№ 619/598/21

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 619/598/21

провадження № 61-20498 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року у складі судді Овсяннікова В. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі - ТОВ «Українське бюро кредитних історій») про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2021 року він отримав лист від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» з повідомленням про наявність у нього заборгованості у розмірі 8 524 грн 35 коп. за кредитним договором від 02 грудня 2020 року № 10002707824.

З інформації на сайті Українського бюро кредитних історій вбачається, що сума отриманих коштів у кредит складає 4 500 грн, заборгованість станом на 18 січня 2021 року відсутня.

Він зателефонував за номером, який було вказано у листі, де йому повідомили, що з використанням його документів та персональних даних було взято кредит у розмірі 4 500 грн, які переведені на банківську картку за номером НОМЕР_1 . Для реєстрації кредиту була використана електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

Проте, він не звертався до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» з проханням про отриманням кредиту, не залишав будь-яких заявок на отримання кредиту, не створював особистий кабінет на електронному сервісі, не надавав своїх персональних даних ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та згоду на їх обробку, у тому числі на передачу бюро кредитних історій, не ставив свій підпис (у тому числі електронний, на кредитному договорі чи будь-яких документах), не здійснював підтвердження будь-яких операцій з отримання кредиту у ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», не отримував будь-яких коштів від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс».

Банківська картка НОМЕР_1 , так само як і електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить не йому.

18 січня 2021 року він звернувся до Дергачівського ВП ГУНП В Харківській області із заявою про вчинення злочину, в якій викладені вищезазначені обставини.

Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за частиною першою статті 190 КК України, номер кримінального провадження від 19 січня 2021 року № 12021225280000021.

Також він направив на адресу ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та Українського бюро кредитних історій скарги від 25 січня 2021 року вих. № 3 та вих. № 5.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір від 02 грудня 2020 року № 10002707824, сума позики 4 500 грн, укладений між ним та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс»; зобов`язати Українське бюро кредитних історій виключити відомості про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 грудня 2020 року № 10002707824, донор інформації ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ 40284315); стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, щодоговір про надання кредиту, укладений 02 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» в електронній формі, містить електронні підписи сторін, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Саме ОСОБА_1 ініціював укладення договору, оформивши заявку на сайті відповідача, підписавши договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Паспортні дані клієнта, зазначені під час отримання кредиту, повністю відповідають паспортним даним позивача.

Оскільки позов в частині вирішення спору про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню, підстави для виключення відомостей про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 361/1353/18 із Броварського міськрайонного суду Київської області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення договору про надання кредиту можливе з будь-якою особою, у якої наявні копії паспорту та РНОКПП, будь-який номер телефону, будь-яка банківська картка. При цьому, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» не вчинено дії, спрямовані на встановлення належності поданих документів, телефонного номеру, банківської картки саме ОСОБА_1 , від імені якого подано заявку на отримання кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, що особа позичальника була належним чином ідентифікована при його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, а наявний в матеріалах справи договір взагалі не містить одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір.

Судами не надано оцінку тому факту що ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звертався до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», Національного Банку України, Українського бюро кредитних історій, до Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної Поліції у Харківській області із заявою про вчинення злочину. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за частиною першою статті 190 КК України, номер кримінального провадження 12021225280000021 від 19 січня 2021 року.

У копії витягу з ЄРДР зазначено, що 02 грудня 2020 року невстановлена особа, скориставшись паспортними даними ОСОБА_1 , взяла кредит в ТОВ «ФК «Інвест-Фінанс» на суму 4 500 грн, які були переведені на банківську картку за номером НОМЕР_2 , та кредит на суму 4 200 грн в ТОВ «ІнстафІнанс», тим самим, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами. Наразі триває досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. У межах даного кримінального провадження встановлено, що власником карткового рахунку, на який отримувалися кошти за оспорюваним кредитним договором, є громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що з огляду на неможливість встановлення особи, якою були протиправно використані персональні дані, через відсутність обов`язкового закріплення прізвища ім`я по батькові особи за телефонними номерами, адресами електронної пошти, ІР адресами, єдиним можливим способом встановлення фактів звернення із заявою про отримання кредиту, укладення кредитного договору в електронному вигляді та отримання коштів за кредитним договором третьою особою, відмінною від позичальника, є з`ясування власника карткового рахунку, на який надійшли кошти за кредитним договором.

Судом апеляційної інстанції не досліджено, зокрема, довідку від 13 квітня 2021 року № 16/3-06/504, видану акціонерним товариством «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк»), згідно з якою за ОСОБА_1 не обліковуються рахунки (у тому числі карткові) в установах АТ «Ощадбанк».

Також заявником викладено клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо правових наслідків перерахування коштів, які надаються на підставі кредитного договору, оформленого в електронній формі, на банківську картку третьої особи, яка не є стороною договору, та можливості застосування такої обставини при доказуванні факту неукладення кредитного договору особою, яка зазначена у договорі як позичальник.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ТОВ «Українське бюро кредитних історій» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 грудня 2020 року ОСОБА_1 з метою отримання кредиту було здійснено реєстрацію на веб-сайті ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та надано наступні відомості: 03 липня 1981 рік народження, паспортні дані - НОМЕР_3 від 08 квітня 1998 року; РНОКПП - НОМЕР_4 ; телефон - НОМЕР_5 ; e-mail - ІНФОРМАЦІЯ_1; номер маски карти - НОМЕР_6 (банк-емітент Oschad bank), на який було здійснено перерахунок грошових коштів (кредиту) по вказаному договору; ІР - адреса, з якої було здійснено вхід на сайт товариства з метою реєстрації та подальшого оформлення, укладення кредитного договору та отримання кредиту - НОМЕР_7 .

У той же день ОСОБА_1 акцептував оферту і між ним та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» було укладено договір № 10002707824 про надання фінансового кредиту у розмірі 4 500 грн із додатком № 1 до договору (графік розрахунків), строком на 7 календарних днів.

Вказаний договір було укладено в електронній формі з проставлянням ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором (у вигляді цифрової послідовності), який направлявся на мобільний номер телефону НОМЕР_5 .

Згідно з інформаційною довідкою від 19 лютого 2021 року № 174/02 ТОВ «Платежі Онлайн», як оператора послуг платіжної інфраструктури щодо здійснення на сайті cashberry.com.ua через платіжний сервіс «Platon» проведено успішну транзакцію типу «виплата» кредиту: 02 грудня 2020 року в розмірі 4 500 грн на карту НОМЕР_6 (банк-емітент Oschad bank), яка була вказана при реєстрації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили з того, що договір про надання кредиту, укладений 02 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» в електронній формі, містить електронні підписи сторін, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд не може погодитися із такими висновками судів з огляду на наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається із матеріалів справи у пункті 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 відсутній (а.с. 86 зворот).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 18 січня 2021 року він звернувся до Дергачівського ВП ГУНП В Харківській області із заявою про вчинення злочину, в якій зазначив, що невідома особа, скориставшись його паспортними даними від його імені уклала 02 грудня 2020 року кредитні договори із ТОВ «Інстафінанс» та ТОВ ФК «Інвест Фінанс» (а.с. 19).

Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за частиною першою статті 190 КК України, номер кримінального провадження від 19 січня 2021 року № 12021225280000021 (а.с. 20).

Також в матеріалах справи наявна копія довідки АТ «Ощадбанк» від 13 квітня 2021 року про те, що станом на 12 квітня 2021 року за ОСОБА_1 не обліковуються рахунки (у тому числі карткові) в установах АТ «Ощадбанк» (а.с. 139).

На а.с. 171 наявна копія ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 11 травня 2021 року клопотання дізнавача СД ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Коротенку О. О. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 120212252800021 від 19 січня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, задовольнити повністю.

Надано дізнавачу СД ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанту поліції Коротенку О. О. дозвіл на розкриття банківської таємниці та зобов`язано публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» код в ЄДРПОУ 00032129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, надати тимчасовий доступ до інформації щодо фінансових операцій здійснених по карті № НОМЕР_1 ПАТ «Державний ощадний банк України»; повних анкетних даних власника даної карти з наданням копій документів що це підтверджують, а саме анкету клієнта, копії паспорту та договору даної особи з банківською установою), точне місце розташування банківських установ, банкоматів, терміналів, інших засобів за допомогою яких здійснювалось зняття грошових коштів з використанням вказаної картки, з наданням фотознімків осіб, які отримували грошові кошти з рахунку, та можливість вилучення вказаної інформації на електронному носії чи в письмовому вигляді, з можливістю вилучення даної інформації в філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», розташованій за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 22, у період з 02 грудня 2020 року по теперішній час (а.с.171-174).

На виконання вказаної ухвали суду АТ «Ощадбанк» було повідомлено, що карта № НОМЕР_6 належить ОСОБА_3 (а.с. 175), заява про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб була підписана останнім 01 грудня 2020 року (а.с. 177-180).

З відповіді Національного банку України від 26 лютого 2021 року убачається, що ТОВ «Інстафінанс» проведено перевірку обставин укладення кредитного договору 02 грудня 2020 року від імені ОСОБА_1 та встановлено, що фінансовий номер, який зазначено в кредитній історії Українського бюро кредитних історій ( НОМЕР_5 ) не використовується ОСОБА_1 з 2010 року (а.с. 112-115).

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону та обставин справи не врахував, не вирішив клопотання представника ОСОБА_1 , викладеного в апеляційній скарзі про визнання поважними причин неподання зазначених вище доказів до суду першої інстанції, відповідної правової оцінки наданим ОСОБА_1 доказам не надав.

Відтак, ураховуючи, що грошові кошти за оспорюваним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» відсутні, з метою захисту своїх інтересів позивач звернувся до правоохоронних органів, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання кредитного договору від 02 грудня 2020 року № 10002707824 недійсним.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Українського бюро кредитних історій виключити відомості про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 грудня 2020 року № 10002707824, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим законом та договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

Таким чином задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання оспорюваного ним кредитного договору недійсним буде достатнім та ефективним для захисту його порушених прав, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визнання кредитного договору недійсним є підставою для його вилучення з кредитної історії.

Відтак, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання Українського бюро кредитних історій виключити відомості про грошове зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором слід залишити без змін.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Посилання заявника на про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики з питання щодо правових наслідків перерахування коштів, які надаються на підставі кредитного договору, оформленого в електронній формі, на банківську картку третьої особи, яка не є стороною договору, та можливості застосування такої обставини при доказуванні факту неукладення кредитного договору особою, яка зазначена у договорі як позичальник,не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих, правових підстав, так як такі доводи можуть бути досліджені та оцінені при розгляді справи

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір від 02 грудня 2020 року № 10002707824, сума позики 4 500 грн, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс».

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович