ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
справа № 620/1863/19
адміністративне провадження № К/9901/1443/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 10.12.2019 (колегія суддів: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №620/1863/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
УСТАНОВИВ:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 12 грудня 2018 року №03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 16 січня 2019 року №03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у встановленому при призначенні відсотку відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 16 січня 2019 року № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилкове трактування відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання. Отже відповідачем неправомірно проведено перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно з 01 січня 2019 року та з 01 лютого 2019 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Водночас звернув увагу, що частина 4 статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі також Закон № 1402-VIII) не містить вказівки про дату проведення перерахунку.
З покликанням на розділ ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови від 20 березня 2017 року N 5-1) (надалі також Порядок № 3-1) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перерахунок щомісячного довічного утримання здійснюється не з дати зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а в місяці, наступному за місяцем, в якому змінилися складові суддівської винагороди.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, а не з 01 січня 2019 року, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 по справі № 1-7/2018(4062/15), яким визнано положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" такими, що не відповідають Конституції України. Крім того позивач вважає, що у зв`язку зі зміною з 01 січня 2019 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, а не з 01 лютого 2019 року. Вказує, що Закон № 1402-VIII пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання зі зміною складових суддівської винагороди, а отже положення пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 суперечать частині 4 статті 142 зазначеного Закону. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону №1402-VIII.
Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволення касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, а отже, перерахунок пенсії було правильно проведено з 1 січня 2019 року та з 1 лютого 2019 року.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ позивач звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку, а наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року № 64-ос відрахований зі штату суду.
Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016.
При цьому, 12 грудня 2018 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області позивачу видано довідку № 03/36-1119 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року, що є підставою для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року.
13 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року.
16 січня 2019 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видано нову довідку № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року.
18 січня 2019 року позивач ще раз звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 16 січня 2019 року № 03/36-137 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року.
Відповідачем перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 фактично зроблено з 01 січня 2019 року, а на підставі довідки від 16 січня 2019 року № 03/36-137 - з 01 лютого 2019 року.
Крім того, листом від 04 лютого 2019 року № 950/04-12 відповідач відмовився зробити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 12 грудня 2018 року № 03/36-1109 та з 01 січня 2019 року на підставі довідки від 16 січня 2019 року № 03/36 - 137, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (далі по тексту - Порядок), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складової суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Не погоджуючись з отриманою відмовою у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Слід зазначити, що спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу визначення дати проведення перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 та жодним чином не стосуються складових чи відсотків суддівської винагороди за відповідною посадою при здійсненні такого перерахунку.
Відповідно до ч. п. 8 ч. 4 ст. 48 та ч. 6 ст. 48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів") незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Аналогічні положення закріплені у ст. 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 1402-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 11.02.2020 у справі №200/3958/19.
04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 3, 10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").
Відповідно до п. 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн з 01.01.2019.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 141 Закону №2453-VІ (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІІІ) та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII, які визнані неконституційними п. 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом".
Тобто, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 12.12.2018 №03/36-1109, та з 01.01.2019 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 16.01.2019 №03/36-137.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість трактування відповідачем п. 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1 та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання.
Так, відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у цьому випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік", а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни.
Натомість п. 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог ст. 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.
Вирішуючи спірні правовідносини щодо визначення часу, з якого зобов`язаний орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить з приписів частини третьої статті 7 КАС України, згідно з якими, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти ухвалюються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійному органу слід керуватись законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами, які такому закону суперечать.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а та від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 10.12.2019 скасувати.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №620/1863/19 залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко