Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 619/718/17
провадження № 61-3221св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2018 року у складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. П. , Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
- визнати недійсним державний акт від 22 грудня 2008 року серії ЯЖ № 461384, на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 6322082001:00:000:0432, виданий на ім`я ОСОБА_1 , що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300584;
- зобов`язати відповідача повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області вказану земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що під час вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що рішенням Русько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,1500 га, на АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 461384.
Однак, рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 09 липня 2008 року, на підставі якого виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області Муравським В. А., про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за його (сільського голови) обвинуваченням.
Прокурор вважав, що органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га, не приймалося, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави як законного власника не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом рішення про її передачу у приватну власність, у зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2018 року у складі судді Остропілець Є. Р. у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірну земельну ділянку передано відповідачу у власність з порушенням вимог земельного законодавства, разом із тим порушене право захисту не підлягає у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем (частина четверта статті 267 ЦК України), а поважних причин для поновлення цього строку прокурор не надав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Русько-Лозівська сільська рада прийняла рішення від 09 липня 2008 року про передачу безоплатно у приватну власність відповідачці земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд, загальною площею 0, 1500 га, на АДРЕСА_1 . Саме цією обставиною прокурор обґрунтовував позовні вимоги, проте до Русько-Лозівської сільської ради позов не заявив, не просив залучити її до участі у справі як співвідповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди, вирішуючи спір, не врахували обставин, за яких спірне майно вибуло з власності держави.
ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку без волевиявлення власника земельної ділянки - Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, усупереч встановленому чинним законодавством порядку безоплатної приватизації земель та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області Муравським В. А.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність оскарження рішення сільської ради та необхідність її залучення до участі у справі, а суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 256 261 ЦК України, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про можливість набуття відповідачем земельної ділянки за відсутності рішення власника про її виділення через пропущення прокурором позовної давності. Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року поновлено заступнику прокурора Харківської області строк на касаційне оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року.
Відкрито касаційне провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.
Витребувано із Дергачівського районного суду Харківської області цивільну справу № 619/718/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 вищезазначену справу призначено до судового розгляду упорядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 6322082001:00:000:0432 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га, що розташована на АДРЕСА_1 ,
На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 461384.
Постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року, прийнятими за результатами розгляду кримінальної справи № 2015/1-90/11, встановлено, що вказане вище рішення 26 сесії V скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року про безоплатну передачу ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки є завідомо неправдивим та підробленим головою сільради ОСОБА_2 , який його самостійно виготовив, підписав та скріпив печаткою, без розгляду зазначеного питання на сесії сільської ради.
Вказані дії голови сільради, у тому числі щодо видачі рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , кваліфіковані за частиною другою статті 366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 звільнено на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році».
Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи головою Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, підписав завідомо неправдиві рішення сесій Русько-Лозівської сільської ради про надання дозволу на розробку громадянами проектів відводу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих в селі Руська-Лозова, на підставі яких були видані державні акти на право власності на 130 земельних ділянок, у тому числі і державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2008 року серії ЯЖ № 461384 на ім`я ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення позову з огляду на незалучення до участі в справі Русько-Лозівської сільської ради, питання про права та обов`язки якої підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог.
Проте повністю з висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).
Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 у редакції, чинній на час видачі державного акта).
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».
У постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку».
Таким чином відсутні правові підстави для визнання недійсним державного акта від 22 грудня 2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Русько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року, з огляду на неефективний спосіб захисту, а тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні. Проте апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні цих вимог.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави як законного власника не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом рішення про її передачу у приватну власність, прокурор просив повернути її на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).
Частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Крім того, за змістом статей 17 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів належать районним державним адміністраціям.
Відсутність рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) про відчуження майна означає, що воно вибуло поза його волею.
Суди встановили, що 26 сесія 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради не приймала рішення від 12 вересня 2008 року про відведення та передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 та, що земельна ділянка, площею 0, 1500 га належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення і знаходиться поза межами населеного пункту, а відтак повноваження щодо розпорядження нею належать Дергачівській районній державній адміністрації, яка не приймала розпорядження щодо її відведення та передання у власність відповідачу. Отже висновки про те, що набуття у власність відповідачем спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, є правильними.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки у зв`язку з пропуском прокурором строку звернення до суду із цим позовом, виходячи з такого.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Така позиція відображена і у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право на позов у прокурора виникло не з часу ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року у кримінальній справі, а з моменту, коли орган державної влади та прокурор мали можливість знати про порушення прав та інтересів держави.
Суд установив, що прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення інтересів держави переданням спірної земельної ділянки у власність відповідача, зокрема, з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права на земельну ділянку, тобто з грудня 2008 року.
Судом зроблено правильний висновок про те, що на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акту про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.
У запереченнях на позов ОСОБА_1 вказувала, що керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області у 2012 році вже звертався до суду з тотожними позовами, предметом спору яких були державні акти, видані на підставі рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року (справи № 2010/5676/12, 2010/6430/12), і у зазначених справах судами були ухвалені рішення, що свідчать про обізнаність як прокуратури, так і структурних підрозділів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) про порушення у 2008 році вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками.
Про обізнаність органів прокуратури Харківської області із фактами порушення інтересів держави свідчить також проведення з 2011 року слідчими Дергачівської районної прокуратури Харківської області досудового розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2 .
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора про повернення земельної ділянки на користь держави з підстав пропуску позовної давності при зверненні до суду, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Скасувавши в частині вирішення вимог про повернення земельної ділянки законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржену постанову апеляційного суду в частині позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку змінити, виклавши її мотивувальну частину в цій частині в редакції цієї постанови. В частині позову про повернення земельної ділянки постанову апеляційного суду скасувати із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року в частині позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку змінити, виклавши її мотивувальну частину в цій частині в редакції цієї постанови.
Постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року в частині позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2018 року.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук