ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа № 620/5329/22
адміністративне провадження № К/990/21713/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (суддя Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (колегія у складі суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.)
у справі № 620/5329/22
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) звернулися до суду з позовом до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним рішення від 24.12.2021 та зобов`язання відповідача виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Дельта" згідно з поданими заявами та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2021 позивачі звернулися до Голови Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області із заявами про виділення в натурі (на місцевості) належної їм на підставі сертифікату серії ЧН №0194465 земельної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дельта» та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
3. До заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було додано копії сертифікатів на право на земельну частку (пай), копії паспортів та ідентифікаційного коду, копії довідок про порядковий номер згідно списку членів КСП, доданого до державного Акта на право колективної власності на землю, копії плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП «Дельта».
4. Рішенням відповідача від 24.12.2021 позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) отриманий з порушенням установленого законом порядку.
5. Підставою для відмови у задоволенні заяв позивачів згідно з оскаржуваним рішенням від 24.12.2021 стало те, що надані позивачами сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є похідними від Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», який визнаний нікчемним, тобто таким, який не може породжувати будь-які права та обов`язки.
6. Відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №10/136(8/224) визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації за №56 від 21.02.1997 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання».
7. У зазначеному рішенні суд вказав, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дельта», виданого 28.02.1997, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №33, є похідними від вимоги про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації від 21.02.1997 №56 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання», яке є підставою для видання такого акту, а тому при визнанні судом такого розпорядження недійсним оспорюваний державний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається, а оцінка цих обставин зазначається в мотивувальній частині рішення.
8. Крім того, рішенням Городнянського районного суду від 23.09.2016 у справі №732/1661/14 визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 20.02.2003 №46. Зазначено, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 не заперечені висновки судів про те, що позивач набув право на земельну частку внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнане судом недійсним, та на підставі нікчемного державного акту колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта».
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позову позивачі зазначають, що були членами КСП та отримали земельні сертифікати. Право на земельну частку (пай) підтверджується належними їм сертифікатами. Розмір належного їм паю становить 40,2 га в умовних кадастрових гектарах згідно довідок. Враховуючи зазначене, відмова відповідача виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Дельта" та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області є протиправною.
Крім того, 11.07.2001 місцевий суд Городнянського району Чернігівської області, розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на відмову Макишинської сільської ради (на теперішній час - орган місцевого самоврядування Седнівська селіщна рада) заявникам надати згоду на виділення земельних паїв в натурі. Судом встановлено, що заявники отримали земельні сертифікати в законний спосіб, згідно з чинним законодавством на час отримання сертифікатів. Право на земельну частку (пай) заявників підтверджується належними їм сертифікатами, розмір належного їм паю становить 40,2 га в умовних кадастрових гектарах згідно наданих довідок. Таким чином, Городнянським районним судом Чернігівської області в справі № 2-621/2001 від 11.07.2001 року визнано факт законного набуття права власності на земельну частку (пай) громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та зобов`язано вчинити певні дії органу місцевого самоврядуванню щодо виділення в натурі земельних часток (паїв).
10. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що нікчемність державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», свідчить про відсутність законної підстави для існування прав учасників колективної власності та призводить до втрати прав, похідних від прав колективної власності.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, відмовив у задоволенні позову.
12. Відмовляючи в задоволенні позову, суди зазначили, що надані позивачами сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є похідними від Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», який визнаний нікчемним, тобто таким, який не може породжувати будь-які права та обов`язки, що підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
13. У касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
14. Як на підставу касаційного оскарження покликаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 17 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та інших положень земельного законодавства у питанні реалізації власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у випадку скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству.
15. Ухвалою від 14.08.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі для перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій п. 17 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України та інших положень земельного законодавства у питанні реалізації власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у випадку скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству.
16. Скаржники клопотали про розгляд справи за їхньої участі. Ухвалою від 08.01.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання і призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
17. Відзив від відповідача не надходив, при цьому відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 22.08.2023. Також відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повістку про виклик у судове засідання Седнівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області отримано 16.01.2024.
18. У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 25.01.2024, Суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.
20. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими. Зазначений підхід неодноразово застосовувався Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 20.05.2019 у справі №826/11885/16, від 16.04.2020 у справі №826/6766/18, від 16.04.2020 у справі №826/7696/18, від 26.05.2020 у справі №460/1033/19, від 20.10.2020 у справі №540/1296/19, від 08.10.2021 у справі №240/19318/20, від 11.11.2021 у справі №400/3035/19, від 16.11.2021 у справі №360/1406/20 та від 01.02.2022 справі №280/8281/20.
22. Частинами 1-3 ст. 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
23. Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
24. Згідно з ч.ч. 10-11 ст. 25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
25. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.
26. Така позиція відображена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 813/664/15, від 04.09.2019 у справі № №810/1096/18, від 05.11.2020 у справі № 810/4393/17, від 02.12.2021 у справі №120/1315/19-а, від 27.04.2023 у справі № 520/7113/19 та від 14.08.2023 у справі № 810/1219/18.
27. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-IV) право на земельну частку (пай) мають:
- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
28. Згідно зі ст. 2 Закону №899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
- свідоцтво про право на спадщину;
- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
29. Відповідно до ст. 3 Закону №899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (ст.5 Закону №899).
30. З аналізу викладених норм можна виділити такі етапи отримання земельної ділянки (паю):
- прийняття рішення про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству;
- видача акта на право колективної власності;
- прийняття рішення про приватизацію земель державного або комунального сільськогосподарського підприємства;
- створення резервного фонду земель;
- видача сертифіката на право на земельну частку (пай);
- подання заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості);
- розгляд заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості);
- прийняття рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю).
31. Прийняття рішення про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству та видача акта на право колективної власності - є основоположними етапами процедури, на підставі яких приймаються всі наступні рішення щодо отримання земельного паю.
32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для відмови у задоволенні заяв позивачів відповідно до оскаржуваного рішення від 24.12.2021 стало те, що надані позивачами сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є похідними від Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», який визнаний нікчемним, тобто таким, який не може породжувати будь-які права та обов`язки.
33. Відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011, у справі №10/136(8/224) визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації за №56 від 21.02.1997 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання». Зазначене рішення набрало законної сили.
34. У вищезазначеній справі суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дельта», виданого 28.02.1997, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №33, є похідними від вимоги про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації від 21.02.1997 №56 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання», яке є підставою для видання такого акту, а тому при визнанні судом такого розпорядження недійсним, оспорюваний державний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається, а оцінка цих обставин зазначається в мотивувальній частині рішення.
Висновок судів мотивований тим, що колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» на підставі оскаржуваного прокурором розпорядження у колективну власність була передана земля, що перебувала на момент винесення такого розпорядження у постійному користуванні іншої юридичної особи - МВКП у формі ТОВ «Дельта». Таким чином, винесення спірного розпорядження мало місце до моменту припинення підприємницької діяльності МВКП у формі ТОВ «Дельта» та вилучення спірної земельної ділянки з користування.
35. Отже, у справі №10/136(8/224) господарські суди дійшли висновку про нікчемність державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дельта» від 28.03.1997.
36. Крім того, рішенням Городнянського районного суду від 23.09.2016 у справі №732/1661/14, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2016, визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 20.02.2003 №46. Зазначено, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 не заперечені висновки судів про те, що позивач набув право на земельну частку внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнане судом недійсним, та на підставі нікчемного державного акту колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта».
37. У зазначеній ухвалі Вищий спеціалізований суд України вказав, що право особи на земельну частку (пай) нерозривно пов`язане з існуванням самого державного акта на право колективної власності на землю. Проте, нікчемність державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», свідчить про відсутність будь-якої законної підстави для існування прав учасників колективної власності та має призводити до втрати прав, похідних від права колективної власності, оскільки позивач набув право на земельну частку внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнане судами недійсним. В даному випадку громадяни отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), які є правовстановлюючими документами на право на земельну частку (пай) з порушенням установленого законом порядку, що є незаконним володінням, яке не спирається на правову основу.
38. Однак у вищезазначеній ухвалі також вказано таке:
«Відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що у зв`язку із нікчемністю державного акта на право колективної власності на землю відсутня законна підстава для існування прав учасників колективної власності, суди попередніх інстанцій не врахували вказані норми матеріального права, не звернули уваги на те, що право позивача на земельну частку (пай) є безумовним.
При цьому судами не враховано, що положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено можливості районною державною адміністрацією без рішення суду вирішувати питання про припинення будь-якого права на земельну ділянку громадянина, у зв`язку з чим, коли органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування видано акт, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт підлягає визнанню недійсним».
39. Суд звертає увагу, що на виконання вищезазначених судових приписів у листопаді 2016 року Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи - Макишинська сільська рада Городнянського району Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про визнання таким, що втратив чинність сертифікат на земельну частку (пай).
За результатами цього звернення рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 24.05.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.07.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24.09.2018, у справі № 732/1567/16-ц було задоволено позов Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, визнано таким, що втратив чинність сертифікат на право на земельну частку ( пай ) серії ЧН № 0194466, виданий ОСОБА_5 .
40. У вищевказаній справі суд апеляційної інстанції зазначив, що розпайованими можуть бути лише ті сільськогосподарські угіддя, які передані у колективну власність сільськогосподарським підприємствам. Тому визнання судом недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації № 56 від 21.02.1997 про передачу КСП «Дельта» у колективну власність 201 га землі та висновки суду про нікчемність виданого КСП «Дельта» державного акту на право колективної власності на землю є достатніми підставами визнати таким, що втратив чинність виданий ОСОБА_5 як члену КСП «Дельта» сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0194466.
41. Отже, судами різних юрисдикцій у різних справах неодноразово було констатовано відсутність у позивачів права на земельну частку.
42. Скаржники покликаються на необхідність формування висновку щодо застосування до них п. 17 Перехідних положень ЗК України (Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю), однак Суд не вбачає підстав для застосування до позивачів цієї норми, адже судами було встановлено, що скаржники отримали сертифікати на право на земельну частку на підставі визнаного недійсним розпорядження та нікчемного державного акта на право колективної власності. Такі сертифікати не можуть бути реалізовані, а тому відповідач виніс правомірне рішення, і Суд не вбачає підстав для його скасування.
43. У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі №10/136(8/224) було встановлено, що КСП «Дельта» не є правонаступником МВКП «Дельта».
44. Також у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011, у справі №10/136(8/224) встановлено, що позивачі брали безпосередню участь в ліквідації МВКП «Дельта» та створенні КСП «Дельта» з подальшим неправомірним розпаюванням земельної ділянки. Суд відхиляє покликання скаржників на принцип «належного урядування» та відповідальність держави за помилки, оскільки ці помилки виникли частково внаслідок дій та рішень позивачів.
45. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
46. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
47. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваних рішень без змін.
50. З огляду на результати розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі №620/5329/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб