Постанова
іменем України
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 619/2449/19
провадження № 51-5985 км 21
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10., ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1 ,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_14,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12019220280000262 від 28 лютого 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців з конфіскацією майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 березня 2019 року приблизно о 14:43, перебуваючи в під`їзді будинку АДРЕСА_1 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на збут наркотичного засобу метадон, з метою особистого збагачення внаслідок злочинної діяльності, незаконно збув ОСОБА_2 , якому було доручено здійснення оперативної закупки в рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, медичний шприц «Юрія-фарм» ємкістю 5 мл з прозорою рідиною об`ємом 2 мл, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 200 грн.
Того ж дня ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку № 123 по вул. Полтавський Шлях у м. Харкові, приблизно о 14:59 добровільно видав працівникам поліції медичний шприц «Юрія-фарм» ємкістю 5 мл з прозорою рідиною об`ємом 2 мл, яка згідно висновку експертизи від 28 березня 2019 року № 6691 містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон та димедрол, який не відноситься до наркотичних засобів, психотропних речовин, отруйних та сильнодіючих лікарських засобів. Маса об`єкта склала 1,815 г.
Крім того, ОСОБА_1 04 травня 2019 року приблизно о 17:00, перебуваючи біля магазину «АТБ» по вул. Пушкіна, 14 в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на збут наркотичного засобу метадон, з метою особистого збагачення внаслідок злочинної діяльності, повторно незаконно збув ОСОБА_3 , якому було доручено здійснення оперативної закупки в рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, медичний шприц «Юрія-фарм» ємкістю 5 мл з прозорою рідиною об`ємом 2 мл, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 600 грн.
Того ж дня ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , добровільно видав медичний шприц «Юрія-фарм» ємкістю 5 мл з прозорою рідиною об`ємом 2 мл, яка згідно висновку експертизи від 29 травня 2019 року № 10282 містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон та димедрол, який не відноситься до наркотичних засобів, психотропних речовин, отруйних та сильнодіючих лікарських засобів. Маса об`єкта склала 1,675 г.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_14 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_14, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Разом з тим вказує, що апеляційним судом було залишено поза увагою доводи його апеляційної скарги щодо безпідставної відмови місцевим судом у виклику для допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_4 . При цьому стверджує, що даний свідок, від допиту якого відмовився прокурор, є одним із основних свідків у справі, оскільки саме на підставі його заяви було відкрито кримінальне провадження щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів, а тому, оскільки вказана особа не була допитана, то учасники судового розгляду були позбавлені можливості встановити обґрунтованість та доцільність постанов прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Також захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно у своїх рішеннях послались на встановлення факту проведення оперативних закупок, оскільки особи, які їх здійснювали, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не були допитані під час проведення досудового розслідування та в ході судового розгляду.
Крім того, захисник зауважує, що апеляційним судом було надано неправильну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що він купував наркотичний засіб на спільні кошти з іншими особами виключно для сумісного вживання.
Одночасно захисник посилається на те, що апеляційним судом було надано неправильну оцінку протоколам про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи від 09 квітня 2019 року та 15 травня 2019 року, а також не враховано того факту, що особи, яким було доручено проведення оперативної закупки, деякий час в ході проведення слідчих дій провели поза межами аудіо- та відеоконтролю, що, на переконання сторони захисту, викликає сумнів у законності проведення цих слідчих дій.
Разом з тим захисник у своїй касаційній скарзі наголошує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував, доводів, викладених у скаргах не перевірив, а допущені місцевим судом порушення не усунув та, як наслідок, постановив незаконне рішення, яке суперечить вимогам ст. 419 КПК України.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , який приймав участь в режимі відеоконференції, підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_14, який також приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення, в яких підтримав свою касаційну скаргу, однак в подальшому, у зв`язку з технічними причинами, не зміг продовжувати брати участь у судовому розгляді, проте у телефонному режимі просив продовжувати касаційний розгляд за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_13 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про не встановлення факту проведення оперативних закупок, а також надання судами неправильної оцінки показанням обвинуваченого про те, що він купував наркотичний засіб виключно з метою вживання не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були понятими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді проведення оперативних закупок наркотичного засобу та повідомили, що особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно придбали у ОСОБА_1 шприци з прозорою рідиною.
Заслухавши вказаних осіб, місцевий суд дійшов висновку, що їх показання є достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться у протоколі огляду грошових купюр від 19 березня 2019 року, у протоколі огляду покупця від 19 березня 2019 року, у протоколі огляду від 19 березня 2019 року, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої та оперативної закупки від 19 березня 2019 року, у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 09 квітня 2019 року, у протоколі огляду грошових купюр від 04 травня 2019 року, у протоколі огляду покупця від 04 травня 2019 року, у протоколі огляду 04 травня 2019 року, у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 червня 2019 року, у висновках судових експертиз з дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 28 березня 2019 року № 6691 та від 29 травня 2019 року № 10282, а також інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи сторони захисту про відсутність даних, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.
Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченого, свідків, документальні та інші докази, які є послідовними й узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досліджуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів не встановила істотних порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених у судових рішеннях доказів, як не встановила і підстав для визнання їх недопустимими.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконний збут наркотичних засобів (по епізоду від 19 березня 2019 року) та незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно (по епізоду від 04 травня 2019 року) з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені докази та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини є правильною.
Доводи касаційної скарги захисника про недопустимість як доказів протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 09 квітня 2019 року та від 15 травня 2019 року, з підстав того, що особи, яким було доручено проведення оперативної закупки, деякий час в ході проведення слідчих дій провели поза межами аудіо- та відеоконтролю, на переконання Суду, є безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з вироку, під час проведення негласних слідчих розшукових дій - аудіо- та відеоконтроль особи від 09 квітня 2019 року та від 15 травня 2019 року, здійснювалась відеофіксація, яка в подальшому, у вигляді відеозаписів як додатків до протоколів, була надана прокурором суду першої інстанції для дослідження. При цьому відповідно до технічного запису судового засідання від 06 травня 2020 року вказані відеозаписи, як і самі протоколи слідчих дій, були безпосередньо досліджені місцевим судом та визнані належними, допустимими, достовірними і такими, що повністю узгоджуються та підтверджуються іншими письмовими доказами та показаннями свідків.
Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості як доказів вказаних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, зазначив, що процесуальним законом не передбачена заборона зупинення аудіо- чи відеозапису під час проведення таких слідчих дій. При цьому суд також зауважив, що органи досудового розслідування наділені правом здійснення вибіркової аудіо- та відеофіксації, яка є найбільш доцільною під час проведення такої слідчої дії, оскільки фіксує лише ті події, які несуть найбільш корисне інформаційне навантаження.
Разом з тим апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив, що протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 09 квітня 2019 року та від 15 травня 2019 року були отримані органом досудового розслідування у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, без істотних порушень його вимог та Конституції України, а тому згідно положень ч. 1 ст. 86 КПК України вони є допустимими доказами.
З такою позицією судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд. При цьому колегія суддів звертає увагу, що фактично доводи захисника щодо недопустимості вищенаведених доказів зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій у зв`язку з наданням ним власної оцінки вказаним процесуальним документам, що жодним чином не свідчить про наявність будь-яких порушень процесуального закону під час отримання цих доказів, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У своїй касаційній скарзі захисник, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, з-поміж іншого стверджує, що вона була постановлена з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту.
Системне тлумачення ст. 419 КПК України свідчить про те, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час касаційного розгляду Судом встановлено, що захисник ОСОБА_14, не погоджуючись з вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого вказував на порушення, які, на його думку, були допущені місцевим судом. Зокрема, захисник посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у допиті свідка сторони обвинувачення ОСОБА_4 , який, на переконання сторони захисту, є одним із основних свідків у справі, оскільки саме на підставі його заяви було відкрито кримінальне провадження щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів, а тому, оскільки вказана особа не була допитана, то учасники судового розгляду були позбавлені можливості встановити обґрунтованість та доцільність постанов прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. При цьому вищенаведені доводи не знайшли свого відображення в ухвалі апеляційного суду.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що порушення вимог ст. 419 КПК України, на яке у своїй касаційній скарзі посилається захисник, має місце, однак у силу вимог ст. 412 КПК України Суд не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Разом з тим відповідно до ухвали апеляційного суду, обґрунтованість та доцільність постанов прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1 підтверджується заявою про вчинення злочину від 27 лютого 2019 року, поданою ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_1 займається злочинною діяльністю, пов`язаною з незаконним обігом наркотичних засобів.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що місцевим судом окрім заяви свідка ОСОБА_4 було досліджено і ряд інших доказів, які, відповідно до вироку, у своїй сукупності беззаперечно доводять обґрунтованість пред`явленого обвинувачення та вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому недопит вказаного свідка, в даному конкретному випадку, в цілому не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутні підстави для висновку про те, що зазначене перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Урахувавши вищезазначене, колегія суддів дійшла переконання, що порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, на яке вказує захисник, у даному конкретному випадку не є істотним, саме собою не впливає на правильність установлених судом обставин та не може бути безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
За таких обставин, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11