ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2025 року
м. Київ
справа №620/5993/24
адміністративне провадження № К/990/6050/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Баргаміною Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючої судді Грибан І.О., суддів Заїки М.М., Ключковича В.Ю.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Управління, скаржник), в якій просив:
визнати протиправними дії Управління щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру, та без урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118); без урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168); без урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185); та без урахування суми щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року №713 (далі - постанова КМУ №713) в розмірі 2000,00 грн;
зобов`язати Управління здійснити з 01 квітня 2024 року перерахунок та виплатити позивачу, пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ №118; з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ №168; з урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ №185; з урахуванням суми щомісячної доплати до пенсії згідно постанови КМУ №713 в розмірі 2000,00 грн., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та з урахуванням раніше виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при призначенні йому пенсії всупереч чинному законодавству було обчислено розмір пенсії з її обмеженням максимальним розміром, а також без урахування індексації та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713.
Не погоджуючись з розміром нарахованої пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що обмеження Управлінням максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ), є протиправним. Суди попередніх інстанцій виходили з відсутності правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI). Крім того, суди також наголосили на необхідності врахування при перерахунку пенсії позивача індексації та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права Управління, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 43, 63 Закону №2262-XII, постанови КМУ №118, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185, постанови КМУ №713, а також не врахували висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 16 грудня 2024 року у зразковій справі №400/6254/24.
7. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що Управлінням протиправно, при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не нараховано і не виплачено індексацію пенсії відповідно до постанови КМУ №118, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185 та щомісячну доплату до пенсії згідно постанови КМУ №713 в розмірі 2000,00 грн.
8. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі №620/6229/23 вже були захищені права позивача на здійснення перерахунку пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії станом 01 січня 2023 року, які обумовлені підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідних рік, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі - Закон №2710-IX).
9. Вказаний перерахунок пенсії позивача здійснено у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2023 року грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, внаслідок збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Зазначає, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у рішенні від 16 грудня 2024 року у зразковій справі №400/6254/24, в якому серед іншого зазначено, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - постанова КМУ №704), є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту І постанови КМУ №713, постанови КМУ №118 та постанови КМУ №168, є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 14 лютого 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 620/5993/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 липня 2025 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження з матеріалами касаційної скарги, були направлені позивачу засобами поштового зв`язку 06 березня 2025 року. Поштове відправлення, адресоване позивачу, було повернуто до Верховного Суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Суд також звертає увагу, що зазначена ухвала Верховного Суду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 березня 2025 року.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 90% грошового забезпечення.
17. Так, згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи, розмір пенсії позивача з урахуванням індексацій 2022-2024 років складає 31442,32 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії 24589,66 грн).
18. Тобто судами попередніх інстанцій встановлено, що при перерахунку пенсії позивачу, Управління проводить виплату пенсії позивачу із обмеженням максимальним розміром.
19. Не погоджуючись з обмеженням максимальним розміром пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
26. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
28. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
29. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
30. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
31. Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.
32. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
33. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
34. Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
35. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон № 2262-XII.
36. Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір пенсії позивача з урахуванням індексацій 2022-2024 років складає 31442,32 грн. Водночас, з урахуванням максимального розміру пенсії, Управлінням виплачується позивачу 24589,66 грн.
38. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром у зв`язку з тим, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
39. Оцінюючи правильність висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів вказує таке.
40. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
41. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
42. Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
43. Рішенням КСУ від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
44. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
45. Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
46. Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень Рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
47. Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
48. Поміж іншим, Суд вказує, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
49. КСУ у Рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
50. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
51. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення КСУ № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
52. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
53. Суд також наголошує, що відповідачем не враховано визнання рішенням КСУ від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
54. Таким чином, Суд зауважує, що ухваленням вказаного рішення Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п`ятої статті 17 Основного Закону.
55. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 квітня 2025 року у справі №380/8998/24
56. Судами попередніх інстанцій становлено, що розмір пенсії позивача за наслідками проведеного перерахунку склав 31442,32 грн. Водночас з урахуванням максимального розміру пенсії позивачу виплачено лише 24589,66 грн.
57. Проте, враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо протиправності дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром.
58. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 січня 2024 року у справі №160/17347/22, від 18 липня 2024 року у справі №300/2531/21, від 29 листопада 2024 року у справі №380/24058/23, від 11 березня 2025 року у справі № 240/25897/23, від 19 березня 2025 року у справі № 320/39247/23 та від 08 квітня 2025 року у справі №380/8998/24.
59. Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо протиправності дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, максимальним розміром.
60. Суд зауважує, що касаційна скарга не містить жодних конкретних доводів, спрямованих на спростування вищезазначених висновків, зокрема у касаційній скарзі не наведено аргументів щодо наявності обґрунтованих підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
61. Щодо позовних вимог про врахування сум індексації пенсії позивача, що нараховується на підставі положень постанов КМУ № 118, 168, 185, та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, колегія суддів вказує таке.
62. Так, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, індексація пенсійних виплат позивачу вже була врахована у довідці, на підставі якої проведено перерахунок пенсії, а право на отримання доплати підтверджено судовим рішенням у справі № 620/6229/23.
63. Водночас у касаційній скарзі Управління зазначає, що суми індексації, передбачені постановами КМУ №?118, №?168, №?185, а також доплата, встановлена постановою КМУ №?713, не підлягають нарахуванню та виплаті позивачу, оскільки перерахунок пенсії було здійснено на виконання судового рішення. Вказане відповідач мотивує висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16 грудня 2024 року зразковій справі №400/6254/24.
64. Аналізуючи зазначені аргументи касаційної скарги колегія суддів зазначає, що у рішенні від 16 грудня 2024 року зразковій справі №400/6254/24 Верховний Суд наголосив, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту І постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14 липня 2021 року №713 та постанов КМУ №118 та №168, є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
65. Разом з тим, у межах розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не встановлено наявності судових рішень, які б стали підставою для перерахунку пенсії позивача саме у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення. Відтак посилання Управління на зазначене рішення Верховного Суду не може бути прийняте до уваги як релевантне у контексті даної справи.
66. Колегія суддів звертає увагу, що викладені у касаційній скарзі твердження не містять жодних конкретних доводів, спрямованих на спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин врахування індексації при здійсненні перерахунку пенсії позивача та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713. У зв`язку з цим зазначені твердження не можуть бути розцінені як належне та обґрунтоване заперечення проти відповідних висновків судів.
67. Суд також вважає за необхідне зазначити, що доводи, наведені в касаційній скарзі Управління, не є безпосередньо релевантними до предмета спору, оскільки він стосується не питання відсутності індексації чи доплати, а правомірності застосування обмеження максимального розміру пенсії.
68. Разом з тим, повертаючись до оцінки обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зазначає, вимоги позивача в частині зобов`язання виплачувати пенсію з урахуванням індексації та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, є безпідставними, оскільки зазначені виплати вже були враховані при здійсненні перерахунку.
69. Однак, задовольняючи позов у цій частині, суди попередніх інстанцій не врахували, що вимоги, фактичне виконання яких уже відбулося, не можуть бути задоволені, оскільки це суперечить принципу правової визначеності та не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав у межах наявного спору. Такий підхід є неприпустимим, оскільки він зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити дію, яка (в частині розрахунку) вже була ним вчинена.
70. З огляду на це, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни мотивувальної та резолютивної частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині оцінки зазначених вимог та формулювання обсягу задоволених позовних вимог та залишення оскаржуваних судових рішень без змін в частині позовних вимог, яка стосується виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
71. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
73. Відповідно до вимог статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
74. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
75. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
76. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
77. З огляду на наведене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з помилковим мотивуванням в частині вимог щодо нарахування індексації пенсії, передбаченої постановами КМУ № 118, № 168, № 185 та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області слід задовольнити частково та змінити мотивувальні частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у відповідній частині, виклавши їх відповідні частини у редакції цієї постанови, та змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, в частині формулювання обсягу задоволених позовних вимог; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в частині вимог щодо нарахування індексації пенсії, передбаченої постановами КМУ № 118, № 168, № 185 та доплати, передбаченої постановою КМУ № 713, та викласти її у редакції цієї постанови.
Викласти пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2024 року з обмеженням її максимального розміру.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 квітня 2024 року без обмеження її максимальним розміром.»
Доповнити резолютивну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року пунктом 4 наступного змісту:
«В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
В.М. Шарапа