Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 621/1619/19
провадження № 61-6306св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2019 року у складі судді Овдієнка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі ПАТ «Центренерго») в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, особою з інвалідністю ІІ групи. Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи він отримав посилену дозу іонізуючого опромінення.
Згідно з експертним висновком Харківської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 20 жовтня 2011 року № 13017 у нього виявлено захворювання, пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Маючи необхідні документи для отримання довідки про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження в 1986 році, зразок якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644, він у квітні 2019 року звернувся до ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції із заявою про отримання вказаної довідки, але у травні 2019 року ним отримано відповідь, в якій зазначено, що копії документів, що ним надані, є лише частиною від повного переліку документів, які необхідні для видачі довідки про заробітну плату, а копії наданих документів не мають таких показників як: заробітна плата у зоні відчуження, дні роботи у зоні відчуження (дні відрядження), тривалість робочого дня, копія документа, який ним наданий та вказаний як «табель», не відповідає вимогам додатку № 4, затвердженого наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489, та Положенню про облік робочого часу.
Вказував, що такі дії ПАТ «Центренерго» є неправомірними, оскільки 21 травня 1986 року, під час роботи на ПАТ «Центренерго» (посада бульдозерист), його було направлено у відрядження до будівельно-монтажного тресту по будівництву атомних електростанцій «Південатоменергобуд» управління механізації будівельних робіт м. Вишгород Київської області, де він виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, отримавши значну дозу опромінення.
Термін відрядження становив з 21 травня 1986 року по 20 червня 1986 року (30 днів), а безпосередньо у зоні відчуження він знаходився з 21 травня 1986 року по 17 червня 1986 року.
Крім того, довідкою від 24 липня 1997 року, виданої ПАТ «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, підтверджено, що згідно даних його особового рахунку за червень 1986 року, йому була здійснена виплата за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у п`ятикратному розмірі його годинної тарифної ставки.
Розрахунковим листом, виданим ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, за червень 1986 року підтверджений факт здійснення йому виплат за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у п`ятикратному розмірі його годинної тарифної ставки.
Вказані вище документи, разом з іншими, що підтверджують аналогічні обставини, були надані ним ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, але у видачі запитуваної довідки йому відмовлено. Крім того, ним були надані й дані щодо розміру заробітної плати, й дані щодо кількості днів відрядження та кількості днів роботи у зоні відчуження.
Також вказував, що ненадання ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції довідки встановленого зразка порушує його право на належне пенсійне забезпечення, підвищений рівень соціального захисту, гарантований законом, перешкоджає реалізації його прав.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції видати йому довідку про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження у 1986 році, зразок якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження у 1986 році, зразок якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644.
Стягнуто з ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем протиправно не видано довідку про заробітну плату, яка необхідна для обчислення пенсії, оскільки це створює штучні перешкоди для позивача і порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ПАТ «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо видачі довідок про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на підставі первинних документів, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 621/59/18, провадження № 61-36617св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що Типовим положенням «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 866 визначено перелік документів, які додаються до заяви про видачу довідки про заробітну плату працівника. При цьому позивачем до матеріалів справи були надані копії документів, з яких неможливо встановити обов`язкові для оформлення довідки відомості, зокрема, дні виїзду позивача на об`єкти (у населені пункти) зони відчуження.
Єдиним документом, який свідчить про роботу позивача у зоні відчуження, є довідка б/н від 09 червня 1986 року, видана будівельно-монтажним трестом з будування атомних електростанцій «Південатоменергобуд» Управління механізації будівельних робіт, відповідно до якої позивач відпрацював за підсумковим обліком робочого часу вахтовим методом на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанціїу ІІІ зоні небезпеки 240 годин у період з 22 травня 1986 року по 16 червня 1986 року. Однак цієї інформації недостатньо для належного оформлення довідки про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження, оскільки неможливо встановити дні виїзду позивача на об`єкти (у населені пункти) зони відчуження.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач знаходився у відрядженні у м. Вишгород Київської області, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» не відноситься до населених пунктів зони відчуження.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка приватного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація», яке є правонаступником будівельно-монтажного тресту з будування атомних електростанцій «Південатоменергобуд» Управління механізації будівельних робіт, в якій зазначено, що позивач знаходився у відрядженні на Чорнобильській атомній електростанціїу період з 21 травня 1986 року по 10 червня 1986 року, що не відповідає тим документам, що надані ОСОБА_1 для видачі довідки про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження .
Зазначає, що, не маючи в наявності належних та достатніх доказів про дні виїзду ОСОБА_2 у зону відчуження та враховуючи суттєві розбіжності у визначенні загального періоду знаходження у відрядженні, видати запитувану позивачем довідку не вбачається за можливе.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на Зміївській тепловій електростанції з 22 червня 1984 року по 01 січня 1990 року.
Згідно наказу по Зміївській тепловій електростанції «Харківобленерго» від 22 травня 1986 року № 451 ОСОБА_1 був відряджений до Чорнобильської атомної електростанції для відновлювальних робіт на 31 день з 21 травня 1986 року по 20 червня 1986 року.
Відповідно до довідки Зміївської теплової електростанції від 03 березня 1993 року ОСОБА_1 був направлений у відрядження на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській атомної електростанції з 21 травня по 17 червня 1986 року, де пропрацював 240 годин у ІІІ (кілометровій) зоні, оплата праці за відпрацьований час здійснена по тарифу в п`ятикратному розмірі.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомної електростанції І категорії, є особою з інвалідністю ІІ групи, його захворювання пов`язане з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується копіями відповідних посвідчень, довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії від 19 жовтня 2011 року.
Згідно з довідкою будівельно-монтажного тресту по будівництву атомних електростанцій «Південатоменергобуд» («Южатомэнергострой») Управління механізації будівельних робіт (м. Вишгород Київської області) від 09 липня 1986 року ОСОБА_1 відпрацював за підсумковим обліком робочого часу вахтовим методом на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у ІІІ зоні небезпеки 240 годин з 22 травня 1986 року по 16 червня 1986 року.
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора Зміївської теплової електростанції ПАТ «Центренерго» з заявою щодо надання довідки про заробітну плату за період перебування його у зоні відчуження.
Листом ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції від 10 травня 2019 року повідомило ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його заяви від 08 квітня 2019 року, оскільки копії наданих ним документів є лише частиною від повного переліку документів, які необхідні для видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 12 жовтня 2012 року № 644. Також у листі зазначено, що копії наданих документів не мають таких показників як: заробітна плата у зоні відчуження, дні роботи у зоні відчуження (дні відрядження), тривалість робочого дня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Статтею 36 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами, з урахуванням рівня радіоактивного забруднення ізотопами цезію, складності виконуваних робіт і умов праці.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-і, передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов`язковою умовою для надання довідки про заробітну плату є підтвердження нарахування та виплати такої заробітної плати первинними документами, іншого чинним законодавством не передбачено.
Вказане свідчить про порушення ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції права позивача на отримання довідки про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження у 1986 році.
З урахуванням вказаного, встановивши, що відповідачем протиправно не видано довідку про заробітну плату, яка необхідна для обчислення пенсії, і це створює штучні перешкоди для позивача та порушує його права та охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Твердження заявника, що позивачем не було надано усі необхідні документи для видачі довідки про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження у 1986 році, є безпідставними з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» затверджено Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі Типове положення).
Згідно з пунктом 1 Типового положення розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі центральна комісія) і комісіями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.
Відповідно до пунктів 8, 14 Типового положення регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі заявник), про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника. Центральна комісія розглядає звернення регіональної комісії щодо незгоди заявника з її рішенням.
Також пунктом 8 Типового положення визначено перелік документів та вимоги для їх оформлення, які подаються заявником до заяви про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Таким чином, обов`язок заявника надати копії документів, на підставі яких вирішується питання щодо надання довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, передбачено тільки у тому разі, коли підприємство, установу або організацію, на якій працював запитувач ліквідовано без правонаступника.
Отже доводи касаційної скарги зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права.
Посилання заявника на неврахування судами при ухвалення оскаржуваних судових рішень правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 621/59/18, провадження № 61-36617св18, є безпідставним, оскільки вказана постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 396 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян