Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 619/1534/17
провадження № 61-3598св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Кантемир Ірина Олексіївна, Дергачівська міська рада Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Кантемир Ірина Олексіївна, про усунення особи від права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Дергачівська міська рада Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року у складі судді Калмикової Л. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила усунути ОСОБА_2 від права спадкування за заповітом та за законом відносно спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 22 квітня 2014 року її батько ОСОБА_3 заповів її неповнолітній доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою.
02 лютого 2017 року вона як представник неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І. О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та дізналася, що 27 листопада 2014 року її батько склав заповіт на земельну ділянку площею 8,10 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 4,51 га, що розташовані на території Дергачівської міської ради (КСП «Дергачі»), для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва на користь своєї дружини ОСОБА_2 , а 14 січня 2015 року він заповів їй і будинок АДРЕСА_1 .
Заповітами, що складені на ім`я ОСОБА_2 , її батько заповів усе своє майно на користь дружини, хоча він завжди стверджував, що все його майно належить його єдиній онуці ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 постійно скаржився сусідам і родичам на сварки в сім`ї, на те, що дружина обмежувала коло його спілкування, забороняла спілкуватися з донькою та онукою, створювала певну ізоляцію навколо нього, відібрала паспорт та інші особисті документи, і сказала, що допоки він не складе на її ім`я новий заповіт -документи не поверне.
У період перебування батька на стаціонарному лікуванні в Дергачівській ЦРЛ з 23 лютого до 07 березня 2014 року ОСОБА_2 жодного разу не зайшла до лікаря, не відвідувала батька та не допомагала йому. Відвідували батька лише вона зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , а також оплачували його лікування.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити з підстав, передбачених частиною другою статті 1224 ЦК України.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням заяви від 17 квітня 2018 року просила визнати за нею
право власності на:
- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6322010100:01:000:0366, площею 8,1023 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дергачівської міської ради, КСП «Дергачівський» Харківської області;
- 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_2 , кадастровий номер 6322010100:01:000:033800, площею 4,5114 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дергачівської міської ради, в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування зустрічних вимог указувала, що вона з 04 червня 2005 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті 27 листопада 2014 року склав на її ім`я заповіт, яким заповів їй земельну ділянку площею 8,10 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 4,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Дергачівської міської ради, КСП «Дергачівський» Харківської області.
14 січня 2015 року ОСОБА_3 склав на її ім`я заповіт, яким заповів їй спірний будинок та все своє майно, яке на день його смерті буде йому належати, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося.
Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла в установлений законом строк шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І. О.
Однак приватний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оформити спадщину іншим шляхом вона не має можливості.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дергачівський районний суд Харківської області рішенням від 18 грудня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. « А-1» з сіньми літ. «а», із сіньми літ. «а1» загальною площею 74,5 кв. м, житловою площею 47,3 кв. м, надвірні будівлі: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Д», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «Ж», огорожа № 1-2, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 8,1026 га, кадастровий номер 6322010100:01:000:0366, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дергачівської міської ради, КСП « Дергачівський» Харківської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ХР № 072753, виданого 10 серпня 2000 року на підставі рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради Харківської області від 28 грудня 1999 року № 242/4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1786, в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 4,5114 га, кадастровий номер 6322010100:01:000:0338, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дергачівської міської ради, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 липня 2007 року, виданим державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_6 , реєстровий номер 1-2120, в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 умисного перешкоджала ОСОБА_3 скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню в неї права на спадкування після його смерті, тому немає підстав для усунення її від спадкування після смерті чоловіка.
За життя ОСОБА_3 на праві власності належало майно, яке він заповів 27 жовтня 2014 року та 14 січня 2015 року своїй дружині ОСОБА_7 , яка не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відмовою нотаріуса, тому зустрічний позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 17 листопада 2020 року рішення
Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 03 березня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо усунення особи від спадкування на підставі частини другої статті 1224 ЦК України; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального прав, що полягало в неправильному тлумаченні закону. Апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не надав оцінки доказам, на які посилалася позивач у своїй скарзі, а саме показанням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що призвело до порушення конвенційного права позивача на захист, в результаті чого висновки апеляційного суду про те, що немає доказів, є хибними.
Доказом перешкоджання складенню заповіту може бути ізоляція особи, позбавлення її можливості користуватися телефоном, вилучення паспорта тощо.
Суд дійшов висновку, що для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 1224 ЦК України необхідно довести факт ізоляції, вилучення паспорту, позбавлення можливості користування телефоном. Однак законодавчо не визначено, які саме дії свідчать про перешкоджання складанню заповіту.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання позивача про виклик та допит свідків і не дослідив звукозаписів допиту свідків у суді першої інстанції, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому вказує на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують, позивач не довела, що спадкодавець ОСОБА_3 був ізольований внаслідок умисних дій відповідача, що не давало йому змоги скласти новий заповіт на онуку, внести до заповіту зміни, скасувати заповіти і цим сприяти виникненню права на спадкування в онуки чи в інший спосіб або зменшенню їх частки у спадщині.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_15 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 та онукою ОСОБА_3
22 квітня 2014 рокуОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Власенко І. В. та зареєстрований за реєстровим номером 571, яким на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках кожній.
27 листопада 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І. О. та зареєстрований за реєстровим номером 1359, яким на випадок своєї смерті призначив дружину ОСОБА_2 спадкоємцем належної йому земельної ділянки площею 8,10 га та 1/2 частину земельної ділянки площею 4,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Дергачівської міської ради, КСП «Дергачівський» Харківської області.
14 січня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кантемир І. О. та зареєстрований за реєстровим номером 9, яким на випадок своєї смерті призначив дружину ОСОБА_2 спадкоємцем належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 , а також всього майна, яке на день його смерті виявиться йому належним, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, на день смерті був зареєстрований разом із ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .
22 березня 2017 року приватний нотаріус Власенко І. В. повідомив ОСОБА_1 як законного представника малолітньої ОСОБА_4 , що 22 квітня 2014 року був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_3 за реєстровим номером 571, яким одним із спадкоємців спадкового майна заповідача є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі спадкової справи № 16/2017, заведеної приватним нотаріусом Кантемир І. О., відомо, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1
07 листопада 2017 року приватний нотаріус Кантемир І. О. повідомила ОСОБА_2 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , оскільки в провадженні Дегачівського районного суду Харківської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3
05 червня 2018 року постановою приватного нотаріуса Кантемир І. О. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на спадкове майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суди встановили, що ОСОБА_3 27 листопада 2014 року та 14 січня 2015 року склав заповіти, якими все своє майно заповів дружині ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, указуючи на наявність підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 з підстав, передбачених частиною другою статті 1224 ЦК України.
Частиною другою статті 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
З огляду на цю норму спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині. Незважаючи на те, що частина друга цієї статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця у судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного вчинення і, як наслідок, - про усунення спадкоємця від права на спадкування. Не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог щодо усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 не надала суду належних і допустимих доказів того, що відповідач умисно перешкоджала спадкодавцеві скласти новий заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування або збільшенню своєї частки у спадщині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Встановивши, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Аргументи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Самі по собі доводи ОСОБА_1 про вчинення відповідачем дій, які є підставою для усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_3 відповідно до частини другої статті 1226 ЦК України без підтвердження належними і допустимими доказами не можуть бути підставою для задоволення позову.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун