ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 621/3066/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Сальнікова Г.І.)
від 27.07.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.)
від 29.11.2021
у справі № 621/3066/15
за позовом ОСОБА_1
до Садового товариства «Зміївське», ОСОБА_2
третя особа: Публічне акціонерне товариства «Центренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської ТЕС
про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити певні дії,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явилися
відповідача 1 - не з`явилися
відповідача 2 - не з`явилися
третьої особи - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Садового товариства «Зміївське» (далі - СТ «Зміївське») та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів СТ «Зміївське» від 30.03.2014, оформлене протоколом №9, в частині передання земельної ділянки НОМЕР_1 всім бажаючим, у зв`язку з невнесенням нею членських внесків; визнання незаконним і скасування рішення правління СТ «Зміївське» від 01.03.2014, оформлене протоколом №32, в частині передання земельної ділянки НОМЕР_1 всім бажаючим, у зв`язку з невнесенням нею членських внесків; визнання незаконним і скасування рішення правління СТ «Зміївське» від 05.07.2014, оформлене протоколом №33, в частині виділення земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ; зобов`язання СТ «Зміївське» та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 та не чинити їй перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про те, що у грудні 2014 року земельна ділянка НОМЕР_1 у зв`язку із невнесенням членських внесків була передана іншій особі. Однак жодних повідомлень ані про необхідність сплати заборгованості по членським внескам, ані про вирішення питання щодо передачі наданої у користування земельної ділянки позивач не отримувала. Статутом СТ "Зміївське" не передбачено повноважень загальних зборів та правління на позбавлення члена товариства права користування земельною ділянкою за несвоєчасну сплату членських внесків або права загальних зборів або правління на вилучення з користування земельної ділянки від одного члена товариства і передачу його іншому за несвоєчасну сплату членських внесків. Крім того, позивачем вказано про те, що садове товариство не має права розпоряджатися земельними ділянками, які були виділені підприємством Зміївська ГРЕС для організації колективних садів робочих та службовців і повноважень щодо передачі їх від одного члена товариства іншому.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2021 у справі №621/3066/15 в позові відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було достеменно відомо про необхідність сплати щорічних членських внесків на забезпечення діяльності Садового товариства «Зміївське», так само як і було відомо про обов`язок виконувати вимоги статуту й керівних органів СТ «Зміївське», якими, зокрема встановлювався і розмір щорічних членських внесків. Також судом першої інстанції встановлено, що СТ «Зміївське» у відповідності до вимог законодавства та положень статуту було вжито своєчасні та належні заходи для повідомлення членів товариства про проведення загальних зборів.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2021 у справі №621/3066/15 залишено без змін.
2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі №621/3066/15, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №916/1996/19, від 24.10.2018 у справі №925/973/17, від 12.02.2020 у справі №916/1253/19, від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 23.06.2021 у справі №910/4201/20; постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №902/1413/15.
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме: положення статей 2, 8 Закону України «Про кооперацію», порушено норми статті 35 Земельного кодексу України; статті 2 3 5 7 11 13 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 129 Конституції України.
Також вважає, що допущені в процесі розгляду справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При розгляді справи судами не були досліджені всі докази в повному обсязі в їх сукупності, а відповідно не надано належну оцінку важливим доказам по справі.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу СТ «Зміївське» проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених в ньому.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №073347 1989 року, виданого на ім`я дирекції Зміївської ГРЄС, було надано в безстрокове і безоплатне користування підприємству ПАТ «Центренерго» Зміївська ТЕС 30,7 гектарів землі в межах згідно з планом, земля надана для організації колективних садів робітників та службовців.
Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому Зміївської ГРЕС (протокол №27), яке затверджено Готвальдівською районною радою народних депутатів від 26.01.1988, сформовано списки працівників Зміївської ГРЕС та інших організацій, яких прийнято в члени СТ «Енергетик» та кожному виділено по 5 соток землі на площі 31,4 га. В подальшому, відповідно до протоколу №3 від 20.06.1988 СТ "Енергетик" було перейменовано в СТ «Зміївське».
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію СТ «Зміївське», виданого Зміївською районною державною адміністрацією 21.02.1995, та довідки АБ №124418 з єдиного державного реєстру від 06.07.2009, СТ «Зміївське» за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6300140522013 від 30.04.2013, за заявою СТ «Зміївське» здійснена державна реєстрація земельної ділянки, площею 28,8527 га, для ведення колективного садівництва, на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6321782700:01:002:0002. Форма власності земельної ділянки - державна.
Рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради №85 від 25.07.2002 затверджено Статут СТ «Зміївське».
Станом на 01.04.2016 на території СТ «Зміївське» відповідно до довідок СТ «Зміївське» від 22.04.2016 знаходиться 920 земельних ділянок та у складі товариства перебуває 884 члена товариства.
На ім`я ОСОБА_1 25.04.2002 було переоформлено дві земельні ділянки на території СТ «Зміївське»: ділянка № НОМЕР_1 розміром 0,051 га у кварталі НОМЕР_3, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ділянка № НОМЕР_2 розміром 0,051 га у кварталі НОМЕР_3, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Членами правління СТ «Зміївське» 02.05.2012 та 14.06.2013 було складено акти обстеження ділянки НОМЕР_1, під час яких було виявлено, що земельна ділянка не обробляється з 2001 року, заросла бур`яном, засмічена побутовими відходами.
Рішенням загальних зборів СТ «Зміївське» від 30.03.2014, оформлене протоколом № 9, передано земельну ділянку № НОМЕР_1 всім бажаючим.
Також, згідно виписки з протоколу №32 від 01.03.2014 правлінням СТ «Зміївське» прийнято рішення про передачу земельної ділянки НОМЕР_1 бажаючим.
У подальшому, правлінням СТ "Зміївське" згідно протоколу №33 від 05.07.2014 прийнято рішення про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 члену садівничого товариства ОСОБА_2 .
На письмове звернення до СТ «Зміївське» від 24.12.2014 головою товариства позивачу було надано виписку з протоколу № 32 засідання правління СТ "Зміївське" від 01.03.2014 та письмову відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові повідомлення про обов`язкову щорічну сплату членських внесків, встановлених відповідно до кошторису загальними зборами, внесків не вносила.
Відповідно до змісту членської книжки садовода ОСОБА_1 вбачається, що позивачем сплачено членські внески, нараховані за ділянку НОМЕР_2 за 2009-2011 роки, відомості щодо сплати членських внесків по ділянці № НОМЕР_1 в членській книжці відсутні.
Із розрахунку заборгованості члена СТ «Зміївське» ОСОБА_1 за ділянкою НОМЕР_1 вбачається, що за період з 2002 по 2013 років заборгованість щодо сплати членських внесків складає 1910,00 грн.
Відповідно до протоколу № 36 від 14.03.2015 сплачені ОСОБА_1 членські внески в сумі 1000 грн рішенням правління СТ "Зміївське" були зараховані за ділянку НОМЕР_2 як частково погашена заборгованість, крім того зазначено, що за ділянкою НОМЕР_1, яка належить іншому члену товариства, заборгованість відсутня.
З огляду на що, позивач просить визнати незаконними і скасувати зазначені рішення загальних зборів СТ "Зміївське", а також зобов`язати СТ "Зміївське" та ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку НОМЕР_1 та не чинити позивачу перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Спір у справі стосується питання визнання недійсними рішення загальних зборів та рішень правління Садового товариства «Зміївське» в частині передання земельної ділянки НОМЕР_1 іншому члену товариства у зв`язку із несплатою позивачем членських внесків.
5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що СТ «Зміївське» за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».
Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Членський внесок - це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» - кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Статтею 12 Закону України «Про кооперацію» визначено, що основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Водночас основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.
Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
5.4. Відповідно до статей 1, 2 статуту СТ «Зміївське» є громадською неприбутковою організацією, яка діє за рахунок членських внесків засновників. Засновники об`єдналися на добровільних засадах для досягнення спільної мети з організації колективного садівництва.
Членство у товаристві індивідуальне. Індивідуальними членами товариства можуть бути повнолітні громадяни України, які виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань товариства. Прийом членів у товариство здійснюється загальними зборами товариства на підставі письмової заяви кандидата та за умови внесення ним вступного внеску, розмір якого визначається загальними зборами товариства (статті 9, 10 статуту).
Відповідно до статті 13 статуту у випадку грубого або неодноразового порушення статуту, рішень органів управління та контролю товариства, вчинення дій, які завдають матеріальної або моральної шкоди, підривають авторитет товариства та його репутацію, або дій, які несумісні з членством у товаристві, такий член може бути виключений з числа членів за рішенням Загальних зборів товариства.
Статтями 17, 19 статуту передбачено, що засновники та члени товариства зобов`язані дотримуватись статуту, виконувати свої обов`язки перед товариством, пов`язані з участю в його діяльності, виконувати рішення Загальних зборів, виборних органів управління і контролю та своєчасно вносити пайові та інші внески.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, вступаючи у члени товариства у 2002 році, була ознайомлена зі статутом і зобов`язалась виконувати його вимоги, про що свідчить її заява. Але, з 2002 року по 2011 рік вона взагалі не виконувала свої обов`язки як член товариства, яке існує за рахунок лише внесків його членів. Вона не сплачувала членські внески і не обробляла земельні ділянки.
Судами встановлено, що відповідно до змісту членської книжки садовода ОСОБА_1, позивачем сплачено членські внески, нараховані за ділянку НОМЕР_2 за 2009-2011 роки, відомості щодо сплати членських внесків по ділянці НОМЕР_1 в членській книжці відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачу було відомо про необхідність сплати щорічних членських внесків на забезпечення діяльності СТ "Зміївське", так само як і було відомо про обов`язок виконувати вимоги статуту й керівних органів СТ "Зміївське", якими, зокрема і встановлювався розмір щорічних членських внесків.
5.5. Правова природа взаємовідносин і правовий режим земельних ділянок у садівничих товариствах є таким, що саме товариству належить право розпорядження земельними ділянками, що закріплено і в частині шостій статті 35 Земельного кодексу України, а саме використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою СТ «Зміївське» здійснена державна реєстрація земельної ділянки, площею 28,8527 га, для ведення колективного садівництва, на території Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області, що спростовує доводи скаржника, що садове товариство не мало права розпоряджатися земельними ділянками.
5.6. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.10.2018 у справі №925/973/17, від 12.02.2020 у справі №916/1253/19, від 03.03.2020 у справі №922/756/19, від 23.06.2021 у справі №910/4201/20, відповідно до яких для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення прав та інтересів учасника такого товариства цим рішенням, до уваги не приймаються з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника про не врахування вказівок, які були викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №916/1996/19 та в постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №902/1413/15, оскільки, виходячи із підстав позову та фактичних обставин справи, спірні правовідносини у справі, що переглядається та у зазначених справах не є подібними.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі №621/3066/15 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кібенко