№ 607/14152/18

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/14152/18

провадження № 61-11644 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: прокуратура Тернопільської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Державна казначейська служба України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області та Державної казначейської служби України на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року у складі судді Іванчука В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо прокуратури Тернопільської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2014 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, а 28 серпня 2014 року прокурором Бучацького району Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно нього скеровано до суду.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 172 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю у діянні складу злочину. У цивільному позові потерпілих про зобов`язання вчинити дії та відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2018 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілих залишено без задоволення, а вирок Монастириського районного суду від 17 листопада 2017 року Тернопільської області залишено без змін.

Зазначав, що унаслідок довготривалого та багаторазового перебування кримінального провадження стосовно нього на стадіях досудового та судового розгляду, йому завдано моральної шкоди, оскільки унаслідок незаконного кримінального переслідування він поніс тяжких духовних і психічних страждань, його гідність було принижено, відбулися вимушені зміни у повсякденному житті і стосунках між родичами, друзями, знайомими, колегами, а також знизився престиж та ділова репутація.

Важливим доказом приниження його гідності та репутації є те, що практично понад чотири роки всі односельчани, знаючи, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, ставились до нього як до особи, яка перебуває «під судом», а потерпілі постійно поширювали про нього неправдиву інформацію.

29 травня 2015 року у газеті редакції «Нової доби» випуску № 22 (8644) було опубліковано статтю, яка включає звернення до народного депутата, у якому вказано, що ОСОБА_1 шляхом обману не працевлаштував двох осіб з метою несплати нарахувань до податкових органів та страхових внесків до Пенсійного фонду. Крім того, зазначалося про невиконання ним обов`язку щодо сплати заробітної плати.

Зазначена публікація про притягнення його до кримінальної відповідальності в газеті завдало йому моральної шкоди та призвело до тяжких вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, а саме призвело до моральних страждань, до погіршення стану здоров`я, взаємин з родичами та односельчанами. Дану газету було випущено великим тиражом на всій території Бучацького району Тернопільської області, що принизило його в очах людей, які її прочитали.

Крім того, моральні страждання також полягають у необхідності виділення часу та зусиль для відновлення попереднього стану, що суттєво порушило його життєві ритми та зв`язки, ділову репутацію, призвело до звернення за послугами до професійних адвокатів та численних судових засідань, що також призвело до морально-психологічних перевантажень.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 400 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 350 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28 лютого 2014 року по 27 березня 2018 року (48 місяців та 27 календарних днів), про що свідчить вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 172 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю у діянні складу злочину.

Протягом вказаного періоду позивач був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв?язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, внаслідок довготривалого та багаторазового перебування кримінального провадження стосовно нього на стадіях судового розгляду, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки унаслідок незаконного кримінального переслідування він поніс тяжких духовних і психічних страждань, його гідність було принижено, відбулися вимушені зміни у повсякденному житті і стосунках між родичами, друзями, знайомими, колегами, а також знизився престиж та ділова репутація. Відтак, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, розмір якої визначено судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року змінено, зменшивши суму стягнення із 350 тис. грн до 250 тис. грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 250 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В іншій частині рішення Монастириського районного суду від 06 березня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що унаслідок незаконного кримінального переслідування позивач зазнав душевних страждань, оскільки був вимушений витрачати додаткові зусилля на подолання штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України. Ураховуючи перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 28 лютого 2014 року по 27 березня 2018 року розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 204 059 грн 70 коп. Ураховуючи вище наведені обставини та перебування позивача на лікуванні з 15 червня 2016 року, встановлення другої групи інвалідності, перенесеними стресами, публікаціями в газеті, характер та обсяг страждань, вимоги розумності та справедливості, суд вважав, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи, тяжкості страждань розмір завданої моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 250 тис. грн як такий, що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та духовних страждань позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У червні 2019 року прокурор прокуратури Тернопільської області та Державна казначейська служба України подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою прокурора прокуратури Тернопільської області і витребувано цивільну справу № 607/14152/18 із Монастириського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга прокурора прокуратури Тернопільської області мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди. Відомості в ЄРДР внесено на підставі заяви потерпілих, а відповідно до вимог статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви,

повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Вважав, що судами порушено законодавчі норми в частині завищення розміру відшкодування, яке відбулося внаслідок неправильного визначення проміжку часу, протягом якого позивач перебував під слідством і судом, оскільки такий строк має визначатися з дати оголошення особі про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Зазначав, що з урахуванням наданих позивачем доказів, відшкодування моральної шкоди у сумі 250 тис. грн не відповідає вимогам розумності та справедливості, завдає необґрунтованих збитків державі.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суди безпідставно визначили розмір моральної шкоди з розрахунку мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, який в даному випадку слід визначити, виходячи з мінімальної заробітної плати, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, виходячи з щомісячного розміру 1 600 грн, а не 4 173 грн. Крім того, зазначала, що Державна казначейська служба України не перебувала в правовідносинах з позивачем та не завдавала йому будь-якої шкоди, а тому підстав для стягнення безпосередньо з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у суду не було.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, та 28 серпня 2014 року прокурором Бучацького району Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні скеровано до суду.

Вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 квітня 2015 року вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2014 року скасовано та справу передано на новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів.

За результатами нового судового розгляду, вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 січня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України, та виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. У цивільному позові потерпілих до обвинуваченого ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової і моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 липня 2016 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 січня 2016 року скасовано та призначено новий розгляд даного кримінального провадження в іншому складі суду.

Новий розгляд справи відбувся у Монастириському районному суді Тернопільської області та вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 172 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю у діянні складу злочину. У цивільному позові потерпілих про зобов`язання вчинити дії та відшкодування майнової і моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2018 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілих залишено без задоволення, а вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного кримінального суду від 30 січня 2019 року вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Таким чином, вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2017 року набрав законної сили 27 березня 2018 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28 лютого 2014 року (день внесення відомостей до ЄРДР стосовно ОСОБА_1 ) по 27 березня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області та Державної казначейської служби України задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 55 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4 173 грн.

За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду про визначення розміру моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який становив на час розгляду справи в суді першої інстанції 4 173 грн. Суд правильно керувався засадами розумності, виваженості та справедливості й тим, що з урахуванням обставин справи: перебування позивача на лікуванні з 15 червня 2016 року, встановлення другої групи інвалідності, перенесеними стресами, публікаціями в газеті, тяжкості страждань, розмір завданої моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 250 тис. грн як такий, що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та духовних страждань позивача.

Стягуючи з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суми відшкодування моральної шкоди суд правильно керувався такими нормами матеріального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року до спірних правовідносин відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 4 173 грн.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

Відтак, доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України є безпідставними.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що судами неправильно визначено тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством і судом спростовуються встановленими судами обставинами справи та аналізом наведених вище норм матеріального права, оскільки відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги прокурора прокуратури Тернопільської області та Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович