ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа №620/1113/19
адміністративне провадження №К/9901/27163/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т. від 23.09.2020,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» (далі також ПАТ «Чернігівгаз», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також Національна комісія, НКРЕКП, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:
визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 29.03.2019 №473 «Про накладення штрафу на ПАТ «Чернігівгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природнього газу та здійснення заходів державного регулювання (далі також спірна, оскаржувана постанова).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що перевірка дотримання товариством вимог Ліцензійних умов, Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, та інших нормативно-правових актів у сфері нафтогазового комплексу була здійснена упереджено.
3. Товариство вказувало, що спірна постанова прийнята без об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин під час проведення позапланової перевірки, з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому є протиправною, та такою, що порушує законні права та інтереси ПАТ «Чернігівгаз», як суб`єкта господарювання, на якого покладено функції Оператора газорозподільних систем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а саме - визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
6. Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою на ПАТ «Чернігівгаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу накладено штраф та зобов`язано усунути виявлені недоліки.
7. Беручи до уваги такі обставини справи, апеляційний суд констатував, що спірним рішенням одночасно застосовано санкції та запропоновано усунути виявлені порушення.
8. Разом з тим, як зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду, за наведених умов та виходячи зі змісту правових норм, якими регламентовані спірні правовідносини, відповідач зобов`язаний був видати окреме розпорядження про усунення виявлених порушень ліцензійних умов, оскільки прийнявши спірну постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, НКРЕКП позбавила позивача можливості усунути виявлені під час здійснення заходу нагляду порушення, а отже і уникнути застосування штрафних санкцій в подальшому.
9. Обґрунтовуючи такий висновок, апеляційний суд також посилався на наявну у матеріалах справи копію розпорядження Державної регуляторної служби України від 07.06.2019 №61, згідно з яким Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України за результатом розгляду апеляції (скарги) ПАТ «Чернігівгаз» щодо прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 29.03.2019 №473 «Про накладення штрафу на ПАТ «Чернігівгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», було прийнято рішення №5.6 від 04.06.2019 (протокол №07-19) про її задоволення. Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, усунути порушення вимог частин 7 та 15 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців 7 і 15 статті 3 та частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
10. Посилання відповідача на те, що постанова про накладення штрафу має бути прийнята протягом тридцяти днів з дня складання акта, колегія суддів апеляційного суду до уваги не прийняла, оскільки це не позбавляє останнього обов`язку щодо прийняття попереднього рішення про усунення виявлених порушень у межах строку, визначеного для прийняття рішення про накладення штрафних санкцій.
11. У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
12. Ще одним мотивом, покладеним у основу висновку про наявність підстав для задоволення цього позову, було те, що як свідчать матеріали справи станом на час проведення планового заходу відповідачем не було затверджено та оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику у відповідності до вимог Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»
13. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, додатком 18 до якого затверджено форму Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не може вважатися нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання, і носить лише рекомендаційний характер.
14. З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що акт, складений за результатами перевірки, проведеної щодо позивача, не може бути належним доказом наявності фактів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, а тому це є самостійною підставою для визнання її протиправною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є оператором газорозподільної системи на території Чернігівської області та діє на підставі ліцензії, виданої відповідачем.
17. Основним видом діяльності ПАТ «Чернігівгаз» є здійснення розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства, здійснення щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
18. У період з 11.03.2019 по 22.03.2019 посадовими особами Комісії з проведення перевірки НКРЕКП, на підставі посвідчення на проведення планової перевірки від 14.02.2019 №87 проведена планова перевірка щодо дотримання ПАТ «Чернігівгаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з розподілу), відповідно до ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 26.03.2015 №932 та переоформленої згідно рішення НКРЕКП від 14.09.2015 №2302, та відповідно до ліцензії, яка видана згідно з постановою НКРЕКП від 19.06.2017 №807.
19. За результатами проведення планового заходу складено акт від 22.03.2019 №106, яким зафіксовано порушення позивачем нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері енергетики, а саме:
пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме:
частини 9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині зобов`язання суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, виконувати рішення Регулятора;
частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у частині здійснення за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро - і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання, періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку;
частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (із змінами, які набрали чинності 19.01.2018) у частині встановлення загальнобудинкового лічильника газу лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»;
абзацу третього підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у частині забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі, - до 01.01.2016;
пункту 6 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 №474, у частині здійснення оплати періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використоk4;уються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»;
пунктів 4, 5 та 6 розділу III Інструкції щодо заповнення форми звітності №8а-НКРЕКП-газ-моніторинг (річна) «Звіт про забезпечення доступу та приєднання до газорозподільної системи», затвердженої постановою НКРЕКП від 07.07.2016 №1234 (далі - форма звітності №8а-НКРЕКП-газ-моніторинг), у частині відображення в розділах IV, V та VI форми звітності № 8а-НКРЕКП-газ-моніторинг за 2017 та 2018 роки фактичних даних;
пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (із змінами), у частині виконання затвердженого НКРЕКП плану розвитку в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні.
пункту 3 глави 5 розділу IV Кодексу газорозподільних систем у частині перерозподілу фінансування між заходами в межах одного розділу за умови незмінності фізичних обсягів цих заходів при зміні (збільшенні або зменшенні) вартості виконання заходів, передбачених затвердженим планом розвитку, до 5 (п`яти) відсотків;
абзацу четвертого глави 6 розділу IV Кодексу газорозподільних систем у частині оприлюднення ліцензіатом електронної форми звіту щодо виконання інвестиційної програми шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за підсумками року не пізніше 25 лютого року, наступного за звітним періодом;
пункту 3 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем у частині забезпечення Оператором ГРМ в установленому цією главою порядку приєднання об`єкта чи земельної ділянки замовника впродовж тримісячного строку з урахуванням вимог цього Кодексу та графіка оплати замовником за договором та в частині пуску газу на об`єкт замовника за договором на стандартне приєднання;
пункту 4 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем у частині погодження Оператором ГРМ проєкту зовнішнього газопостачання у строк, що не перевищує 15 днів, якщо інше не передбачено законодавством;
пункту 8 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем у частині погодження проєкту внутрішнього газопостачання з Оператором газорозподільних систем у частині організації вузла обліку та кошторису витрат на організацію вузла обліку за умови, якщо технічними умовами приєднання точка вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку) визначена в газових мережах внутрішнього газопостачання, а проєкт внутрішнього газопостачання передбачає заходи з організації вузла обліку та кошторисну частину щодо реалізації цих заходів;
пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем у частині обов`язку Оператора газорозподільних систем не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу;
глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором газорозподільних систем і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу;
пункту 5 глави 3 розділу X Кодексу газорозподільних систем у частині погодження робочого проекту з організації та облаштування системи дистанційної передачі даних на комерційному вузлі обліку Оператором газорозподільних систем упродовж десяти робочих днів з дня його отримання та в частині погодження Оператором ГРМ робочого проекту з організації та облаштування системи дистанційної передачі даних на комерційному вузлі обліку тільки в обсязі виданого ним технічного завдання;
пункту 5 глави 8 розділу X Кодексу ГРМ у частині обов`язку Оператора ГРМ у разі прийняття рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу споживача протягом п`ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків;
пункту 3.8 розділу III Порядку формування інвестиційних програм газопостачальних, газорозподільних, газотранспортних та газозберігаючих підприємств, затвердженого постановою НКРЕ від 28.11.2011 №2255 (у редакції, що діяла до 04.11.2018);
пункту 7 розділу І Методології встановлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.12.2015 №3054, у частині передбачення в платі за приєднання відшкодування всіх витрат оператора газорозподільної системи, зокрема на пуск газу;
пункту 4.1 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156 (далі - Мінімальні стандарти та вимоги), у частині складання Оператором газорозподільних систем інформації щодо показників комерційної якості надання послуг оператора газорозподільної системи станом на останнє число звітного періоду і подання щоквартально до НКРЕКП та її територіальних органів за місцезнаходженням Оператора газорозподільних систем не пізніше ніж через 50 днів після звітного періоду;
пункту 4.6 Мінімальних стандартів та вимог у частині подання Оператором газорозподільних систем переліка джерел інформації, реєстру письмових звернень споживачів, реєстру надання послуг щоквартально до НКРЕКП та її територіальних органів за місцезнаходженням Оператора газорозподільних систем або постачальника не пізніше ніж через 50 днів після звітного періоду;
пункту 4.9 Мінімальних стандартів та вимог у частині направлення інформації, визначеної у пунктах 4.1, 4.6 та 4.8 глави 4, Оператором газорозподільних систем до НКРЕКП поштою на паперових носіях та в електронному вигляді, а також до її територіальних органів за місцезнаходженням Оператора газорозподільних систем;
підпункту 5 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині повідомлення НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін, крім інформації щодо кількості підключених споживачів, кількості об`єктів газорозподільної системи ліцензіата, кількості персоналу ліцензіата та його матеріально-технічної бази, яка надається протягом 30 днів після закінчення календарного року;
підпункту 6 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку;
підпункту 7 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині подання річної фінансової звітності у встановленому законодавством порядку;
підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки), у визначеному розмірі та за цільовим призначенням;
підпункту 21 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині виконання плану розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, зокрема, розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Чернігівгаз» на 2017 - 2026 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2017 №1608 (далі - розділ І (2017 рік) Плану розвитку), та розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Чернігівгаз» на 2018 - 2027 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.10.2018 №1323 (далі - розділ І (2018 рік) Плану розвитку);
підпункту 28 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу;
підпункту 6 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін із суміжними суб`єктами ринка природного газу, у тому числі зі споживачами;
підпункту 8 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині забезпечення періодичної повірки (у тому числі демонтажу, транспортування, монтажу та ремонту) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, за власний рахунок незалежно від того, чи є ліцензіат власником лічильника.
20. Не погоджуючись із виявленими порушеннями, ПАТ «Чернігівгаз» оскаржило висновки акту в адміністративному порядку.
21. 29.03.2019 НКРЕКП прийняло постанову №473 «Про накладення штрафу на ПАТ «Чернігівгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природнього газу та здійснення заходів державного регулювання.
22. Вказаною постановою на позивача накладено штраф:
у сумі 850 000,00 грн. за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема, щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів, крім споживачів за ЕІС-кодами 56ХМ41А739494319, 56ХМ41А62976929R, 56XM41C96878663V, 56XM41G60500719K, 56XM41E67068426W, 56XM41G57317367P;
у сумі 850 000,00 грн. за порушення Ліцензійних умов, наведених в акті перевірки.
23. Окрім того, зазначеною постановою НКРЕКП застосовано до ПАТ «Чернігівгаз» заходи державного регулювання.
24. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. У касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду з висновками судів попередніх інстанцій та наголошує на тому, що згідно з приписами статей 17, 19 Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» і норм Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, прийнятого відповідно до вищевказаного Закону, при здійсненні заходів державного контролю НКРЕКП застосовує виключно форму акту перевірки, яка є додатком до вказаного Порядку, форма якого є уніфікованою формою та відповідає Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.
26. Скаржник також зауважує, що чинні акти законодавства України не містять положень, які б визначали невідповідність акту перевірки, затвердженого Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, вимогам, встановленим у Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).
27. Заперечує відповідач і висновки суду апеляційної інстанції про наявність у нього обов`язку перед накладенням на Товариство штрафу видати розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
28. З цього приводу НКРЕКП зазначає, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
29. Отже, як підкреслює відповідач, вищезгадана норма права передбачає можливість видання за результатами перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов такого виду документу, як розпорядження.
30. Проте, скаржник звертає увагу, що згідно з абзацом третім частини п`ятої статті 14 Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
31. Таким чином, на переконання відповідача, абзац третій частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачає видання НКРЕКП двох видів розпорядчих документів, а саме: постанови та розпорядження.
32. Відповідач, акцентуючи увагу на нормах статті 13 вищевказаного Закону, вважає, що вона імперативно встановлює правило, за яким рішення про накладення штрафу приймається регулятором у вигляді саме постанови, тоді як згідно з частиною одинадцятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» про нагляд встановлено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
33. Тобто, як стверджує НКРЕКП, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає декілька видів розпорядчих документів, зокрема: припис, розпорядження, рішення, інший розпорядчий документ про усунення порушень
34. Однак, у касаційній скарзі наголошується, що у першу чергу Національна комісія керується та застосовує норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», які є спеціальними при проведенні планових або позапланових перевірок, та у разі відсутності відповідної норми у спеціальному законі можуть бути застосовані норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
35. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
36. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови, оскільки відповідачем при складанні акту перевірки було застосовано форму акту, що не відповідає уніфікованій, тобто було порушено вимогу частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо дотримання уніфікованої форми актів.
37. На думку Товариства правильними є й висновки апеляційного суду щодо наявності у відповідача обов`язку видати за результатами перевірки розпорядження АТ «Чернігівгаз» про усунення порушень, які викладені в акті перевірки, а невиконання таких вимог законодавства є протиправним, порушує законні права та інтереси як Товариства, так і споживачів природного газу.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
38. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції застосував такі норми матеріального права.
39. Частина друга статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Закон України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, за преамбулою до якого цей Закон визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
41. Статті 1-3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яка встановлює, що НКРЕКП (далі - Регулятор) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.
Основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
42. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
43. Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
Рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.
44. Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання.
Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
45. Основним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності є Закон України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
46. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги приписи частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якими встановлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.
47. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначенні Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з наступними змінами до доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
48. Частиною третьою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
49. Положеннями частин першої, другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
50. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
51. Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки).
52. Згідно з пунктом 2 вказаної Методики, уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.
53. Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, яким установлено: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку).
54. Додатком 18 до цього ж Порядку затверджено форму Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
55. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
57. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
58. Відповідач у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо незатвердження відповідачем уніфікованої форми акта, в якому передбачався б перелік питань залежно від ступеня ризику у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
59. Проаналізувавши касаційну скаргу, колегія суддів в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі погодилась з необхідністю здійснити касаційний перегляд прийнятої апеляційним судом постанови з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
60. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідачем не було затверджено та оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику у відповідності до вимог Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
61. Мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції відзначив й те, що Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, додатком 18 до якого затверджено форму Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не може вважатися нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання, і носить лише рекомендаційний характер.
62. Тобто, одним з ключових питань для правильного вирішення цього спору є питання про те, чи мав право відповідач у даному конкретному випадку застосовувати акт, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (додаток 18), та чи такий відповідав вимогам, установленим до складення уніфікованої форми акта перевірки, визначених Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).
63. Відповідаючи на ці питання, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №460/1042/19 Верховний Суд визнав правильним застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, які виходили з того, що вимоги, установлені до складення уніфікованої форми акта перевірки Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), дотримані відповідачем у постанові №428 від 14.06.2018, якою затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскарженим і скасованим в установленому законодавством порядку. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин під час здійснення контрольного заходу.
64. Згодом ці ж висновки Верховного Суду щодо застосування норм права були застосовані й у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №280/62/20, й колегія суддів, перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права у справі, яка розглядається, підстав для відступу від цього висновку не вбачає.
65. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковими висновком суду апеляційної інстанції про те, що акт від 22.03.2019 №106, складений за результатами перевірки позивача, не може бути належним доказом наявності фактів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, і що це є самостійною підставою для визнання її протиправною.
66. Водночас, як встановлено судовим розглядом цієї прави та сторонами не заперечується, НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складала розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа й постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. Яка оскаржується у цій справі.
67. Колегія суддів акцентує увагу на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.09.2020 у справі №300/775/19, щодо застосування норм частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», частин восьмої, одинадцятої статті 7, пункту 1 частини першої статті 8 та частини першої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». відповідно до якого положеннями чинного законодавства визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються.
68. Проте, згідно з фактичними обставинами цієї справи, встановленими судом апеляційної інстанції, НКРЕКП не надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки, в порушення вимог наведених вище норм законодавства, відповідачем не видавалося розпорядження про усунення ПАТ «Чернігівгаз» порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку з якими прийнято оскаржувану постанову.
69. Зазначення ж про необхідність усунути порушення Ліцензійних умов безпосередньо у постанові про накладення штрафу не давало можливості позивачу добровільно усунути порушення до застосування такого виду відповідальності як накладення штрафу.
70. За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про допущення відповідачем порушення приписів чинного законодавства, що виразилося у тому, що НКРЕКП без видачі розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов та перевірки виконання цього розпорядження, було прийнято оскаржувану постанову.
71. Верховний Суд наголошує, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, проаналізовані вище норми не суперечать одна одній, а відсутність у Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов`язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов`язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
72. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/5272/19 і відступу від неї колегія суддів у даному конкретному випадку не вбачає.
73. З огляду на це, колегія суддів констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови НКРЕКП, а отже й про задоволення цього позову, в цілому ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
74. Однак, висновок апеляційного суду про неможливість застосування Регулятором форми Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, який є додатком до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, не ґрунтується на правильному застосуванні норми матеріального права і не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №300/775/19 та від 12.01.2022 у справі №240/5272/19, прийнятих у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
76. Частинами першою. четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
77. Здійснивши касаційний розгляд цієї справи у межах доводів та вимог касаційної скарги й повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції в цілому дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цього позову, однак, при цьому, виходив з помилкових мотивів про те, що Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, за формою, наведеною у додатку 18 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, не може бути належним доказом наявності фактів, виявлених такою перевіркою, і не може застосовуватись НКРЕКП під час здійснення нею державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.
78. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови, шляхом виключення з неї вказаних вище мотивів.
79. В решті оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
80. Керуючись статтями 340 341 344 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки про те, що Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, за формою, наведеною у додатку 18 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, не може бути належним доказом наявності фактів, виявлених такою перевіркою, і не може застосовуватись НКРЕКП під час здійснення нею державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.
В решті оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін