Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 621/2564/15-ц
провадження № 61-9747св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Зміївське лісове господарство»,
відповідачі: Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року у складі судді Вельможної І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року у складі колегії суддів: Пшенічної Л. В., Кіпенка І. С., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» (далі - ДП «Зміївське лісове господарство») звернулося до суду з позовом до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, рішень про передачу земельних ділянок у приватну власність та витребування земельних ділянок.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що ДП «Зміївське лісове господарство» є підприємством державної форми власності та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1180 входить до переліку підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління Державного агентства лісових ресурсів України та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства.
ДП «Зміївське лісове господарство» були виявлені земельні ділянки державного лісового фонду по Чемужівській сільській раді Зміївського району Харківської області, які незаконно використовуються громадянами для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 14 квітня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,25 га кожна, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , кадастрові номери 6321786501:01:001:0099, 6321786501:01:002:0085.
У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали державні акти на право власності на ці земельні ділянки.
Відповідно до плану перетину меж земельних ділянок з межами ДП «Зміївське лісове господарство», наданого Державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (далі - ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»), земельна ділянка, кадастровий номер 6321786501:01:002:0085, на АДРЕСА_2 перетинається із землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується викопіюванням з лісовпорядного планшету станом на 2001 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2001 року, дійсного на момент прийняття рішення Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області у 2009 році) про встановлення меж земельної ділянки у кварталі 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» щодо суміжності та перетину меж з присадибними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , та має площу перетину 0,23 га.
Відповідно до плану перетину меж земельних ділянок з межами ДП «Зміївське лісове господарство», наданого Державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (далі - ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»), земельна ділянка, кадастровий номер 6321786501:01:001:0099, на АДРЕСА_1 перетинається із землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується викопіюванням з лісовпорядного планшету станом на 2010 рік, дійсним на момент прийняття рішення Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області у 2009 році) про встановлення меж земельної ділянки у кварталі 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , та має площу перетину 0,2229 га.
Таким чином, спірні земельні ділянки фактично знаходяться на землях ДП «Зміївське лісове господарство», а саме: квартал 57 виділ 20 Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області , та перебувають у постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2010 року, які згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.
Накладення земельних ділянок, сформованих на підставі спірних державних актів на право власності на земельні ділянки, унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», відповідно до вимог чинного земельного законодавства.
Тобто, надання земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд відбулося з порушенням статей 149 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство (Держгеокадастр). Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством (Держгеокадастром), за погодженням з Мінагрополітики, державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства (Держгеокадастру).
До складу Держземагентства (Держгеокадастру) та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та зазначеним Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Відповідно до пункту 60 вищезазначеного Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
З урахуванням того, що державну реєстрацію відповідних земельних ділянок не скасовано, порушуються інтереси держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» щодо можливості безперешкодного присвоєння кадастрових номерів земельних ділянок під час подальшого оформлення державних актів на право постійного користування.
Отже, на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, з кадастровими номерами 6321786501:01:001:0099, 6321786501:01:002:0085, передано у власність фізичним особам частину земельної ділянки із земель, які відносяться до земель лісогосподарського призначення, а не земель жилої та громадської забудови, як зазначено у тексті державних актів.
Спірні державні акти та здійснена на їх підставі державна реєстрація земельних ділянок порушують інтереси держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» як постійного лісокористувача та Державного агентства лісових ресурсів України, у сфері управління якого перебуває ДП «Зміївське лісове господарство».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» у редакції, чинній на час видачі спірного рішення, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Вилучення указаних у спірних державних актах земельних ділянок з користування ДП «Зміївське лісове господарство» відповідно до статті 149 ЗК України не здійснювалося, у зв`язку з чим спірними державними актами порушуються інтереси державного підприємства, як постійного землекористувача щодо безперешкодної реалізації права постійного користування.
З огляду на те, що зазначеним розпорядженням погодження на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення не надавалося, державні акти спрямовані на зміну цільового призначення земель лісового фонду всупереч частини четвертої статті 20 ЗК України у редакції, чинній на час оформлення, та статті 57 ЛК України, відповідно до яких зміна цільового призначення проводиться за погодженням з органами лісового господарства.
Ураховуючи викладене, ДП «Зміївське лісове господарство» просило суд визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 28-ої сесії V скликання від 14 квітня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь ДП «Зміївське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_2 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ДП «Зміївське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову ДП «Зміївське лісове господарство» відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ДП «Зміївське лісове господарство» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні позивача, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання незаконними та скасування рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державних актів на зазначені земельні ділянки.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області відхилено, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність доводів позивача про те, що право користування спірними земельними ділянками належить йому на підставі матеріалів лісовпорядкування від 2010 року, та, як наслідок, про те, що підстави для визнання рішення Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державних актів на зазначені земельні ділянки недійсними відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково зазначили про недоведеність того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.
Право постійного користування ДП «Зміївське лісове господарство» спірними земельними ділянками підтверджується матеріалами лісовпорядкування за планшетами, що виготовлені на основі геодезичних матеріалів землевпорядкування, відповідно до вимог статті 48 ЛК України затверджені Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
Згідно з інформацією ДП «Зміївське лісове господарство» від 21 квітня 2016 року та підтверджуючими документами, відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП «Зміївське лісове господарство» 2010 року площа земель державного лісового фонду, що знаходяться на території Чемужівського лісництва, у порівнянні з попереднім базовим лісовпорядкуванням, яке проводилося у 2001 році, не змінювалася, а спірні земельні ділянки (квартал 57 Чемужівського лісництва) на момент виникнення спірних правовідносин перебували у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство».
Визначаючи правовий статус спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлений ними факт про те, що у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передано земельні ділянки, з кадастровими номерами 6321786501:01:001:0099, 6321786501:01:002:0085, в кварталі 57 Чемужівського лісництва, які знаходяться за межами населеного пункту, віднесені до земель державної власності - лісового фонду та знаходяться у користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується технічним звітом щодо встановлення меж земельних ділянок кварталу 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж із присадибними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , складеного Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпагроліс», який має ліцензію на проведення топографо-геодезичних робіт, видану Державним комітетом України із земельних ресурсів від 30 грудня 2010 року, планом лісонасаджень Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» та даними публічної кадастрової карти.
Крім того, ДП «Зміївське лісове господарство» погодження на вилучення спірних земельних ділянок лісового фонду не надавало, що свідчить про перевищення Чемужівською сільською радою Харківської області наданих законодавством повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення та порушення вимог частини другої статті 149 ЗК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року і витребувано зі Зміївського районного суду Харківської області цивільну справу № 621/2564/15-ц.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року цивільну справу № 621/2564/15-ц передано до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 10 червня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 14 квітня 2009 року затверджено матеріали технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 для передачі у власність ОСОБА_1 та передано цю земельну ділянку йому у власність.
26 березня 2010 року на підставі зазначених рішень Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯК № 586875 на земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 6321786501:01:001:0099, на АДРЕСА_1 .
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 14 квітня 2009 року затверджено матеріали технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 для передачі у власність ОСОБА_2 та передано цю земельну ділянку йому у власність.
На підставі зазначених рішень 18 грудня 2009 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯИ № 997647 на земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 6321786501:01:002:0085, на АДРЕСА_2 .
02 вересня 2014 року ДП «Зміївське лісове господарство» звернулося до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області із претензією про скасування рішення сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд», оскільки ДП «Зміївське лісове господарство» були виявлені земельні ділянки державного лісового фонду по Чемужівському лісництву (Чемужівській сільській раді), які використовуються громадянами для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель і споруд на підставі рішень сесій.
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 23 жовтня 2014 року № 669-VI «Розгляд претензії ДП «Зміївське лісове господарство» щодо скасування деяких рішень сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд» відмовлено у задоволенні претензії та звернуто увагу на той факт, що ДП «Зміївське лісове господарство» не надані матеріали щодо базового лісовпорядкування лісового фонду відносно кварталів № 35, 37, які пройшли погодження сільською радою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та апеляційного суду не відповідають.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Землі лісогосподарського призначення є окремою категорією земель (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України) і належать до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, крім випадків, визначених ЗК (пункт «г» частини четверта статті 84 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.
За змістом статті 31 ЛК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статті 75 ЛК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, вилучення земельної ділянки для потреб, не пов`язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача, та її передача у приватну власність для обслуговування жилого будинку чи ведення особистого селянського господарства, має здійснюватися за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем за його заявою з подальшою розробкою проєкта відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-50цс15, правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного кадастру.
Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, при розгляді справи суд має встановлювати правовий статус земельної ділянки та її цільове призначення за даними земельного кадастру.
Відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки за положеннями пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, такими документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, земельні ділянки у межах населеного пункту, зайнятті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, належать до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на землю, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) не встановили власника спірних земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин, до компетенції якого входило право розпорядження цими земельними ділянками, 2) не з`ясували, чи була уповноважена Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області приймати рішення про передачу у власність фізичним особам спірних земельних ділянок, і чи були дотримані Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті рішення від 14 квітня 2009 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» вимоги статей 18-20 116 118 149 151 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», якими визначено порядок вилучення і зміни цільового призначення земельних ділянок.
Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки технічному звіту ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» про встановлення меж земельної ділянки кварталу 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , схемі меж кварталу кварталу 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство», викопіювання з лісовпорядного планшету станом на 2010 рік (том. 1 а. с. 14-17) та не спростовано доводи позивача про те, що вказані земельні ділянки вибули з володіння належного власника поза його волею, а саме без прийняття відповідного рішення, і за відсутності наміру повноважної особи її відчужити.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить урахувати викладене, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк