№ 620/14688/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 620/14688/23

адміністративне провадження № К/990/13648/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 (суддя-доповідач - С.Л. Клопот)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 (суддя-доповідач - В.В. Кузьменко, судді - Я.М. Василенко, О.М. Ганечко)

у справі № 620/14688/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року у період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.04.2022 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.04.2022 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. При постановленні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, та не доведення підстав поважності пропуску такого строку. Суд апеляційної інстанції такі висновки підтримав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що військова частина, в якій він проходить службу з 24.02.2022 по теперішній час, залучена до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту її територіальної цілісності та недоторканості, забезпечення безпеки населення та інтересів держави та здійснює підготовку особового складу для відсічі військової агресії російської федерації. Позивач зауважує, що судами не враховано, що внаслідок необхідності забезпечення позивачем захисту Вітчизни, відповідно до статті 17 Конституції України та статті 17 Закону України «Про оборону України», з метою забезпечення прав інших людей та громадян та особливий період виконання вказаного обов`язку, воєнний стан, позивач не мав змоги дізнатися щодо порушення свого права для подання позову у строки, визначені законом.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

13. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Оцінка Верховного Суду

14. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

17. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (у редакції зі змінами, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX).

18. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

19. Верховний Суд враховує, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, предметом спору якої також є недотриманням законодавства про оплату праці.

20. У рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 предметом дослідження Верховним Судом було, зокрема, питання строку звернення до суду з таким позовом, по суті якого сформований наступні висновки:

«Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

21. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

22. Рішення Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі набрало законної сили 20.09.2023 на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду, якою це рішення залишено без змін.

23. Зважаючи на приписи частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформований у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, яке набрало чинності після подання касаційної скарги.

24. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач 26.09.2023 звернувся до суду із позовом, в тому числі про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 27.04.2022. Отже, ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду із цими позовними вимогами.

25. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та неправомірно повернув позовну заяву позивачу.

26. Судом апеляційної інстанції вказаної помилки процесуального закону не виправлено.

27. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 620/14688/23 скасувати.

3. Справу № 620/14688/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк