ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 607/3314/23
провадження № 61-3824св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Данильченко Олени Олександрівни, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року у складі судді Кунець Н. Р. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У лютому 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк)звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість станом на 30 грудня 2022 року за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № TEAWGK0000000003 у розмірі 56 466,48 дол. США, яка складається з: 19 040,26 дол. США - заборгованість за кредитом; 26 365,65 дол. США - заборгованість за відсоткам за користування кредитом; 6 809,96 дол. США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 4 250,61 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 02 жовтня 2013 року до 03 квітня 2014 року.
2. Позов мотивовано тим, що 25 грудня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір TEAWGK0000000003, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 24 900,00 дол. США строком до 25 грудня 2027 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
3. В забезпечення виконання зобов`язання відповідача між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
4. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та видав відповідачу ОСОБА_1 обумовлену сторонами суму кредиту, проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку із чим станом на 30 грудня 2022 року утворилась кредитна заборгованості у загальному розмірі 56 466,48 дол. США, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
6. Суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись у 2009 році до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, отже, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
7. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
8. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для відмови в його задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності, водночас, місцевий суд невірно встановив термін закінчення позовної давності - лютий 2012 року, оскільки відповідно до пункту 4.5 кредитного договору сторони правочину погодили термін позовної давності - п`ять років, а отже такий термін закінчувався у лютому 2014 року.
9. При цьому, оскільки останній платіж проведено відповідачем 30 вересня 2013 року, вказане свідчить про переривання перебігу позовної давності та початок його обліку та закінчення відповідно до умов кредитного договору з 30 вересня 2013 року до 30 вересня 2018 року, натомість банк звернувся до суду із вказаним позовом у лютому 2023 року, тобто з пропуском позовної давності.
10. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про подальше переривання позовної давності у зв`язку із зверненням у 2016 року із заявою про вчинення нотаріального напису, оскільки, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, вчинення 08 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. виконавчого напису про стягнення грошових коштів у сумі 2 712 432,22 грн з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № TEAWGK0000000003, не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє цей перебіг.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Данильченко О. О., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 21 183,85 дол. США, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
13. Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 29 серпня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності.
15. Заявник вказує, що з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса банк правомірно очікував задовольнити свої вимоги в позасудовий спосіб, вважав, що його право вже захищено і зобов`язання буде виконано боржником у примусовому порядку, тому у кредитора відсутня була необхідність додатково звертатися до суду з позовом про стягнення тих сум, щодо яких вже видано нотаріусом виконавчий напис.
16. АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що суди безпідставно застосували позовну давність до всіх позовних вимог, адже лише відповідачем ОСОБА_1 була подана заява про застосування позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та інші клопотання
17. У травні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», проте вказаний відзив не враховується судом касаційної інстанції, оскільки всупереч частині четвертої статті 395 ЦПК України, до відзиву не додано докази надсилання його копій іншим учасникам справи, а саме відповідачу ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TEAWGK0000000003, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу на строк з 25 грудня 2007 року до 25 грудня 2027 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 24 900,00 дол. США на придбання нерухомості у розмірі 20 000,00 дол. США, а також у розмірі 4 900,00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.
19. Щомісяця у період сплати, а саме з 25 до 2 числа кожного місяця, ОСОБА_1 повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 249,08 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії (пункт 7.1 Договору).
20. Відповідно до пункту 7.1.1 договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані в пункті 7.1 договору. Повне погашення кредиту повинно були проведено в останній день строку, вказаного в пункті 7.1 договору.
21. Згідно з пунктом 7.1.2 договору, у разі порушення термінів оплати (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на строк 120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
22. Для виконання договору банк відкрив відповідачу ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди та іншими платежам. Відповідач ОСОБА_1 доручив банку провадити погашення заборгованості в передбаченні даним договором строки за рахунок коштів розміщених на рахунку.
23. За умовами пункту 7.3 договору забезпеченням виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором виступає іпотека будинку, загальною площею 54,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані Банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором.
24. У пункті 7.4 договору сторони погодили, що при порушенні ОСОБА_1 зобов`язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми прострочення заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.
25. 25 грудня 2007 року відповідачу видано кошти в сумі 20 000,00 дол. США, що підтверджується ордером розпорядженням про видачу кредиту від 25 грудня 2007 року .
26. Відповідно до договору поруки від 25 грудня 2007 року № TEAWGK0000000003, укладеного між банком та ОСОБА_2 , відповідач зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_1 , включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
27. Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення вбачається із виписки за період з 25 грудня 2007 року до 03 травня 2023 за рахунком № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , з якої (виписки) вбачається, що позичальник частково погашав наявну заборгованість.
28. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2009 року в справі № 2-2032/2009 позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 151 252,69 грн на предмет іпотеки - житловий будинок, який належить ОСОБА_1 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу банком з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 з вказаного будинку.
29. Як вбачається із змісту вказаного рішення, судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Тернопільської філії та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № TEAWGK0000000003, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 24900,00 дол. США на придбання нерухомості у розмірі 20000,00 дол.США, а також у розмірі 4 900,00 дол. США на сплату страхових платежів, строком до 25 грудня 2027 року, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, а саме щомісяця з 25 по 02 число сплачувати банку 249,08 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, а також відсотки за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості та інші витрати банку відповідно до пунктів 7.1. кредитного договору.
30. У наведеній справі суд встановив, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання у терміни, встановлені договором, внаслідок чого станом на 02 грудня 2008 року основний борг відповідача становить 19 880,52 дол. США, а також заборгованість за відсотками - 1 195,33 дол. США, разом 21 183,85 дол. США.
31. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року у справі № 607/7708/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 08 листопада 2016 року за реєстром № 9915 про стягнення грошових коштів у сумі 2 712 432,22 грн з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № TEAWGK0000000003.
32. У квітні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із відзивом на позову заяву, в якому, зокрема, просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
35. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не була здійснена оцінка поважності пропуску строків позовної давності, а також застосовано позовну давність за повними вимогами до двох відповідачів, хоча заява про її застосування подана лише одним відповідачем.
41. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» не наводить аргументів з приводу помилкового обчислення позовної давності, зробленого апеляційним судом, а саме, що він закінчився 30 вересня 2018 року. Разом з тим, вказує на поважність причин його пропуску, посилаючись на: ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки; виконання виконавчого напису приватного нотаріуса з моменту його вчинення; правомірне очікування банку на пред`явлення виконавчого напису до виконання та стягнення грошових коштів з боржника у примусовому порядку; ухвалення судового рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
43. .Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
44. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/9126/20 (постанова від 13 березня 2023 року) дійшов такого висновку, що тлумачення статей 18 256 261 264 267 ЦК України свідчить, що: початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання; вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг; визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності; звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом. Особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права нотаріусом в порядку вчинення виконавчого напису (стаття 18 ЦК України) і пропустила позовну давність для звернення до суду з позовом для захисту цього ж права, не може виправдовуватися тим, що вона захищалася в позасудовому порядку.
45. Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано врахував вказані висновки суду касаційної інстанції та з урахуванням пункту 4.5 кредитного договору (щодо узгодженого між сторонами строку давності 5 років), дійшов правильного висновку, що позивач пропустив строк позовної давності. Поважні причини для його поновлення відсутні.
46. Довід касаційної скарги, що суди безпідставно застосували позовну давність до всіх позовних вимог, адже лише відповідачем ОСОБА_1 була подана заява про застосування позовної давності, є безпідставним, оскільки застосування позовної давності у цій справі в цілому не суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 369/473/15-ц, відповідно до якого у спорі з декількома належними відповідачами (наприклад, із органом, який видав оскаржений акт, і кінцевими набувачами майна), у яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один із таких відповідачів може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього (у випадку вимоги про витребування земельної ділянки - той відповідач, із володіння якого позивач просить її витребувати), а не до інших відповідачів.
47. Тобто, враховуючи, що відповідачі у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками щодо одного грошового зобов`язання, однієї й тієї самої кредитної заборгованості, позивачем не визначено грошовий обов`язок відповідачів як окремих суб`єктів цивільного права, застосування позовної давності до позовних вимог у справі № 603/3314/23 не порушує норм права та відповідає усталеній судовій практиці.
48. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 29 серпня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
49. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
50. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
51. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
52. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
53. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Данильченко Олени Олександрівни залишити без задоволення.
2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року, в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян