ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 623/1479/17
провадження № 61-8032св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Піддубного Р. М., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту у визначені періоди, посилаючись на необхідність підтвердження стажу з метою отримання пенсії на пільгових умовах.
Заява обґрунтована тим, що з 1 вересня 1972 року до 22 квітня 2002 року він працював водієм міського пасажирського транспорту в Ізюмському «АТП № 16307» і має загальний трудовий стаж 30 років 6 місяців, із них - 12 років 7 місяців 24 дні працював водієм міських пасажирських маршрутів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За його зверненням про нарахування пенсії Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України прийняло рішення, оформлене протоколом № 6 від 8 квітня 2013 року, про відмову у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці відповідних записів. Заявник не може оформити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, незважаючи на те, що в зазначені періоди працював саме водієм міського пасажирського транспорту.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року заяву задоволено.
Суд першої інстанції виходив з тих підстав, що заявник певний період часу працював на посаді водія міського пасажирського транспорту у Відкритому акціонерному товаристві «Ізюмське АТП № 16307», що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і в силу статті 256 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи, зазначений факт підлягає встановленню в судовому порядку.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року скасовано, провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, закрито.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, оскільки Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено позасудовий порядок встановлення факту, щодо якого заявник звернувся до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2017 року заявник звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що він працював водієм міського пасажирського транспорту у Відкритому акціонерному товаристві «Ізюмське АТП № 16307» в період з 28 серпня 1989 року до 22 квітня 2002 року, що дає право на оформлення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, проте у трудовій книжці відсутні записи про роботу саме водієм міського пасажирського транспорту у визначений період. Вирішити питання в позасудовому порядку він не може.
Позиція інших учасників справи
Заінтересована особа - Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області - у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що оскаржуване судове рішення є обґрунтованим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 5 грудня 2017 року винесена ухвала, якою касаційна скарга залишена без руху з наданням 30-денного строку з часу отримання ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Відповідно до пункту 6 розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення« Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення« ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
У грудні 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 28 серпня 1989 року до 22 квітня 2002 року працював водієм першого класу в Ізюмському «АТП № 16307».
Пільговий стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту становить 10 років 11 місяців 4 дні.
Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відмовило заявнику в зарахуванні до пільгового стажу наступні періоди роботи: з 1 січня 1991 року до 31 січня 1991року; з 1 квітня 1997 року до 30 квітня 1997 року; з 1 червня 1997 року до 31 грудня 1997 року; з 1 лютого 1998 року до 28 лютого 1998 року; з 1 лютого 2000 року до 29 лютого 2000 року; з 1 серпня 2000 року до 31 серпня 2000 року; з 1 січня 2001 року до 31 січня 2001 року; з 31 жовтня 2001 року до 22 квітня 2002 року в зв`язку з тим, що в трудовій книжці відсутні записи про його роботу саме водієм міського пасажирського транспорту.
Матеріали справи містять трудову книжку заявника, з якої встановлено відсутність записів про перебування ОСОБА_1 на посаді водія міського пасажирського транспорту.
Заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господ арського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 4 ЦПК України тій же редакції визначала, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначалося, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який і затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пункт 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачає можливість встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. У всіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється лише органами Пенсійного фонду шляхом витребування уточнюючих довідок з підприємств і організацій або на підставі показань свідків (пункти 1, 2, 20 вказаного Порядку).
Згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви судом першої інстанції, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень частини другої статті 256 ЦПК України у тій же редакції у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку, про те, що чинним законодавством, а саме Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено позасудовий порядок встановлення факту, щодо якого заявник звернувся до суду, тому дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим провадження у справі закрив на підставі пункту один частини 1 статті 205 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
Доводи заявника про те, що у зв`язку з закриттям провадження у справі про встановлення юридичного факту він позбавлений можливості довести, що дійсно з 28 лютого 1998 року до 22 квітня 2002 року працював водієм міського пасажирського транспорту та має право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, касаційний суд відхиляє.
Суд апеляційної інстанції мотивував закриття провадження у справі і відповідні мотиви доводами касаційної скарги не спростовані. Заявник не позбавлений можливості в позасудовому порядку підтвердити відомості, про які відсутні записи у трудовій книжці. Зокрема, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється спеціально створеною Пенсійним фондом України комісією на підставі показань свідків, уточнюючих довідок підприємств або організацій.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов