№ 636/1525/19

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 636/1525/19

провадження № 61-20675св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року у складі судді Дьоміної О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (далі КЕВ м. Харків) про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є військовослужбовцем та разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_2 , дочками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 .

Узазначену 2-х кімнатну квартиру він разом з сім`єю вселився на підставі службового ордера від 23 вересня 2013 року №015357, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби. На цей час позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), яка входить до складу сил ООС на території Донецької та Луганської областей, разом з дружиною є учасниками бойових дій.

На квартирному обліку для отримання постійного житла зазначеним складом сім`ї перебуває з 01 серпня 2002 року, має календарну вислугу на військовій службі 20 повних календарних років.

Зважаючи на те, що службовий статус наданої йому 2-х кімнатної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав на набуття права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, він звернувся до житлової комісії в/ч НОМЕР_1 з відповідним проханням.

Рішенням житлової комісії від 29 березня 2019 року в/ч НОМЕР_1 надано згоду для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01квітня 2019 року №607 надано згоду, згідно наказу Міноборони України від 31 липня 2018 року № 380, для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Звернувшисьз цього приводу до КЕВ м. Харкова отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання провиключення житлового приміщення з числа службових, оскільки, вислуга проходження військової служби позивачем становить менше 25 років. Тобто, на даний час КЕВ м. Харкова не визнає права ОСОБА_1 на виключення займаного житла з числа службових.

Позивач вважає, що відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме пунктами 3, 11 22 «Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, пунктом10 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» та пунктом6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP», затвердженого постановою Ради Міністрів від04лютого 1988 року №37.

Таким чином, просив визнати за ним право на виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків зазначеної квартири.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 36,20 кв. м; зобов`язано КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 36,20 кв. м.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від31липня 2018 року № 380, зокрема, позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду КЕВ м. Харкова,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що порядок перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, і порядок забезпечення їх житлом для постійного проживання визначений Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» ЖК України, Постановою Кабінету Міністрів України від03серпня 2006 року № 1081, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністра оборони України № 380 від 31 липня 2018 року. Виходячи зі змісту вказаних норм, обов`язковою передумовою для отримання житла будь-яким з чотирьох способів, передбачених законодавством, є настання черги на отримання житла.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій не взято до уваги довідку від 10 травня 2019 року №3335, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 01 серпня 2002 року за № 147, та першочерговій (УБД (АТО)) з 25 грудня 2015 року за № 114. Позивач не відноситься до категорії осіб, які отримують житло поза чергою (стаття 46 ЖК України).

Якщо КЕВ м. Харкова буде подано клопотання до Чугуївської міської ради про виключення квартири з числа службового житла без дотримання черговості, будуть порушені норми чинного законодавства, зокрема, Порядку та Інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу. Чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу.

Подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов`язком КЕВ м. Харків, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового.

Відповідач посилався на те, що апеляційний суд у постанові не надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного КЕВ м. Харкова.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно довідки наданої в/ч НОМЕР_2 від 10 серпня 2018 року № 18 ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, має військову вислугу більше 20 років та є учасником бойових дій.

З ордеру на житлове приміщення № НОМЕР_3 убачається, що 23 вересня 2013 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав його ОСОБА_1 , яким позивачу разом з його родиною з 4-х осіб надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення від 17 вересня 2013року № 371.

Установлено, що з 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 , 23 квітня 1979 року народження, доньками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за вказаною адресою.

З копії витягу з протоколу від 29 березня 2019 року №3 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 убачається, що було розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною 4 особи, та рішенням житлової комісії надано згоду на зняття статусу «службове» з вказаної квартири.

Відповідно до довідки від 10 травня 2019 року№ 3335, виданої КЕВ м. Харкова, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 01серпня 2002 за №147 та першочерговій (УБД(АТО)) з 25 грудня 2015 року за №114.

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01 квітня 2019 року № 607 «Про зарахування на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов та інших питань щодо квартирного обліку військовослужбовців», надано згоду, згідно наказу Міноборони України від 31 липня 2018 року №380, для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною яка складається з чотирьох осіб.

З відповіді на заяву ОСОБА_1 щодо виключення житлового приміщення з числа службового 28 березня 2019 року листом № 2118 КЕВ м. Харкова повідомлено про те, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до статті 118 Житлового кодексу України (далі ЖК України) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що порядок перебування на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, і порядок забезпечення їх житлом для постійного проживання визначений рядом законів та обов`язковою передумово для отримання житла є настання черги на отримання житла. Чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема. право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Суди обґрунтованого виходили із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.

У касаційній скарзі відповідач посилався на те, що апеляційний суд у постанові не надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного КЕВ м. Харкова.

Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу відповідача, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов