ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2024 року
м. Київ
справа №600/4070/22-а
адміністративне провадження № К/990/43436/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Боровицького О. А. суддів: Курка О. П., Шидловського В.Б. )
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до адміністративного суду з позовними заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в яких просили:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік): ОСОБА_1 з 26 вересня 2022 року, ОСОБА_2 з 01 грудня 2022 року, ОСОБА_3 з 27 грудня 2022 року.
2. Позивачі в обґрунтування позовних вимог вказали аналогічні за змістом аргументи. Зокрема, зазначили про те, що перебувають на обліку в пенсійному органі як отримувачі пенсії за віком та проживають в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Перелік № 106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
3. Крім того, аргументи позивачів стосуються поміж іншим і того, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено з 17 липня 2018 року дію статті 39 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 01 січня 2015 року. Це означає, що непрацюючі пенсіонери, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, яка є радіоактивно забрудненою зоною (в тому числі с. Киселів Кіцманського району), набули з 17 липня 2018 року право на отримання підвищення до пенсій в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
4. Відтак, позивачі вважають бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення протиправною, та такою, що порушує їх право на належний соціальний захист.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №600/4070/22-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з адміністративною справою №600/4384/22-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та з адміністративною справою №600/518/23-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
6. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсіонери, які проживають в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, не підпадають під вимоги статті 39 Закону №796-ХІІ, оскільки вказаний населений пункт не є радіоактивно забрудненим, а підзаконний нормативний-правовий акт, яким це село віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, суперечить закону, який має вищу юридичну силу, а саме Закону № 796-ХІІ.
8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 26 вересня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01 грудня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 27 грудня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
9. Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково піддав сумніву належність населеного пункту, де мешкають позивачі, до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там забруднення, адже згідно із частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 791а-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Закон №791а-XII) межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.
10. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачі проживають у с. Киселів, Чернівецького (Кіцманського) району Чернівецької області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення у відповідності до статті 2 Закону № 791а-XII та Переліку № 106.
11. Таким чином, позивачі мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючі пенсіонери, які проживають на території гарантованого добровільного відселення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року.
13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п`ятої статті 2 Закону №791а-XII, статті 39 Закону №796-XII, що призвело до необґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачам щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерами, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на відповідний рік.
14. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що правовідносини у даній справі не є тотожними з обставинами зразкової справи №240/4937/18, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, оскільки позивачі проживають на території, яка не є радіоактивно забрудненою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. Касаційна скарга надійшла до суду 21 грудня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/4070/22-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачам надати відзив на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
18. Ухвалами від 12 червня 2024 року та від 13 червня 2024 року задоволено клопотання учасників справи про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
19. Інших клопотань при розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи заявлено не було.
20. У судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року Суд, враховуючи позицію учасників справи, ухвалив рішення про продовження розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.
Позиція інших учасників справи
21. 27 лютого 2024 року та 01 березня 2024 року до Суду надійшли однакові за змістом відзиви трьох позивачів на касаційну скаргу Управління, де зазначено, що порядок установлення меж зон радіоактивно забруднених територій та їх перегляду визначений Законом № 791а-XII, відповідно до положень якого це є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
Позивачі вказують, що врахований судом першої інстанції лист Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 30 січня 2023 року № 2130/0/2-23 «Про розгляд ухвали» та Додаток № 9 до експертного висновку № 11 від 26 грудня 2012 року, який був доданий до листа ДАЗВ, не є належним, допустимим та достовірним доказом, так як отримана інформація, не стосується предмету спору та є суперечливою за змістом і неповною. Водночас позивачі зазначають, що з вказаного листа ДАЗВ вбачається, що питання віднесення с. Киселів Чернівецького району до радіоактивно забрудненої зони внаслідок Чорнобильської катастрофи є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України, а не ДАЗВ та адміністративного суду.
22. 21 червня 2024 року від позивачів надійшли додаткові спільні пояснення до їх відзиву на касаційну скаргу Управління. Останні мотивовані тим, що Законом № 791а-ХІ визначено умови проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором. Зокрема, частиною другою статті 3 цього Закону встановлено, що порядок в`їзду для постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення визначається рішенням Кабінету Міністрів України. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»» від 23 липня 1991 року № 106 (далі - постанова КМУ № 106) установлено, що правом в`їзду для постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення користуються громадяни, які підлягають прописці відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 р. № 678 «Про деякі правила прописки громадян» (далі - постанова № 678), а у виняткових випадках - відповідно до пункту 4 вказаної постанови: громадяни, які прибувають на роботу за направленнями підприємств, установ, колгоспів, радгоспів або працевлаштовуються на контрактній основі, прописуються або реєструються згідно з чинним законодавством.
Таким чином, позивачі наголошують, що для с. Киселів, яке входить до переліку радіоактивно забруднених зон внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється особливий порядок, зокрема, в`їзду та реєстрації місця проживання на цій території.
23. 21 червня 2024 року від Управління також надійшли додаткові пояснення у справі, де скаржник наголошує, що обов`язковою умовою для отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, є наявність посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до Переліку № 106, с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
25. З 1 січня 2015 року припинено виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у зв`язку із внесенням Законом №76-VIII змін до Закону №796-ХІІ, яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено. 17 липня 2018 року Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни визнано неконституційними.
26. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (12 червня 2020 року, внаслідок реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, село Киселів увійшло до Веренчанської сільської громади) від 18 жовтня 2022 року № 889 ОСОБА_1 , з 26 вересня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
27. Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з 27 січня 2021 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком.
28. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 січня 1997 року ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
29. Згідно довідки Управління від 24 листопада 2022 року № 497, щодо відомостей про пенсію за період з травня 2022 року по жовтень 2022 року - пенсія ОСОБА_1 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
30. Згідно листа Управління № 2795-2623/С-17/8-2400/22 від 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 повідомлено, про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
31. Відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 198 від 29 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у господарстві своєї сестри - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 26 вересня 2022 року. Дане господарство було власністю його батьків, у якому він народився і проживав певний період.
32. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 08 грудня 2022 року № 1030 ОСОБА_2 з 01 грудня 2022 року проживає та зареєстрована в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
33. Відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_2 з 31 липня 2012 року перебуває на обліку Управління як отримувач пенсії за віком. При цьому ОСОБА_2 не є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
34. Згідно довідки Управління від 19 грудня 2022 року № 2386 5447 5533 0316 щодо відомостей про пенсію за період з вересня 2022 року по грудень 2022 року - пенсія ОСОБА_2 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
35. Згідно листа Управління № 3149-3227/В-17/8-2400/22 від 19 грудня 2022 року ОСОБА_2 повідомлено, про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
36. Відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 197 від 29 грудня 2022 року вбачається, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 проведено за її особистою заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 у житловому будинку, який належить їй на праві особистої власності.
37. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 01 лютого 2023 року № 42 ОСОБА_3 з 27 грудня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
38. Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_3 з 15 грудня 2022 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком. При цьому, згідно листа Управління від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 з 08 лютого 2020 року призначено пенсію за віком, із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону №796-ХІІ, (потерпілий 4 категорії).
39. Згідно довідки Управління від 01 лютого 2023 року № 5984 4799 2197 1560, щодо відомостей про пенсію за період з серпня 2022 року по січень 2023 року - пенсія ОСОБА_3 виплачувалася у незмінному розмірі з урахуванням планового підвищення, однак без підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
40. Згідно листа Управління № 371-214/Ш-17/8-2400/23 від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Позиція Верховного Суду
41. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
42. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
43. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
46. У статті 1 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
47. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
48. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
49. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
50. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
51. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
52. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
53. У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
54. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовів виходив з того, що с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області не відноситься до зони радіоактивного забруднення, з огляду на надані ДАЗВ докази.
55. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що суд першої інстанції помилково піддав сумніву належність населеного пункту, де мешкають позивачі, до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там радіоактивного забруднення. При цьому також зазначив, що вказане у статті 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії, заробітної плати та стипендії є соціальної виплатою для відповідних громадян - у даному випадку, які отримують пенсію і не працюють, а тому позивачі, як непрацюючі пенсіонери, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на отримання відповідного підвищення до пенсії.
56. Звертаючись до Суду із касаційною скаргою, Управління наголошує на відсутності підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення у зв`язку з відсутністю законодавчих та фактичних підстав для цього, а також на тому, що необхідною умовою для отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, є наявність у особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зауважив, що с. Киселів не відповідає критеріям, відповідно до яких вказаний населений пункт може бути віднесений до зони радіоактивного забруднення.
Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачам як непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення у зв`язку з відсутністю законодавчих та фактичних підстав для цього, колегія суддів вказує наступне.
57. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
58. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
59. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
60. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
61. У подальшому Законом України від 04 лютого 2016 року № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II «Прикінцеві положення» Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
62. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
63. Крім того, Конституційний Суд України указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
64. При цьому у вказаному Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII. Водночас застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
65. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.
66. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/18881/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/12545/22, від 03 травня 2024 року у справі № 240/22317/22 та від 07 травня 2024 року у справі № 240/44186/21.
67. Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018.
68. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17 липня 2018 року відновлено дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. При цьому Суд також дійшов висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
69. При цьому Великою Палатою Верховного Суду не здійснено відступ від цієї позиції з огляду на положення частини п`ятої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (далі - закон № 3354-IX) (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022), згідно з якою визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
70. Також Суд зауважує, що 06 грудня 2016 року був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01 січня 2017 року.
71. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-IX).
72. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року № 2415-VIII).
73. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
74. Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
75. Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
76. Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII (що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018).
77. Колегією суддів встановлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала спір з подібними правовідносинами з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
78. Вирішуючи у справі № 240/19227/21 виключну правову проблему стосовно того, чи може прожитковий мінімум застосовуватись як розрахункова величина для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, до інших виплат, розмір яких визначається без застосовування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), наявністю якої було обумовлено необхідність передачі Касаційним адміністративним судом цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання у постанові від 04 квітня 2024 року вказала, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» актом (переживаюча / ультраактивна дія).
79. Аналогічний підхід застосований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20.
80. Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.
При цьому зауважила, що Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
81. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду вказала, що норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
82. Колегія суддів не вбачає наявності підстав для відступу від вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду.
83. Аналогічного висновку щодо застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/14563/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 240/20557/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/30187/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/10860/22, від 25 червня 2024 року у справі №240/30989/22 та від 04 липня 2024 року у справі № 240/5290/22.
84. З огляду на це, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції до 01 січня 2015 року, яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов`язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, вірним також є твердження суду апеляційної інстанції про те, що з набранням чинності Законом № 1774-VIII, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Щодо доводів Управління про те, що с. Киселів не може входити до зони гарантованого добровільного відселення, через відсутність там забруднення, що підтверджується листом ДАЗВ від 30 січня 2023 року № 2130/0/2-23 «Про розгляд ухвали» та Додатком № 9 до експертного висновку № 11 від 26 грудня 2012 року, який був доданий до листа ДАЗВ, колегія суддів зазначає таке.
85. Питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах врегульовано Законом № 791а-ХІІ. Вказаний Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони зазначених територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров`я людини та на екологічні системи.
86. Згідно зі статтею 1 Закону № 791а-ХІІ до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.
87. Відповідно до статті 2 Закону № 791а-ХІІ зони радіоактивно забруднених територій поділяються на такі категорії:
зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.
88. Відповідно до статті 17 Закону № 791а-ХІІ з метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні гарантованого добровільного відселення державою гарантується (окрім іншого): постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг.
89. Відповідно до вимог статті 10 та статті 21 цього ж Закону Кабінет Міністрів України забезпечує населення необхідною інформацією про радіаційний стан території.
Прогнозні оцінки сумарної дози опромінення людей, а також контроль за додержанням норм радіаційної безпеки здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
Контроль за достовірністю і об`єктивністю даних відомчих служб, що здійснюють радіаційний контроль, незалежно від їх підпорядкування покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а метрологічний контроль - на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.
90. Крім того, на виконання вказаного затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення (Перелік № 106).
91. Згідно Розділу 3 Додатку № 1 вказаного Переліку с. Киселів Чернівецької області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
92. Таким чином, аналізуючи положення Закону № 791а-ХІІ з урахуванням Переліку № 106, колегія суддів доходить висновку, що повноваження стосовно установлення меж зон радіоактивного забруднення та визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України. Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.
Тому, враховуючи те, що згідно Переліку № 106 с. Киселів Чернівецької області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, особи, які там проживають, мають право на отримання передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ підвищення до пенсії, за умови відповідності їх усім критеріям, що встановлені положеннями цієї статті.
93. Крім того, Суд зауважує, що предметом спірних правовідносин, які виникли у цій справі, є право позивачів, як осіб, які є непрацюючими пенсіонерами і постійно проживають у с. Киселів Чернівецької області, на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а не відповідність населеного пункту критеріям зон радіоактивно забруднених територій.
94. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції помилково виходив з підстав невідповідності с. Киселів критеріям зонування, визначеного статтею 2 Закону № 791а-ХІІ, оскільки вказане не входить до предмету спірних правовідносин, що виникли у цій справі.
95. Водночас колегія суддів бере до уваги, що на підставі встановлених обставин, а саме даних проведеної ще у 2011 році дозиметричної паспортизації, зокрема с. Киселів Чернівецької області, за результатами якої вказаний населений пункт не може бути віднесений до жодної з встановлених вказаним Законом № 791а-ХІІ зон, окремою ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року зобов`язано Кабінет Міністрів України, серед іншого, провести/проводити щорічні дозиметричні паспортизації відповідних зон радіоактивного забруднення (в т.ч. с.Киселів), із зазначенням очікуваних доз опромінення населення, та оприлюднення один раз на три роки таких відомостей; привести у відповідність відомчі нормативно - правові акти, щодо віднесення того чи іншого населеного пункту до відповідної зони радіоактивного забруднення, з урахуванням проведених востаннє (2011 рік) і в подальшому, дозиметричних паспортизацій населених пунктів - відповідних зон радіоактивного забруднення; зобов`язано Чернівецьку обласну державну адміністрацію забезпечити оприлюднення у регіональних засобах масової інформації останніх проведених у часі даних, відповідно до збірки "Загальнодозиметрична паспортизація та результати ЛВЛ-моніторингу в населених пунктах України, які зазнали радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС"; зобов`язано Чернівецьку обласну раду, відповідно до вимог статті 9 Закону № 791а-ХІІ: прийняти відповідні рішення, щодо зміни статусу населених пунктів та для оприлюднення в засобах масової інформації, відповідно до Експертних висновків, які було направлено до обласних рад експертною групою Національної комісії з радіаційного захисту населення України.
96. На виконання окремої ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року Кабінетом Міністрів України, згідно листа № 8067/0/2-23 від 05 квітня 2023 року надіслано копію вказаної окремої ухвали, зокрема Міністерству соціальної політики України, Пенсійному фонду України, Міністерству юстиції України, ДАЗВ та Державній міграційній службі України. Міністерство соціальної політики України, згідно листа № 6275/0/2-23 від 17 травня 2023 року, на виконання окремої ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, проінформувало щодо порядку встановлення та перегляду меж зон радіоактивного забруднення, а також вказало на необхідності виділення коштів з державного бюджету для проведення дозиметричної паспортизації забруднених територій.
97. Згідно статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
98. Повертаючись до спірних правовідносин, аналізуючи доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою для отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, є наявність у особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, колегія суддів вказує таке.
99. Так, за приписами частини першої статті 1 Закону №796-ХІІ, вказаний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
100. Відповідно до положень статті 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
101. Постановою КМУ «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11 липня 2018 року №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
102. Відповідно до пункту 2 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ та іншими актами законодавства.
103. Крім того, положеннями пункту 11 вказаного Порядку також визначено осіб, яким видаються відповідне посвідчення, серед яких, зокрема: особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення.
104. Вказані вище норми свідчать про те, що пільги, установлені Законом №796-ХІІ, стосуються осіб, яким відповідно до вимог Порядку № 551 встановлено статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням відповідного виду і категорії.
105. Водночас у відповідності до преамбули Закону №796-XII, його положеннями, окрім іншого, створено єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них.
106. При цьому відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 стаття 39 Закону №796-ХІІ, належить до розділу VII Закону №796-ХІІ, який визначає особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення і встановлює, серед іншого, право на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
107. Аналізуючи вказане, колегія суддів зазначає, що розділ VII Закону України № 796-ХІІ встановлює наявність пільг у осіб, які проживають та(або) здійснюють трудову діяльність на територіях радіоактивного забруднення. Тому при застосуванні вказаної норми визначальним передусім є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії та наявність у неї статусу непрацюючого пенсіонера.
108. Крім того, Суд зауважує, що пунктом 6 Постанови КМУ № 106 установлено, що правом в`їзду для постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення користуються громадяни, які підлягають прописці відповідно до пункту 1 постанови № 678, а у виняткових випадках - відповідно до пункту 4 вказаної постанови, які прибувають на роботу за направленнями підприємств, установ, колгоспів, радгоспів або працевлаштовуються на контрактній основі, прописуються або реєструються згідно з чинним законодавством.
109. Пунктом 1 Постанови № 678 установлено, що у містах та селищах міського типу прописуються незалежно від розміру житлової площі: а) один із подружжя - на житлову площу іншого подружжя; б) неповнолітні діти та підопічні - на житлову площу батьків та опікунів; в) повнолітні діти, які не мають своїх сімей або мають неповнолітніх дітей, але не одружені, - на житлову площу батьків; г) батьки - на житлову площу дітей; д) рідні брати та сестри, які не досягли повноліття і не мають батьків, а також рідні брати та сестри, які є непрацездатними, незалежно від віку, якщо вони не мають своїх сімей, - на житлову площу брата чи сестри; е) військовослужбовці, звільнені зі Збройних Сил СРСР після закінчення строкової служби, у випадках, якщо вони були призвані на військову службу з цього населеного пункту, - на житлову площу, яку вони займали до призову на військову службу, або на житлову площу батьків чи інших родичів; ж) звільнені в запас або залишення військовослужбовці надстрокової служби, прапорщики, мічмани та офіцери Збройних Сил СРСР, органів Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, особи начальницького складу органів внутрішніх справ та члени їх сімей - на житлову площу родичів звільненого в запас або в відставку чи родичів його чоловіка; з) особи, які раніше проживали у даному населеному пункті та виїжджали на заклик громадських організацій на найважливіші будівництва або підприємства країни або з інших поважних причин, - на житлову площу, на якій вони проживали до виїзду; і) особи, звільнені від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, заслання, висилки, а також особи, з яких знято обмеження, що випливають з умовного засудження до позбавлення волі з обов`язковим залученням до праці або умовного звільнення з місць позбавлення волі для роботи на будівництві підприємств народного господарства - на житлову площу, яку займають члени їх сімей або родичі, з якими вони проживали до засудження. Незалежно від розміру житлової площі у містах та селищах міського типу прописуються також тимчасово відсутні громадяни, якщо згідно з чинним законодавством за ними зберігається право користування житловим приміщенням.
110. Вказане свідчить про наявність особливого порядку реєстрації місця проживання осіб на територіях, що віднесені Законом № 791а-ХІІ до радіоактивно забруднених. Такі правила спрямовані, серед іншого, на унеможливлення несанкціонованого використання передбачених Законом № 796-ХІІ пільг та запобігання випадкам зловживань та недобросовісних дій з боку осіб, що не відповідають критеріям для їх отримання.
111. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3354-IX до набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами, прийнятими належними суб`єктами правотворчої діяльності, до системи нормативно-правових актів України належать акти органів державної влади і управління Союзу РСР, Української РСР, Української СРР, які не суперечать Конституції України та щодо яких не прийнято рішення щодо їх незастосування на території України та (або) припинення їх дії.
З огляду на це, зазначені положення Постанови № 678 та Постанови КМУ № 106 відповідають положенням статей 3 та 16 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
112. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2022 року № 889 ОСОБА_1 , з 26 вересня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області. Крім того, відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 198 від 29 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у господарстві своєї сестри - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 26 вересня 2022 року. Дане господарство було власністю його батьків, у якому він народився і проживав певний період.
Встановлено, що ОСОБА_1 не працює з 19 квітня 2018 року і відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з 27 січня 2021 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 січня 1997 року ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
113. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 01 лютого 2023 року № 42 ОСОБА_3 з 27 грудня 2022 року проживає та зареєстрований в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
Встановлено, що ОСОБА_3 не працює з 03 листопада 2014 року і відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_3 з 15 грудня 2022 року перебуває на обліку Управління, як отримувач пенсії за віком. При цьому, згідно листа Управління від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 з 08 лютого 2020 року призначено пенсію за віком, із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону №796-ХІІ, (потерпілий 4 категорії).
114. Таким чином, з вищенаведеного можна дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обґрунтованих підстав для отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.
115. Щодо доводів Управління про те, що ОСОБА_2 не є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому не має права на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому статтею 39 Закону № 796- ХІІ, Суд вказує таке.
116. Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 08 грудня 2022 року № 1030 ОСОБА_2 , з 01 грудня 2022 року проживає та зареєстрована в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
Відповідно до листа Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 197 від 29 грудня 2022 року вбачається, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 проведено за її особистою заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 у житловому будинку, який належить їй на праві особистої власності.
Крім того, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_2 не працює з 12 квітня 2012 року і відповідно до пенсійного посвідчення, з 31 липня 2012 року перебуває на обліку Управління як отримувач пенсії за віком.
117. Так, судами попередніх інстанцій також встановлено і не заперечується ОСОБА_2 , що вона не має статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Разом з тим, аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, колегія суддів, серед іншого, бере до уваги висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 240/21598/22, про те, що при вирішенні питання про наявність у особи права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого положеннями статті 39 Закону № 796-XII, необхідно з`ясувати і перевірити, чи позивач є непрацюючим пенсіонером та чим це підтверджується, встановити, де проживає позивач, з якого періоду, чи відноситься його місто проживання до населеного пункту, віднесеного до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Порядку №106, чи виплачувалась позивачу підвищення до пенсії до 01 січня 2015 року, та чи є позивач особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону № 796-XII.
118. Водночас, колегія суддів також враховує, що у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 240/2236/23 Верховний Суд, за аналогічних правовідносин, врахувавши також вищезазначений висновок Верховного Суду у справі № 240/21598/22, наголосив, що не може бути єдиною причиною для відмови уповноваженим органом у виплаті вказаної доплати відсутність у особи посвідчення, що підтверджує статус постраждалого від внаслідок Чорнобильської катастрофи, за умови наявності у особи підтвердженого статусу непрацюючого пенсіонера, встановленого судами, на підставі належних доказів (копія паспорта особи з відміткою про зареєстроване місце проживання чи відповідна довідка органу місцевого самоврядування, тощо), місця проживання непрацюючого пенсіонера, яке має бути віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Порядку №106; періоду проживання особи у вказаному населеному пункті, а також інших обставин, які вказують на добросовісність поведінки особи з метою реалізації нею права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).
119. Тому, з огляду на те, що у справі № 600/4070/22-а, рішення у якій оскаржуються, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2022 року проживає у селі Киселів Чернівецької області, яке відповідно до Переліку № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебуває при цьому з 31 липня 2012 року на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, має статус непрацюючої з 12 квітня 2012 року, а також з`ясували, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 проведено за її особистою заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 у житловому будинку, який належить їй на праві особистої власності, тобто перевірили наявність основних умов для визначення наявності у ОСОБА_2 права на отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ, Суд вказує на обґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
120. Таким чином, встановлені судами у цій справі обставини підтверджують, що позовні вимоги позивачів узгоджуються також з положеннями частини другої статті 24 Конституції України, згідно з якою не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання.
121. З огляду на вищезазначене, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
122. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
123. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
124. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
125. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: Судді:Я.О. Берназюк С.Г. Стеценко В.М. Шарапа