Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 607/8689/17
провадження № 61-18319св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тернопільський обласний вузол спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня
2019 року у складі судді Герчаківської О. Я. та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Костіва О. З., за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку (далі - ТОВСЗ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами.
Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що у зазначеній справі, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд та Верховний Суд, вважав, зокрема, що за період роботи на посаді фельд`єгера у ТОВСЗ до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Його клопотання про об`єднання двох проваджень в одне, оскільки одночасно судом розглядалася справа № 607/6347/17 за його позовом до ТОВСЗ про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, задоволено не було.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 607/6347/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скасовано наказ виконувача обов`язки директора ТОВСЗ від 31 березня 2017 року № 15 «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким йому оголошено догану.
На думку заявника, вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна зробити висновок про наявність у ОСОБА_1 переваги в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, що надається працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві, а тому просив суд задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року, скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від
04 вересня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року відмовлено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 листопада 2017 залишено в силі.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявником не наведено обставин, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України, а фактично ОСОБА_1 оскаржується законність та обґрунтованість рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року у цивільній справі № 607/8689/17, що переглянуте судами як апеляційної, так і касаційної інстанції, і набрало законної сили.
Суди вважали посилання ОСОБА_1 про істотність обставини скасування судом дисциплінарного стягнення у вигляді догани необґрунтованими, оскільки правова оцінка доводів стосовно причини звільнення у зв`язку з порушенням трудової дисципліни і оголошення догани викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року, у якій зроблено висновок, що доводи касаційної скарги про те, що причиною звільнення стало порушення трудової дисципліни і оголошення догани є необґрунтованими, оскільки відповідач надав перевагу при вивільненні сімейним працівникам та працівникам, які не мали зауважень до виконання службових обов`язків, були заохочені керівництвом ДПСЗ, що відповідає змісту статті 42 КЗПП України.
Оскільки скасування догани не є обставиною, що впливає на правовідносини сторін, суди зробили висновок про те, що підстави, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, для перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 квітня 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду
від 04 вересня 2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами задовольнити.
Крім того, просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2019 року про передачу заяви про відвід на розгляд іншому складу суду та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про відвід судді.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня
2019 року та на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справу № 607/8689/17 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не встановили обставини, що мають значення для справи, та зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки після скасування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 є таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, що ставить його в рівні умови у залишенні на роботі з сімейними працівниками. А тривалий, безперервний стаж роботи у відповідача надає йому перевагу у залишенні на роботі порівняно із сімейними працівниками.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року ТОВСЗ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаний директором ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому посилається на правильність і законність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалили рішення, надавши оцінку доказам, із дотриманням норм процесуального та матеріального права, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного вузла спеціального зв`язку про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 листопада 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року залишено без змін.
У постанові суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що причиною звільнення стало порушення трудової дисципліни і оголошення догани є необґрунтованими, оскільки відповідач надав перевагу при вивільненні сімейним працівникам, які не мали зауважень до виконання службових обов`язків, були заохочені керівництвом ДПСЗ, що відповідає змісту статті 42 КЗПП України. (а. с. 71-76, т. 2)
У справі 607/6347/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВСЗ про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення коштів постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скасовано наказ виконувача обов`язки директора ТОВСЗ № 15 від 31 березня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким ОСОБА_1 оголошено догану. (а. с.180-182, т. 1).
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).
Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424 426 ЦПК України.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.
Звертаючись із заявою про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд посилався, зокрема, на те, що за період роботи на посаді фельд`єгера у відповідача до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Разом із тим, у справі 607/6347/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВСЗ про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення коштів постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого
2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким скасовано наказ виконувача обов`язки директора ТОВСЗ № 15 від 31 березня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким ОСОБА_1 оголошено догану.
ОСОБА_1 вважав, що зазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок про наявність у нього переваги в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, що надається працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 знав про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскаржував його в судовому порядку, у зв`язку з чим, суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, зробив висновок, що відповідач надав перевагу при вивільненні сімейним працівникам, працівникам, які мають більш тривалий стаж роботи фельд`єгеря в ТОВСЗ, не мали дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов`язків, були заохочені керівництвом ДПСЗ, що відповідає змісту статті 42 КЗпП України. Тобто, предметом судового розгляду було не тільки застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, а систематичність порушень та зауважень до виконання ним службових обов`язків, його сімейний стан, стаж роботи фельд`єгерем в ТОВСЗ, відсутність заохочень керівництвом ДПСЗ. Скасування догани є обставиною, яка не впливає на правовідносини сторін, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, для перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року відсутні.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи те, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.
Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA,
№ 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, зробив вмотивований та правильний висновок про те, що обставини, вказані ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України.
Заявник фактично оскаржує законність та обґрунтованість рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 листопада 2017 року у цивільній справі № 607/8689/17, що переглянуто судами як апеляційної, так і касаційної інстанції, і набрало законної сили, та в якому встановлено законність і правомірність звільнення ОСОБА_1 .
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, і є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів за результатами розгляду заяви.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 04 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко