Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 607/22802/21
провадження № 61-343св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державного органу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 07 травня 2020 року біля магазину «АТБ» на вул. 15 квітня у м. Тернополі його затримано працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції і складено відносно нього протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 44-3 та статті 185 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).
ОСОБА_1 зазначав, що причини затримання йому не повідомлялися, а також не роз`яснювалися права, передбачені статтею 268 КУпАП. Працівники поліції не пропонували йому надати пояснення з підстав його затримання та складених відносно нього протоколів, безпідставно і без попереджень застосували відносно нього силу та тиск. Крім того, працівники поліції не представилися, не пояснили підстав для застосування такого превентивного заходу, а також суть та мету його проведення. Складені відносно нього протоколи про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання йому не зачитували, не надали можливості проставити в них особистий підпис, примірники протоколів не вручили.
14 травня 2020 року матеріали справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 44-3 та статтею 185 КУпАП направлені до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року у справі № 607/7867/20 матеріали справи направлено уповноваженому органу патрульної поліції для належного оформлення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2020 року провадження у справі № 607/7867/20 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 44-3 та статті 185 КУпАП. У цій постанові суд зазначив, що у зв`язку із порушенням процедури складання протоколів про адміністративне правопорушення серії ГП № 139092 від 07 травня 2020 року та серії ГП № 139093 від 07 травня 2020 року, які є джерелом доказів у адміністративній справі, вони є недопустимими.
ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконних дій працівників Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції щодо складання зазначених протоколів йому було завдано моральну шкоду. Також перенесені ним моральні страждання внесли негативні зміни у його життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, а також інші негативні наслідки морального характеру. Також, моральна шкода спричинена йому незаконним адміністративним затриманням, яке тривало у відділі поліції на протязі п`яти годин.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відтак відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу та чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Таким чином, внаслідок незаконного ініціювання провадження у справі про адміністративне правопорушення (неправомірне затримання, складання стосовно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, збирання доказів, які не можуть вважатись належними та допустимими, безпідставне обвинувачення його у вчиненні діянь, яких він не вчиняв) ОСОБА_1 вважає, що відповідно до діючих нормативно-правових актів, підтверджених усталеною судовою практикою, він має право на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 1167 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 1 000 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн заподіяної моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Судові витрати по цій справі віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтями 44-3 185 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, тому безпідставне затримання ОСОБА_1 та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 44-3 та статтею 185 КУпАП призвело до завдання йому моральної шкоди, яка виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення та з метою захисту свого порушеного права.
Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, суд вважав недоведеним і, виходячи з обставин справи, наданих доказів, принципів справедливості, виваженості, розумності, і визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
При цьому вимоги позивача до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди визнав такими, що не підлягають задоволенню в силу вимог частини першої статті 1174 ЦК України, оскільки зазначений відповідач при складанні протоколів про адміністративне правопорушення стосовно позивача діяв не як фізична особа, а як представник органу державної влади, зокрема органу Національної поліції України, тому шкода повинна відшкодовуватись державою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що безпідставне затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 44-3 та статтею 185 КУпАП призвело до завдання йому моральної шкоди, яка виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в його діях правопорушення та з метою захисту свого порушеного права, доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, порушенні нормальних життєвих зв`язків.
Суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, час та зусилля, які були необхідні ОСОБА_1 для відновлення порушених прав, вимоги розумності і справедливості і вірно визначив відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанцій, визначаючи розмір моральної шкоди, не врахував глибину моральних страждань ОСОБА_1 та принципи розумності, виваженості та справедливості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року у справі № 607/7867/20 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтями 44-3 185 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень (а. с. 15, 16).
У цій постанові зазначено, що матеріалами справи не підтверджується надання ОСОБА_1 можливості подавати пояснення та зауваження щодо змісту протоколів у справі про адміністративне правопорушення у повному обсязі, в якому він бажав такі надати, а також роз`яснення йому прав, передбачених статтями 55 56 59 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП на час складання протоколів. Отже, у зв`язку із порушенням процедури складання протоколів про адміністративне правопорушення серії ГП № 139092 від 07 травня 2020 року та серії ГП № 139093 від 07 травня 2020 року, які є джерелом доказів в адміністративній справі, суд вважає такі докази недопустимими.
Відповідно до копії протоколу про адміністративне затримання від 07 травня 2020 року № 135310 07 травня 2020 року о 23 год. 20 хв. ОСОБА_1 доставлено в службове приміщення Тернопільського відділу поліції, у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 та статті 185 КУпАП для встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення. 08 травня 2020 року о 02 год. 10 хв. ОСОБА_1 звільнили у зв`язку із закінченням складання адміністративного протоколу (а. с. 19).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року у справі № 607/7867/20 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтями 44-3 185 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і сторонами те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року у справі № 607/7867/20 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтями 44-3 185 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Таким чином, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, правильно встановили підстави, розмір та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення його позову.
Колегія суддів погоджується із розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 5 000,00 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду
касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович