ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа №592/8446/16-а
касаційне провадження № К/9901/18333/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі № 592/8446/16-а за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до заступника начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Сіленко В.В. (далі у тексті - Митниця, відповідач), про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
13.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати винесену щодо нього заступником начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Сіленко В.В. постанову від 02.09.2016 № 0157/80502/15 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил за ч. 3 ст. 479 Митного кодексу України та накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль є транспортним засобом комерційного призначення та при ввезені автомобіля на митну територію України ним заявлено про митний режим «тимчасове ввезення транспортного засобу» на підставі міжнародної Конвенції «Про тимчасове ввезення» від 26.06.1990 терміном на 1 рік, для здійснення комерційного безоплатного перевезення вантажів для фірми ТОВ «Генесія Груп». Будь яких зауважень з боку працівників митниці щодо правомірності в`їзду на територію України для комерційного використання в інтересах фірми ТОВ «Генесія Груп» в митному режимі «тимчасове ввезення» заявлено не було, декларування та внесення грошової застави він не здійснював. Однак, під час перетину митного кордону України 14.04.2016 о 19 год 30 хв через митний пост «Юнаківка» Сумської ДФС в напрямку виїзду з України на територію Росії представниками митниці було заявлено про порушення ним строків знаходження транспортний засіб (далі у тексті - ТЗ) на митній території України та складено протокол про порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України. Вважає, що порядок визначення митного режиму, ввезеного ним автомобіля «ВМW-523» врегульовано Стамбульською Конвенцією про тимчасове ввезення, вимог якої він чітко дотримався при перетині кордону. Тому, визначення ввезення ним автомобіля у режимі «транзит» органами Сумської митниці ДФС України невірними, а дії зазначеного митного органу про винесення стосовно нього постанови неправомірними. У зв`язку з цим, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №0157/80502/16 від 02.09.2016, а також закрити провадження у справі про порушення митних правил.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав у своїх письмових запереченнях, що для поміщення транспортного засобу «ВМW-523», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у режим тимчасового ввезення, позивач повинен був заявити вказаний режим (чого ним зроблено не було), а також надати посадовим особам митного органу документи, підтверджуючі використання відповідним транспортним засобом конкретних транспортних операцій та часу їх виконання на митній території України. Крім того, про те, що позивач вчинив протиправні дії, відповідальність за які встановлена ч.3 ст.470 МК України, свідчить, що він 04.05.2015 у пункті пропуску «Суджа-Юнаківка» Сумської митниці ДФС задекларовав до переміщення транспортний засіб комерційного призначення «ВМW-523», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у режимі «транзит», який у встановлені законодавством строки не було вивезено ним із митної території України. Повідомлена позивачем інформація про правомірність використання ним в період з 04.05.2015 по 14.04.2016 вищевказаного транспортного засобу на митній території України на умовах Стамбульської конвенції дійсності не відповідає, адже даний транспортний засіб у режимі тимчасового ввезення ним не декларувався, а знаходження вказаного транспортного засобу на митній території України у вищевказаний період взагалі не відповідало положенням ч.1 ст.9 додатку С Стамбульської конвенції.
Ковпаківський районний суд м. Суми постановою від 06.12.2016 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною та скасував від 02.09.2016 постанову №0157/80502/16, у іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.03.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не представив належних доказів, які б підтверджували комерційне використання ввезеного ним автомобіля, а саме: належних документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою ТЗ, який позивач мав намір оформити у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, зважаючи на що дії працівників Сумської митниці ДФС є правомірними.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 та залишити в силі постанову Ковпаківський районний суд м. Суми від 06.12. 2016.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що автомобіль марки «ВМW-523», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є транспортним засобом комерційного використання, належить іноземній юридичній особі, був увезений на митну територію України для виконання службових функцій в інтересах такого іноземного підприємства та без мети здійснення транзиту, тому наявні підстави для поміщення його у належний для такого випадку митний режим тимчасового ввезення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відповідач своїм процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.09.2016 Сумською митницею ДФС прийнято постанову у справі про порушення митних правил №0157/80502/16 згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 14.04.2016 о 19 год.30 хв у зону митного контролю митного посту «Юнаківка» Сумської митниці ДФС в напрямку виїзду з України до Росії в режимі «транзит» заїхав автомобіль «ВМW-523» під керування ОСОБА_1 . Під час митного контролю встановлено, що гр. ОСОБА_1 ввіз автомобіль марки «ВМW-523», реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації - Республіка Польща на митну територію України в режимі «транзит» 04.05.2015 через пункт пропуску «Юнаківка» Сумської митниці ДФС на строк встановлений п.1 ч.1 ст.95 МК України, а виїжджав 14.04.2016 о 19 год. 30 хв., чим порушив строк транзитного перевезення більш ніж на 10 діб.
Так, за даними пункту пропуску «Юнаківка» Сумської митниці ДФС ТЗ під керуванням позивача виїхав з митної території України «червоним коридором» 30.04.2015 о 23 год 25 хв; в`їхав на митну територію України 01.05.2015 о 1 год 28 хв «червоним коридором», митний режим - транзит; виїхав з митної території України «зеленим коридором» 04.05.2015 о 20 год 25 хв; в`їхав на митну територію України 04.05.2015 о 21 год. 14 хв. «червоним коридором», митний режим - транзит; виїхав з митної території України «зеленим коридором» 14.04.2016 о 19 год 30 хв.
Вважаючи, що ОСОБА_1 перевищив передбачений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу особистого користування, митний орган дійшов висновку про наявність у діях позивача складу порушення митних правил.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначений автомобіль належить на праві власності є фірмі «ГЕНЕСІА ГРУП Сп. З о.о.» (Польща).
27.04.2015 між фірмою «ГЕНЕСІА ГРУП Сп. З о.о.» (Польща) та позивачем ОСОБА_1 укладений договір доручення на комерційне використання транспортного засобу № 27/04/2015, за умовами п. 1.1 цього договору, фірма «ГЕНЕСІА ГРУП Сп. З о.о.» доручає, а ОСОБА_1 приймає на себе зобов`язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва (структурний підрозділ фірми - «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ГЕНЕСІА ГРУП Сп. З о.о.») завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів належних замовнику та/або представництву, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або представництва, на території України, через територію України, з території України.
Також 27.04.2015 позивач отримав посвідчення на відрядження, у якому він значився менеджером фірми «ГЕНЕСІА ГРУП Сп. З о.о.» період з 27.04.2015 по 26.04.2016.
Відповідно до статті 458 Митного кодексу України (далі у тексті - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України визначено строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття 90 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно з частиною шостою статті 104 Митного кодексу України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, яка відповідальна за дотримання митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.
За положеннями частини першої статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі (пункт 58).
Транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення (пункт 59).
Відповідно до частини першої статті 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
За положеннями статті 189 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина перша).
Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, шо такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України (частина третя).
Згідно з пунктом «b» статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року № 1661-IV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення», термін «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Відповідно до пункту «а» статті 5 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім`я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
Пунктом «а» статті 7 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення визначено, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
Згідно з частиною першою статті 9 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
Отже, аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави дійти висновку, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткуванням митними платежами поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Митного кодексу України та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення. При цьому, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 333/4118/14-а.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що громадянином ОСОБА_1 не надано жодних документів, які б підтверджували використання легкового автомобіля марки «ВМW-523», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з комерційною метою у розумінні статті 189 Митного кодексу України та Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення, зокрема документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою ТЗ, який позивач мав намір оформити у режимі тимчасового ввезення із звільненням від оподаткування митними платежами.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильність висновків, якими мотивована постанова суду апеляційної інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова