№ 607/12487/16-ц

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 607/12487/16-ц

провадження № 61-17829св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне підприємство «Ролікс-Транс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Ролікс-Транс» (далі - ПП «Ролікс-Транс»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено кредитний договір № 145, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 29 500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13 % річних з терміном повернення до 06 серпня 2012 року.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання належно не виконав, у нього станом на 21 жовтня 2016 року виникла заборгованість у сумі 17 704,69 доларів США за договором кредиту, 85 617,32 грн пені та процентів за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань з погашення кредиту.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Державний ощадний банк України» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку вказаний розмір кредитної заборгованості.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року у складі судді Братасюка В. М. позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредиту від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 17 704,69 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 85 617,32 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після ухвалення рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави позовна давність періодично переривалася сплатою ОСОБА_1 у 2012-2014 роках платежів на погашення кредитної заборгованості, а тому банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2016 року в межах трирічного строку. Оскільки боржник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-1382св19).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 15 серпня 2016 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно з наказом № 5/24/5022-659/2021 від 30 червня 2011 року Господарського суду Тернопільської області сплачено та банк у встановленому законом порядку постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржував. Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року виконано в повному обсязі, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором погашена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 17 704,69 доларів США (тіла кредиту) скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором кредиту від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 17 704,69 доларів США.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відсотків банком не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при новому розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, які стали підставою для скасування попереднього судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду, належно не перевіривши наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року.

Вважає помилковим висновок апеляційного суду про повне погашення заборгованості з посиланням на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки його предметом було звернення стягнення на предмет застави та його виконання не свідчить про повне погашення заборгованості.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, тому просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, а касаційну скаргу банку - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

29 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 серпня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», яке перейменовано на ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 145, згідно якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 29 500 доларів США під 13 % процентів річних з остаточним терміном повернення кредиту до 06 серпня 2012 року.

06 серпня 2007 року між АТ «Ощадбанк» та ПМП «Ролікс» (яке змінило назву на ПП «Ролікс-Транс») в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 145 від 06 серпня 2007 року укладено нотаріально посвідчений і зареєстрований за номером № 8741 договір застави транспортних засобів. Відповідно до пункту 1.1. якого заставодавець як майновий поручитель ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

На підставі порушення ОСОБА_1 зобов`язань, визначених у кредитному договорі, банк направив боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості (письмова повідомлення-вимога № 19-02/23 від 05 січня 2011 року), у якій просив боржника повернути суму заборгованості за кредитним договором до 21 січня 2011 року.

У зв`язку з відсутністю добровільного виконання ОСОБА_1 та ПП «Ролікс-Транс» вимог банку та з метою стягнення заборгованості АТ «Ощадбанк» скористався своїм правом заставодержателя і звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до ПП «Ролікс-Транс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 145 від 06 червня 2007 року шляхом реалізації заставного майна.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року у справі № 5/24/5022-659/2011 звернуто стягнення на предмет застави (рухоме майно) за договором застави транспортних засобів від 06 серпня 2007 року, а саме: н/причіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR 24 L, реєстраційний № НОМЕР_1 ; н/причіп бортовий-Е марки SCHMITZ SPR 24 L, реєстраційний НОМЕР_2 , які належать ПП «Ролікс-Транс», в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком в розмірі 24 683,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті 196 613, 79 грн, що складається з: 19 173,96 доларів США боргу за кредитом, 4 421,04 долару США боргу по несплачених процентах за користування кредитом, 768,19 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту та 320,60 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів.

Після ухвалення 08 червня 2021 року господарським судом Тернопільської області рішення у справі № 5/24/5022-659/2011 про звернення стягнення на предмет застави, ПП «Ролікс Транс» з метою збереження предмету застави 01 листопада 2012 року направило на адресу ПАТ «Державний ощадний банк України» графік погашення заборгованості за кредитним договором, згідно якого підприємство зобов`язалось сплачувати за кредитом позичальника ОСОБА_1 кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 100 дол США щомісячно на протязі з листопада 2012 року по листопад 2014 року.

Кредитний комітет філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» 07 листопада 2012 року прийняв рішення про погодження добровільного погашення заборгованості за кредитним договором, де заставодавцем виступає ПП «Ролікс-Транс», зокрема за кредитним договором відповідача, згідно запропонованого графіку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи заяв на переказ готівки у період з лютого 2011 року до січня 2014 року внесено 19 платежів на погашення заборгованості за кредитним договором № 145 від 06 серпня 2007 року. Платником у всіх квитанціях вказаний ОСОБА_1

ПП «Ролікс Транс» двічі зверталось до господарського суду вз заявами про відстрочку виконання рішення суду. Відповідно до витягу з протоколу № 96 засідання кредитного комітету філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 22 листопада 2013 року банк прийняв рішення про погодження на відстрочку виконання рішення суду на строк не більше 6 місяців. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2013 року виконання рішення господарського суду від 08 червня 2011 року відстрочено до 22 травня 2014 року, а ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2014 року відстрочено до 17 червня 2015 року.

10 жовтня 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року, зі змісту якої вбачається, що заборгованість по вказаному рішенню господарського суду погашено на суму 1 945 доларів США.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 15 серпня 2016 року № ВП № 45076666 при примусовому виконанні наказу № 5/24/5022-659/2021 від 30 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 24 683,79 доларів США реалізовано на електронних торгах заставне майно на суму 43 353,14 грн та згідно платіжних доручень борг за вказаним судовим наказом господарського суду сплачено та закінчено виконавче провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ПАТ «Державний ощадний банк України» вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15 (провадження № 61-765св18) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ПАТ «Державний ощадний банк України»підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що банк належно виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а боржник не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі, у зв`язку із чим, станом на 21 жовтня 2016 року, має заявлену банком заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 залишку кредитної заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходив лише з того, що у постанові державного виконавця від 15 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 24 683,79 доларів США вказано, що заборгованість згідно з наказом № 5/24/5022-659/2021 від 30 червня 2011 року Господарського суду Тернопільської області сплачено та банк у встановленому законом порядку постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржував. За таких обставин, апеляційний суд вважав, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року виконано в повному обсязі, а заборгованість ОСОБА_1 є погашеною.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави не свідчить про повне погашення заборгованості за кредитним договором, а суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та не перевірив доводів позивача про те, що заборгованість за рахунок заставного майна була погашена частково, а інша частина боргу є непогашеною.

Крім того, апеляційний суд не виконав обов`язкових вказівок Верховного Суду при попередньому скасуванні постанови апеляційного суду (частина п`ята статті 411 ЦПК України), у постанові якого зазначалося про необхідність належної перевірки обставин пропуску позовної давності та наявності кредитної заборгованості.

При цьому колегія суддів зазначає, що районний суд правильно виходив із того, що діями ОСОБА_1 , який у період 2012-2014 років частково погашав кредитну заборгованість, що ним не спростовано, згідно із частиною першою статті 264 ЦК України відбулося переривання позовної давності. Позов пред`явлено у листопаді 2016 року, у межах трирічного строку позовної давності.

Розмір кредитної заборгованості районним судом визначено відповідно до поданих сторонами доказів, умов договору та вимог закону.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку про стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду в частині, яка оскаржується.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки заявник просить скасувати судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову, не вирішуючи процесуальних питань з рішенням суду першої інстанції, яким його позовні вимоги вже були задоволені, що не передбачено нормами ЦПК України, то касаційну скаргу банку необхідно задовольнити частково.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ставка, що була сплачена ПАТ «Державний ощадний банк України» при поданні касаційної скарги складала 13 591,88 грн, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку, оскільки колегія суддів скасовує судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині та залишає у силі рішення суду першої інстанції в цій частині, яким його позовні вимоги було задоволено.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 145 у розмірі 17 704,69 доларів США скасувати.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року в указаній частині залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 13 591 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одну) гривню 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк