ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 620/3698/18
касаційне провадження № К/9901/10065/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" (далі - Товариство) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 (суддя Скалозуб Ю.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління) про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 30.10.2018 №00003701400, №00003711400, №00003721400, №00003731400, №00003741400.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про допущені порушення, оскільки: в силу вимог пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань, з огляду на що коли позивач фактично сплатив донараховані контролюючим органом суми податків (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) згідно податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувались Товариством, то це призвело до зменшення власного капіталу Товариства; контролюючим орган дійшов безпідставного висновку, що ТОВ «Монсанто України» надавало Товариству стимулюючу виплату для здійснення збуту продукції в розмірі 5122792,92 грн, яка є маркетинговою послугою, наданою позивачем на користь ТОВ «Монсанто України», оскільки позивач ніякі «нібито маркетингові послуги» не надавав, Товариству була надана знижка на товар за ранню оплату, що передбачено пунктом 4.2 додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № UA 30-2016 MONUA від 20.11.2015, укладеного з ТОВ «Монсанто України», з урахуванням того, що контролюючим органом не було надано жодного підтверджуючого документа про зарахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 5122792,92 грн. (вартості наданих позивачем, на думку контролюючого органу, маркетингових послуг), або ж документа, який би засвідчував факт надання позивачем таких послуг; висновки контролюючого органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операції з надання, на переконання контролюючого органу, позивачем маркетингових послуг на користь ТОВ «Монсанто України» також слугували підставою для висновку відповідача про завищення Товариством розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 222729,00 грн. та про наявність у Товариства обов`язку зареєструвати податкові накладні на суму податку на додану вартість 1024559,00 грн.; у Товариства відсутній обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстав того, що будівлі цілісного майнового комплексу, який йому належить, є будівлями промисловості, які він використовує у власній господарській діяльності, з урахуванням того, що згідно ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промисловості» (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад , фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо, та клас «Резервуари, силоси та склади» (код 1252), який включає резервуари та ємності: резервуари для нафти та газу; силоси для зерна, цементу та інших сипких мас; холодильники та спеціальні склади; складські майданчики.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 09.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що: сплата Товариством нарахованих йому контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень податкових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість не є визнаними штрафами, пенею, неустойкою у розумінні пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, з огляду на що позивач безпідставно задекларував у 2016 році у рядку 2180 Звітів про фінансові результати «Інші операційні витрати» суму 975652,00 грн.; позивачем протиправно не було нараховано податок на додану вартість по операціям з надання ним маркетингових послуг ТОВ «Монсанто України» та, відповідно не зареєстровано податкові накладні на суму податку на додану вартість 1024559,00 грн. по таких послугах, що, в свою чергу, призвело до завищення Товариством розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 222729,00 грн.; позивач є платником податку на нерухоме майно, оскільки будівлі Товариства не використовувались ним у промисловій діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є складське господарство.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач, посилаючись на частину 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України, у редакції, чинній на час ухвалення судових рішень) зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Стверджує, що судами попередніх інстанцій не перевірені висновки акта перевірки, неповно з`ясовані обставини, які слугували підставою для прийняття оспорюваних рішень. Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: Товариство не вчиняло жодних конкретних дій у розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави стверджувати про надання позивачем на користь ТОВ «Монсанто України» маркетингових послуг, з урахуванням того, що договір купівлі-продажу № UA 30-2016 MONUA від 20.11.2015 є виключно договором купівлі-продажу , тобто не є змішаним договором у розуміння положень частини другої статті 628 Цивільного кодексу України, а наданні позивачу знижки за ранню оплату товару було передбачене пунктами 4.2-4.9 цього договору; зазначені обставини також свідчать про безпідставність висновків контролюючого органу про обов`язок Товариства зареєструвати податкові накладні на суму податку на додану вартість із вартості наданих маркетингових послуг та про завищення Товариством від`ємного значення з податку на додану вартість. З огляду на викладене, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №00003711400, №00003721400, №00003731400 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.04.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.10.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження з 09.10.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди установили, що 30.11.2018 було припинено діяльність Приватного акціонерного товариства «Носівське хлібоприймальне підприємство» шляхом його перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Носівське хлібоприймальне підприємство», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.11.2018 було внесено відповідний запис.
Контролюючим органом проведено планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, за результатами якої складений акт перевірки від 07.09.2018 №602/14/00957838 (далі - акт планової перевірки).
За результатами розгляду заперечень платника податків від 18.09.2018 №14-06/182 на акт планової перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України Управлінням була призначена та проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства в частині питань, викладених у запереченні, про що складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 23.10.2018 №701/14/00957838 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
пункту 44.1 статті 44 ПК України, пунктів 18, 20, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО №16), внаслідок чого платником завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 975652,00 грн;
пункту 185.1 статті 185, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 801830,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 222729,00 грн;
підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, внаслідок чого платником занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 399076,00 грн
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2018:
№00003701400, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 975652,00 грн;
№00003711400, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість в загальному розмірі 1202745 грн, за штрафними санкціями в сумі 400915,00 грн;
№00003721400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 222729,00 грн;
№00003731400, яким до платника застосовано штраф за не реєстрацію податкових накладних в граничний строк в розмірі 512279,50 грн;
№00003741400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на нерухомість в розмірі 498845,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 99769,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Товариства касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час ухвалення судових рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №00003711400, №00003721400, №00003731400, оскільки доводів та підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо решти позовних вимог касаційна скарга Товариства не містить.
Підставами для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №00003711400, №00003721400, №00003731400 слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість та, як наслідок, завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, і не реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями з надання позивачу знижки його контрагентом, яка, за висновками контролюючого органу, є оплатою за надані позивачем маркетингові послуги цьому контрагенту.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями абзаців 1, 5, 6 пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
В свою чергу, підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Таким чином, надаючи покупцю знижку, постачальник прагне підкреслити економічну вигоду, яку набуває покупець у разі придбання товару на нових умовах. Тобто нова ціна на товар формується шляхом надання знижки з попередньої ціни цього товару.
При цьому, у відповідних первинних документах на відвантаження товару повинно бути чітко зазначено, що відбувається саме продаж товару за зниженою ціною.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як установлено судами, між позивачем (покупець) та ТОВ "Монсанто Україна" (постачальник) укладено договір від 20.11.2015 №UA30-2016 MONUA, предметом якого є постачання продукції,зокрема, насіння кукурудзи, в асортименті та кількості згідно специфікацій.
На виконання умов цього договору позивачем 27.11.2015 та 30.11.2015 було здійснено передоплату на загальну суму 68904995,00 грн, на яку було виписано ряд податкових накладних.
У зв`язку з дією на час отримання попередньої оплати пільги, визначеної пунктом 15-2 підрозділу 2 перехідних положень ПК України, податок на додану вартість не нараховувався.
Станом на 01.01.2016 по постачальнику ТОВ "Монсанто Україна" на рахунку бухгалтерського обліку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 68904995,00 грн. Поставки товару в 2015 році зі сторони ТОВ "Монсанто Україна" за даною попередньою оплатою не відбулось, заборгованість частково була погашена 18.02.2016 шляхом повернення ТОВ "Монсанто Україна" на рахунки позивача грошових коштів у сумі 51227885,00 грн.
19.02.2016 позивачем було повторно перераховано на користь ТОВ "Монсанто Україна" грошові кошти за вказаним раніше договором в сумі 51227885,00 грн.
Також за цим договором (з урахуванням додаткових угод) передбачено надання позивачу наступних знижок та компенсацій від ТОВ "Монсанто Україна" за виконання наступних дій:
- знижка за ранню оплату (пункт 4.2 договору): за умови ранньої оплати товарів покупцем, залежно від періоду такої оплати, до базової ціни товарів, застосовується одна з наступних знижок: оплата з 01.10.2015 по 30.11.2015 - знижка 25%, з 01.12.2015 по 31.12.2015 - знижка 22%, з 01.01.2016 по 29.02.2016 - знижка 16%, з 01.03.2016 по 30.04.2016 - знижка 13%. Щодо суми попередньої оплати, знижка за ранню оплату (ЗРО) буде розраховуватися на базі Базової Ціни та буде відніматися від Базової Ціни Товарів, щодо яких здійснюється попередня оплата, вказаній у Специфікації, що буде визначатися у відповідному Рахунку до моменту оплати Товарів.
- компенсація за фактично відвантажений обсяг (пункт 4.3 договору) - повернення частини від базової ціни за кожний мішок, фактично придбаний покупцем до дати закінчення сезону від 1% до 5%;
- компенсація за раннє відвантаження (пункт 4.4 договору) - надання покупцю компенсацію за раннє відвантаження від 3% до 7%;
- компенсація за банківське забезпечення (пункт 4.5 договору) - за умови забезпечення платіжних зобов`язань покупця за договором банківською гарантією та/або акредитивом, повертаються відповідні кошти в розмірі від 9% до 11%;
- компенсація за виконаний обсяг договору (пункт 4.6 договору) - у разі випуску повного запланованого обсягу товарів та належного здійснення покупцем повної оплати товарів в межах строків, передбачених договором, компенсується покупцю шляхом повернення 3% від базової ціни за кожен мішок, фактично придбаний покупцем за цим договором до дати закінчення сезону;
- компенсація за власне виробництво насіння (пункт 4.7 договору) - за умови участі покупця у програмі щодо власного виробництва насіння, що має бути підтверджено сертифікатами на насіння та актами польової апробації, ретроактивно компенсується покупцю 10% від базової ціни за кожен мішок;
- компенсація за обсяги власних посівів (пункт 4.8 договору) - за умови надання покупцем письмового підтвердження (наприклад листа щодо площі кукурудзи, підписаного представником покупця), що гібриди кукурудзи займають більше 50% власних посівних площ покупця, задіяних для вирощування кукурудзи, ретроактивно компенсується покупцю 2% від базової ціни на товар;
- зернова компенсація (пункт 4.9 договору) - завжди за умови здійснення покупцем авансової оплати товарів в розмірі, погодженому сторонами, але не менше 30% від загальної базової ціни товарів, та інші умови за положенням відповідно програми "Зернові гроші", які була обрана покупцем, були надані покупцем, надається покупцю компенсація ("Зернова компенсація") шляхом повернення суми Зернової компенсації покупцю.
Суди дійшовши до висновку, що позивачем були надані послуги з маркетингу, які не були відображені ним в податковому та бухгалтерському обліках, без посилання на первинні документи, якими б підтверджувався факт надання позивачем послуг з маркетингу, які саме маркетингові послуги та у якому обсязі були надані позивачем, на підставі яких правовідносин, не надали будь-якої правової оцінки доводам позивача щодо отримання ним товарів саме з урахуванням знижки у відповідності до положень договору купівлі-продажу, їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку, підтвердження таких операцій відповідними первинними бухгалтерськими документами, як-то: рахунки, податкові накладні, видаткові накладні тощо, тоді як матеріали справи таких документів не містять.
Вказані обставити входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №00003711400, №00003721400, №00003731400 підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівське хлібоприймальне підприємство" задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 №00003711400, №00003721400, №00003731400, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк