Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 623/1415/18
провадження №61-5766св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Ізюмська міська рада Харківської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Ізюмська міська рада Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про безпідставно збережені кошти за фактичне використання земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 1,8 га. Визначено орендну плату за право оренди земельної ділянки у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації, відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі».
Після укладення договору про розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідач не повернув земельну ділянку і не вчинив будь яких дій для належного оформлення свого права користування даною земельною ділянкою.
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11 квітня 2018 року № 0388 затверджено акт від 26 лютого 2018 року № 1 про визначення збитків (шкоди) завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Комісією по визначенню збитків завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради визначено, що на підставі розрахунку збитків від 26 лютого 2018 року виконаного ОСОБА_2 , заступником Ізюмського міського голови з питань економіки та фінансів, ОСОБА_1 завдав територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради збитки за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року у сумі 535 673,88 грн.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, Ізюмська міська рада Харківської області просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 535 673,88 грн за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2019 року у складі судді Герцова О. М. позов Ізюмської міської ради Харківської області задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ізюмської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 535 673,88 грн за фактичне використання земельної ділянки площею 1,8 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.
Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2019 року скасовано, провадження у цивільній справі закрито.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявлені вимоги стосуються правовідносин між міською радою та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 , тому повинні вирішуватися у порядку господарського судочинства.
При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), у якій були встановлені подібні правовідносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, Ізюмська міська рада Харківської області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу до цього суду для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно встановив обставини справи та не надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5117/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц та постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу міської ради, а якому вказує не те, що її доводи є безпідставними, оскільки спір стосується його саме як ФОП, а не фізичної особи, тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5117/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц та постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Ізюмської міської ради Харківської області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
Положеннями частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем до позовної заяви було додано витяг з протоколу № 13 засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних територіальній громаді міста Ізюма в особі Ізюмської міської ради внаслідок порушення вимог земельного законодавства від 20 квітня 2018 року, в якому у пункті 286.2 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подає звітності до Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо використання спірної земельної ділянки для ведення підприємницької діяльності та ухиляється від земельного податку.
Ізюмська міська рада надала проект договору оренди землі, яким пропонувала укласти його ОСОБА_1 , як ФОП.
За змістом позовної заяви Ізюмської міської ради на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, які використовуються ФОП ОСОБА_1 для отримання прибутку.
Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Ізюмською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, правильно врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), у якій були встановлені подібні правовідносини.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 не впливає на правильність оскаржуваного судового рішення, оскільки у справі, яка переглядається, апеляційним судом було встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, які використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності.
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що позивач звертався до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування тією ж земельною ділянкою, яка є предметом дослідження й у цій справі, та у постанові від 02 жовтня 2017 року (справа № 922/2004/17) Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правовідносини сторін підлягають розгляду саме за правилами ГПК України (том 1, а. с. 111-113).
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ізюмської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк