосування регламентованої процедури «приведення до стандартних умов» та переведення об`єму газу в одиниці енергії за правилами глави XV Кодексу ГРМ, натомість така процедура передбачена главою 3 «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими» зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм законодавства України, оскільки на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що у статті 1 Закону України від 14 липня 2021 року № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-ІХ) передбачено, що заборгованість суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, включає, зокрема, дебіторську заборгованість побутових споживачів, у тому числі безнадійну та сумнівну заборгованість, що обліковується у постачальників природного газу, в розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати, та граничного обсягу втрат, що виникли в газорозподільних мережах внаслідок ненадання або неякісного надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, розрахованого за Методикою розрахунку обсягів втрат природного газу, що виникають в газорозподільних мережах внаслідок ненадання або неякісного надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 23 липня 2007 року № 346, не сплачена станом на розрахункову дату.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої суми сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів; різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК «Нафтогаз України».
Отже, за вказаним Законом № 1639-ІХ держава взяла на себе питання врегулювання заборгованості побутових споживачів у розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов.
Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 листопада 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак