Постанова
Іменем України
20 серпня 2020 року
місто Київ
справа № 616/292/17
провадження № 61-40243св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року у складі судді Рикова М. І. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 20 квітня 2017 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО»
(далі - ТОВ «ЮРБОР-АГРО», товариство), який у подальшому уточнила, просила суд достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321482500:01:000:0284, укладений 02 квітня 2012 року між нею та товариством; стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 43 200, 00 грн; достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 63214825:01:000:0285, укладений 02 квітня 2012 року між нею та товариством, а також стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою в розмірі 43 200, 00 грн.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що їй на праві приватної власності належать дві земельні ділянки: одна, площею 5, 7825 га, для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 6321482500:01:000:0284, та друга, площею 5, 7112 га, для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 6321482500:01:000:0285, які розташовані на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
Між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсомольське» (далі - ТОВ «Комсомольське»), яке у 2016 році реорганізоване у ТОВ «ЮРБОР-АГРО», 02 квітня 2012 року укладено договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 15 років. Обидва договори зареєстровані 04 липня 2012 року.
03 травня 2016 року від імені позивача її представником ОСОБА_2 стосовно обох земельних ділянок укладені договори про внесення змін до договорів оренди землі від 02 квітня 2012 року, зміст яких позивачу не відомий.
Після того як позивач дізналася про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, вона відразу скасувала довіреність на представництво її інтересів ОСОБА_2 , оскільки він діяв усупереч інтересам позивача.
З дня укладення договорів оренди земельних ділянок орендар жодного разу не сплачував ОСОБА_1 орендну плату в грошовій або натуральній формі.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно розмір орендної плати за користування земельними ділянками на час укладання договорів оренди складав: за користування земельною ділянкою № 284 - 3 371, 19 грн на рік; за користування земельною ділянкою № 285 - 3 372, 00 грн на рік.
ТОВ «ЮРБОР-АГРО» протягом п`яти років не сплачувало позивачеві орендну плату за користування земельними ділянками. Крім того, позивач зазначила, що підставою для розірвання судом договорів оренди земельних ділянок також є те, що договори про внесення змін до договорів оренди землі від 03 травня 2016 року укладені не позивачем, а її представником ОСОБА_2 , який уклав договори про внесення змін до договорів оренди землі від імені позивача з юридичною особою, в якій він є єдиним засновником та керівником, ТОВ «ЮРБОР-АГРО», а отже діяв він в інтересах обох сторін, що суперечить ЦК України.
Крім того, зазначила, що відповідно до пункту 11 договорів оренди земельних ділянок ТОВ «ЮРБОР-АГРО» зобов`язано сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками щорічно в строк з 25 серпня до 25 грудня. Всупереч цим вимогам відповідачем не сплачено орендну плату за користування земельними ділянками за 2012-2017 роки.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що зміни, внесені до договору оренди землі, стосувалися лише перейменування товариства з ТОВ «Комсомольське» в ТОВ «ЮРБОР-АГРО». Вчинені дії ОСОБА_2 здійснював як представник позивача на підставі довіреності з визначеним колом повноважень.
Твердження позивача щодо несплати орендної плати за 2012-2017 роки відповідач вважав безпідставними, оскільки кошти були видані ОСОБА_2 на підставі довіреності. Крім того, за період з 2012 року до 2016 року на адресу ТОВ «ЮРБОР-АГРО» від позивача не надходило будь-яких претензій щодо порушення строків зі сплати орендної плати за землю. Відповідач стверджував про необґрунтованість наданих позивачем нарахувань заборгованості зі сплати орендної плати, яким не наведено розрахунків та їх нормативного обґрунтування, а зазначено лише кінцеве значення, яке не відповідає дійсності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано достроково договір оренди землі від 02 квітня 2012 року (б/н), кадастровий номер земельної ділянки 6321482500:01:000:0284, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮРБОР-АГРО», який зареєстровано у Великобурлуцькому районному відділі Держкомзему Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001259.
Стягнуто з ТОВ «ЮРБОР-АГРО» на користь ОСОБА_1 6 742, 38 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою
за 2016-2017 роки за договором оренди землі від 02 квітня 2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001259, кадастровий номер земельної ділянки 6321482500:01:000:0284.
Розірвано достроково договір оренди землі від 02 квітня 2012 року (б/н), кадастровий номер земельної ділянки 6321482500:01:000:0285, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮРБОР-АГРО», який зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001284.
Стягнуто з ТОВ «ЮРБОР-АГРО» на користь ОСОБА_1 6 744, 00 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою
за 2016-2017 роки, 880, 09 грн - інфляційних витрат за 2016-2017 роки, а всього - 7 624, 09 грн за договором оренди землі від 02 квітня 2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001284, кадастровий номер 6321482500:01:000:0285.
Стягнуто з ТОВ «ЮРБОР-АГРО» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1 492, 84 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись положеннями статей 526 629 651 792 ЦК України, статей 1, 2, 13, 15, 21, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 ЗК України, дійшов висновку, що орендна плата за 2012-2015 роки за спірними договорами оренди відповідачем ТОВ «ЮРБОР-АГРО» виплачена позивачу вчасно особі, яка мала повноваження на отримання орендної плати. Натомість орендна плата за 2016-2017 роки ТОВ «ЮРБОР-АГРО» ОСОБА_1 , як це передбачено договорами оренди, не сплачувалася і в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем були отримані грошові кошти як орендна плата від відповідача у рахунок орендної плати за користування спірними земельними ділянками, що є істотним порушенням умов договорів оренди землі, а тому вимога позивача про дострокове розірвання спірних договорів оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству і договори оренди землі від 02 квітня 2012 року підлягають розірванню.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «ЮРБОР-АГРО» залишено без задоволення. Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що правовідносини з приводу виконання договору доручення за період 2012-2015 років із урахуванням того, що 23 червня 2016 року відповідно до заяви ОСОБА_1 вчинена нею довіреність, посвідчена нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області 23 березня 2012 року за реєстровим № 446, скасована, можуть бути предметом розгляду в іншому позовному провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2018 року засобами поштового зв`язку, ТОВ «ЮРБОР-АГРО» просить скасувати рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що:
- рішення судів про дострокове розірвання договорів оренди землі ґрунтуються на безпідставному висновку про встановлені факти систематичної несплати орендодавцеві орендної плати, а саме
за 2016 та 2017 роки, тобто порушення відповідачем умов договорів оренди. Вважає, що такий висновок суперечить змісту досліджених судами доказів. Товариство у 2015 році здійснило виплату представнику ОСОБА_1 орендної плати у рахунок майбутніх платежів за договорами оренди земельних ділянок за період
2015-2027 років, що підтверджується письмовими доказами у справі;
- всупереч правилам статті 76 ЦПК України суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника позивача, який зазначив, що ОСОБА_2 отримані кошти за оренду землі у ТОВ «ЮРБОР-АГРО» ОСОБА_1 ніколи не передавав, проте представник позивача не був очевидцем (свідком) таких подій, а тому його пояснення не є доказом або джерелом доказів у справі. Натомість ОСОБА_1 як свідок у справі не допитувалася;
- позивач після початку розгляду справи по суті змінила предмет і підставу позову, зокрема, як нова підстава позову зазначено про невиконання товариством зобов`язання зі сплати орендної плати за 2017 рік (що виникло після звернення з позовом до суду), як новий предмет позову визначено стягнення заборгованості з орендної плати за 2017 рік, на що не звернув увагу апеляційний суд.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ЮРБОР-АГРО», вважаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили природу правовідносин, дали належну оцінку зібраним у справі доказам із правильним застосуванням норм матеріального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серії Р2 № 735312, на підставі рішення Великобурлуцької районної державної адміністрації від 17 грудня 2002 року № 228 ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка, площею 5, 7825 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_1 у порядку спадкування набула у власність земельну ділянку, площею 5, 7112 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акта, серії Р2 № 735313, на право приватної власності на землю, виданого Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області 03 січня 2003 року, згідно з розпорядженням від 17 грудня 2002 року № 228 цієї ж районної державної адміністрації. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 312, кадастровий номер 6321482500:01:000:0285.
02 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комсомольське», від імені якого діяв директор ОСОБА_2 (після реорганізації у 2016 році - ТОВ «ЮРБОР-АГРО»), укладено договір оренди землі, яким ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку, загальною площею 5, 7112 га, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001284.
У пункті 9 договору оренди земельної ділянки встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % у грошовій формі, що становить 3 371, 19 грн.
Відповідно до пунктів 10, 11 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та орендна плата вноситься в строки з 25 серпня до 25 грудня. Відповідно до пункту 12 передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (відомість видачі).
Також 02 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комсомольське», від імені якого діяв директор ОСОБА_2 , укладено договір оренди землі, яким ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку, загальною площею 5, 7825 га, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04 липня 2012 року за № 632148254001259.
У пункті 9 договору оренди земельної ділянки встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % у грошовій формі, що становить 3 372, 00 грн.
Відповідно до пунктів 10, 11 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексів інфляції та орендна плата вноситься в строки з 25 серпня до 25 грудня. Відповідно до пункту 12 передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (відомість видачі).
Також встановлено, що відповідно до довіреності від 23 березня 2012 року, посвідченої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області та власноручно підписаної ОСОБА_1 , яка зареєстрована в реєстрі за № 446, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 , серед іншого, отримувати натуроплату та інші нарахування з різних місць від усіх осіб та установ, в тому числі у приватних сільськогосподарських підприємствах, товариствах.
03 травня 2016 року між уповноваженою особою ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представником орендаря за довіреністю від 20 квітня 2016 року ОСОБА_4 підписано договори про внесення змін до договорів оренди землі від 02 квітня 2012 року, а саме в преамбулі та в розділі «Реквізити сторін» замість ТОВ «Комсомольське» зазначено ТОВ «ЮРБОР-АГРО».
Встановлено, що орендна плата за згаданими договорами оренди землі за 2012-2015 роки ТОВ «ЮРБОР-АГРО» виплачена представнику ОСОБА_1 за довіреністю від 23 березня 2012 року, а саме директору ТОВ «ЮРБОР-АГРО» ОСОБА_2 , виплату отримував представник ОСОБА_1 .
Орендна плата за 2016-2017 роки не виплачена, заборгованість з орендної плати становить: за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321482500:01:000:0284, - 3 371, 19 грн х 2 = 6 742, 38 грн (без урахування індексів інфляції); за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321482500:01:000:0285, - 3 372, 00 грн х 2 = 6 744, 00 грн, а з урахуванням індексу інфляції - 7 624, 09 грн.
21 червня 2016 року ОСОБА_1 скасувала вчинену нею довіреність, посвідчену нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області 23 березня 2012 року, за реєстровим № 446. Заява зареєстрована в реєстрі за № 807 державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори, зміст статей 248 249 ЦК України ОСОБА_1 роз`яснено.
Доводи товариства щодо дострокової виплати позивачеві орендної плати в розмірі 79 037, 10 грн, на підтвердження чого відповідачем надано видатковий касовий ордер від 30 листопада 2015 року та платіжна відомість від 30 листопада 2015 року, відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідно до змісту згаданих документів ОСОБА_2 із каси
ТОВ «ЮРБОР-АГРО» дійсно отримував 30 листопада 2015 року 114 882, 30 грн. Встановлено, що зазначені кошти ОСОБА_2 отримав як керівник юридичної особи, тобто як директор, а не як представник орендодавця ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновків, що такі документи не можуть бути належними доказами сплати орендної плати позивачу, оскільки у них відсутні будь-які посилання на те, що зазначена сума грошових коштів була передана в рахунок орендної плати. Крім того, суд констатував, що виплата орендної плати на майбутнє суперечить умовам укладеного договору оренди землі.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до пунктів 38 договорів оренди землі дія договорів припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством.
Згідно з положенням частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Звертаючись до суду із позовом, у подальшому уточненим, позивач посилалася на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за період користування нею за період з 2012 року до 2017 року та, відповідно, порушує строки, передбачені пунктами 11 договорів оренди землі, що є їх істотними умовами.
За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема у строк, передбачений договором оренди землі. Так, пунктами 11 договорів оренди землі встановлено, що орендна плата в строки з 25 серпня до 25 грудня.
Орендна плата є істотною умовою договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій вважали доведеними обставини сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок у період з 2012 року до 2015 року, одночасно дійшли висновків про відсутність належних доказів на підтвердження сплати орендної плати ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки.
В оцінці доводів касаційної скарги, що орендар сплатив у 2015 році орендну плату ОСОБА_1 у рахунок майбутніх платежів, Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку видатковому касовому ордеру та платіжній відомості, дійшли висновку, що грошові кошти ОСОБА_2 отримав як керівник юридичної особи, а не як представник орендодавця ОСОБА_1 . Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів та непогодження з висновками судів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених у статті 400 ЦПК України.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи, не спростованих відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, висновки судів про те, що орендар допустив систематичну несплату орендної плати, Верховний Суд визнає обґрунтованими.
Підставами для захисту прав орендодавця на підставі наведених норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Вирішуючи спір, суди, дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, установивши, що позивач за 2016-2017 роки (систематично) не отримувала орендну плату за договорами оренди землі, а відповідач не довів, що він проводив нарахування та виплату нарахованої орендної плати на підставі письмового договору, дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що ОСОБА_1 змінила одночасно предмет і підставу позову, оскільки аналіз змісту заяви про уточнення позову свідчить, що ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги, зокрема, в частині розміру заборгованості з орендної плати, враховуючи, що товариство продовжувало не виконувати обов`язки зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками і після звернення позивача з позовом до суду.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили наявність правових підстав для розірвання спірних договорів оренди землі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржувалися, а тому Верховним Судом не переглядалися.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що, розглядаючи зазначений позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРБОР-АГРО» залишити без задоволення.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
Б. І. Гулько
Г. І. Усик