ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 607/285/23
провадження № 61-1199св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Ростислав Богданович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2023 року у складі судді Вийванка Олега Михайловича та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Храпак Н. М., Гірського Б. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (далі - ТОВ «Тайтен Машинері Україна», товариство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 24 листопада 2020 року він працював у ТОВ «Тайтен Машинері Україна» на посаді агента торговельного сільськогосподарського обладнання КУН (далі - агент торговельного с/г обладнання КУН).
12 серпня 2022 року комерційний директор ТОВ «Тайтен Машинері Україна» Баранов Д. і начальник служби КУН Мердух В. запропонували позивачу звільнитися із роботи за власною ініціативою. У зв`язку з чим він звертався до комерційного директора ТОВ «Тайтен Машинері Україна» Баранова Д. із службою запискою, у якій виклав свої зауваження щодо примушування звільнитися, а також до генерального директора ТОВ «Тайтен Машинері Україна», відповіді на які не отримав.
17 серпня 2022 року відповідач прийняв рішення про скорочення чисельності і штату працівників ТОВ «Тайтен Машинері Україна».
12 вересня 2022 року позивач дізнався, що відповідач прийняв на роботу нового співробітника на посаду комплектувальника товарів відділу збуту запчастин, яку йому не пропонував, а отже, не виконав обов`язку повідомити працівника про наявність іншої вакантної посади чи роботи, яку він міг обійняти.
22 вересня 2022 року позивача персонально ознайомлено з повідомленням від 19 серпня 2022 року про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 10 листопада 2022 року №125/К позивача звільнено з роботи 22 листопада 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 22 листопада 2022 року № 127/К скасовано наказ ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 22 листопада 2022 року № 125/К «Про припинення трудового договору (контракту)» з ОСОБА_1 як такий, що не набрав чинності.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 05 грудня 2022 року № 130/К позивача звільнено з роботи 05 грудня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 05 грудня 2022 року № 131/К скасовано наказ ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 05 грудня 2022 року № 130/К «Про припинення трудового договору (контракту)» з ОСОБА_1 як такий, що не набрав чинності.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 12 грудня 2022 року № 132/К ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Крім того, позивач має сумнів, що у ТОВ «Тайтен Машинері Україна» дійсно відбулося скорочення чисельності та штату працівників, оскільки від інших працівників товариства йому стало відомо, що у серпні - грудні 2022 року відповідач приймав на роботу нових працівників на різні посади.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що його звільнення не пов`язане із виникненням об`єктивних правових підстав, а є результатом недобросовісної, незаконної поведінки керівництва відповідача.
Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 12 грудня 2022 року № 132/К «Про припинення трудового договору (контракту)», поновити його на роботі на посаді агента торговельного с/г обладнання КУН та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ «Тайтен Машинері Україна» дотрималося вимог трудового законодавства в частині забезпечення права позивача на залишення на роботі, запропонувавши йому усі вакантні посади, які він міг обійняти з урахуванням кваліфікаційного рівня та професійного досвіду.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доданий до апеляційної скарги витяг зі службової записки ОСОБА_1 від 18 серпня 2023 року, адресованої комерційному директору «Тайтен Машинері Україна» про безпідставність його звільнення, оскільки витяг подано з порушенням вимог частини третьої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У січні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Р. Б., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Р. Б., посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-12645цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги заявника, суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника при скороченні чисельності або штату виникає з моменту прийняття власником рішення про скорочення.
Суди не врахували, що прийнявши рішення про скорочення чисельності та штату працівників, відповідач приховував від позивача повідомлення про заплановане вивільнення від 19 серпня 2022 року, використавши цей час для працевлаштування нового працівника, а отже, порушив право ОСОБА_1 на збереження роботи.
Товариство не довело неможливості вчасно повідомити позивача про заплановане вивільнення, зокрема засобами поштового зв`язку або з використанням електронної пошти.
Суди не перевірили доводів заявника про те, що відповідач двічі звільняв його посилаючись на рішення про скорочення чисельності та штату працівників (наказ від 17 серпня 2022 року № 34/ОД), однак потім зазначені накази скасовував.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Тайтен Машинері Україна», у якому товариство просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 щодо застосування пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, є безпідставними, оскільки суди застосували зазначені норми матеріального права, відповідно до таких висновків.
Відповідач вчинив всі можливі дії щодо повідомлення позивача про майбутнє вивільнення, зокрема, запропонував йому з`явитися до головного офісу ТОВ «Тайтен Машинері Україна», до якого він не прибув у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, що тривала з 22 серпня 2022 року до 26 серпня 2022 року та з 27 серпня 2022 року до 31 серпня 2022 року.
Надалі ОСОБА_1 було надано додаткову відпустку як одному з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 календарних днів з 05 вересня 2022 року до 14 вересня 2022 року.
22 вересня 2022 року позивачу було вручено повідомлення про майбутнє вивільнення, та повідомлено його про те, що станом на 22 вересня 2022 року у
ТОВ «Тайтен Машинері Україна» відсутні вакантні посади.
Посада комплектувальника товарів, на яку позивач посилається у касаційній скарзі, не могла бути йому запропонована, оскільки була вакантною до 12 вересня 2022 року, в той час коли обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.
Безпідставними є посилання позивача на те, що товариство не надало пояснень щодо скасування наказів від 22 листопада 2022 року № 125/К та від 05 грудня 2022 року № 130/К про припинення трудового договору (контракту) згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки під час розгляду справи відповідач неодноразово пояснював, що таке скасування відбулося у зв`язку з тим, що після винесення зазначених наказів, товариству стало відомо про тимчасову непрацездатність позивача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Р. Б., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід 05 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Р. Б., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіматеріали цивільної справи № 607/285/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У лютому 2024 року матеріали справи № 607/285/23 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 23 листопада 2020 року № 161-К ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду агента торговельного с/г обладнання КУН 24 листопада 2020 року.
Відповідно до наказу ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 17 серпня 2022 року № 34/ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників» у зв`язку зі змінами в організації праці працівників ТОВ «Тайтен Машинері Україна», які обумовлені зниженням доходів від продажу сільськогосподарської техніки в невідокремлених структурних підрозділах м. Львів та м. Тернопіль, вирішено скоротити чисельність та штат працівників: 2 посади - агент торговельний с/г обладнання КУН служби КУН відділу збуту техніки.
Із 22 серпня 2022 року до 26 серпня 2022 року та з 27 серпня 2022 року до
31 серпня 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 01 вересня 2022 року № 366/В
«Про надання відпустки» ОСОБА_1 надано додаткову відпустку як одному з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 календарних днів з 05 вересня 2022 року до 14 вересня 2022 року.
Наказом «Тайтен Машинері Україна» від 15 вересня 2022 року ТОВ № 38/ОД
«Про застосовування спрощеного обміну кадровими документами через засоби телекомунікаційного зв`язку» з 19 вересня 2022 року на час дії воєнного стану запроваджено обмін з працівниками кадровими документами (наказами, повідомленнями, заявами, пояснювальними та доповідними записками тощо) через засоби електронного зв`язку.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 19 вересня 2022 року № 248
«Про службове відрядження» у зв`язку зі службовою необхідністю відряджено ОСОБА_1 у відрядження до м. Київ з 22 вересня 2022 року до 23 вересня 2022 року.
22 вересня 2022 року позивачу вручено повідомленням ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 19 серпня 2022 року «Про заплановане вивільнення» позивача повідомлено про майбутнє вивільнення у зв`язку із скороченням посади, яку він обіймає, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У повідомленні зазначено, що станом на 19 серпня 2022 року у товариства відсутні вакантні посади.
27 вересня 2022 року ТОВ «Тайтен Машинері Україна» надіслало на електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення від 26 вересня 2022 року про наявність
з 01 жовтня 2022 року вакантної посади - фахівець з постачання техніки, робоче місце знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У повідомленні зазначено, що зазначена посада не може бути запропонована ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у нього відповідної освіти, досвіду роботи та невідповідності кваліфікаційним вимогам.
Із зазначеним повідомленням позивач ознайомився 28 вересня 2022 року, про що повідомив роботодавця.
20 жовтня 2022 року ТОВ «Тайтен Машинері Україна» надіслало на електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення про наявність вакантної посади - інженер з комп`ютерних систем, робоче місце знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . У повідомленні зазначено, що зазначена посада не може бути запропонована ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у нього відповідної освіти, досвіду роботи та невідповідності кваліфікаційним вимогам.
Із зазначеним повідомленням позивач ознайомився 20 жовтня 2022 року, про що повідомив роботодавця.
Згідно з наказами ТОВ «Тайтен Машинері Україна» про затвердження штатного розпису від 29 липня 2022 року № 91/к, від 31 серпня 2022 року № 108/к, від 26 вересня 2022 року № 117/к, від 27 жовтня 2022 року № 124-а/К, відбулося скорочення чисельності та штату працівників на 10,5 штатних одиниць.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 10 листопада 2022 року № 125/К
ОСОБА_1 звільнено 22 листопада 2022 року з посади агента торговельного с/г обладнання КУН за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу генерального директора ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 17 серпня 2022 року № 34/ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників»; повідомлення про заплановане звільнення від 19 серпня 2022 року.
18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надіслати на його на адресу: АДРЕСА_2 , відділення № НОМЕР_1 , такі документи: оригінал трудової книжки серії НОМЕР_2 ; завірену копію наказу про звільнення; розрахунковий листок (повідомлення) про нараховані та виплачені суми при звільненні та копії на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 22 листопада 2022 року № 127/К скасовано наказ від 10 листопада 2022 року № 125/К та визнано недійсним запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 на підставі електронного листка непрацездатності № 5810733-2011114605-1.
Факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 встановлено протоколом
від 05 грудня 2022 року № 40 засідання комісії із соціального страхування/рішення уповноваженого ТОВ «Тайтен Машинері Україна», згідно з яким ОСОБА_1 був тимчасового непрацездатний з 21 листопада 2022 року до 02 грудня 2022 року.
29 листопада 2022 року ТОВ «Тайтен Машинері Україна» надіслало на електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення про наявність вакантної посади - директор з після продажного обслуговування», робоче місце знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У повідомленні зазначено, що зазначена посада не може бути запропонована ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у нього відповідної освіти, досвіду роботи та невідповідності кваліфікаційним вимогам.
Із зазначеним повідомленням позивач ознайомився 29 листопада 2022 року, про що повідомив роботодавця.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 05 грудня 2022 року № 130/К
ОСОБА_1 звільнено 05 грудня 2022 року з посади агента торговельного с/г обладнання КУН за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу генерального директора ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 17 серпня 2022 року № 34/ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників»; повідомлення про заплановане звільнення від 19 серпня 2022 року.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 05 грудня 2022 року № 131/К, скасовано наказ від 05 грудня 2022 року № 130/К та визнано недійсним запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 на підставі електронного листка непрацездатності № 5961905-2011390421-1.
Факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 встановлено протоколом від 12 грудня 2022 року № 41 засідання комісії із соціального страхування/рішення уповноваженого ТОВ «Тайтен Машинері Україна», згідно з яким ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний з 05 грудня 2022 року до 09 грудня 2022 року.
Наказом ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 12 грудня 2022 року 132/К ОСОБА_1 звільнено 12 грудня 2022 року з посади агента торговельного с/г обладнання КУН за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу генерального директора ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 17 серпня 2022 року № 34/ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників»; повідомлення про заплановане звільнення від 19 серпня 2022 року.
12 грудня 2022 року ТОВ «Тайтен Машинері Україна» надіслало ОСОБА_1 завірену копію наказу від 12 грудня 2022 року № 132/К та розрахункові листки (повідомлення) про нараховані та виплачені суми при звільненні за листопад та грудень 2022 року.
За період з 01 серпня 2022 року до 26 грудня 2022 року у ТОВ «Тайтен Машинері Україна» вакантними були посади: комплектувальника товарів, фахівця з постачання техніки, директора з післяпродажного обслуговування.
Відповідно до довідки ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 27 березня 2023 року № 28 за період з 01 серпня 2022 року до 26 грудня 2022 року до ТОВ «Тайтен Машинері Україна» працевлаштовано працівників на посади: 01 вересня 2022 року фахівця з ремонту с/г машин та устаткування (на підставі частини першої
статті 3 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та абзацу третього статті 119 КЗпП України. Посада зберігалась за працівником у зв`язку із проходження альтернативної (невійськової служби)); 12 вересня 2022 року комплектувальника товарів; 06 жовтня 2022 року фахівця з постачання техніки;
01 грудня 2022 року директора з післяпродажного обслуговування.
Згідно з довідкою ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 27 березня 2023 року № 30 за період з 01 серпня 2022 року до 26 грудня 2022 року у товаристві скорочено
11 штатних одиниць.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що його звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства. Відповідач виконав свій обов`язок стосовно працевлаштування позивача, запропонувавши йому всі вакантні посади, наявні у ТОВ «Тайтен Машинері Україна»з часу повідомлення його про заплановане вивільнення (22 вересня 2022 року) до дня звільнення (12 грудня 2022 року). Однак, зважаючи на кваліфікаційні вимоги до вакантних посад, досвіду роботи та відповідної освіти, позивач не міг обійняти жодну із запропонованих йому посад.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що такий висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, суперечить висновку Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року № 6-1264цс17 у якому зазначено, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Позивач посилається на те, що обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника при скороченні чисельності або штату виникає з моменту прийняття власником рішення про скорочення. Отже, на порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував йому посаду комплектувальника товарів, яка була вакантною
до 12 вересня 2022 року.
Перевіряючи наведені доводи заявника Верховний Суд виходить з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 22 серпня 2022 року до 26 серпня 2022 року та з 27 серпня 2022 року до 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а з 05 вересня 2022 року до 14 вересня 2022 року - у відпустці.
22 вересня 2022 року позивачу персонально вручено повідомлення ТОВ «Тайтен Машинері Україна» від 19 серпня 2022 року «Про заплановане вивільнення».
Зважаючи на те, що повідомлення про заплановане вивільнення від 19 серпня 2022 року було вручено ОСОБА_1 лише 22 вересня 2022 року, не з вини відповідача, то саме з цього часу для позивача розпочався перебіг гарантованого
статтею 49-2 КЗпП України двомісячного строку, протягом якого роботодавець мав обов`язок запропонувати йому всі вакантні посади, які існували у товаристві з дня повідомлення про вивільнення до дня звільнення.
Зокрема, позивачу запропонували посади фахівця з постачання техніки, інженера з комп`ютерних систем,директора з післяпродажного обслуговування, які він не міг обійняти з огляду на невідповідність кваліфікаційним вимогам. Відсутністю необхідного досвіду та освіти. Посада комплектувальника товарів відділу збуту запчастин, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не була йому запропонована, оскільки була вакантною до 12 вересня 2022 року.
Такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 09 серпня 2017 року
№ 6-1264цс17.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не перевірили його доводів про те, що відповідач двічі звільняв його, посилаючись на рішення про скорочення чисельності та штату працівників (наказ від 17 серпня 2022 року № 34/ОД), однак потім зазначені накази скасовував, є необґрунтованими.
Суди встановили, що скасування наказів товариства від 10 листопада 2022 року № 125/К та від 05 грудня 2022 року № 130/К про припинення трудового договору (контракту) згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відбулося з метою дотримання вимог трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 , зважаючи на те, що після винесення зазначених наказів, товариству стало відомо про тимчасову непрацездатність позивача, що унеможливлювало його звільнення за ініціативою роботодавця.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судів першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молень Ростислав Богданович, залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник