Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 617/1674/13-ц
провадження № 61-32002св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року у складі колегії суддів: Ізмайлової Г. Н., Коростійової В. І., Пшенічної Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку та визнання права власності.
Позов мотивований тим, що 09 червня 2003 року він та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу садового будинку, згідно умов якого він придбав у відповідача садовий будинок з надвірними будівлями, який розташований у садовому товаристві «Нарцис» (далі - СТ «Нарцис») за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 81 600,00 грн.
Оскільки ним купувався садовий будинок, а не житловий, тому він вважав, що договір купівлі - продажу не підлягає нотаріальному посвідченню.
Враховуючи, що сторонами виконано всі істотні умови договору; позивач передав, а відповідач прийняв кошти за придбане нерухоме майно; з серпня 2003 року він користується садовим будинком, а ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що обмежує його право на розпорядження майном, як власника майна, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 09 червня 2003 року та право власності на цей садовий будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 03 лютого 2014 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ухилення від нотаріального посвідчення відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове рішення.
Визнано дійсним договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі 09 серпня 2003 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що сторонами виконано всі істотні умови договору купівлі - продажу садового будинку, відповідач отримав кошти за ціною встановленою договором, відомостей про те, що спірний будинок знаходиться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстрі іпотек немає. Неявка відповідача до судів, який належним чином повідомлений про розгляд справи свідчить про його ухилення від посвідчення договору купівлі - продажу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року поновлено строк касаційного оскарження рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Встановивши, що касаційна скарга подана особою, яку не повідомлено про розгляд справи (пункт 1 частини третьої статті 394 ЦПК України) суд відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, визнав поважною причину пропуску строку на касаційне оскарження та його поновив.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права, судові рішення прийняті без участі відповідача та доказів його належного повідомлення про розгляд справи. Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а судові повістки направлені йому на адресу: АДРЕСА_3 . Крім того, судові повістки направлені в період перебування відповідача закордоном, що підтверджується відмітками наявними у його паспорті.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 09 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 .
Сторони досягли згоди за всіма його істотними умовами - ціни, наявності інших споруд, відсутності недоліків і дефектів будинку тощо.
Обставина втрати ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на спірний будинок підтверджується довідкою Вовчанського бюро технічної інвентаризації, відповідно до якої ОСОБА_2 видано дублікат договору купівлі - продажу будинку, на підставі чого за ним 01 вересня 2008 року зареєстровано право власності на будинок.
Договір купівлі - продажу, за яким ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 спірний будинок посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Корнєвою І. Ю. 24 травня 2002 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
За змістом статті 305 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Згідно з абзацом 1 частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові
за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)».
Із справи відомо, що суд першої інстанції розглянув справу 03 лютого 2014 року за відсутності ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями журналу судового засідання (а. с. 77).
Суд апеляційної інстанції розглянув справу 01 квітня 2014 року також за відсутності ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями журналу судового засідання (а. с. 110).
Повістка про виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи 11 жовтня 2013 року, копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками направлені ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4, повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 17, 19).
Повістка про виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи 23 жовтня 2013 року, 27 листопада 2013 року, 12 грудня 2013 року, 20 січня 2014 року направлені ОСОБА_2 на адресу: м. Харків, вул. Фонвізіна, 16а, гуртожиток, повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а. с. 32-33, 36-37, 40-41, 59-60).
Повістка про виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи 20 січня 2014 року направлена ОСОБА_2 на адресу: м. Харків, вул. Тимурівців, 5-а, повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а. с. 70-71).
Повістка про виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи 20 січня 2014 року направлена ОСОБА_2 на адресу: м. Харків, вул. Тимурівців, 5-а, повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а. с. 70-71).
Повістка про виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи 03 лютого 2014 року направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 , повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а. с. 75-76).
Копія апеляційної скарги направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_3 (а с. 98).
Повістки про виклик до суду апеляційної інстанції для участі у розгляді справи 18 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року направлені ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_3 .
Розписки про вручення зазначених повісток містять відмітку про те, що отримані ОСОБА_2 особисто ( а. с. 100, 106).
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Розписки про нібито отримання особисто ОСОБА_2 зазначених повісток ( а. с. 100, 106), не можуть бути належними доказами про повідомлення його про розгляд справи, оскільки: вони направлені не за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 не звертався до суду із заявою про зміну місця проживання відповідно до вимог ЦПК України; факт отримання таких повісток заперечує, оскільки під час розгляду справи перебував за межами України.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, суди розглянули справу за відсутності належного повідомлення відповідача у справі ОСОБА_2 .
За таких обставин, доводи касаційної скарги є обґрунтованими та дають підстави для висновку, що судами при розгляді справи порушені вимоги процесуального законодавства, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 обґрунтовує касаційну скаргу підставою не повідомлення його про участь у розгляді справи у суді першої інстанції, про розгляд справи судом апеляційної інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Щодо судових витрат
З огляду на висновок по суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 411, 415 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко