ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 600/5520/24-а
адміністративне провадження № К/990/22135/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 600/5520/24-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду (суддя Анісімов О. В.) від 03 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Залімський І. Г., Мацький Є. М., Сушко О. О.) від 01 травня 2025 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» (далі - ТОВ «МАГНАТ ОІЛ») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраційний номер 24030314202100003 (термін дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року), видану ТОВ «МАГНАТ ОІЛ»;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ «МАГНАТ ОІЛ», реєстраційний номер 24030314202100003 від 26 вересня 2023 року, термін дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року (адреса місця торгівлі: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Коровія, вул. Головна, буд. 81, АЗС з магазином).
2. Водночас 02 грудня 2024 року до подання адміністративного позову ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило:
- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл (внутрішній номер 154357) в частині анулювання ліцензії № 24030314202100003 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року, видану ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» за адресою місця торгівлі Чернівецька область, Чернівецький район, с. Коровія, вул. Головна, буд. 81, АЗС з магазином до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі;
- заборонити Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ - 43005393, юридична адреса: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) та її структурним підрозділам (Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області) вчиняти дії по внесенню до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформації щодо анулювання ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 (термін дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року) та/або зобов`язати поновити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» у Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запис про дію (чинність) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 від 26.09.2023 (термін дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року) до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл (внутрішній номер 154357).
3. В обґрунтування заяви зазначено, що необхідність забезпечення позову обумовлено можливістю здійснення роздрібної торгівлі пальним лише за наявності відповідної ліценції, скасування якої відносно ТОВ «МАГНАТ ОІЛ», позивач має намір оскаржити до суду.
При цьому вказує, що анулювання ліцензії матиме для заявника невідворотні наслідки у вигляді припинення господарської діяльності, неможливості сплати податків, виплати заробітної плати, орендної плати, тощо. Втручання в господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку спричинить також руйнування ділової репутації перед контрагентами, накладення штрафу за зберігання пального без наявної ліцензії.
За таких обставин, заявник (позивач) вважає, що невжиття заходів забезпечення даного позову матиме наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто, на переконання позивача, на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
4. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, заяву ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.
Заборонено Державній податковій службі України та її структурним підрозділам (Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області) вчиняти дії по внесенню до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформації щодо анулювання ТОВ«МАГНАТ ОІЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 (термін дії з 12 лютого2021 року по 12 лютого 2026 року) та/або зобов`язано поновити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» у Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запис про дію (чинність) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 від 26 вересня 2023 року (термін дії з 12 лютого 2021 року по 12 лютого 2026 року) до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору щодо оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл (внутрішній номер 154357).
5. Не погодившись із ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Приймаючи рішення про забезпечення позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для Товариства та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів, орендної плати тощо, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами. Тим самим будуть істотно порушені права позивача, якого фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.
10. Також, судами зазначено, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
11. При цьому судами наголошено, що у даному конкретному випадку вжиття заходів забезпечення позову є лише тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Водночас, тимчасове вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.
12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Обґрунтовуючи вказану підставу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права, а саме статті 150 151 154 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року по справі № 420/4037/20, від 18 лютого 2021 року по справі № 420/7063/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року.
15. На переконання скаржника, обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензій є неправильним, оскільки фактично вирішує спір по суті до ухвалення рішення у справі, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
16. При цьому скаржник наголошує, що наведені позивачем обґрунтування вказані в заяві про забезпечення позову - є лише припущенням про можливе порушення прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
17. Додаткового податковий орган вказує, що ліцензування обігу підакцизних товарів регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон № 481/95-ВР). Водночас Законом № 481/95-ВР не передбачено процедури зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
19. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
21. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
22. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
23. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
24. Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).
25. Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
26. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
27. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
28. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
29. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
30. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
31. Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
32. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
33. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
34. У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
35. В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
36. Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
37. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким анульовано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження. Суди погодились з доводами позивача, що анулювання ліцензій призведе до негативних наслідків для позивача, а саме зупинення діяльності, неможливість сплачувати податки, позбавить можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, може привести до розірвання договірних відносин та вивільнення працівників.
38. Таким чином суди погодились з доводами позивача та задовольнили його заяву про забезпечення позову.
39. Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
40. Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
41. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
42. Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
43. Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
44. Проте оскаржувані судові рішення у цій справі не містять жодного обґрунтованого мотиву, з якого суди дійшли висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
45. При вирішенні питання про забезпечення позову суди обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення діяльності позивача, при цьому суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл.
46. Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
47. Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» є суб`єктом господарювання, що створене та діє відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку як платник податку. Одним із основних видів економічної діяльності підприємства є роздрібна торгівля пальним.
48. З метою здійснення своєї господарської діяльності підприємство у встановленому порядку отримало від Головного управління ДПС у Чернівецькій області ліцензію: 1) на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 24030314202100003, дата реєстрації 26 вересня 2023 року, термін дії з 12 лютого 2021 року до 12 лютого 2026 року.
49. Розпорядженнями Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06 листопада 2024 року № 1075-рл вищевказану ліцензію було анульовано.
50. Суди першої та апеляційної інстанцій врахували такі доводи позивача і виснували, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
51. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками. Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучалась ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» до заяви про забезпечення позову (матеріали оскарження а.с. 11-14), окрім основного виду діяльності за КВЕД 47.30 у позивача також наявні відкриті:
КВЕД 46.12 «Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами»;
КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами»;
КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»;
КВЕД 52.10 «Складське господарство»;
КВЕД 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту»;
КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування»;
КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»;
КВЕД 33.11 «Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів»;
КВЕД 33.12 «Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення»;
КВЕД 33.13 «Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування»;
КВЕД 33.14 «Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування»;
КВЕД 33.17 «Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів»;
КВЕД 33.19 «Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування»;
КВЕД 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів»;
КВЕД 45.31 «Оптова торгівля деталями та приладдям до автотранспортних засобів»;
КВЕД 45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів»;
КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт»;
КВЕД 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»;
КВЕД 62.01 «Комп`ютерне програмування»;
КВЕД 62.03 «Діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням»;
КВЕД 62.09 «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем»;
КВЕД 74.90 «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у»;
КВЕД 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»;
КВЕД 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів»;
КВЕД 77.31 «Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування»;
КВЕД 77.32 «Надання в оренду будівельних машин і устаткування»;
КВЕД 77.33 «Надання в оренду офісних машин і устаткування, в тому числі комп`ютерів».
52. Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності, в тому числі, і в межах КВЕД 47.30. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача.
53. У заяві про забезпечення позову позивач, позицію якого підтримали суди першої та апеляційної інстанцій, також стверджував, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до несплати податків до бюджету, невиплати заробітної плати працівникам, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача. Водночас, ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» до заяви про забезпечення позову не надавало жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені ним обставини.
54. У світлі викладеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
55. При цьому колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
56. Проте варто врахувати, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.
57. Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
58. У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
59. В той же час, Суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції забезпечено позов також шляхом заборони ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та/або поновити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» в Реєстрі запис про дію казаної ліцензії до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
60. Однак, статтею 151 КАС України встановлений чіткий перелік видів забезпечення позову, зокрема позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд позбавлений можливості забезпечити позов іншим шляхом ніж передбачено процесуальним законодавством України.
61. Таким чином, забезпечивши позов шляхом заборони ДПС України вчиняти дії по внесенню до Реєстру інформації щодо анулювання ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та/або поновити ТОВ «МАГНАТ ОІЛ» в Реєстрі запис про дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися норм процесуального законодавства.
62. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
63. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
64. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
65. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 600/5520/24-а скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» про забезпечення позову.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов