13.12.2023

№ 607/12376/17

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 607/12376/17

провадження № 61-15391св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2019 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів:

Ходоровського М. В., Ткач О. І., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «ЦДЗК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення збитків.

Позов мотивовано тим, що ДП «ЦДЗК»було завдано збитків на загальну суму

459 367,78 грн, що підтверджується звітами про оцінку майна, у зв`язку із неналежним виконанням своїх посадових обов`язків на займаних посадах та під час здійснення заходів щодо закриття Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК (далі - Філія). Зокрема ОСОБА_1 - директором Філії Центру ДЗК та головою ліквідаційної комісії, ОСОБА_3 - начальником відділу землевпорядних робіт управління землевпорядних, землеоціночних, топографо-геодезичних та картографічних робіт Філії і заступником голови комісії, а також іншими членами комісії, а саме: ОСОБА_2 - заступником головного бухгалтера - начальником відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності Філії, ОСОБА_4 - начальником загального сектору Філії,

ОСОБА_5 - начальником сектору кадрів та підвищення кваліфікації Філії, ОСОБА_6 - юрисконсультом юридичної служби Філії (далі - Члени комісії або Відповідачі) були нанесені матеріальні збитки ДП «ЦДЗК»шляхом втрати, псування та знищення майна Центру ДЗК, що підтверджується матеріалами інвентаризації та звітами про оцінку майна і транспортних засобів.

Згідно із Інвентаризаційним описом необоротних активів від 03 квітня 2017 року станом на 31 березня 2017 року відсутні або розукомплектовані активи на загальну суму балансової вартості 1 369 377,62 грн.

Відповідно до вимог статті 225 ГК України та пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 № 116, Центром ДЗК було ініційовано проведення незалежної оцінки, яку було проведено ПП «Лідес Консалт». За результатами проведення вищевказаної оцінки ПП «Лідес Консалт» було підготовлено звіт про незалежну експертну грошову оцінку майна, архівний № 070720171, за яким було встановлено, що вартість об`єкта оцінки, а відповідно і сума збитків становить 360 587,35 грн.

Крім того, відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 03 квітня 2017 року відсутні такі транспортні засоби як автомобіль УАЗ 330301 та ДЕО Леганза.

Відповідно до звіту про оцінку колісних транспортних засобів (КТЗ), вартість вищевказаних автомобілів становить 98 780,43 грн.

Загальна сума збитків, що була спричинена відповідачами Центру ДЗК, становить 459 367,78 грн.

ДП «ЦДЗК» просило стягнути солідарно з відповідачів на користь ДП «ЦДЗК» збитки у розмірі 459 367,78 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 лютого 2019 року у задоволені позов відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що діями чи бездіяльністю відповідачів йому було завдано збитків в зв`язку із втратою та знищенням майна на суму 459 367,78 грн.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ДП «ЦДЗК» залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 лютого 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ДП «ЦДЗК», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що договорів між відповідачами і позивачем про взяття на себе будь-ким із відповідачів повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей не укладалось, майно та інші цінності жодним із відповідачів не були одержані під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Позивачем не доведено, які саме заходи зобов`язані були вжити і не вжили відповідачі для збереження майна Філії, чи були створені умови які забезпечували б схоронність майна. Надані позивачем рахунки фактури ТзОВ «Комфортний переїзд» від 07 жовтня 2015 року свідчать лише про оплату за транспортування майна, однак не місять переліку конкретного майна, що перевозилося, а тому не є належним доказом розтрати, знищення, привласнення відповідачами майна позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які докази які б вказували на вчинення підприємству шкоди.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 серпня 2019 року ДП «ЦДЗК»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч висновкам судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено факту належності йому втраченого майна (факту його обліку на балансі позивача), у справі містяться докази, якими згідно із Положенням про інвентаризацію підтверджується, що матеріальні цінності, щодо яких було виявлено нестачу, були закріплені за Івано-Франківською філією.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить касаційну скаргу

ДП «ЦДЗК» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

10 вересня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ДП «ЦДЗК» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого

2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом № 82-к генерального директора керівника технічних програм ДП «Центр державного земельного кадастру» від 14 березня 2014 року, ОСОБА_1 з 14 березня 2014 року переведено на посаду директора Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК.

Наказом № 309-к в.о. генерального директора керівника технічних програм ДП «Центр державного земельного кадастру» О. Г. Воробйова від 18 листопада

2015 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК з 19 листопада 2015 року за скороченням штату працівників згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом № 35-к директора Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК

від 19 червня 2007 року, на посаду секретаря регіональної філії прийнято

ОСОБА_2 , яку 31 грудня 2015 року звільнено з посади заступника головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК за власним бажанням згідно частини третьої статті 38 КЗпП України (наказ № 53-к від 31 грудня 2015 року).

ОСОБА_3 з 01 липня 2008 року по 03 грудня 2015 року працювала в Івано-Франківській регіональній філії Центру ДЗК на посадах: інженера землевпорядника виробничого відділу, начальника відділу землевпорядних робіт (наказ про прийняття на роботу № 39-к від 01 липня

2008 року, наказ про звільнення з роботи № 47-к від 03 грудня 2015 року).

Наказом № 36-к в.о начальника Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК від 22 липня 2010 року, на посаду секретаря керівника сектору забезпечення документаційного обліку Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК прийнято ОСОБА_4 , яку 31 грудня 2015 року звільнено з посади начальника загального сектору за власним бажанням згідно частини третьої статті 38 КЗпП України (наказ № 55-к від 31 грудня 2015 року).

Наказом № 19-к в.о начальника Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК від 02 квітня 2012 року, на посаду інженера 2 категорії сектору обробки земельно-кадастрової інформації відділу ведення ДЗК Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК прийнято ОСОБА_10 , яку 31 грудня 2015 року звільнено з посади начальника сектору кадрів та підвищення кваліфікації за власним бажанням згідно частини третьої статті 38 КЗпП України (наказ № 56-к від 31 грудня 2015 року).

Докази наявності трудових відносин між позивачем та відповідачем

ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наказу Центру ДЗК від 30 вересня 2016 року № 277 «Про проведення інвентаризації матеріальних активів Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі Наказ № 277) створено ліквідаційну комісію (т. 1, а. с. 153).

Згідно з пунктом 2 Наказу № 277 інвентаризаційній комісії наказано провести станом на 01 жовтня 2016 року суцільну інвентаризацію матеріальних цінностей, активів Філії та скласти акт прийому на баланс Центру ДЗК матеріальних активів (необоротних активів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей) за їх фактичною наявністю.

На виконання вищевказаного пункту Наказу № 277 інвентаризаційною комісією було складено протокол інвентаризаційної комісії від 03 квітня 2017 року, яким встановлено балансову вартість необоротних активів загальною кількістю

226 одиниць, на суму 365 240,78 грн, запасів загальною кількістю 143 одиниці, на суму 19 207,34 грн, грошові кошти у національній валюті, на суму 1 866,78 грн, дебіторську заборгованість у розмірі 1 367 537,17 грн та кредиторську заборгованість у розмірі 1 603 531,08 грн, більша кількість активів або відсутні, або знаходяться не в робочому стані і не придатні для подальшого використання

(т. 1, а. с. 157-166) .

Згідно з вказаним протоколом, комісією виявлено, що керівником Філії не забезпечено проведення інвентаризації майна в жовтні 2015 року, приймання-передачу майна від матеріально відповідальних осіб при їх звільненні та не здійснено заходів щодо збереження державного майна Центру ДЗК, що призвело до втрати та знищення майна Центру ДЗК, а відтак нанесення збитків у сумі

1 510 069,20 грн.

Відповідно до звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів балансова вартість фактичних залишків основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, капітальних інвестиції становить

1 284 633,43 грн їхньої балансової вартості (т. 1, а. с. 174-180).

У відповідності до інвентаризаційного опису необоротних активів від 03 квітня 2017 року, станом на 31 березня 2017 року встановлено, що особи, відповідальні за збереження основних засобів, звільнені в 2015 - січні 2016 року, за описом виявлено 355 порядкових номерів (одиниць), за якими фактично наявні

190 одиниць на суму 62 442,52 грн, балансова вартість усіх 355 одиниць складала 218 617,08 грн (т. 1, а. с. 181-187).

За звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів

від 03 квітня 2017 року виявлено 396 одиниць у різному стані на загальну суму

156 174,56 грн (т. 1, а. с. 188-193).

Відповідно до інвентаризаційного опису запасів від 03 квітня 2017 року, звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів, інвентаризаційного опису об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, інвентаризаційного опису матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, виявлено численні нестачі та пошкодження майна Центру ДЗК.

№ 116, Центром ДЗК було ініційовано проведення незалежної оцінки, яку було проведено ПП «Лідес Консалт».

За результатами проведення вищевказаної оцінки ПП «Лідес Консалт» було підготовлено звіт про незалежну експертну грошову оцінку майна, архівний

№ 070720171, за яким було встановлено, що вартість об?єкта оцінки, становить

360 587,35 грн (т. 1, а. с. 11-53).

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 03 квітня 2017 року відсутні такі транспортні засоби як автомобіль УАЗ 330301 так і ДЕО Леганза.

Відповідно до звіту про оцінку колісних транспортних засобів (КТЗ), загальна вартість автомобілів УАЗ 330301 та ДЕО Леганза становить 98 780,43 грн

(т. 1, а. с. 54-68).

Згідно зі звітами про оцінку майна та транспортних засобів розмір збитків, завданий відповідачами Центру ДЗК, становить 459 367,78 грн.

22 жовтня 2018 року Центр ДЗК звернувся до Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 кримінального правопорушення відносно майна підприємства

(т. 2, а. с. 146-149).

Згідно відповіді Відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 08 січня

2019 року № 427/108/46/02-2019, заява Центру ДЗК про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення зареєстрована в Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області за № 42276 від 25 жовтня 2018 року та долучена до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42018090000000027 від 04 травня 2018 року (т. 2, а. с. 173).

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно зі статтею 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Статтею 135-1 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

За умовами статті 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до статей 132 133 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобіганням простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснив, що, вирішуючи спори про відшкодування шкоди, заподіяної зіпсуттям або знищенням через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), суди повинні мати на увазі, що на підставі пункту 1 статті 133 КЗпП України несуть матеріальну відповідальність в межах середнього місячного заробітку працівники, які допустили зіпсуття або знищення цих цінностей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових осіб (наприклад, майстра, технолога), якщо шкода від зіпсуття або знищення через недбалість зазначених цінностей заподіяна внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається у відповідності зі статтею 132 КЗпП України також в межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому ж розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Згідно пункту 9 вказаної постанови, судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 статті 134 КЗпП України), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до статті 43 ЦПК України імперативно визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Положеннями статті 12 ЦПК України визначено, що позивач, як сторона у справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходячи із того, що суду не надано будь-яких доказів в розумінні статей 76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, вважаючи, що надані позивачем докази не встановлюють протиправність дій відповідачів щодо завдання ДП «ЦДЗК»збитків шляхом знищення майна, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 17 липня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 17 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська