№ 620/5386/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 620/5386/23

адміністративне провадження № К/990/37036/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, прийняте у складі судді Баргаміної Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Аліменка В.О. (головуючий), Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 грн за період із 24 лютого 2022 року по квітень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 грн за період із 24 лютого 2022 року по квітень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у період з 24.02.2022 по квітень 2022 року брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, у зв`язку з чим у позивача існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100000 грн.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 14.02.2013 по 08.11.2022 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

5. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2022 № 26 позивач вибув у службове відрядження до АДРЕСА_1 для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил.

6. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 64 позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі службового відрядження.

7. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 368 позивач до військової частини НОМЕР_1 з приводу виплати йому додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 в розмірі 100000 грн за період 24.02.2022 по квітень 2022 року не звертався. Підтверджуючі документи щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у військовій частині, відсутні.

8. На запит суду першої інстанції про те, до якої військової частини ОСОБА_1 вибував у відрядження з 24.02.2022 по 04.04.2022, відповідачем було повідомлено, що згідно наказу Генерального Штабу Збройних Сил України від 25.01.2022 №11/ДСК з 08.02.2022 позивач був залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 про прибуття позивача до місця відрядження на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив. Згідно наказу командира військової НОМЕР_3 від 12.04.2022 № 71/ДСК позивач вибув 03.04.2022 до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 зі складу сил та засобів військової частини НОМЕР_3 . По прибуттю позивача до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , останнім посвідчення про відрядження надано не було.

9. Згідно відповіді на запит суду військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 № 313/7/3545 інформація, яка підтверджує факт безпосередньої участі громадянина ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, в військовій частині НОМЕР_2 відсутня.

10. Згідно відповіді на запит суду військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2023 №502/16/556 відомості про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період із 24.02.2022 по квітень 2022 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відсутні.

11. Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме взяття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а матеріалами справи не підтверджується те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

15. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм, передбачених: пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 - в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168; пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" - в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеної телеграми для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 (діючої на момент спірних правовідносин) визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

16. Позивач вказує на те, що у спірний період починаючи з 24.02.2022 р. по квітень 2022 р Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та знаходився у м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області, що не заперечується Відповідачем по справі та судами попередніх інстанцій. При цьому, відповідач не заперечує участь позивача у бойових діях, а лише зазначає про формальну складову, а саме, що до Військової частини не надходили відповідні докази про участь позивача у бойових діях.

17. Скаржник звертає увагу, що підтвердженням участі позивача у бойових діях є відповідні витяги із наказів, із яких вбачається, що Позивач із 07.02.2022 року вибув у м. Часів Яр, м. Сіверськ Донецької області для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил, із якого прибули 04.04.2022 року. Підставою для відмови у задоволенні позову є лише формальне ненадходження на адресу Відповідача доказів участі Позивача у бойових діях, при цьому, що власне направлення Позивача до виконання бойових завдань відбулось за наказом Відповідача.

18. При цьому, скаржник наголошує, що відповідно п. 2.2. Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно переліку, затвердженого наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309, Сіверська міська територіальна громада із 24.02.2022 року відноситься до території активних бойових дій.

19. Позивач звертає увагу, що відповідачем по справі не було доведено, що позивач не приймав участі у бойових діях.

20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

23. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців

24. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

25. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

26. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

27. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

28. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

29. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

30. Пунктом 1 цієї постанови (у редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

31. До Постанови №168 вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, не змінювався.

32. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

33. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

34. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділом І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

35. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

36. У директиві від 25.03.2022 №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

37. У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

38. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

39. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

40. Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

41. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 цієї директиви).

42. Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

43. 23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

44. У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

45. Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.

46. Аналогічним залишився й обов`язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац 1 пункту 4 окремого доручення).

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

49. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

50. За обставинами цієї справи, позивач з 14.02.2013 по 08.11.2022 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

51. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2022 № 26 позивач вибув у службове відрядження до міста Часів Яр, міста Сіверська, Донецької області для виконання завдань по забезпеченню проведення операції об`єднаних сил. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 64 позивач прибув із службового відрядження та приступив до виконання службових обов`язків.

52. За доводами позивача, починаючи він з 24.02.2022 року по квітень 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях у м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області.

53. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додатковї винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 в розмірі 100000 грн за період з 24.02.2022 року по квітень 2022 року.

54. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджує, що позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження своєї безпосередньої участі у бойових діях протягом спірного періоду.

55. На запит суду першої інстанції про те, до якої військової частини ОСОБА_1 вибував у відрядження з 24.02.2022 по 04.04.2022, відповідачем було повідомлено, що згідно наказу Генерального Штабу Збройних Сил України від 25.01.2022 № 11/ДСК з 08.02.2022 позивач був залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 про прибуття позивача до місця відрядження на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходив. Згідно наказу командира військової НОМЕР_3 від 12.04.2022 № 71/ДСК позивач вибув 03.04.2022 до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 зі складу сил та засобів військової частини НОМЕР_3 . По прибуттю позивача до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , останнім посвідчення про відрядження надано не було.

56. Згідно відповіді на запит суду військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 № 313/7/3545 інформація, яка підтверджує факт безпосередньої участі громадянина ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, в військовій частині НОМЕР_2 відсутня.

57. Згідно відповіді на запит суду військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2023 № 502/16/556 відомості про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період із 24.02.2022 по квітень 2022 року ОСОБА_1 відсутні.

58. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 24.02.2022 року по квітень 2022 року, а отже, у військової частини НОМЕР_1 були достатні правові підстави щодо не включення його до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року.

59. На переконання Суду, наведені висновки судових інстанцій є поспішними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

60. Висновки про відмову у задоволенні позовних вимог позивача суди попередніх інстанцій мотивували тим, що до матеріалів справи не надано доказів, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року.

61. Проте, без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

62. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, та чим це підтверджується, зважаючи на те, що позивач наголошує, що у період з 24 лютого 2022 року по квітень 2022 року він був залучений до складу сил та засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується відповідним наказами військової частини НОМЕР_1 про вибуття та прибуття.

63. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір (з 24.02.2022 по квітень 2022 року), проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови № 168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.

64. Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності.

65. Суд звертає увагу на указані обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

66. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд при розгляді справ № 480/1745/23 та № 240/8480/23 (постанови від 20.06.2024 та 25.07.2024, відповідно) за схожих правовідносин.

67. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

68. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

69. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

70. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

71. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

72. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

73. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.

VIІ. Судові витрати

75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 238 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська