01.08.2025

№ 620/4162/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 620/4162/22

адміністративне провадження № К/990/27207/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року (колегія у складі суддів Собківа Я.М., Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області) від 07 квітня 2022 року №64 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового чергової частини відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Вишгородське РУП ГУ НП в Київській області);

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 11 квітня 2022 року №66о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області;

- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2022 року по дату винесення рішення.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що до 27 березня 2022 року виконував службові обов`язки помічника чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області. 27 березня 2022 року до міста Славутич Київської області увійшли війська рф. Упродовж декількох годин керівництво наказів не давало, на зв`язок не виходило. Відділення поліції було захоплено окупаційними військами. Тоді група співробітників, чисельністю 20-25 осіб, зокрема й позивач, приняла рішення відійти на межі м. Славутич, розподілитись по околиці міста та вести партизанську війну, допомагати ТРО, цивільному населенню, патрулювати лісові дороги та відловлювати невеличкі групи окупантів. Позивач зазначив, що разом з ОСОБА_2 проживав у населенному пункті Мокрі Велички (неподалік від м. Славутич). Кожен день телефонував ОСОБА_3 і доповідав йому обстановку. Після деблокади міста Славутич, вони всі знову повернулись до міста. Позивач вважає своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ таким, що грубо порушує його права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 02 березня 2023 року, яке залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.

За висновком суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, ОСОБА_1 під час дії правового режиму воєнного стану на території України, а саме з 27 березня до 07 квітня 2022 року був відсутній на службі за місцем дислокації підрозділу, не виконував обов`язків поліцейського без поважних причин, чим, всупереч Присязі поліцейського, самоусунувся від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, відповідно до Закону №580-VIII, та в подальшому жодних дій спрямованих на повернення до місця дислокації підрозділу та несення служби, не вчинив.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі, поданій з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої у поєднанні з пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та направити справу до цього ж суду на новий розгляд.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження , що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в суді першої інстанції справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.

Позиція інших учасників справи

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін. Зазначає, що скаржник не був позбавлений жодних прав, водночас він сам не виявляв бажання брати участь під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги

Верховний Суд ухвалою від 23 липня 2024 року визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року та відкрив провадження за поданою позивачем касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу Національній поліції України на посаді помічника чергового чергової частини відділення поліції №2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області.

Наказом ГУ НП в Київській області від 01 квітня 2022 року №319 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону №580-VIII.

Опитані начальник Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області полковник поліції Бежук Р.В., начальник ВП №2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області підполковник поліції Ціось В.В. пояснили, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України), відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону У країни «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Окрім того, відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУ НП в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

Однак у порушення статті 64 Закону №580-VIII з 25 березня до 07 квітня 2022 року на роботі без поважних причин був відсутній помічник чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1., у зв`язку із чим складено акт про відсутність на службі від 07 квітня 2022 року, а також акт телефонної розмови, які було зареєстровано 13 квітня 2022 року за №468/109/1500/01-2022 та №470/109/1500/2022.

Опитані старший слідчий слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_7. та старший інспектор-черговий чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 пояснили, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року всі працівники відділення №2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області постійно знаходились в розташуванні підрозділу та під час окупації російськими військами - у розташуванні Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області (м. Вишгород). Однак у порушення статті 64 Закону №580-VIII з 05 березня до 07 квітня 2022 року на службі без поважних причин був відсутній змінник чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП старший сержант поліції ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування встановлено порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону №580-VIII, пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських), наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 27 березня до 07 квітня 2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам помічником чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1

07 квітня 2022 року складено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону №580-VIII, який затверджено начальником ГУ НП в Київській області.

Наказом ГУ НП в Київській області від 07 квітня 2022 року №64 за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону №580-VIII, пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 27 березня до 07 квітня 2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, помічника чергового чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Київській області від 11 квітня 2022 року №66 о/с позивача звільнено зі служби поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII (преамбула названого Закону).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною першою статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Згідно із частинами першою, другою статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За правилами частин першої-четвертої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 розділу 1 "Загальні положення" Правил).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Межі касаційного перегляду визначені статтею 341 КАС України. За правилами частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі, яка переглядається, спірні правовідносини склалися у зв`язку із звільненням поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, в основу мотивів застосування якого покладено те, що після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та введення в державі воєнного стану, позивач усупереч вимогам Конституції та законів України, а також інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставно не виходив на службу у період з 27 березня до 07 квітня 2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

У цьому випадку вагоме значення має загальний контекст, у якому склалися ці правовідносини. Зокрема, Указом Президента України від 23 лютого 2022 року №63/2022 "Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України", затвердженому Законом України від 23 лютого 2022 року №2101-IX, строком на 30 діб введено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року.

Пунктом 3 цього Указу Національній поліції України, серед інших органів, у підпорядкуванні яких є утворені відповідно до законів України військові формування, постановлено забезпечити сприяння згідно з повноваженнями у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.

Наказом Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 на виконання Указу Президента України № 63/2022 від 23 лютого 2022 року особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування.

Відповідно до статті 16 цього ж Закону за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Аналіз наведених нормативних положень дозволяє дійти висновку про те, що законодавством прямо віднесено до повноважень поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

Водночас службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. Тобто поняття "службова дисципліна" включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Повертаючись до справи, яка переглядається, суди попередніх інстанцій на підставі досліджених ними доказів, зокрема, матеріалів службового розслідування, роздруківки дзвінків належного позивачеві абонентського номеру за період з 20 березня до 10 квітня 2022 року, наданої ПрАТ «ВФ Україна», показань допитаних судом першої інстанції свідків, встановили, що наказом ГУ НП в Київській області від 22 березня 2022 року за №60 "Про проведення евакуації (передислокації) територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління безпечні райони" наказано полковнику поліції Бежуку Р.В. , начальнику Вишгородського РУП, ввести в дію план евакуації (передислокації) в безпечні райони особового складу підпорядкованих підрозділів, а саме: відділу поліції № 1 (м. Чорнобиль), відділення поліції №1 (смт Іванків) та відділення поліції №2 (м. Славутич) Вишгородського РУП. Визначено безпечний район для евакуації до м. Вишгород (вул. Кургузова, 3) Київської області. Також наказано забезпечити виконання заходів, передбачених Планом. Організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї, інших матеріальних цінностей. Довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації. Організувати їх прибуття до адміністративної будівлі Вишгородського РУП ГУ НП в Київські області.

З роздруківки дзвінків належного позивачеві абонентського номеру за період з 20 березня 2022 року до 10 квітня 2022 року, наданої ПрАТ "ВФ Україна", судами встановлено, що 24 березня та 04 квітня 2022 року позивачеві телефонував начальник чергової частини відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .

Однак, у період з 27 березня до 07 квітня 2022 року позивач не виходив на службу за місцем дислокації відділення поліції №2, визначеним ГУ НП в Київській області від 22 березня 2022 року №60 (м. Вишгород, вул. Кургузова, 3). Вказане засвідчено актом про відсутність на службі від 07 квітня 2022 року, актом телефонної розмови, які було зареєстровано 13 квітня 2022 року за №468/109/1500/01-2022 та №470/109/1500/2022. Також 07 квітня 2022 року складено акт відмови від надання письмових пояснень, що зареєстрований в канцелярії від 07.04.2022 року № 156/109/1500/2022.

Факт невиходу на службу не заперечує і не спростовує сам позивач.

При цьому зі свого боку він не навів жодних доводів та не надав доказів, які б свідчили, що він добросовісно, слідуючи Присязі поліцейського, вчиняв активні дії з метою отримання інформації від керівництва про свою подальшу поведінку в ситуації, що склалася, намагався віднайти способи повернення до виконання обов`язків поліцейського, потребу в чому важко переоцінити в умовах воєнного стану.

Так само, матеріали справи не містять рапорту позивача на ім`я керівника ГУ НП в Київській області, де б ішлося про потребу залишення місця дислокації підрозділу.

У постанові від 17 жовтня 2024 року у справі №420/3026/23 у подібних правовідносинах Верховний Суд зауважив, що при вирішенні питання чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачеві у провину, та чи слід розцінювати наведені нею причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

За усталеною позицією Верховного Суду, сформованою на підставі аналізу норм Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту Національної поліції України (постанови Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/3026/23, від 21 листопада 2024 року у справі №640/9688/22 та багатьох інших) з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил етичної поведінки поліцейських встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він на службі під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Як уже зазначалося, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

Питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають з державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності і відданості та діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить в площині реалізації державою її суверенної влади.

У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських з тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов`язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.

Тож, враховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи та повинен була, навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

Як установив суд апеляційної інстанції, у розглядуваному випадку ОСОБА_1 під час дії правового режиму воєнного стану на території України, а саме з 27 березня до 07 квітня 2022 року був відсутній на службі за місцем дислокації підрозділу, не виконував обов`язків поліцейського без поважних причин, чим, всупереч Присязі поліцейського, самоусунувся від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, відповідно до Закону №580-VIII, та в подальшому жодних дій спрямованих на повернення до місця дислокації підрозділу та несення служби, не вчинив.

У межах цієї справи позивач, який крім іншого ставить перед судом питання про поновлення на посаді, зі свого боку, не навів жодних доводів та не надав доказів, які б свідчили, що він, перебуваючи на цій посаді, слідуючи Присязі поліцейського, вчиняв активні дії з метою отримання інформації від керівництва про свою подальшу поведінку в умовах правого режиму воєнного стану, доклав всіх можливих зусиль щоб, усвідомлюючи свою високу відповідальність, повернутися до виконання обов`язків поліцейського.

Варто зауважити, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

Зважаючи на наведене Суд погоджується з позицією судів, що позивач, будучи поліцейським, повинен був виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та ніс службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі №420/3026/23, від 21 листопада 2024 року у справі № 640/9688/22 у подібних правовідносинах.

Оспорювані накази та висновок службового розслідування, на якому вони ґрунтуються, містять чіткі і зрозумілі посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків, склад дисциплінарного проступку, який ставиться позивачеві у провину, висвітлено у тих межах умотивованості, як того вимагає закон.

Водночас під час розгляду справи не встановлено обставин, які б указували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

У касаційній скарзі позивач не ставить під сумнів правильності висновків судів попередніх інстанцій ані щодо факту вчинення дій, розцінених відповідачем як дисциплінарний проступок, ані стосовно обґрунтованості застосованого дисциплінарного стягнення.

Натомість аргументи скаржника зводяться до того, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в суді першої інстанції справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки, як свідчать матеріали справи, ухвалою від 08 серпня 2022 року Чернігівський окружний адміністративний суд поновив позивачеві строк звернення до суду, відкрив провадження за проданою ним позовною заявою та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, проте згодом, ухвалою від 28 вересня 2022 року суд перейшов до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження в межах якого й ухвалив рішення від 02 березня 2023 року по суті позовних вимог.

13 квітня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій він просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2023 року витребував справу №620/4162/22 із суду першої інстанції, а іншою ухвалою від 19 травня 2023 року відкрив апеляційне провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Матеріали справи не містять клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Тож ухвалою від 19 травня 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд призначив справу до розгляду з 15 червня 2023 року в порядку письмового провадження та за результатами її розгляду ухвалив оскаржувану постанову від 21 травня 2024 року.

За таких обставин, Верховний Суд констатує, що в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Судом не виявлено порушень норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.

Суд не надає оцінки клопотанню позивача про долучення доказів, що надійшло до Верховного Суду 27 грудня 2024 року, де позивач просить долучити до матеріалів справи копії стройових записок, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, зокрема, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частинами першою, другою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №640/4162/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

О.В. Кашпур

Судді Верховного Суду