14.02.2023

№ 600/5806/21-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа №600/5806/21-а

адміністративне провадження № К/990/17947/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Левицького В.К. від 07.02.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сторчака В.Ю., Полотнянка Ю.П., Граб Л.С. від 10.05.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі також АТ Візінська Л.К., позивачка) звернулася з позовом до Чернівецької міської ради (далі також Міськрада, відповідач), у якому просила

- визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення 10 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 07.10.2021 за №513 (далі також спірне, оскаржуване рішення);

- зобов`язати Чернівецьку міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , інвалідність І групи з дитинства) безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0034) для індивідуального садівництва (код 01.05) (далі також спірний проєкт землеустрою);

- стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 сто тисяч гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

2. В обґрунтуванні позовних вимог позивачка посилалась на те, що оскаржуваним рішенням відповідача їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі №47, площею 0,1200 га, безоплатно у власність, для індивідуального садівництва (код 01.05), у зв`язку із невідповідністю містобудівній документації, невірно вказаним існуючим станом земельних угідь.

3. Однак ОСОБА_1 вважає, що такі підстава для відмови законом не передбачені, суперечать нормам земельного законодавства та нормам Конституції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 8 рішення 10 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 07.10.2021 № 513; зобов`язано Чернівецьку міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (код 01.05) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0034); стягнуто з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 10000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради щодо відповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації встановлено, що за документами, наданими безпосередньо відповідачем, цільове призначення земельної ділянки, відносно якої позивачем подано заяву про передачу її у власність, відповідає містобудівній документації, затвердженої у місті Чернівцях.

6. Висновок судів попередніх інстанцій стосовно протиправності оскаржуваного позивачкою рішення ґрунтується й на тому, що реєстрація державним кадастровим реєстратором спірної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на переконання судів, свідчить про відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації.

7. Розглядаючи цю справу, суди першої та апеляційної інстанцій також взяли до уваги й те, що згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 824/100/20-а, яке набрало законної сили, відповідно до Плану зонування території міста Чернівці, який є частиною третьою робіт з виготовлення містобудівної (проектної) документації «Коригування генерального плану м. Чернівців», земельна ділянка на АДРЕСА_1 відноситься до «Ландшафтні зони - Л» - озеленені території.

8. Суди відзначили, що у вищевказаному судовому рішенні також констатовано відповідність цільового призначення земельної ділянки, відносно якої позивачем подано заяву про передачу її у власність, містобудівній документації, затвердженій у місті Чернівцях.

9. На думку судів попередніх інстанцій, незважаючи на те, що судовим рішенням у справі №824/100/20-а надано оцінку щодо відповідності цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації, відповідачем повторно, з тих же самих підстав, без урахування згаданого судового рішення, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

10. У оскаржуваній постанові апеляційний суд погодився з твердженнями суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач надав позивачу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, відповідно, він мав перевірити й відповідність її звернення (з додатками) містобудівній документації (ландшафтний парк, озеленені території (Л-1)).

11. За таких обставин суди констатували, що подальша відмова позивачці у затвердженні проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації (озеленені території (Л-1), свідчить про непослідовність дій та рішень уповноваженого органу при вирішення земельних питань.

12. Суди попередніх інстанцій визнали, що надання дозволу позивачці на розробку проекту землеустрою уповноваженим органом підтверджує, що обрана для надання безоплатно у власність для індивідуального садівництва (код 01.05) земельна ділянка відповідає містобудівній документації, а тому прийняття в подальшому за змістом іншого рішення, яке є предметом оскарження у цій справі, суперечить змісту принципу належного урядування та правової визначеності, яка є невід`ємною складовою верховенства права.

13. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, а також введено в дію новий Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59), класифікатор видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок (додаток 60).

14. Зокрема, відповідач вказував, що згідно вказаного класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59), землям сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення «для індивідуального садівництва» присвоюється код виду цільового призначення - 01.05, а згідно з класифікатором видів функціонального призначення територій (додаток 60) у такому виді функціонального призначення території як «озеленені території» (код 40300.0) не передбачено встановлення виду цільового призначення земельної ділянки з кодом 01.05 - для індивідуального садівництва.

15. При цьому, відповідач наголошував, що оскільки відповідно до схеми зонування території м. Чернівці, спірна земельна ділянка знаходиться у функціональній зоні озеленених територій (Л-1), то зазначення коду 01.05 у відомостях Державного земельного кадастру для вказаної земельної ділянки є помилковим та є наслідком зазначення недостовірних відомостей в поданому позивачкою кадастровому реєстратору проекті землеустрою.

16. Безпідставність вищенаведених доводів відповідача суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 набрала чинності 11.08.2021, тобто після прийняття рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та укладання договору на розробку такого проекту, а під час формування земельної ділянки, розробник документації при визначенні виду її цільового призначення виходив з рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2021 №324, яким позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі №47, орієнтовною площею 0,1200 га, безоплатно у власність для індивідуального садівництва (код 01.05).

17. У зв`язку з цим суди дійшли висновку про те, що розробник документації діяв відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2021 №324, та положень наведеного вище Класифікатору, а тому порушень вимог чинного земельного законодавства не здійснив.

18. Суди попередніх інстанцій відзначили й те, що відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження приведення у відповідності до положень Класифікатору Генеральний план м. Чернівців та План зонування території міста, а наявна у Витязі з схеми зонування території м. Чернівці території міста зона Л-1 (озеленені території) не відповідає положенням пункту 5.8 ДБН Б.1.1.-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», яким такий тип зон не передбачений.

19. З цих підстав суди визнали необґрунтованими наведені у спірному рішенні мотиви для відмови у затвердженні розробленого на замовлення позивачки проєкту землеустрою щодо невідповідності такого проєкту вимогам містобудівної документації.

20. Протиправною суди попередніх інстанцій визнали й наведену у оскаржуваному рішенні відповідача підставу для відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо наявності недостовірних відомостей у поданій для затвердження технічній документації, а саме - невірно вказаний існуючий стан земельних угідь (багаторічні насадження).

21. З цього приводу суди звертали увагу на те, що дослідженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва позивачу встановлено, що даним проектом передбачено відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу м. Чернівці; склад угідь - 002,03 багаторічні насадження.

22. Окрім того, суди попередніх інстанцій врахували, що в обґрунтування правомірності відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у зв`язку із невірно вказаним існуючим станом земельних угідь (багаторічні насадження) відповідач посилається на акт обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі № 47 площею 0,1200 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0034) у м. Чернівцях, який, однак, не містить як дати, місяця та року складання, так і підстави та приводи обстеження даної земельної ділянки.

23. Щодо способу захисту порушених прав позивачки суди попередніх інстанцій вказували, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачки, буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для індивідуального садівництва (код 01.05) за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1200 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0034).

24. Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 10 000,00 грн, як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним із тим, що відповідач прийняв щодо позивача протиправне рішення. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодився. Оскільки, на його переконання, такий відповідає правильному застосуванню норм матеріального і дотриманню норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Чернівецька міська рада подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.04.2007.

27. Згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №824/100/20-а, яке набрало законної сили, 25.02.2019 позивач звернулася із заявою до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про надання дозволу на складання проекту відведення щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

28. Пунктом 53 рішення 73 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 07.11.2019 №1946 відмовлено позивачу, як інваліду 1 групи, у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із підготовленим актом вибору земельної ділянки для продажу на аукціоні.

29. Не погоджуючись з вказаним рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 звернулася до суду.

30. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №824/100/20-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 53 рішення 73 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 07.11.2019 №1946 та зобов`язано Чернівецьку міську раду надати ОСОБА_1 , як інваліду з дитинства І групи, дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва. Стягнуто на користь позивача 10000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

31. На виконання рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №824/100/20-а, 30.06.2021 рішенням Чернівецької міської ради №324 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі №47, орієнтовною площею 0,1200 га, безоплатно у власність для індивідуального садівництва (код 01.05).

32. На замовлення позивача, ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва (код 01.05) за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі №47, орієнтовною площею 0,1200 га.

33. За наслідками виготовленого проекту землеустрою, 02.08.2021 земельна ділянка за кадастровим номером 7310136600:35:004:0034 внесена в базу даних містобудівного та земельного кадастру Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради.

34. 19.08.2021 позивач звернулася до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , напроти будівлі №47 кадастровий номер 7310136600:35:004:0034 для індивідуального садівництва (код 01.05).

35. Пунктом 8 рішення 10 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 07.10.2021 №513 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , навпроти будівлі №47, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0034), для індивідуального садівництва (код 01.05), у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації (озеленені території (Л-1)), невірно вказаним існуючим станом земельних угідь (багаторічні насадження).

36. Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

37. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

38. Вказану підставу мотивує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 20 118 186 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 №711-ІХ, який набрав чинності 24.07.2021, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021.

39. Також скаржник наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи мають право адміністративні суди встановлювати незаконність нормативно-правового акту - містобудівної документації (генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану території) поза межами порядку, визначеного вказаною статтею цього Кодексу.

40. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник також вказує підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України й зазначає, що справа має виняткове значення для відповідача як суб`єкта владних повноважень, який вирішує питання безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок комунальної власності, для подальшого правильного застосування у своїй правозастосовчій практиці законодавства, яке регулює ці правовідносини, і не допущення порушення прав громадян та забезпечення справедливого розподілу земельних ресурсів під час вирішення цих питань, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

41. Відповідно до наявного у матеріалах касаційного провадження рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 04.10.2022 отримала копію ухвали Верховного Суду від 27.09.2022 про відкриття касаційного провадження у справі, а також копію матеріалів касаційної скарги.

42. Відкриваючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд у резолютивній частині своєї ухвали встановив строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

43. Однак, у встановлений судом строк відзиву на касаційну скаргу не подано, що, однак, відповідно до положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

44. За правилами частини шостою, абзацу першого частини сьомої, частин дев`ятої, десятої статті 118 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного позивачкою рішення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

45. За приписами пункту 6 частини третьої, частин сьомої, восьмої, десятої статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

46. Окрім цього, згідно з положеннями частини другої, абзаців першого - п`ятого частини третьої, частини четвертої статті 24 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними Законом України від 17.06.2020 №711-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», який набрав чинності 24.07.2021, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:

комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;

генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;

план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»;

детальний план території.

Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

47. Відповідно до абзацу першого статті 3, частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

48. На виконання вищевказаних приписів законодавства постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 11.08.2021, введено в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59), видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними (додаток 60), а також правила їх застосування.

49. За змістом пункту 1 вказаного вище Класифікатора він призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.

Об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.

Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

50. При цьому, за визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким цю статтю доповнено згідно із Законом №711-IX від 17.06.2020, функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

51. Пунктом 2 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування передбачено, що під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.

Під час формування земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою та містобудівної документації (детального плану території та/або його планувальних рішень у складі комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади) згідно з рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації, наданим відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Введення в дію Класифікатора припиняє чинність Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) та Українського класифікатора форм власності на землю (УКФВЗ).

52. Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, введеним в дію з 11.08.2021, у межах категорії земель сільськогосподарського призначення під кодом 01.05 визначено вид цільового призначення - Для індивідуального садівництва.

53. Відповідно до Класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок вид цільового призначення - для індивідуального садівництва є дозволеним переважним (основним) видом для таких територій як території під багаторічними насадженнями (код 30200.0 Класифікатора) та території під садами (код 30201.0 Класифікатора).

54. Водночас, вид цільового використання земельних ділянок «Для індивідуального садівництва» (код 01.05 згідно з Класифікатором видів цільового використання земельних ділянок) не передбачено Класифікатором видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок як дозволений переважний (основний) або супутній вид у межах такої функціональної зони територій як озеленені території.

55. За Класифікатором видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок дозволеними переважними (основними) видами цільового призначення у межах виду функціонального призначення територій - озеленені території є види цільового призначення земельних ділянок за кодами: 04.04; 04.05; 04.06; 04.07; 04.10; 05.01; 07.07; 11.07; 14.05, а супутніми: 11.04; 13.01; 13.03; 14.02 (в частині розміщення об`єктів розподільчих мереж).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

58. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

59. Відповідно до змісту частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, у тому числі й проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність громадянам, може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

60. Наведений у частині восьмій статті 186 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

61. За визначенням понять, наведених у пунктах 7, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції Закону №711-IX від 17.06.2020: містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

62. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що план зонування території (зонінг) належить до одного з визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

63. До набрання чинності Законом №711-IX від 17.06.2020 план зонування території міг розроблятися у складі генерального плану населеного пункту або як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (стаття абзац четвертий статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

64. Після внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до Закону №711-IX від 17.06.2020, яким його доповнено статтею 16-1, передбачалось, що плани зонування територій населених пунктів у межах території територіальної громади розробляються у складі генеральних планів та включаються до складу комплексного плану одночасно із затвердженням відповідних генеральних планів (частина третя статті 16-1).

65. Станом на момент розгляду відповідачем розробленого на замовлення позивачки проєкту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва та прийняття Міськрадою оспорюваного рішення спірні у цій справі правовідносини врегульовувала статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції зі змінами, внесеними Законом України №711-IX від 17.06.2020, якою встановлено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема: генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України №711-IX від 17.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель».

66. Згідно з установленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи План зонування території міста Чернівці є частиною робіт з виготовлення містобудівної (проектної) документації «Коригування генерального плану м. Чернівців», затвердженого рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 №1171 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівців».

67. Тобто, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та на дату прийняття відповідачем оскаржуваного позивачкою рішення на території міста Чернівців діяв генеральний план цього населеного пункту, складовою якого є план зонування території, а тому положення поданого позивачкою на затвердження Міськради проєкту землеустрою повинні були йому відповідати.

68. Відповідно до витягу з містобудівної документації (схеми зонування генерального плану міста Чернівці), який досліджувався судами попередніх інстанцій та на який наявне посилання у оскаржуваних судових рішеннях, бажана до отримання у власність позивачкою земельна ділянка розташована у ландшафтній зоні Л-1 (озеленені території).

69. У вищевказаному витязі з схеми зонування міста Чернівці вказано, що озеленені території - зона зелених насаджень спеціального призначення, виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу та умов функціонування зеленого господарства міста.

70. До того ж, відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування, індивідуальне садівництво не віднесено до переважних (основних) або суміжних видів цільового призначення земельної ділянки, дозволених в межах функціональної зони озеленених територій.

71. Згідно ж з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва (код 01.05) за адресою вул. Південно-Кільцева, навпроти будівлі №47, орієнтовною площею 0,1200 га, її цільове призначення визначене за кодом Класифікатора 01.05 - для індивідуального садівництва, що, однак, не відповідає вимогам діючої містобудівної документації - зонінгу міста Чернівці, вимогами статті 20 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та затвердженого на їх виконання Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування.

72. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими вказані відповідачем у оскаржуваному рішенні мотиви стосовно того, що поданий позивачкою на затвердження до Міськради проєкт землеустрою не відповідав містобудівній документації, згідно з якою бажана до отримання земельна ділянка перебувала в межах функціональної зони озеленених територій, а визначений проєктом вид цільового призначення земельної ділянки не є дозволеним для такої зони.

73. Такі обґрунтування, вказані відповідачем у спірному рішенні, узгоджуються з приписами частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України, згідно з якою невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації прямо передбачена як підстава для відмови у її погодженні та затвердженні.

74. Колегія суддів вважає помилковими й наведені у оскаржуваних судових рішеннях мотиви про те, що надавши позивачці дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою, а згодом відмовивши у її затвердженні, Міськрада діяла непослідовно, з порушенням принципів належного врядування та верховенства права, недобросовісно.

75. З цього приводу колегія суддів зазначає, що надання уповноваженим органом дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою є лише одним з початкових етапів у процедурі реалізації громадянами права на отримання у власність земельних ділянок комунальної власності.

76. Надання такого дозволу не покладає обов`язку на орган, який його надав, у подальшому після розроблення документації із землеустрою її затвердити і не зобов`язує в майбутньому передати відповідну земельну ділянку у власність громадянину, якщо це суперечить вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

77. До того ж, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі №826/5737/16 Великою Палатою Верховного Суду, надання дозволу уповноваженим органом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у власність або в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

78. На думку колегії суддів, скаржник у своїй касаційній скарзі обґрунтовано посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій, висловивши у оскаржуваних судових рішеннях мотиви стосовно оцінки генерального плану та зонінгу міста Чернівці на відповідність вимогам законодавства, вийшли за межі предмету цього спору та предмету доказування у цій справи, якими не охоплюються вказані акти органу місцевого самоврядування нормативного характеру.

79. Не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права й висновки судів попередніх інстанцій про те, що на спірні правовідносини не поширюється законодавство, яке було чинним на момент прийняття спірного у цій справі рішення Міськради.

80. Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів відзначає, згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України, наведеними у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

81. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

82. У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

83. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

84. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

85. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

86. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

87. Спірні у цій справі правовідносини виникли щодо отримання позивачкою безоплатно у власність земельної ділянки комунальної власності, розпочались у момент подання нею клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо її відведення (25.02.2019) й тривали до моменту набрання чинності відповідачем оскаржуваного рішення від 07.10.2021, яким відмовлено у затвердженні такого проєкту землеустрою.

88. Поряд із цим, стаття 20 Земельного кодексу України, стаття 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції Законів від 17.06.2020 №711-ІХ та від 28.04.2021 №1423-ІХ відповідно, і прийнята на їх виконання постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821, якою введено в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, якими позивач обґрунтовував підстави для прийняття ним рішення, що оскаржується, набули чинності у момент, коли спірні правовідносини між позивачкою та Міськрадою ще тривали, а передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання про відведення земельної ділянки у власність громадян - прийнято не було.

89. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що спірне рішення за результатами розгляду порушеного позивачкою питання про відведення їй у власність земельної ділянки комунальної власності правомірно прийнято відповідачем з урахуванням норм законодавства, яке було чинним на дату прийняття такого рішення, а не на дату подання ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою - 25.02.2019.

90. Такий підхід до вирішення питання про те, яка саме редакція закону підлягає застосуванню до спірних правовідносин, узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

91. Що ж до посилання судів на те, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не було враховано наданої у справі №824/100/20-а оцінки щодо відповідності цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації, то колегія суддів з цього приводу зазначає, що судові рішення у вищевказаній справі ухвалені у спорі про визнання протиправною відмови Міськради у наданні дозволу позивачці на розроблення документації із землеустрою з тих підстав, що вказана заявницею земельна ділянка планується до продажу на торгах.

92. У справі №824/100/20-а суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що така підстава для відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

93. Разом з тим, висновки, викладені у судових рішеннях у вищевказаній справі, з огляду на предмет спору та характер правовідносин, у яких він виник, підлягали врахуванню відповідачем під час вирішення ним питання про надання дозволу позивачці на розроблення відповідної документації з землеустрою на виконання судового рішення, ухваленого у справі №824/100/20-а, яке набрало законної сили.

94. Саме на виконання судового рішення у справі №824/100/20-а Чернівецькою міською радою і було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто викладені у цій справі висновки відповідачем було враховано.

95. Вирішуючи ж питання про затвердження розробленого на замовлення позивачки проєкту землеустрою, Міськрада як орган місцевого самоврядування повинна була діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у частині другій статті 19 Основного Закону.

96. При цьому, відповідач, у спірних правовідносинах не наділений правом діяти на власний розсуд, і має прийняти одне з передбачених законом рішень, а саме -про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у його затвердженні. Тобто, наявні у Міськради повноваження щодо розгляду поданого йому проєкту землеустрою у спірному випадку не є дискреційними і чітко регламентовані законом.

97. Тому, у разі встановлення наявності передбачених частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою, Міськрада зобов`язана прийняти рішення, передбачене законом.

98. До того ж, суди попередніх інстанцій, не врахували, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

99. Зі змісту оскаржуваних судових рішень можна констатувати, що висновки, викладені у судових рішеннях у справі №824/100/20-а взяті до уваги судами попередніх інстанцій як преюдиціальні обставини й слугували аргументами на підтримку позиції позивачки щодо неправомірності спірного рішення Міськради.

100. Проте, колегія суддів акцентує увагу на тому, що такі висновки фактично є правовою оцінкою обставин у іншій справі, а отже не мають преюдиціального значення у справі, що розглядається.

101. Суди попередніх інстанцій повинні були діяти на закріплених у процесуальному законі засадах здійснення адміністративного судочинства, зокрема, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, й вирішити цей спір на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням наведених учасниками справи доводів по суті спору, їх належною оцінкою.

102. Разом з тим, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили доречні та переконливі аргументи відповідача, не врахували усіх обставин цієї справи та неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми права процесуального, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають закону.

103. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване позивачкою рішення Міськради, яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки, є протиправним і підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

105. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій задовольнили цей позов помилково і неправильно застосували норми матеріального, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

106. Керуючись статтями 340 341 343 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа