ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 620/17968/21
адміністративне провадження № К/990/14591/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/17968/21
за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Приватний заклад освіти "ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Приватний заклад освіти "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - "ІНФОРМАЦІЯ_1" та зобов`язати відповідача укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - «ІНФОРМАЦІЯ_1» (охор.№15-Чг), що розташований за адресою: м.Чернігів, вул.Князя Чорного, 4, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт культурної спадщини по АДРЕСА_1 у м. Чернігові - «ІНФОРМАЦІЯ_1» й дотепер не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.
У позові прокурор вказав, що уповноваженим органом з питань додержання вимог законодавства з охорони культурної спадщини є Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, але цей уповноважений орган не здійснював належних та достатніх дій щодо укладання охоронного договору.
На думку прокурора, пред`явлення позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу з виконання вимог законодавства зі збереження об`єкта культурної спадщини.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації задоволено частково.
Зобов`язано Приватне підприємство «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2» укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - «ІНФОРМАЦІЯ_1» (охоронний номер 15-Чг), що розташований за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на умовах і в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача, покладається обов`язок укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість прокурором підстав звернення до суду з цим позовом, враховуючи наявність у спірних правовідносинах інтересів держави, які порушуються у сфері захисту об`єкту культурної спадщини.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 19.07.2022 скасовано, а позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації залишено без розгляду.
Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що прокурор не довів належними і допустимими доказами, що уповноважений орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з цим позовом до адміністративного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про підміну прокурором органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій. Через те, що позов подано прокурором після його неодноразового звернення до Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про необхідність укладення охоронного договору з Приватним підприємством "Приватний заклад освіти "ІНФОРМАЦІЯ_2". Управління у відповідь на звернення прокурора повідомило про звернення до підприємства з листами-повідомленнями, у яких йдеться про необхідність укладення охоронного договору. Однак, Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації не вживалось, протягом тривалого часу, дій щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Прокурор наполягає, що даний позов подано з метою недопущення того, щоб інтереси держави залишились незахищеними.
Відповідач надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні скарги прокурора.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 №02.1-09/638, на території міста Чернігова здійснюється неналежний захист об`єкта культурної спадщини «ІНФОРМАЦІЯ_1» - пам`ятки архітектури місцевого значення за адресою: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4.
Вказану пам`ятку архітектури місцевого значення, 1908 року забудови, взято на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75, охоронний номер 15-Чг.
За інформацією Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 № 2.1-09/638 та Чернігівської обласної державної адміністрації від 24.06.2021 №01-01-32/5138 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення «ІНФОРМАЦІЯ_1» по вул. Князя Чорного в м. Чернігові не укладено.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пам`яткою архітектури місцевого значення «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 у м. Чернігові з 08.02.2017 володіло на праві приватної власності ТОВ «Комплекс «Мир» (код ЄДРПОУ 41119786). Товариство охоронний договір не укладало попри направлення на їх адресу листів Управління архітектури та містобудування Чернігівської ОДА від 30.04.2020 та 23.11.2020.
На підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Комплекс «Мир» 07.05.2021 здійснило продаж пам`ятки архітектури по АДРЕСА_1 у м. Чернігові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 з 22.06.2021 перебуває у користуванні Приватного підприємства «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2»» (код ЄДРПОУ 41363209). Підставою для державної реєстрації став акт приймання-передачі від 22.06.2021, відповідно до якого власники нежитлової будівлі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали Приватному підприємству «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2»» нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 у м. Чернігові загальною площею 7717,6 м2 загальною вартістю 96 610 323 грн.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «Комплекс «Мир» та Приватного підприємства «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації від 29.09.2021 №02.1-09/1224 повідомило на запит прокурора, що до ПП «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2» надсилався лист щодо необхідності укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури. Докази вручення листа відповідачу Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації відсутні. Крім того, Управління повідомило прокурора про те, що з відповідним позовом зобов`язального характеру до ПП «Приватний заклад освіти «ІНФОРМАЦІЯ_2» не зверталось.
Враховуючи, що відповідач охоронний договір не уклав, прокурор, покликаючись на невжиття уповноваженим органом заходів, направлених на збереження пам`ятки архітектури, звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно із статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частини третя, четверта статті 53 КАС України визначають, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частина четверта статті 23 КАС України, серед іншого, передбачає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, дійшла наступних висновків.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду вирішила, що наведені положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".
Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 263/2038/16-а.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшов таких висновків.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність, допущена відповідачем - Приватним підприємством "Приватний заклад освіти "ІНФОРМАЦІЯ_2", щодо неукладення охоронного договору з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації на об`єкт культурної спадщини - "ІНФОРМАЦІЯ_1" (охор.№15-Чг), розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1.
Фактично, це спір, що виник з приводу укладення охоронного договору, який є адміністративним договором, а отже Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації є належним позивачем, а суб`єкт приватного права - належним відповідачем.
Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України, Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.
Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (Постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31.01.2023 у справі №640/8728/21).
Спірні правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).
За приписами частини першої статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до пунктів 6, 12, 17, 20, 22 частини першої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території.
Відповідно до пункту 1 Положення про Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, яке затверджене розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13.06.2019 № 353 Управління є структурним підрозділом Чернігівської обласної державної адміністрації, підзвітним і підконтрольним голові обласної державної адміністрації та Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Згідно підпункту 33 пункту 5 Положення Управління утримує на балансі пам`ятки архітектури та містобудування, укладає охоронні договори на пам`ятки архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва, здійснює контроль за дотриманням умов цих договорів.
Тобто, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що обґрунтовуючи необхідність захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт культурної спадщини по АДРЕСА_1 в м. Чернігові - «ІНФОРМАЦІЯ_1» й до тепер не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.
Вважаючи, що відповідний компетентний орган вчиняє недостатні та неефективні заходи, які не призвели до реального результату, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів КАС ВС зазначає, що Верховний Суд в постанові від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20 дійшов висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи викладене та обставини цієї справи, колегія суддів КАС ВС вважає необгрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», дослідження порушення інтересів держави, а також наявності або відсутності бездіяльності цього органу протягом розумного строку після отримання звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження виключних підстав для представництва прокурора в інтересах держави в особі цього органу.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №640/16767/21, від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22.
У справі, яка розглядається, достатні та ефективні заходи по захисту інтересів держави Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації не здійснювало, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», через що у нього виникли, передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому статтею 53 КАС України, за наявності підстав для представництва інтересів держави.
Згідно пункту 2 частини 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 - скасуванню, справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури-задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 620/17968/21 - скасувати.
Справу № 620/17968/21 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець