ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 620/541/21
адміністративне провадження № К/9901/23081/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/541/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 19.02.2020 процентного відношення довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 90 відсотків до 50 відсотків;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 974260192554 від 20.10.2020 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення з 90 відсотків до 50 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області № 03/36-717 від 20.02.2020 року виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправно зменшив ОСОБА_1 стаж судді , а саме 30 років 07 місяців 13 днів, який визначений рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року у справі № 751/4619/17 та змінив відсоткове співвідношення, встановлене довічно розпорядженням Чернігівського ОУПФУ в розмірі 90 відсотків грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 29 березня 2021 року Чернігівський окружний адміністративний суд позов - задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по зменшенню з 90% до 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні ОСОБА_1 перерахунку згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, що підтверджено копією протоколу про призначення та перерахунок цих виплат, а тому, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу належить перерахувати саме з 90 % суддівської винагороди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 16 червня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області - задовольнив.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - скасував.
Прийняв постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовив.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді було передбачене Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, який з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 в частині регулювання щомісячного грошового утримання остаточно втратив чинність.
До спірних відносин підлягає застосуванню Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Виходячи з того, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років, то щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 24 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та залишити без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосування відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.
Також позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано при перерахунку його довічного грошового утримання стаж судді, що складає 16 років 02 місяці 23 дня, оскільки судами у межах розгляду справи №560/1362/19 та № 620/6823/21 встановлено, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 30 років 07 місяців 13 днів.
8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Єзеров А.А., Стеценко С.Г.
9. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
10. 02 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів ОСОБА_1 з огляду на те, що позивач має стаж роботи на посаді судді 16 років 2 місяці 25 днів, а тому перерахунок спірного довічного грошового утримання судді у відставці повинний здійснюватися у розмірі 50 відсотків від заробітної плати працюючого судді, як це передбачено приписами частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 29 червня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі Закон № 2453-VІ) з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.
20 лютого 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області позивачу видано довідку № 03/36-717 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі № 620/990/20 було визнано протиправним протокол ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до заяви від 20.02.2020 та зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до довідки ТУ ДСА України у Чернігівській області від 20.02.2020 № 03/36-717, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 відповідачем - ГУ ПФУ в Чернігівській області - був здійснений перерахунок довічного грошового утримання та 14.11.2020 виплачено за листопад 2020 року довічне грошове утримання виходячи із 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки ТУ ДСА України у Чернігівський області № 03/36-717 від 20.02.2020 про суддівську.
Вважаючи протиправним зменшення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулась до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо обчислення довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІІ та з урахуванням усього стажу, який дає право на відставку з посади судді ОСОБА_1 .
Позивач у судах попередніх інстанцій поряд із тим, що відповідач при перерахунку його довічного утримання неправильно застосував для розрахунку стаж роботи судді, наполягав на тому, що розмір спірного грошового утримання у відсотках повинен бути збережений і обчислений на підставі норм Закону № 2453-VI у розмірі 90 відсотків грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
14. З приводу доводів про необхідність застосування при перерахунку довічного грошового утримання судді з 19 лютого 2020 року відсоткового показника грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, за нормами Закону № 2453-VI, колегія суддів зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
15. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
16. Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
17. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
19. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
20. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
21. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
22. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
23. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 року у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 року у справі № 160/10640/20.
24. Стосовно доводів касаційної скарги про невірне застосування відповідачем при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання такого утримання, колегія суддів Верховного Суду зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Верховний Суд відзначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Зазначена правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.
25. Крім того, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
26. Суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, але судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не встановлено стаж роботи позивача, який дав йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що у свою чергу, унеможливлює здійснення обчислення відсоткового розміру такого утримання відповідно до положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд зауважує, що встановлення вказаних обставин має вирішальне значення для правильного вирішення спору по суті.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно врахувати викладене й прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року.
Адміністративну справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді А.А. Єзеров
С.Г. Стеценко