№ 607/16993/18

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 607/16993/18-ц

провадження № 61-1343св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради,

третя особа - Тернопільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради й управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Ходоровського М. В., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа - Тернопільська міська рада, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він 07 квітня 2018 року, керуючи транспортним засобом марки Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Микулинецькій, 46 у м. Тернополі, допустив наїзд на перешкоду (вибоїну) на дорожньому покритті, що призвело до механічного пошкодження автомобіля.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що відповідачами не був проведений своєчасний ремонт дороги, не встановлено на пошкодженій ділянці дороги попереджувальні знаки або попередження та не огороджено вибоїни, тобто є вина обох відповідачів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріального збитку згідно зі звітом про оцінку вартості автомобіля від 11 травня 2018 року становить 9 159,79 грн.

У зв`язку з пошкодженням автомобіля йому завдано моральних страждань, які проявляються у втраті душевного спокою, витрачання часу на оформлення відповідних документів, консультації тощо, також порушився стабільний ритм його способу життя і він змушений докладати зусиль для його нормалізації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 9 159,79 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди й понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнутосолідарно з відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 9 159, 79 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 у рівних частках: 704, 80 грн на відшкодування сплаченої суми судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Узадоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причинами дорожньо-траспортної пригоди та завдання позивачу майнової і моральної шкоди, є незабезпечення безпеки дорожнього руху в результаті неналежного виконання обов`язків відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради й управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради й вважав, що є правові підстави для солідарної відповідальності відповідачів.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційні скарги відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є уповноваженою Тернопільською міською радою комунальною установою, що відповідальна за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах м. Тернополя. Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернопільської міської ради є виконавчим органом Тернопільської міської ради, на який покладено функцію забезпечення організації обслуговування населення підприємствами та організаціями житлово-комунального господарства у сфері експлуатації і ремонту житла, міських доріг, благоустрою та інших послуг.

Таким чином, суб`єктом, який здійснює контрольні (наглядові) функції за станом доріг у м. Тернополі є відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, а управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради виступає засновником відділу та розпорядником коштів. Відповідачі здійснюють координацію дій і спільно повинні діяти для досягнення належної мети - якісного стану доріг, тому вони спільно мають відповідати за відшкодування збитків ОСОБА_1 , завданих дорожньо-транспортною пригодою, що виникла внаслідок незадовільного стану дороги.

Вказані обставини підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, вину останніх у завданій ОСОБА_1 шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2020 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради.

У лютому 2020 року управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернопільської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернопільської міської радита ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі з посиланням на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України за касаційною скаргою відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, витребувано цивільну справу № 607/16993/18-ц з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Клопотання відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року задоволено.

Зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради, управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа - Тернопільська міська рада, про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він є власником пошкодженого транспортного засобу, не довів, що його права порушено.

Судом першої інстанції помилково зазначено, що до обов`язків відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради входить контроль за утриманням автомобільних доріг.

Повноваження, передбаченнізаконами України: «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», «Про благоустрій населених пунктів», Порядком проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23 вересня 2003 № 154, Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, у відділу відсутні, крім кваліфікованого, якісного ведення технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства, об`єктами благоустрою та капітальним ремонтом, реконструкцією житлового фонду, здійснення контролю за забезпеченням належного рівня благоустрою.

Контроль і технічний нагляд за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства, об`єктами благоустрою та капітальним ремонтом, реконструкцією житлового фонду здійснюється лише під час проведення таких робіт підрядником,у вигляді технічного нагляду і контролю. Тобто, у разі непроведення таких робіт, немає що контролювати.

Також судами попередніх інстанцій проігноровано висновок щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі№ 742/2509/16-ц (провадження № 61-17322св18), який є обов`язковим для врахування судами.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суди дійшли висновку, що обов`язок по забезпеченню безпечних умов руху, транспортних засобів дорогами міст (селищ, сіл), утримання вулиць і доріг (селищ, сіл) покладений на органи місцевого самоврядування чи орган, якому ці повноваження делеговано. Проте належних і допустимих доказів делегування цих повноважень відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради позивачем не надано, а судами не наведено.

На відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради покладено обов`язок здійснювати технічний нагляд за ремонтом та утриманням (прибиранням), а обов`язок контролювати, утримувати та ремонтувати шляхово-мостове господарства покладається на інших осіб.

Суди не врахували, що діяльність відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради не відноситься до утримання автомобільних доріг, забезпечення безпеки дорожнього руху тощо, контролю чи вони виконуються.

Касаційна скарга управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської радимотивована тим, що управлінням, як розпорядником коштів виділених органом місцевого самоврядування, у тому числі за результатами проведення відповідних процедур закупівель, укладено договори із Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством «Міськшляхрембуд» (далі - виконавець) щодо поточного ремонту вулично-дорожиьої мережі м. Тернополя. Також управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради за результатами розгляду листів відділу технічного нагляду інформувало виконавця про необхідність ліквідації виявлених технічним наглядом недоліків шляхово-мостового господарства.

Крім того, відділ технічного нагляду здійснює контроль і технічний нагляд за здійсненням, якістю, обсягом наданих послуг та за дотриманням затверджених розцінок.

Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради погоджуються плани-графіки поточного ремонту вулиць і доріг м. Тернополя, складені відповідно до вимог Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року № 154, відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради з метою проведення оплати виконавцю за виконані роботи в межах виділених коштів.

Відповідно до вказаного Порядку № 154 відповідальність за якість та своєчасне виконання робіт з ремонту та утримання об`єктів благоустрою несе виконавець робіт (підрядник) відповідно до законодавства (пункт 2.21.).

Суди не врахували, що рішення органу місцевого самоврядування згідно зі статтею 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою стосовно передачі хоча б однієї вулиці чи дороги в межах м. Тернополя на баланс управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради не приймалось, у матеріалах справи такі рішення відсутні.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні йому майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а судами в оскаржуваних рішеннях це не досліджено із посиланням на норми чинного законодавства та докази.

Апеляційним судом не було підтверджено та обгрунтовано детальний аналіз змісту укладених між управлінням житлово- комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, відділом технічного нагляду та утримання шляхово-мостового господарства та Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством «Міськшляхрембуд» договорів від 15 січня 2018 року, 27 лютого 2018 року, 23 березня 2018 року, 02 квітня 2018 року. Суд апеляційної інстанції, поверхнево проаналізувавши зміст договорів підряду, без обгрунтування погодився з суб`єктивним та помилковим висновком суду першої інстанції, що управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, як розпорядник коштів та замовник робіт щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Тернополя, є балансоутримувачем доріг.

Також суди не врахували, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що він є власником пошкодженого транспортного засобу.

Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 квітня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Микулинецькій, 46 у м. Тернополі, допустив наїзд на перешкоду (вибоїну) на дорожньому покритті, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

По факту дорожньо-транспортної пригоди працівниками батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області складено схему місця події від 07 квітня 2018 року, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 07 квітня 2018 року, а в подальшому - протокол про адміністративне правопорушення від 23 травня 2018 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року провадження в адміністративній справі № 607/9627/18 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про притягнення їх до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП закрито у зв`язку з наявністю обставин, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, тобто відсутністю в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення (а. с. 11-14, т. 1).

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 11 травня 2018 року, складеним аварійним комісаром, виявлено поріз автошини переднього правого колеса, деформовано диск переднього правого колеса, поріз із розривом заднього правого колеса (а. с. 21, т. 1).

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , від 11 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля становить 9 159,79 грн (а. с. 16-20, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради й управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду (статті 1166 1167 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Судом установлено, що автомобільна дорога по вул. Микулинецькій у м. Тернополі відноситься до доріг м. Тернополя та перебуває у власності територіальної громади м. Тернополя.

Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є уповноваженою Тернопільською міською радою комунальною устнановою, що відповідальна за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Управління житлово комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради є балансоутримувачем доріг, розпорядником коштів та замовником робіт щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Тернополя та відповідно проводить оплату за виконані роботи.

Згідно з Положенням про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року № 5/34/84, відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради створений при управлінні житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, підзвітний, підконтрольний засновнику, який координує його діяльність через уповноваженого заступника міського голови, його метою є ведення контролю, технічного нагляду та утримання шляхово-мостового господарства.

Реалізуючи повноваження у сфері утримання шляхово-мостового господарства, між управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради та Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством «Міськшляхрембуд» 15 січня 2018 року, 27 лютого 2018 року, 23 березня 2018 року, 27 березня 2018 року, тобто до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, укладалися тристоронні договори, за умовами яких управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради (Замовник), доручало, а Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство «Міськшляхрембуд» (Виконавець) приймало на себе зобов`язання щодо надання послуг з поточного ремонту ліквідації глибоких вибоїн проїзної частини вулиць м. Тернополя (а. с. 71-79, т. 1).

Згідно з пунктом 6.3. вищевказаних договорів відповідальність за неякісне надання послуг та бездіяльність, які призвели до аварійної ситуації чи пошкоджень несе Виконавець.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, належним чином не перевірили повноваження відповідачів у сфері утримання шляхово-мостового господарства, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права і дійшли передчасного висновку про покладення солідарної відповідальності за завдану позивачу шкоду на відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради й управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.

Згідно з принципом juranovit curia(«суд знає закон») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні положення юридичних норм.

Разом з тим це не означає, що суд має право «вишукувати», «вигадувати» обґрунтування позову, його правову підставу. Так, у позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує солідарність (умисність і пов`язаність дій) для відповідальності відповідачів, а суд першої інстанції у порушення пункту 1 частини першої статті 189, пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України не уточнив позовні вимоги в цій частині.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Подібне роз`яснення надано судом у абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно з яким солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

За відсутності доказів, що підтверджують сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілим особам шкоду.

Проте суди у порушення статей 89 263-264 382 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не перевіривши наявність правових підстав, та належним чином не обгрунтовано покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану шкоду, не зазначено факту спільності дій відповідачів.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради й управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк