02.08.2023

№ 610/3162/18

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 610/3162/18

провадження № 61-5373св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Стрельченко Олег Валерійович,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Донець»,

представник відповідача - адвокат Гіль Євген Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року у складі судді Тімонової В. М., додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року у складі судді Тімонової В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» (далі - ТОВ «АПК Донець») про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2006 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «Агро Бал», правонаступником якого є ТОВ «АПК Донець», укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, розташованої на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 3,8133 га.

Зазначала, що відповідно до умов договору термін його дії становив 5 років. При цьому, примірник вказаного договору товариство їй не надавало, та вона в силу незнання закону вважала, що у неї і не повинно бути екземпляру договору, а він повинен зберігатись на підприємстві. Їй не було відомо, на який строк укладено спірний договір. Згоди на встановлення строку оренди на 5 та на 15 років вона не надавала.

Надалі товариством надано їй екземпляр договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року.

Вказувала, що, ознайомившись із зазначеним договором вона виявила, що підписи від її імені у цьому договорі та акті прийому-передачі земельної ділянки до договору виконані не нею, а іншою особою. Крім того, у договорі без її відома замінено перший аркуш, змінено в пункті 7 договору строк його дії на 15 років. Візуально видно, що перший аркуш договору заповнювався іншою чорнильною пастою, відмінною від первинного тексту та тексту, викладеного на останній сторінці.

Вважала, що також підроблено акт прийому-передачі земельної ділянки відповідно до договору, а саме перед цифрою 5 дописано цифру 1, внаслідок чого строк прийняття земельної ділянки в оренду склав 15 років замість 5.

Зазначила, що підроблений текст договору передано на державну реєстрацію, внаслідок чого товариство отримало право оренди належної їй земельної ділянки на 15 років, що не було узгоджено сторонами.

Після виявлення зазначених обставин вона звернулась до Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, яким у кримінальному провадженні № 12017220190001074 за її заявою призначено судово-почеркознавчу експертизу оспорюваного договору оренди від 12 грудня 2006 року та акту прийому-передачі земельної ділянки до нього. Висновком проведеної експертизи № 18175/25789 встановлено, що підписи у зазначених договорі та акті виконані не нею.

Отже, на даний час відповідач користується належною їй земельною ділянкою на підставі недійсного правочину, оскільки згоди на строк оренди вона не надавала, а вказані умови у договорі внесені без досягнення згоди з нею, про що свідчить та обставина, що оспорюваний договір та акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, нею не підписувались.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року, укладений між нею та СТОВ «Агро Бал», та зобов`язати відповідача - ТОВ «АПК Донець» повернути їй земельну ділянку, якою вона володіє на праві приватної власності на підставі державного акту серії ХР № 105210, розташовану на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,8133 га, стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «АПК Донець» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту серії ХР № 105210, розташовану на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 3,8133 га.

У задоволенні іншої частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «АПК Донець» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оспорюваний договір, який позивачка не підписувала, є неукладеним, тому не може бути визнаний недійсним, проте повернення земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту її прав.

При цьому районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Суд першої інстанції послався на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Додатковим рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року у задоволенні заяви ТОВ «АПК Донець» про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що фактично вимоги позивачки задоволено та поновлено її порушене право, тому підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу на користь відповідача немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «АПК Донець» залишено без задоволення, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року та додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованим, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає, оскільки доводи апеляційної скарги носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи та не впливають на правильність висновків суду.

Апеляційний суд зазначив, що, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивачка наполягала на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Враховуючи, що відповідач дійсно володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, її належить повернути позивачці.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 12 грудня 2006 року є неналежним способом захисту порушеного права, отже, задоволенню не підлягає, натомість, вимога про повернення земельної ділянки є ефективним способом захисту прав позивачки.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі нею обрано неефективний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позову у цій частині, а негаторний позов про повернення майна можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «АПК Донець», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року, додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року, постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «АПК Донець» мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та не відповідають нормам матеріального права, отже, підлягають скасуванню.

Зазначає, що основною вимогою ОСОБА_1 було визнання недійсним оспорюваного договору оренди, а повернення земельної ділянки - похідною вимогою від основної.

В порушення норм матеріального права судом ухвалено рішення про повернення спірної земельної ділянки (тобто застосовано частину першу статті 217 ЦК України - правові наслідки недійсності правочину), тоді як у справі необхідно витребувати майно з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України, оскільки сторони у договірних відносинах не перебувають.

Посилається на те, що у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду не розглядала таку обставину, як підписання від імені та з відома позивача іншою особою, яка є родичем або членом сім`ї позивача, а також відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Вважає, що судом першої інстанції допущено, а судом апеляційної інстанції не виправлено порушення норм процесуального права в частині відкриття провадження у справі з недотриманням вимог, викладених у статтях 175 177 ЦПК України, оскільки позивачем було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, тоді як заявлено було дві вимоги, що мало наслідком ухвалення незаконного судового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, районним судом було неправильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат, оскільки позов було задоволено частково, а судовий збір було стягнуто з відповідача у повному розмірі, який було сплачено під час подання позовної заяви.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «АПК Донець» вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 203 215 Цивільного кодексу України у правовідносинах, де є висока ймовірність установлення особи, яка підписала договір замість позивача, і така особа є близькою особою або родичем позивача (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

ТОВ «АПК Донець» вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки районний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, ТОВ «АПК Донець» подало орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, на суму 12 200 грн, та які просить стягнути з позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрельченко О. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи не впливають на висновки судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

При цьому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржувані судові рішення без змін, відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, здійснити розподіл судових витрат.

Зазначає, що для правильності вирішення справи не має значення хто, крім ОСОБА_1 , підписав договір оренди землі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку належить виключно їй і дії інших осіб щодо належного їй на праві особистої приватної власності майна не породжують жодних цивільно-правових наслідків. З огляду на зазначене, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для встановлення особи, яка підписала оспорюваний договір, для вирішення справи значення немає.

Щодо доводів про неправильне стягнення судових витрат посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс20), у якій зазначено, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, вважає, що позовна вимога про визнання недійсним договору становить 0 (нуль) відсотків від загального складу позовних вимог, оскільки не вимагає від відповідача жодних додаткових дій.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Стрельченко О. В. додатково просить стягнути з ТОВ «АПК «Донець`на користь ОСОБА_1 судові витрати.

При цьому представник ОСОБА_1 - адвокат Стрельченко О. В. подав орієнтовний розрахунок судових витрат, які поніс та очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, на суму 12 700 грн та долучив копію ордеру на надання правничої допомоги від 23 червня 2021 року серії АХ № 1056826, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27 квітня 2016 року № 1990 серії ХВ № 000281.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105210 від 25 червня 2003 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,8133 га, розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1, а. с. 12).

12 грудня 2006 року від імені ОСОБА_1 з СТОВ «Агро Бал» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоногусарівської сільської ради Балаклійського району Харківської області загальною площею 3,6910 га, належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105210 зі строком дії на 15 років (том 1, а. с. 8-9).

Договір оренди землі від 12 грудня 2006 року зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2008 року за № 040868300032.

Також, 12 грудня 2006 року між сторонами договору складено акт визначення меж ділянки в натурі (том 1, а. с. 11).

З акту прийому-передачі земельної ділянки без дати вбачається, що ОСОБА_1 передала в натурі земельну ділянку загальною площею 3,6910 га, а СТОВ «Агро Бал» прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку в натурі (а. с. 13, том 1).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 18175/25789 від 20 грудня 2017 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса у кримінальному провадженні № 12017220190001074, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року, розташований у графі «Орендодавець», та в одному примірнику акту прийому-передачі земельної ділянки без дати, розташований у графі «Земельну ділянку передав», виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1, а. с. 14, 75-81).

Відповідно до довідки від 27 листопада 2018 року № 431 ОСОБА_1 згідно з договором оренди від 12 грудня 2006 року нараховано і виплачено орендну плату за 2007-2016 роки. Орендну плату за 2017 рік перераховано поштою, від отримання якої вона відмовилась, тому кошти повернуто на рахунок. Орендну плату за 2018 рік перераховано поштою. Відомості про отримання чи відмову відсутні, що також підтверджується копіями платіжних доручень № 10182 від 22 грудня 2017 року, № 2571 від 13 листопада 2018 року та списками згрупованих переказів за грудень 2017 року і листопад 2018 року, листом товариства від 29 листопада 2019 року до ОСОБА_1 про необхідність отримати орендну плату (том 1, а. с. 44, 68-71, 242-244).

У копіях відомостей на видачу продукції зазначено, що ОСОБА_1 у вересні 2010 року, серпні 2011 року, жовтні 2011 року, жовтні 2012 року, серпні 2013 року, жовтні 2013 року видавалася продукція в рахунок орендної плати (том 1, а. с. 51-58).

На підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати надано копії відомостей на виплату грошей № 335 за вересень 2014 року - на суму 2 255,66 грн, № 336 за вересень 2014 року - 1,66 грн, № 337 за вересень 2014 року - 1,16 грн, № 562 за вересень 2015 року - 3 689,56 грн, № 145 за вересень 2016 року - 4 268,40 грн (том1, а. с. 59-67).

Діяльність СТОВ «Агро Бал» припинена з 28 вересня 2012 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 153-154, 168-171).

СТОВ «Агро Бал» приєднано до ТОВ «АПК Донець», який є його правонаступником (том 1, а. с. 163-167).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «АПК Донець» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року та повернення спірної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним оспорюваного договору, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем у цій частині обрано неправильний спосіб захисту.

Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки, суди попередніх інстанцій вважали таку обґрунтованою, оскільки відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину.

При цьому суди посилалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що вона цей договір не підписувала, умови його не погоджувала.

При цьому надала суду висновок судово-почеркознавчої експертизи № 18175/25789 від 20 грудня 2017 року, у якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 в одному примірнику договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2006 року, розташований у графі «Орендодавець», та в одному примірнику акту прийому-передачі земельної ділянки без дати, розташований у графі «Земельну ділянку передав», виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі немає, отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків у цій частині.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення земельної ділянки, позивач у справі, що переглядається, наполягала на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивачів права заявити позов про повернення земельної ділянки.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога про повернення земельної ділянки підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу доводи заявника про необхідність застосування до спірних правовідносинположень статті 388 ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто заявлення віндикаційного позову.

Доводи заявника на застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень статті 217 ЦК України колегія суддів відхиляє, оскільки у судових рішеннях судів попередніх інстанцій не міститься посилання на зазначену статтю.

Колегія суддів вважає, що суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання ТОВ «АПК Донець» на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від цієї справи, та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Крім того, необґрунтованими є доводи заявника про відсутність правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносин щодо підписання оспорюваного договору від імені та з відома позивача іншою особою, яка є родичем або членом сім`ї позивача, як підстава касаційного оскарження судових рішень, оскільки питання розпорядження власності та представництва інтересів особи у правочинах врегульовано нормами ЦК України та не потребує додаткового роз`яснення.

Отже, правильними є заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Стрельченка О. В., надані у відзиві на касаційну скаргу, що для правильності вирішення справи не має значення хто, крім ОСОБА_1 підписав договір оренди землі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку належить виключно власнику і дії інших осіб щодо належного їй на праві особистої приватної власності майна не породжують жодних цивільно-правових наслідків.

Доводи ТОВ «АПК Донець» про неправильність визначення судом першої інстанції суми судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви ОСОБА_1 за позовні вимоги про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки порушення норм процесуального права районним судом не встановлено при перегляді справи судом касаційної інстанції. При цьому позовна вимога ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, отже, судовий збір сплачується як за одну вимогу немайнового характеру.

Щодо стягнення районним судом судового збору у повному розмірі, тобто у сумі 704,80 грн, то такі висновки також є правильними, оскільки хоча позов ОСОБА_1 було задоволено частково, проте її права було відновлено у повному обсязі.

Посилання заявника на порушення районним судом норм процесуального права у зв`язку з відмовою у проведенні судової-почеркознавчої експертизи є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи наявний висновок судово-почеркознавчої експертизи № 18175/25789 від 20 грудня 2017 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса у кримінальному провадженні № 12017220190001074, на підставі якого встановлено обставину непідписання оспорюваного договору ОСОБА_1 . Крім того, відсутні підстави вважати зазначений висновок судово-почеркознавчої експертизи неналежним доказом у справі.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовим рішенням.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно із частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Наведені ТОВ «АПК Донець» аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему та/або необхідність відступлення від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ТОВ «АПК Донець» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь заявника, немає.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Стрельченка О. В. про стягнення з ТОВ «АПК «Донець» на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Стрельченко О. В. просить стягнути з ТОВ «АПК «Донець» витрати на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами третьою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з ТОВ «АПК «Донець» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу немає, оскільки заявником не надано суду доказів щодо реального обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Отже, заявником не виконано вимоги процесуального закону щодо доведення розміру судових витрат на правничу допомогу.

При цьому долучений до відзиву орієнтовний розрахунок судових витрат, які поніс та очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи, не є підтвердженням наданих послуг, а лише засвідчує ймовірну (передбачувану) вартість понесених, або таких, які будуть понесені у майбутньому, витрат, яка може бути змінена (збільшена чи зменшена).

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2020 року, додаткове рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Стрельченка Олега Валерійовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донець» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу

відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк