Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 636/1424/19
провадження № 61-449св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 серпня 2019 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування рішення щодо зняття з квартирного обліку та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву мотивовано тим, що протягом 25 календарних років проходив військову службу у Збройних Силах України, є ветераном військової служби, учасником бойових дій. З 1997 року він перебував на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2018 року № 67 його було звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «і» наказу командувача Сухопутних військ збройних Сил України (по особовому складу) від 16 лютого 2018 року та за пунктом 1 частини восьмої
статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
31 серпня 2018 року проколом № 8 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 його та членів його родини знято з квартирного обліку по військовій частині НОМЕР_1 .
Зазначав, що вказане рішення прийнято військовою частиною НОМЕР_1 з порушенням вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати рішення житлової побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2018 року, оформлене протоколом № 8 щодо зняття його з квартирного обліку таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його та членів його сім`ї на квартирному обліку відповідно до зареєстрованої на час звільнення його з військової служби в запас дати та черги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 серпня
2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту. Тобто, у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі України «Про соціальних і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі у зв`язку з закінченням терміну дії контракту, не передбачено залишення їх на квартирному обліку у військових частинах.
На виконання статті 12 Закону України «Про соціальних і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прийнято Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, який пунктом 3 закріплює аналогічні з вимогами Закону приписи, щодо забезпечення військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та членів їх сімей жилими приміщеннями для постійного проживання, а пунктом 29 категорії військовослужбовців, які мають право залишитися на квартирному обліку при звільнені з військової служби.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнений з підстав закінчення строку контракту, з аналізу вищевказаних норм випливає, що це не дає підстав залишатись йому на квартирному обліку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що установлено, що позивача звільнено із військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційний заходів.
Пункт 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 правомірно було знято з квартирного обліку, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого ним позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що зняття заявника та членів його родини відбулося з порушенням вимог пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», оскільки він має вислугу на військовій службі більше 20 років, а тому має право на отримання жилого приміщення для постійного місця проживання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
із суду першої інстанції.
У березні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування рішення щодо зняття з квартирного обліку та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_1
від 02 квітня 2018 року № 67 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та його вислуга складає 25 років 8 місяців (а. с. 11).
ОСОБА_1 23 квітня 1997 року звернувся з рапортом про взяття його та членів його сім`ї на квартирний облік першочерговіків у зв`язку з хворобою дитини, та того ж дня члени комісії постановили: взяти ОСОБА_1 з сім`єю у складі трьох осіб: він, дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 та членів його сім`ї включити у списки першочерговика для отримання житла у зв`язку з хворобою дитини (а. с. 20).
При зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік, порушень Закону житловою комісією допущено не було, так як він проходив військову службу і потребував поліпшення житлових умов.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України
від 16 лютого 2018 року № 60 підполковника ОСОБА_1 відповідно до підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункт 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас (а. с. 11).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 67 від 02 квітня 2018 року підполковника ОСОБА_1 з 31 березня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить 25 років 08 місяців. Службове житло отримав за адресою: АДРЕСА_1 , ордер № 13690 від 17 червня 2004 року (а. с. 11).
31 серпня 2018 року військовою частиною № НОМЕР_1 проведено засідання житлово-побутової комісії та відповідно до протоколу № 8 від 31 серпня
2018 року ОСОБА_1 знято разом з родиною з квартирного обліку
(а. с. 12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 цього Закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (Порядок).
Відповідно до положень пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Також, пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені також і в пункті 29 Порядку.
Положеннями пункту 30 цього Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, аналіз зазначених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі
20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом
30 Порядку.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Як вбачається із матеріалів справи, на час зарахування ОСОБА_1 у
1997 році на квартирний облік діяв наказ Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року, відповідно до пункту 13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
Позивач проходив військову службу та потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.
Як встановлено судами згідно з витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 від 02 квітня 2018 року № 67 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та його вислуга складає 25 років 8 місяців, що свідчить про те, що позивач набув право на забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України.
Зробивши висновок про відсутність у позивача права залишатися на обліку у військовій частині після звільнення суди попередніх інстанцій мотивували це тим, що ОСОБА_1 був звільнений саме у запас за закінченням строку контракту, а не у запас або відставку за віком чи станом здоров`я, скороченням штату чи проведення інших організаційних заходів. При цьому суди посилалися на положення пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими передбачено підстави залишення військовослужбовці на обліку при звільненні з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, а також частину 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), положеннями якої визначені підстави звільнення військовослужбовців з військової служби.
Разом з тим, суди не надали належної оцінки поняттям «звільнення у запас» та «звільнення у відставку», що призвело до неправильного вирішення спору, з огляду на наступне.
Як вбачається з витягу із наказу № 67 від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби на підставі підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).
Разом з тим, частиною першою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Системний аналіз зазначених норм закону дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».
Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 березня
2019 року у справі № 359/2295/17 та від 08 квітня 2020 року у справі
№ 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19).
Отже, звільнення військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, у запас за закінченням строку контракту за наявності у нього відповідної вислуги і є підставою для залишення його на такому обліку відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суди невірно розтлумачили положення пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що стало наслідком незастосування положень частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Таким чином, підстави для зняття позивача з квартирного обліку на час прийняття оскаржуваних рішень були відсутні.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 25 років і 8 місяців, останній перебував на квартирному обліку з 1997 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з
військової служби в запас (закінчення строку контракту), колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.
Вказане узгоджується також із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі
№ 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18), де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно,
але допущено неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 402 409 412 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 серпня
2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня
2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8
від 31 серпня 2018 року, в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з 23 квітня 1997 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович